Постанова № 56251343, 01.03.2016, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" березня 2016 р.Справа № 916/4075/15 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Бєляновського В.В.,

суддів: Величко Т.А..

ОСОБА_1

при секретарі - Альошиній Г.М.

за участю представників:

Від позивача: ОСОБА_2

Від відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4

Розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пересувна механізована колона №19"

на рішення господарського суду Одеської області

від 21.12.2015 року

у справі № 916/4075/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Пересувна механізована колона №19"

до відповідача: Приватного підприємства "Ресурс Югстрой"

про стягнення 183000 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Пересувна механізована колона № 19 (далі ТОВ «ПМК № 19») звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства „Ресурс Югстрой про стягнення пені в сумі 183 000 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобовязань передбачених п.п. 3.6.6 договору про надання послуг № 10/05/2013 від 10.05.2013р., укладеного між сторонами, щодо вчасного приєднання позивача до електромереж збудованої трансформаторної підстанції з виділеною потужністю 300 кВт.

ПП „Ресурс Югстрой не визнало позов посилаючись на відсутність своєї вини у порушенні строків надання послуг за замовленням позивача.

Рішенням господарського суду Одеської області від 21.12.2015 року (суддя Желєзна С.П.) в позові відмовлено з мотивів необґрунтованості позовних вимог.

Судове рішення з посиланням на ст. ст. 509, 629, 525, 526, 627, 6, 549, 611 ЦК України, Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» та ст. ст. 230, 231 ГК України мотивовано тим, що п. 7.4 договору про надання послуг № 10/05/2013 від 10.05.2013р., на підставі якого нарахована заявлена до стягнення сума пені, суперечить вимогам закону, тому у суду відсутні будь-які правові підстави для задоволення позову.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням ТОВ "ПМК №19" звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі. Апеляційна скарга з урахуванням її змісту обґрунтована невідповідністю викладених у рішенні місцевого суду висновків обставинам справи та порушенням норм матеріального і процесуального права. При цьому скаржник, зокрема, вказує те, що суд неправильно визначив правову природу пені, нараховану відповідачеві, і невірно визначив яке саме чинне законодавство України слід застосовувати до спірних правовідносин, і як наслідок, послався на законодавство, що регулює нарахування неустойки за невиконання грошових зобовязань, залишивши поза увагою, що відповідач порушив виконання негрошового зобовязання, за що і було позивачем нараховано договірну пеню.

У відзиві на апеляційну скаргу ПП "Ресурс Югстрой" заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення місцевого суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим. Відповідач, зокрема, зазначає, що він належним чином та у визначений строк виконав всі свої зобовязання за договором, а позивач безпідставно та необґрунтовано нарахував йому пеню, яка за умовами п. 7.4 договору визначена у твердій грошовій сумі, що суперечить ст. 549 ЦК України.

За правилами встановленими ч. 3 ст. 77 ГПК України в засіданні суду оголошувалася перерва до 01.03.2016 року.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 10.05.2013 року між ТОВ „ПМК № 19 та ПП „Ресурс Югстрой було укладено договір про надання послуг № 10/05/2013, згідно з п. 1.1 якого ПП „Ресурс Югстрой зобовязалося надати ТОВ „ПМК № 19 послуги з підключення ТОВ „ПМК № 19 до електромереж трансформаторної підстанції, а ТОВ „ПМК № 19 зобовязалося прийняти ці послуги та оплатити їх.

Відповідно до п. 1.2 договору послуги, що надаються ПП „Ресурс Югстрой, включають:

- передання ПП „Ресурс Югстрой в суборенду ТОВ „ПМК № 19 земельної ділянки площею 0,9 га, кадастровий номер 5111700000:02:006:0023;

- здійснення ПП „Ресурс Югстрой розрахунку навантаження трансформаторної підстанції (далі - ТП) для отримання змін до технічних умов;

- отримання змін до технічних умов 493-13 (далі - ТУ) стосовно включення ТОВ „ПМК № 19 як субабонента з виділеною потужністю;

- оптимізації підключення до ТП;

- погодження 2х вузлів обліку в ТП;

- приєднання ТОВ „ПМК № 19 до ТП з виділеною потужністю 300 кВт.

Згідно з п.п. 1.3, 1.4 договору для надання послуг, зазначених в п. 1.2, ПП „Ресурс Югстрой зобовязалося виготовити проект „Позамайданчикові мережі (10 кВт) і внутрішньомайданчикові мережі (0,4 кВт), погодити зазначений проект та побудувати нову ТП на території, що буде передана у користування ТОВ „ПМК № 19 за адресою: Одеська область, м. Южне, вул. Ново-Білярська (далі Обєкт). Загальна потужність Обєкта 615 кВт, з яких 300 кВт виділена потужність для ТОВ „ПМК № 19, а 315 кВт для ПП „Ресурс Югстрой.

Розділом 2 даного договору сторони визначили умови будівництва та використання обєкта, згідно з якими будівництво Обєкта та місце подальшого його розташування буде здійснюватись на земельній ділянці, яка має бути передана ПП „Ресурс Югстрой у суборенду ТОВ „ПМК № 19. Будівництво здійснюється на підставі розробленого проекту „Позамайданчикові мережі (10 кВт) і внутрішньомайданчикові мережі (0,4 кВт) та Технічних умов, які видані ПП „Ресурс Юг строй № 493-13 з відповідними змінами. Для будівництва обєкта ПП „Ресурс Югстрой може запрошувати третіх осіб (фізичних чи юридичних), які на підставі відповідних цивільно-правових договорів здійснюють комплекс робіт по будівництву обєкта. Обєкт повинен бути збудований (обладнаний) таким чином, що сторони мали можливість використовувати свою частину обєкта незалежно від іншої сторони. Загальна потужність обєкта 615 кВт, з яких 300 кВт виділена потужність для ТОВ „ПМК № 19, а 615 кВт для ПП „Ресурс Югстрой. Договір вважається виконаним в частині його будівництва з моменту введення в експлуатацію та укладання кожною стороною договору на приєднання до електричних мереж та договору про постачання електричної енергії, в частині надання послуг з моменту підписання сторонами акту про надання послуг (п.п. 2.1 2.4. договору).

Розділом 3 даного договору сторони визначили умови та строки надання послуг, згідно з якими Обєкт має бути збудований і введений в експлуатацію до 20.02.2015р. Будівництво здійснюється поетапно в наступному порядку: будівництво обєкту, що перебуватиме у спільному користуванні сторін (10кВт); будівництво трансформатора обєкту, що використовуватиметься ТОВ „ПМК № 19 (0,4 кВт); будівництво трансформатора обєкту, що використовуватиметься ПП „Ресурс Югстрой (0,4 кВт). Послуги повинні бути надані в наступні строки: передання ПП „Ресурс Югстрой в суборенду ТОВ „ПМК № 19 земельної ділянки площею 0,9 га, кадастровий номер 5111700000:02:006:0023 до 01.09.2013р.; здійснення ПП „Ресурс Югстрой розрахунку навантаження трансформаторної підстанції для отримання змін до технічних умов до 01.06.2014р.; отримання змін до технічних умов 493-13 (далі ТУ) стосовно включення ТОВ „ПМК № 19 як субабонента з виділеною потужністю 300кВт до 01.07.2014; оптимізації підключення до ТП до 01.07.2014р.; погодження 2х вузлів обліку в ТП до 10.10.2014р.; приєднання ТОВ „ПМК № 19 до ТП з виділеною потужністю 300кВт до 01.03.2015р. Акт про надання послуг оформлюється після виконання усіх передбачених договором робіт та послуг, але не пізніше 10.03.2015р. (п.п. 3.1 3.7 договору).

Розділом 4 даного договору визначено розподіл витрат і фінансування, згідно з яким вартість послуг за даним договором складається з сум компенсованих витрат понесених ПП „Ресурс Югстрой на виконання умов договору. ТОВ „ПМК № 19 зобовязується компенсувати ПП „Ресурс Югстрой 50% вартості будівництва частини обєкту, що буде знаходитись у використанні сторін. Порядок і строки компенсування витрат погоджуються сторонами в додаткових угодах. ТОВ „ПМК 19 зобовязується компенсувати ПП „Ресурс Югстрой 50% вартості витрат на проектування будівництва обєкту. Порядок і строки компенсування витрат погоджуються сторонами в додаткових угодах. ТОВ „ПМК № 19 зобовязується компенсувати ПП „Ресурс Югстрой повну вартість витрат на будівництво та введення в експлуатацію лінії електропередач (0,4 кВт) від трансформаторної підстанції до обєкту ТОВ „ПМК № 19. Вартість робіт, підрядна організація, порядок і строки компенсування витрат погоджуються сторонами у додаткових угодах. ТОВ „ПМК № 19 компенсує витрати на будівництво обєкту (ТП) шляхом сплати грошових коштів на поточний рахунок ПП „Ресурс Югстрой у розмірі та строки, зазначені у відповідних додаткових угодах. Компенсація витрат проводиться виключно після фактичної оплати відповідних робіт з боку ПП „Ресурс Югстрой (п.п. 4.1 4.6 договору).

Пунктом 7.4 даного договору сторони встановили, що за порушення строку будівництва трансформаторної підстанції та/або строків підключення ТОВ „ПМК № 19 до електромереж збудованої трансформаторної підстанції, ТОВ „ПМК № 19 має право нарахувати, а ПП „Ресурс Югстрой зобовязано сплатити пеню в розмірі 1000 грн. за кожен день прострочення.

Додатковими угодами № 1 від 19.09.2014р. та № 2 від 14.10.2014р. до даного договору сторони домовилися, що вартість виготовлення проекту будівництва обєкта „Позамайданчикові мережі (10 кВт) і внутрішньомайданчикові мережі (0,4 кВт) складає 28 198,49 грн., з яких ТОВ „ПМК № 19 зобовязалося в строк до 27.10.2014р. компенсувати ПП „Ресурс Югстрой 50% вартості витрат на проектування в сумі 14 099,24 грн., а вартість будівництва Обєкта (10 кВт) зазначеного у п.1.3 договору, що буде знаходитися у користуванні сторін, складає 1 351 043,33 грн., з яких ТОВ „ПМК № 19 зобовязалося в строк до 24.10.2014р. компенсувати ПП „Ресурс Югстрой 50% вартості будівництва в сумі 675 521,67 грн.

На виконання умов договору позивач на підставі виставлених відповідачем рахунків на компенсацію витрат за приєднання до електромереж трансформаторної підстанції своєчасно сплатив останньому грошові кошти у визначеному вищезгаданими додатковими угодами розмірі у повному обсязі, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями від 23-24 жовтня 2014р. наявними у справі та відповідачем не заперечується.

Отже, відповідно до умов п.п. 3.1, 3.6.1, 3.6.6 договору відповідач повинен був в строк до 01.09.2013 року передати позивачеві в суборенду земельну ділянку площею 0,9 га, кадастровий номер 5111700000:02:006:0023, збудувати на ній і ввести в експлуатацію трансформаторну підстанцію в строк до 20.02.2015 року та приєднати позивача до збудованої трансформаторної підстанції з виділеною потужністю 300 кВт в строк до 01.03.2015 року.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, в порушення своїх зобовязань за договором відповідач трансформаторну підстанцію збудував і ввів в експлуатацію лише 31.03.2015 року, що підтверджується Актом робочої технічної комісії про прийняття в експлуатацію обєктів розподільчих електричних мереж від 31.03.2015р., лише 07.08.2015 року отримав в електропередавальній організації Акт допуску на підключення електричних мереж електроустановки юридичних і фізичних осіб, а підключення ТОВ «ПМК № 19» до електромереж нової трансформаторної підстанції з виділеною потужністю 300 кВт фактично відбулося 17.09.2015 року, що підтверджується договором про постачання електричної енергії № Кю-1235 від 17.09.2015 року, укладеним між ПАТ «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго» та ТОВ «ПМК № 19», та Актом про пломбування від 18.09.2015р., складеним відповідальною особою ПАТ «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго». При цьому, акт про надання послуг, оформлення якого передбачено пунктом 2.4 та пунктом 3.7 договору, не підписаний сторонами до теперішнього часу.

Отже, прострочення строку виконання зобовязання з приєднання ТОВ «ПМК № 19» до трансформаторної підстанції з виділеною потужністю 300 кВт становить 203 дні.

Викладене у відзиві на позовну заяву твердження відповідача про те, що дане прострочення виконання зобовязання сталося не з його вини, а у звязку з тим, що посадка будівлі не відповідала Генеральному плану «Будівництво четвертої черги рекреаційного комплексу. Торгово - виставковий комплекс, розташований за адресою: Одеська обл., м. Южне, вул. Новобілярська», він вимушений був переробляти та по новому погоджувати проект «Позамайданчикові мережі (10кВт) і внутрішньомайданчикові мережі (0,4 кВт)», в результаті чого роботи за договором змістилися на строк у 11 місяців, спростовується наявними в справі копією Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки - будівництво четвертої черги рекреаційного комплексу, торгово - виставковий комплекс, за адресою: вул. Новобілярська в м. Южному Одеської області, затверджених 29.08.2013 року Управлінням архітектури та містобудування Южненської міської ради, копією фрагменту погодженого Генплану, копією експертного звіту про розгляд проектної документації за проектом «Будівництво четвертої черги рекреаційного комплексу. Торгово - виставковий комплекс», затвердженого 01.10.2013р. Філією ДП «Укрдержбудекспертиза» в Одеській області, та копіями Декларації про початок виконання будівельних робіт від 31.03.2014р. і Декларації про готовність обєкта до експлуатації, зареєстрованої Інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю у Одеській області 29.04.2014р., які беззаперечно свідчать про те, що будівництво і введення в експлуатацію вищезазначеного обєкта було здійснено на підставі вищевказаних Містобудівних умов та Генерального плану і в цю проектну документацію з моменту її затвердження 29.08.2013 року жодних змін не вносилося.

Крім того, з наявного у справі листа ПАТ «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго» від 28.05.2015р. № 834 на адресу ПП „Ресурс Югстрой випливає, що станом на 28.05.2015 року ПАТ «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго» не мало можливості укласти з останнім договір на постачання електричної енергії у звязку з відсутністю у нього документів, які підтверджують право власності чи користування земельною ділянкою за вищевказаною адресою.

Вищенаведене свідчить про те, що відповідач прострочив виконання своїх зобовязань за договором щодо приєднання ТОВ «ПМК № 19» до трансформаторної підстанції з виділеною потужністю 300 кВт на 203 дні через власну недбалість, якої він припустився при виготовленні та погодженні проектної документації, а не у звязку із виникненням обєктивних обставин, що перешкоджали йому своєчасно виконати роботи та надати обумовлені договором послуги.

При цьому колегія суддів враховує, що за умовами п. 4.8 договору у разі потреби для досягнення мети, визначеної цим договором, сторони укладають додаткову угоду.

Разом з тим, належних доказів, які б підтверджували укладення сторонами такої додаткової угоди стосовно зміни встановлених умовами договору строків виконання робіт та надання послуг, відповідачем до суду не подано і таких доказів в матеріалах справи не міститься, що також свідчить про відсутність обєктивних обставин, за якими відповідач прострочив виконання своїх зобовязань щодо вчасного приєднання позивача до електромереж збудованої трансформаторної підстанції.

За таких обставин колегія суддів вважає встановленим факт порушення відповідачем визначеного умовами договору строку виконання зобовязання з надання позивачеві послуг з підключення до електромереж збудованої трансформаторної підстанції.

Слід зазначити, що місцевий господарський суд фактично ухилився від встановлення та правової оцінки вказаних обставин, які мають істотне значення для справи.

Предметом спору у справі є матеріально правова вимога ТОВ «ПМК № 19» до ПП „Ресурс Югстрой про стягнення 183 000 грн. грн. пені за порушення строку виконання зобовязання встановленого умовами договору про надання послуг № 10/05/2013 від 10.05.2013р., укладеного між сторонами, щодо підключення ТОВ «ПМК № 19» до електромереж збудованої трансформаторної підстанції.

Приймаючи рішення про відмову у позові місцевий господарський суд послався на те, що умовами п. 7.4 договору про надання послуг № 10/05/2013 від 10.05.2013р., на підставі якого нарахована заявлена до стягнення штрафна санкція, сторонами узгоджено застосування такої штрафної санкції як пеня, визначена у твердій грошовій сумі за кожен день прострочення, що суперечить положенням закону та унеможливлює стягнення суми цього різновиду неустойки, нарахованого на підставі положення договору, яке суперечить закону та виходить за межі реалізації сторонами свого права на свободу договору. В даному випадку за порушення зобовязання, з приводу якого нарахована неустойка, законом не передбачено окремого розміру штрафних санкцій, у звязку з чим, застосовуються тільки ті санкції, які прямо передбачені сторонами та за умови відповідності умов договору про розмір штрафних санкцій приписам закону. Оскільки п. 7.4 договору, на підставі якого нарахована заявлена до стягнення сума пені, суперечить вимогам закону, місцевий суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками місцевого суду, оскільки вони не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини.

Так, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Пунктом 4 ст. 179 ГК України визначено основний принцип, який визначає, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Аналогічні положення містять і норми ЦК України, які визначають, що сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов (ст. 627 ЦК України); зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ст. 628 ЦК України); сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ст. 6 ЦК України).

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.ст. 525, 526 ЦК України).

Статтею 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом апеляційної інстанції встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що ПП „Ресурс Югстрой прострочило виконання своїх зобовязань за договором.

Належних доказів, які б підтверджували належне виконання свого обовязку щодо своєчасного підключення позивача до електромереж збудованої трансформаторної підстанції, відповідачем до суду не подано і таких доказів в матеріалах справи не міститься.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.610, 611 ЦК України).

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором ( ч. 1 ст. 216 ГК України).

Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно ч. 1 ст. 230 ЦК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Слід зазначити, що передбачені у частині 4 ст. 231 ГК України способи визначення договором розміру штрафних санкцій не є вичерпними, оскільки відповідно до частин 2 та 3 ст. 6 ЦК України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

За вимогами ст. 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Право учасників господарських відносин встановлювати інші ніж передбачено ЦК України види забезпечення виконання зобовязань визначено частиною 2 ст. 546 ЦК України, згідно з якою договором можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання, що узгоджується зі свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, коли відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, субєкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобовязань встановленням окремого виду відповідальності договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобовязань, зокрема, передбаченої п. 7.4 договору про надання послуг № 10/05/2013 від 10.05.2013р., яка не суперечить вимогам законодавства.

Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22.11.2010р. у справі № 14/80-09-2056.

Відповідно до ст. 111-28 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Враховуючи вищевикладене, висновок місцевого господарського суду про неправильне застосування сторонами договірної санкції у твердій грошовій сумі за кожний день прострочення виконання господарського зобовязання у пункті 7.4 договору є помилковим і суперечить вимогам законодавства.

Разом з тим, як вже було зазначено вище, пунктом 7.4 договору сторони встановили, що за порушення строку будівництва трансформаторної підстанції та/або строків підключення ТОВ „ПМК № 19 до електромереж збудованої трансформаторної підстанції, ТОВ „ПМК № 19 має право нарахувати, а ПП „Ресурс Югстрой зобовязано сплатити пеню в розмірі 1000 грн. за кожен день прострочення.

Виходячи з цього, за прострочення строків підключення до електромереж збудованої трансформаторної підстанції ТОВ „ПМК № 19 нарахувало ПП „Ресурс Югстрой 183 000 пені., з урахуванням вимог передбачених ч. 6 ст. 232 ГК України, згідно з якою нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що порушення відповідачем встановлених умовами договору строків підключення ТОВ „ПМК № 19 до електромереж збудованої трансформаторної підстанції тягне за собою обовязок відповідача сплатити позивачеві пеню, передбачені п. 7.4 даного договору. За результатами перевірки правильності обчисленого позивачем розрахунку пені колегія суддів вважає його вірним, та таким, що відповідає умовам договору та чинному законодавству.

Таким чином, оскільки факт порушення встановленого умовами договору строку виконання зобовязань з боку відповідача є встановленим, і останнім не спростовано, то, відповідно, і вимога позивача про стягнення з відповідача пені є обґрунтованою.

Разом з тим, колегія суддів враховує, що згідно з приписами ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з розясненнями, що містяться в п. 42 інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" від 07.04.2008р. № 01-8/211, при застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що стягнення з відповідача пені у заявленому до стягнення розмірі 183000 грн., яка складає 26,55% від вартості послуг за договором, спотворить дійсне правове призначення неустойки, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання, стягнення штрафних санкцій перетвориться на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором, що не відповідає вимогам справедливості, добросовісності та розумності.

Наведене безумовно свідчить про те, що нарахована позивачем неустойка у розмірі 183 000 грн. не відповідає наслідкам порушення відповідачем зобовязань за договором.

Крім того, як необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій, так і розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду. На підставі аналізу поданих доказів суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність правових підстав для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки за прострочення строку виконання робіт.

За таких обставин, враховуючи надане законом право суду на зменшення розміру штрафних санкцій, заявлених до стягнення, а також приймаючи до уваги відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем строків підключення до електромереж збудованої трансформаторної підстанції, з огляду на те, що відповідач у повному обсязі виконав свої зобовязання за договором про надання послуг та враховуючи інтереси обох сторін, колегія суддів вважає за необхідне зменшити розмір стягуваної неустойки до 10%.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню 18300 грн. пені.

Враховуючи все вищевикладене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржуване рішення про відмову у позові місцевий господарський суд надав невірну юридичну оцінку обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального права, у звязку з чим зазначене рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову.

Стосовно доводів позивача викладених в апеляційній скарзі щодо порушення судом норм процесуального права, а саме: ст. ст. 43-1, 43-3, 43-4, 65, 67 ГПК України при вирішенні питання про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача, про що клопотав позивач одночасно з поданням позовної заяви, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Отже, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

При цьому, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Враховуючи ту обставину, що предметом позову є вимога про стягнення пені в сумі 183 000 грн. за прострочення виконання зобовязання та за відсутності будь яких даних про те, що невжиття заходів до забезпечення позову (накласти арешт на усе майно та грошові кошти відповідача) може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову є таким, що відповідає нормам процесуального права та ґрунтується на матеріалах справи.

Посилання скаржника на порушення судом ст. ст. 43-1, 43-3, 43-4 ГПК України не знайшли свого підтвердження при розгляді апеляційної скарги та ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем вказаних норм процесуального права.

З огляду на вищевикладене, посилання скаржника на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права при прийнятті судового акту є безпідставним.

Згідно з ст. ст. 44, 49 ГПК України за рахунок відповідача позивачеві підлягають відшкодуванню витрати зі сплати судового збору в сумі 5 764,50 грн., у тому числі 3019,50 грн. за подання і розгляд апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пересувна механізована колона №19" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 21 грудня 2015 року у справі № 916/4075/15 скасувати.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Ресурс Югстрой" (65481, Одеська область, м. Южне, пр.-т Леніна, 19; код 35056552) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пересувна механізована колона №19" (73034, м. Херсон, вул. Кольцова, 57; код 21284591) 18 300 грн. пені та 5764,50 грн. судового збору.

В решті позову відмовити.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Величко Т.А.

ОСОБА_1