Постанова № 56251390, 01.03.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" березня 2016 р. Справа № 924/1843/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Розізнана І.В.

судді Грязнов В.В. ,

судді Мамченко Ю.А.

при секретарі судового засідання Романчук М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - приватного малого підприємства "Кристал" на рішення господарського суду Хмельницької області від 12.01.16 р. у справі №924/1843/15 (суддя Муха М.Є.)

за позовом малого приватного підприємства "СЕА" (м. Київ)

до приватного малого підприємства "Кристал" (м. Хмельницький)

про стягнення 56597,56 грн.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, представник за довіреністю № 1 від 11.01.2016р.;

відповідача - ОСОБА_2 (директор); ОСОБА_3, представник за довіреністю від 05.10.2015р.; ОСОБА_4, представник за довіреністю від 05.10.2015р.;

Судом розяснено представникам права та обовязки, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Судове засідання відбувалося в режимі відеоконференції із господарським судом Хмельницької області за клопотанням відповідача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

ВСТАНОВИВ:

Мале приватне підприємство "СЕА" звернулось до господарського суду Хмельницької області з позовом про стягнення з відповідача - приватного малого підприємства "Кристал" заборгованості в сумі 52 687,96 грн. інфляційних втрат та 3909,60 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 12.01.2016р. у справі №906/1246/15 позов задоволено частково; стягнуто з приватного малого підприємства "Кристал" на користь малого приватного підприємства "СЕА" 38 447,16 грн. інфляційних втрат, 2534,79 грн. 3% річних та 881,95 грн. судового збору; у позові в частині стягнення 14 240,80 грн. інфляційних нарахувань та 1374,81 грн. 3% річних відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, приватне мале підприємство "Кристал" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Скаржник обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, оскільки розглянуто справу не взявши до уваги те, що відповідачу по справі не було надіслано копій додатків доданих до позовної заяви, матеріали справи не містять доказів їх направлення. Також скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що суд першої інстанції прийняв до провадження позовну заяву, яка підписана неуповноваженою особою, оскільки у доданій до позовної заяви довіреності відсутнє право представника підписувати та подавати позов.

Скаржник вказує, що до нового кредитора МПП "СЕА" не перейшли права сторони у договорі №194 від 29.09.2011р., оскільки за договором відступлення права вимоги від 27.05.2014р. ТОВ "СЕА Електронікс" ці права не передавались в силу п. 7.5 договору №194 від 29.09.2011р., тому є помилковим посилання суду першої інстанції щодо наявності у відповідача перед позивачем будь-яких зобовязань окрім тих, що виникли на підставі наказу господарського суду Хмельницької області від 28.10.2013р. по справі №924/1201/13. Скаржник також зазначає, що ПМП "Кристал" не було відомо про заміну сторони у виконавчому провадженні з ТОВ "СЕА Електронікс" на МПП "СЕА".

Мале приватне підприємство "СЕА" надіслало до суду відзив на апеляційну скаргу (вх. №4687/16 від 17.02.2016р.), в якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.02.2016р. апеляційну скаргу прийнято до провадження, справу призначено до слухання; клопотання апелянта про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволено; доручено забезпечити проведення відеоконференції господарському суду Хмельницької області.

Розпорядженням керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду від 01.03.2016р., у зв'язку із перебуванням у відрядженні судді Гудак А.В. та відповідно до ч. 4 ст. 15 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст.ст. 2-1, 4-6 Господарського процесуального кодексу України, призначено автоматичну зміну складу колегії суддів автоматизованою системою документообігу суду.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 01.03.2016р., у зв'язку із перебуванням у відрядженні судді Гудак А.В., внесено зміни до складу колегії суддів та визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Грязнов В.В., суддя Мамченко Ю.А.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 01.03.2016р. апеляційну скаргу прийнято до провадження в новому складі суду.

В судовому засіданні 01.03.2016р. в режимі відеоконференції в господарському суді Хмельницької області приймали участь представники скаржника, які доводи апеляційної скарги підтримали, вважають рішення суду першої інстанції незаконним та необгрунтованим, тому просять апеляційну скаргу задоволити, рішення місцевого господарського суду скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні 01.03.2016р. заперечив доводи апеляційної скарги, вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та необгрунтованими; підтримав позов в повному обсязі, вказавши, що суд апеляційної інстанції за наявності підстав на власний розсуд може змінити рішення, прийнявши рішення, яким повністю задоволити його позовні вимоги.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Як встановлено апеляційним судом, між товариством з обмеженою відповідальністю "СЕА Електронікс" (постачальник) та приватним малим підприємством "Кристал" (покупець) укладено договір поставки №194 від 29.09.2011 року, згідно умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця у визначені цим договором строки комплектуючі вироби, вимірювальні прилади, паяльне устаткування, електронні компоненти, зазначені у специфікації, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором (а.с. 67-70).

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 16.10.2013р. у справі №924/1201/13 позов товариства з обмеженою відповідальністю "СЕА Електронікс" до приватного малого підприємства "Кристал" про стягнення 66 038,39 грн. заборгованості задоволено; стягнуто з приватного малого підприємства "Кристал" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СЕА Електронікс" 66038,39 грн. заборгованості та 1720,50 грн. витрат по оплаті судового збору (а.с. 41-42).

Господарським судом Хмельницької області видано судовий наказ від 28.10.13р. №924/1201/13 (а.с. 14).

27.05.2014р. між ТОВ "СЕА Електронікс" (кредитор) та МПП "СЕА" (новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги №6. Відповідно до п.1 якого первісний кредитор, який є кредитором щодо приватного малого підприємства "Кристал" відступає, а новий кредитор приймає право вимагати від боржника за наказом від 28.10.13р. по справі 924/1201/13 виконання зобов'язань зі сплати заборгованості, що виникла в результаті не виконання своїх зобов'язань по договору поставки №194 від 29.09.2011р. в частині стягнення основного боргу в сумі 66 038,39 грн. заборгованості, 1720,50 грн. витрат по оплаті судового збору, а всього на загальну суму 67 758,89 грн. (а.с. 43-44).

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 20.06.14р. замінено стягувача у виконавчому провадженні з виконання наказу господарського суду Хмельницької області у справі №924/1201/13 від 28.10.2013р. товариство з обмеженою відповідальністю "СЕА Електронікс (м. Київ, вул. Краківська, 13-Б, корпус 2, код 32611674) на мале приватне підприємство "СЕА" (м. Київ. вул. Краківська, 13-Б. корпус 2, код 19130432) (а.с. 15-16).

Відповідно до довідки від 14.10.2015р. виданої МПП "СЕА", станом на 09.10.2015р., на виконання наказу господарського суду Хмельницької області від 21.10.2013р. ПМП "Кристал" перераховано позивачу 66 038,39 грн. боргу та 1720,50 грн. судового збору (а.с. 20).

28.10.15р. позивачем направлено відповідачу претензію про сплату 3% річних та інфляційних втрат на загальну суму 56 597,56 грн. у зв'язку із порушенням термінів погашення боргу, яка залишена без відповіді, а нарахування без сплати (а.с. 12-13).

Предметом спору у даній справі є стягнення 3% річних у розмірі 3909,60 грн. нарахованих за період з 29.10.2013р. по 01.10.2015р. та інфляційних втрат у розмірі 52 687,96 грн. нарахованих за період з жовтня 2013 року по вересень 2015 року.

Поняття зобов'язання та підстави його виникнення визначені статтею 509 Цивільного кодексу України. За приписами наведеної норми зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 526 Цивільного кодексу України визначає загальні умови виконання зобов'язання. В розумінні наведеної норми зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вимог договору, Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства. Аналогічні вимоги до виконання господарських зобов'язань закріпленні в статті 193 Господарського кодексу України, за приписами якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі статтею 202 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Якщо зобов'язання не виконано неналежним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові обов'язки, у тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, оскільки остання унормовує, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Згідно з приписами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У розумінні наведеного припису наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних втрат та трьох відсотків річних, що нараховуються на суму боргу, є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, приписи частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України поширюються на правовідносини з прострочення виконання основного грошового зобов'язання, а відтак інфляційні втрати і відсотки річних нараховуються саме на суму основного боргу.

Згідно п. 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Як встановлено апеляційним судом, рішенням господарського суду Хмельницької області від 16.10.13р. у справі №924/1201/13 стягнуто з приватного малого підприємства "Кристал" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СЕА Електронікс" 66038,39 грн. заборгованості та 1720,50 грн. витрат по оплаті судового збору.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що за договором відступлення права вимоги №6 від 27.05.2014р. до позивача перейшло право вимаги від боржника за наказом господарського суду Хмельницької області від 28.10.13р. по справі № 924/1201/13 по виконанню зобов'язань зі сплати заборгованості, що виникла в результаті не виконання відповідачем своїх зобов'язань по договору поставки №194 від 29.09.2011р. в частині стягнення основного боргу в сумі 66038, 39 грн. та 1720,50 грн. витрат по оплаті судового збору, а всього на загальну суму 67 758, 89 грн.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Виходячи із цих норм, зокрема, п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора. Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

У зв'язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв'язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п'ятої статті 8 Закону України "Про виконавче провадження".

Як встановлено апеляційним судом, ухвалою господарського суду Хмельницької області від 20.06.14р. замінено стягувача у виконавчому провадженні з виконання наказу господарського суду Хмельницької області у справі №924/1201/13 від 28.10.2013р. товариство з обмеженою відповідальністю "СЕА Електронікс" (м. Київ, вул. Краківська, 13-Б, корпус 2, код 32611674) на мале приватне підприємство "СЕА" (м. Київ. вул. Краківська, 13-Б. корпус 2, код 19130432). Судом встановлено, що станом на 09.10.15р. на виконання наказу господарського суду Хмельницької області від 21.10.13р. ПМП "Кристал" перераховано позивачу 66 038,39 грн. боргу та 1720,50 грн. судового збору.

Оскільки відповідач не виконував певний час зобов'язання з оплати заборгованості, позивач нарахував 3% річних у розмірі 3909,60 грн. за період з 29.10.2013р. по 01.10.2015р. та інфляційні втрати у розмірі 52 687,96 грн. за жовтень 2013року - вересень 2015 року на загальну суму 67 758, 89 грн.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу позивача, що правомірним початком перебігу строку нарахувань 3% річних та інфляційних втрат є 21.07.2014р. - наступний день після винесення господарським судом Хмельницької області ухвали про заміну сторони у виконавчому провадженні від 20.06.2014р., враховуючи наступне.

Заміна кредитора у зобов`язанні, як і саме зобов`язання є інститутом цивільного права. Вступаючи у договірні зносини цесії, сторони передбачили, що до цесіонарія від цедента переходить право вимагати від боржника стягнення основного боргу в сумі 66 038,39 грн. (без врахування втрат від їх знецінення станом на 27.05.2014р.) та 1720,50 грн. витрат по оплаті судового збору. В свою чергу, відносини пов`язані з виконанням судового рішення характеру цивільно-правових не мають, тому у позивача не виникло право на стягнення нарахувань 3% річних та інфляційних втрат до укладення договору цесії, оскільки порушення його майнових прав розпочалось після виникнення такого права. При цьому, як встановлено апеляційним судом позивачем проведені нарахування на суму боргу із врахуванням судового збору, що є неправомірним.

Враховуючи викладене та здійснивши перерахунок 3% річних із суми боргу 66 038,39 грн. за період з 21.06.2014р. по 01.10.2015р., суд апеляційної інстанції вважає, що правомірними та обґрунтованими є нарахування 3% річних у розмірі 2534,79 грн. При цьому, у стягненні з відповідача 1374,81 грн. 3% річних судом першої інстанції правомірно відмовлено.

Судом апеляційної інстанції береться до уваги лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 №62-97р., відповідно до якого індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому, сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що правомірними будуть інфляційні нарахування проведені із суми боргу 66 038,39 грн. за період липень 2014року - вересень 2015 року в розмірі 38 447,16 грн. При цьому, у стягненні з відповідача 14 240,80 грн. судом першої інстанції правомірно відмовлено.

Судом апеляційної інстанції не приймаються доводи скаржника, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, оскільки як вбачається з матеріалів справи представник відповідача знайомилася з матеріалами справи та отримала копії документів, які наявні у справі, а також матеріали справи містять докази надсилання відповідачу копії позовної заяви з додатками (а.с. 29).

Судом також вказується, що до позовної заяви додана належним чином завірена копія довіреності від 18.08.2014р. №64, яка видана малим приватним підприємством "СЕА" представнику ОСОБА_1, яким підписана позовна заява. Судом апеляційної інстанції встановлено, що довіреністю уповноважено представника ОСОБА_1 на підписання позовної заяви, тому доводи скаржника, що позовну заяву підписано неуповноваженою особою судом не приймаються.

Доводи відповідача щодо заборони сторонам передавати свої права та обов'язки за договором поставки №194 від 29.09.2011р. третій стороні (п.7.5 договору), судом апеляційної інстанції оцінюється критично, зважаючи на встановлену ЦК України презумпцію дійсності правочину (договору №6 відступлення права вимоги від 27.05.14р.) При цьому, апеляційним судом враховується, що саме в наслідок укладення зазначеного правочину, ухвалою господарського суду Хмельницької області від 20.06.14р. замінено стягувача у виконавчому провадженні з виконання наказу господарського суду Хмельницької області у справі №924/1201/13 від 28.10.2013р. товариство з обмеженою відповідальністю "СЕА Електронікс (м. Київ, вул. Краківська, 13-Б, корпус 2, код 32611674) на мале приватне підприємство СЕА (м. Київ. вул. Краківська, 13-Б. корпус 2, код 19130432). Дана ухвала є чинною, відповідачем не оскаржувалась.

Колегія суддів вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що досліджені судом першої інстанції при розгляді спору. Відтак, скаржник, в порушення вимог ст.ст. 33,34 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судовою колегією не встановлено порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, а тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного малого підприємства "Кристал" на рішення господарського суду Хмельницької області від 12.01.16 р. у справі №924/1843/15 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

3. Справу повернути до господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Мамченко Ю.А.