Постанова № 56251297, 25.02.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2016 р. Справа № 591/6148/15-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Курило Л.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Русанової В.Б. ,

за участю секретаря судового засідання - Дудки О.А.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Марченка І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту інфраструктури міста Сумської міської ради на постанову Зарічного районного суду м. Суми від 17.12.2015р. по справі № 591/6148/15-а

за позовом ОСОБА_3

до Департаменту інфраструктури міста Сумської міської ради

про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку,

ВСТАНОВИЛА:

21.08.2015р. ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3, позивачка) звернулась до суду з адміністративним позовом до Департаменту інфраструктури міста Сумської міської ради (далі - відповідач), в якому просила визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту інфраструктури міста Сумської міської ради від 27.06.2015р. №64-К "Про звільнення ОСОБА_3.", визнати протиправним та скасувати наказ по Департаменту інфраструктури міста Сумської міської ради від 31.03.2015р. №27-к "Про зміну штатного розпису".

Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 17.12.2015р. №591/6148/15 адміністративний позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту інфраструктури міста Сумської міської ради від 27.06.2015 року № 64-к "Про звільнення ОСОБА_3.".

Поновлено ОСОБА_3 на посаді головного спеціаліста відділу житлового та комунального господарства Управління житлового та комунального господарства Департаменту інфраструктури міста Сумської міської ради.

Стягнуто з Департаменту інфраструктури міста Сумської міської ради на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27 червня 2015 року по 17 грудня 2015 року в сумі 24218 грн. 40 коп. (двадцять чотири тисячі двісті вісімнадцять гривень 40 копійок). В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

До суду апеляційної інстанції представник позивача надав заперечення, в яких, посилаючись на законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі, просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції просив постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши представників сторін, переглянувши в межах апеляційної скарги постанову суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_3 в період з 09.07.2007 року по 27.06.2015 року працювала на різних посадах в структурних підрозділах Сумської міської ради, що підтверджується записами в її трудовій книжці, копія якої долучена до матеріалів справи (т.1а.с. 10-14).

На день звільнення позивач займала посаду головного спеціаліста відділу комунального господарства та благоустрою управління систем життєзабезпечення та благоустрою міста Департаменту інфраструктури Сумської міської ради.

31.03.2015 року ОСОБА_3 попереджено про вивільнення відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України та їй запропоновано зайняти одну з посад: головного спеціаліста відділу житлового та комунального господарства управління житлового та комунального господарства Департаменту інфраструктури міста Сумської міської ради (тимчасово до виходу основного працівника з відпустки по догляду за дитиною) з 01.06.2015 року або начальника планово-економічного відділу управління планово-економічного аналізу та благоустрою Департаменту інфраструктури міста Сумської міської ради на конкурсній основі (т.1 а.с.15).

Наказом Департаменту інфраструктури міста Сумської міської ради від 27.06.2015 року № 64-к ОСОБА_3 звільнено згідно п. 1 ст. 4 КЗпП України у зв'язку із скороченням посади (т.1 а.с.16).

Вважаючи протиправними накази Департаменту інфраструктури міста Сумської міської ради від 31.03.2015р. №27-к "Про зміну штатного розпису" та від 27.06.2015р. №64-К "Про звільнення ОСОБА_3.", позивач звернулась із зазначеним позовом до суду.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача відбулось з порушенням норм статей п. 1 ч. 1 ст. 40, ст. 42, ст. 49-2 КЗпП України, а тому згідно зі ст. 235 КЗпП України позивач підлягає поновленню на посаді, з одночасним прийняттям рішення про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відмовляючи в іншій частині позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги про скасування наказу по Департаменту інфраструктури міста Сумської міської ради від 31.03.2015р. №27-к "Про зміну штатного розпису" є необґрунтованими.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів апеляційної інстанції зважає на наступне.

Досліджуючи питання строку звернення до адміністративного суду, який встановлений ст. 99 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 звільнена зі служби 27.06.2015 року, а вперше звернулась до суду з адміністративним позовом 27.07. 2015 року (а.с.34-39).

29.07.2015 року суд помилково відкрив провадження за нормами цивільного судочинства (а.с.40), і тільки 19.08.2015 року, встановивши помилку, суд закрив провадження у цивільному судочинстві, роз'яснивши, що позов підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства (а.с.41).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач вперше своєчасно звернулась до суду з адміністративним позовом (протягом місяця з дня звільнення) 27.07.2015 року, і повторне звернення позивача з адміністративним позовом 21.08.2015 року є наслідком помилкового відкриття провадження в іншому судочинстві, а не пропуском строку з боку позивача.

У частині доводів апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального права , колегія суддів зазначає наступне.

Підставами припинення трудового договору згідно з положеннями пункту 4 частини першої статті 36 КЗпП, є, зокрема, розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового, чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45). Частиною четвертою статті 36 КЗпП встановлено, що припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (ч. 2 ст. 40 КЗпП України).

Відповідно до ст. 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується преважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштування самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

Аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що розірвання трудового договору з працівником має супроводжуватися наданням гарантій, пільг і компенсацій, передбачених КЗпП, а також дотриманням установлених вимог при вивільненні працівника (попередження за 2 місяці про наступне вивільнення, врахування переважного права на залишення на роботі, наявність скорочення чисельності або штату працівників, змін в організації виробництва і праці тощо). Ці норми кореспондують з конституційним правом громадянина на захист від незаконного звільнення ( стаття 43 Конституції України).

У випадках зміни власника підприємства (установи, організації) чи його реорганізації (злиття з іншим підприємством, приєднання до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення з нього одного або кількох нових підприємств, перетворення одного підприємства в інше, наприклад, державного підприємства в орендне підприємство або підприємства в господарське товариство) дія трудового договору працівника продовжується (ч. 3 ст. 36 КЗпП в редакції від 19.01.1995 року).

При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п.1 ст.40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями (абз. 2 п. 19 Постанови).

При проведенні звільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника. Якщо це право не використовувалось, суд не повинен обговорювати питання про доцільність такої перестановки (перегрупування) (абз. 4 п. 19 Постанови).

Так, з матеріалів справи убачається, що у рішенні Сумської міської ради від 03.03.2015 року № 4070-МР "Про внесення змін до рішення Сумської міської ради від 27.02.2013 року №2176-МР "Про затвердження структури виконавчих органів, загальної чисельності апарату та виконавчих органів Сумської міської ради у новій редакції" (зі змінами) (а.с.17) та розпорядженні міського голови від 23.03.2015 року № 118-к "Про затвердження граничної чисельності та штатів апарату та виконавчих органів Сумської міської ради" з додатками (а.с.18-23), на які посилається відповідач, мова йде лише про скорочення чисельності та штату працівників, але не про ліквідацію наявних управлінь та відділів та створення нових.

Про зміни в організації виробництва і праці відповідачем зазначено у наказі Департаменту інфраструктури міста Сумської міської ради від 30.03.2015 року № 26-к "Про зміни в організації виробництва і праці, зміну штатів, скорочення чисельності та вивільнення працівників Департаменту інфраструктури міста Сумської міської ради" (а.с.24).

Судом встановлено, що наказом Департаменту інфраструктури міста Сумської міської ради від 31.03.2015 року № 27-к "Про зміну штатного розпису" (а.с.78-79) скорочені окремі штатні посади Департаменту інфраструктури міста, та змінено назви управлінь та відділів.

Як правомірно враховано судом першої інстанції, наказ Департаменту інфраструктури міста Сумської міської ради від 31.03.2015 року № 27-к "Про зміну штатного розпису" не суперечить ст. 42 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", оскільки він стосується внутрішньої структури Департаменту, і не суперечить розпорядженню міського голови від 23.03.2015 року № 118-к, де визначено лише штатну чисельність працівників.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач, при прийнятті оскаржуваного наказу Департаменту інфраструктури міста Сумської міської ради від 31.03.2015 року № 27-к "Про зміну штатного розпису" діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо оскарження наказу №64-к від 26.06.2015 р. колегія суддів зазначає наступне.

Як убачається із наданих до суду документів, в червні 2015 року відбулись зміни у структурі Департаменту інфраструктури міста та скорочення штатів на 4 одиниці.

Судом встановлено, що 31.03.2015року позивачку попереджено про наступне вивільнення в порядку ч. 1 ст. 40 КЗпП України та запропоновано зайняти посаду головного спеціаліста відділу житлового та комунального господарства Управління житлового та комунального господарства Департаменту інфраструктури міста Сумської міської ради (тимчасово до виходу основного працівника з відпустки по догляду за дитиною) або начальника планово-економічного відділу управління планово-економічного аналізу та благоустрою Департаменту інфраструктури міста Сумської міської ради на конкурсній основі (т.1 а.с.15).

Колегія суддів зазначає, що про наступне вивільнення у зв'язку зі скороченням посади було попереджено 31.03.2015 р. Проте, звільнено позивачку було 27.06.2015 р., тобто, з порушенням двохмісячного строку, як того вимагає стаття 49-2 КЗпП.

Як правомірно враховано судом першої інстанції відповідач мав ознайомити позивачку зі всіма вакантними посадами, що були у відповідача на період звільнення позивача.

Судом встановлено, що позивачці не була запропонована посада головного спеціаліста відділу житлового та комунального господарства, яка була вакантна на час вивільнення ОСОБА_3

При цьому, відповідач посилався на відсутність у позивачки досвіду з охорони праці.

Відповідно до положень ст. 10 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", проведення конкурсу, випробування та стажування при прийнятті на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється в порядку, визначеному законодавством України про державну службу.

При цьому, згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 423 від 17.06.1994 року "Про деякі питання застосування статей 4, 15 і 27 Закону України "Про державну службу", встановлено, що без конкурсного відбору або стажування можуть також прийматися:

а) державні службовці на посади: спеціалістів при переміщенні їх в межах одного державного органу на рівнозначну або нижчу посаду з дотриманням вимог законодавства про працю;

б) державні службовці, які перебували на відповідних посадах у державних органах та виконавчих органах Рад, у тому числі в тих, що ліквідуються, до новостворених органів державної виконавчої влади і місцевого самоврядування.

Організація усього комплексу заходів з охорони праці покладена на роботодавця. Навчання з питань охорони праці здійснюється відповідно до Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці від 26.01.2005 року № 15, і навчання можливе безпосередньо на підприємстві або платно в спеціалізованих установах на стороні. Термін навчання тиждень.

Судом першої інстанції правомірно враховано, що питання можливості працевлаштування позивача на вказану посаду за умови навчання відповідачем не з'ясовувалось.

Крім того, відповідачем ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не надано будь-яких доказів або відомостей, які б могли свідчити про відмову позивача проти працевлаштування на запропоновану роботу .

Відповідач не навів жодного доказу того, що у позивачки відсутнє переважне право перед іншими працівниками на залишення на роботі.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при можливості перевести позивачку з її згоди на іншу роботу в межах Департаменту інфраструктури міста, відповідач не одержав у встановленому трудовим законодавством порядку відмову позивача від працевлаштування на запропоновані посади.

Доказів про неможливість переведення позивачки за її згодою на будь - яку наявну вакантну посаду відповідач не надав.

З огляду на вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що звільнення позивача відбулось з порушенням норм статей п. 1 ч. 1 ст. 40, ст. 42, ст. 49-2 КЗпП України, а тому згідно зі ст. 235 КЗпП України позивач підлягає поновленню на посаді, з одночасним прийняттям рішення про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Разом з тим, колегія суддів дійшла висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді головного спеціаліста відділу житлового та комунального господарства Управління житлового та комунального господарства Департаменту інфраструктури міста Сумської міської ради, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

З матеріалів справи убачається, що на день звільнення позивач займала посаду головного спеціаліста відділу комунального господарства та благоустрою управління систем життєзабезпечення та благоустрою міста Департаменту інфраструктури Сумської міської ради, а тому ОСОБА_3 підлягала поновленню на вищевказаній посаді (а.с. 14).

За таких обставин, постанова суду в цій частині має бути змінена в порядку статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Порядок обчислення середньої заробітної плати визначено Постановою КМУ від 08.02.1995 року № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати".

Розмір середньої заробітної плати, визначеної відповідачем, позивач не оспорює (а.с.103).

Виходячи з розміру середньоденної заробітної плати позивача 201,82 грн., та враховуючи, що з дня звільнення 27.06.2015 року до дня постановлення судового рішення 17.12.2015 року пройшло 120 робочих днів, сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу склала: 120 днів х 201,82 грн. = 24218,4 грн.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з Департаменту інфраструктури міста Сумської міської ради на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27 червня 2015 року по 17 грудня 2015 року в сумі 24218 грн. 40 коп.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 2 ч.1 ст. 198, ст. 201, ч.2 ст. 205, ст.ст. 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Департаменту інфраструктури міста Сумської міської ради задовольнити частково.

Постанову Зарічного районного суду м. Суми від 17.12.2015р. по справі № 591/6148/15-а змінити.

Викласти абзац третій резолютивної частини постанови Зарічного районного суду м. Суми від 17.12.2015р. в наступній редакції:

"Поновити ОСОБА_3 на посаді головного спеціаліста відділу комунального господарства та благоустрою управління систем життєзабезпечення та благоустрою міста департаменту інфраструктури міста Сумської міської ради з 27.06.2015р."

В іншій частині постанову Зарічного районного суду м. Суми від 17.12.2015р. по справі № 591/6148/15-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Курило Л.В.Судді Присяжнюк О.В. Русанова В.Б. Повний текст постанови виготовлений 01.03.2016 р.