Ухвала суду № 56251501, 24.02.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

________

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого - судді Рейнарт І.М.

суддів Кирилюк Г.М., Качана В.Я.

при секретарі Матвійчуку І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 9 листопада 2015р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Дентал» про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,

встановила:

у березні 2015р. позивач звернувся до суду з позовом про поновлення його на посаді директора ТОВ «Глобал Дентал», стягнення з відповідача заробітної плати за березень 2015р., середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральну шкоду у сумі 300 000грн.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що з 3 листопада 2014р. був прийнятий на посаду директора ТОВ «Глобал Дентал», а 13 березня 2015р. по телефону його було повідомлено про звільнення і з 16 березня 2015р. він не був допущений до свого робочого місця. Позивач вважав своє звільнення незаконним, а порушення його трудових прав є підставою для відшкодування моральної шкоди.

Рішенням суду від 9 листопада 2015р., в якому виправлено описку ухвалою суду від 9 листопада 2015р., позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ Глобал Дентал» на користь позивача 10 758грн. 48коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі позивач просить рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про поновлення на роботі скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.

Позивач посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, неврахування тієї обставини, що у день звільнення йому не була видана трудова книжка та не проведений повний розрахунок, що є підставою для поновлення його на роботі.

В іншій частині рішення суду сторонами не оскаржується, тому відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України не є предметом розгляду апеляційного суду.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, який підтримав апеляційну скаргу, пояснення представника відповідача, який просив залишити рішення суду без змін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної

№ апеляційного провадження: №22-ц/796/2330/2016Головуючий у суді першої інстанції: Гончарук В.П.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Рейнарт І.М.скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що з 3 листопада 2014р. позивача було призначено на посаду директора ТОВ «Глобал Дентал».

- 2 -

Рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Глобал Дентал» від 14 квітня 2015р. вирішено звільнити позивача із займаної посади з 16 квітня 2015р. у зв'язку з припиненням повноважень посадової особи.

Наказом учасника ТОВ «Глобал Дентал» Галічевського Р.Б. № 2 від 16 квітня 2015р. позивача звільнено з посади директора товариства з 16 квітня 2015р. у зв'язку з припиненням повноважень посадової особи на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги в розмірі шестимісячного середнього заробітку і компенсації за 10 календарних днів невикористаної відпустки.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про поновлення позивача на роботі, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення відбулося відповідно до норм закону.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках припинення повноважень посадових осіб.

Згідно ч.ч. 1 та 2 ст. 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб.

Частиною 3 статті 99 ЦК України передбачено, що повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Пунктом 8.10. Статуту ТОВ «Глобал Дентал», затвердженого загальними зборами учасників товариства 15 січня 2012р. та зареєстрованого 23 лютого 2012р. державним реєстратором Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, визначено, що оперативне управління діяльністю товариства здійснюється директором, який є виконавчим органом товариства.

Згідно п. 8.10.1. статуту директор товариства призначається та звільняється загальними зборами учасників.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що позивача було звільнено відповідно до положень ст. 99 ЦК України, п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України та статуту товариства «Глобал Дентал».

При цьому, позивачем під час розгляду справи судом першої інстанції та після ознайомлення з наказом про звільнення не було наведено обґрунтування незаконності його звільнення за п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, а також не було зазначено та судом не встановлено, що на час звільнення позивач був тимчасово непрацездатний або перебував у відпустці.

Доводи апеляційної скарги, що вказаними діями його було позбавлено права на працю, яке передбачене Конституцією України, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки такий порядок звільнення посадової особи товариства передбачений законами України, які у встановленому порядку не визнані неконституційними.

Посилання позивача на те, що його було незаконно звільнено у березні 2015р., свого підтвердження під час судового розгляду не знайшли, оскільки відповідно до наданого суду наказу № 2 від 16 квітня 2015р. позивача було звільнено 16 квітня 2015р., крім того, нараховано заробітну плату за березень та квітень 2015р., не дивлячись на те, що за поясненнями позивача, він не виконував свої трудові обов'язки з 16 березня 2015р.

Твердження позивача про те, що у день звільнення йому не було вручено копію наказу про звільнення та не видано трудову книжку, а також не проведено повного розрахунку при звільненні, не може бути підставою для поновлення позивача на роботі, оскільки нормами діючого трудового законодавства передбачений інший вид відповідальності за вчинення вказаних дій.

При цьому, судом першої інстанції прийнято рішення про стягнення з відповідача на користь позивача невиплаченої заробітної плати за березень та квітень 2015р. і середній

- 3 -

заробіток за час затримки розрахунку відповідно до положень ст. 117 КЗпП України.

Хоча позивачем не заявлялися позовні вимоги про стягнення заробітної плати за квітень 2015р. та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні і суд першої інстанції вийшов за межі заявлених позовних вимог, однак, ні позивачем, ні відповідачем рішення суду в цій частині не оскаржено, тому колегія суддів відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України не має правових підстав для перегляду рішення суду в цій частині.

Відповідно до ч. 3 ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Оскільки допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права не призвели до неправильного вирішення справи, колегія суддів не має правових підстав для скасування рішення.

Апеляційна скарга не містить обґрунтування незаконності рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди, позивач у апеляційній скарзі не заявляє вимоги про скасування рішення суду в цій частині, тому відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України колегія суддів не переглядає рішення суду першої інстанції в цій частині.

Судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, правильно застосовані норми матеріального права в частині розгляду позовних вимог про поновлення позивача на роботі, тому колегія суддів вважає, що рішення суду в цій частині скасуванню не підлягає, а апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 9 листопада 2015р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: