Постанова № 56251144, 24.02.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2016 р. Справа № 914/3597/15

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого-судді: Данко Л.С.,

Суддів: Кузь В.Л.,

Орищин Г.В.,

При секретарі судового засідання: Кіт М.В.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, б/н від 30.12.2015 р. (вх. № ЛАГС 01-05/143/16 від 12.01.2016 р.),

на рішення Господарського суду Львівської області від 18 грудня 2015 року

у справі № 914/3597/15 (суддя Фартушок Т.Б.),

порушеній за позовом

Позивача: Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта», м. Київ в особі філії «Магістральні нафтопроводи «Дружба», м. Львів,

До відповідача: Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, с. Трудовач Золочівського району Львівської області

Про: стягнення заборгованості в сумі 10773,87 грн., з яких: 4887,68 грн. - компенсаційні витрати на оренду земельної ділянки, 4923,991 грн. витрати на утримання об'єкта позички, 962,28 грн. - пеня, (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог вх. № ГСЛО 54905/15 від 17.12.2015 р.) та стягнення судових витрат.

За участю представників сторін:

від апелянта/відповідача: не прибув;

від позивача: ОСОБА_3 - п/к за довіреністю № 243 від 25.12.2015 р.;

Права та обов'язки сторін визначені ст. ст. 20, 22, 28 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід суддів - не надходило.

Представником позивача подано письмове клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 січня 2016 року, справу № 914/3597/15 Господарського суду Львівської області розподілено головуючому судді Данко Л.С. та суддям: Кузь В.Л., Орищин Г.В.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 13.01.2016 р. прийнято апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, б/н від 30.12.2015 р. (вх. № ЛАГС 01-05/143/16 від 12.01.2016 р.) до провадження та розгляд скарги призначено на 03.02.2016 року, про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою поштою (докази - оригінали повідомлень про вручення знаходяться в матеріалах справи (том ІІ, а. с. 39-41).

Також вищезазначеною ухвалою Львівського апеляційного господарського суду зобов'язано, зокрема, апелянта/відповідача (ФОП ОСОБА_2.) подати докази доплати судового збору в сумі 121,80 грн. та довідку з Управління Державної казначейської служби України у Личаківському районі м. Львова про зарахування судового збору в розмірі 1339,80 грн. за подання апеляційної скарги (п. 3 резолютивної частини ухвали)(том ІІ, а. с. 38).

З підстав зазначених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 03.02.2016 р. розгляд справи відкладено на 24.02.2016 р., про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою кореспонденцією згідно Інструкції з діловодства в господарських судах України.

В судове засідання, яке відбулось 24.02.2016 р. представник апелянта/відповідача, повторно, не прибув, через канцелярію Львівського апеляційного господарського суду апелянтом подано заяву б/н від 23.02.2016 р. (вх. № ЛАГС 01-04/1455/16 від 23.02.2016 р.) в якій повідомляє суд про зміну адреси проживання та просить суд поштову кореспонденцію надсилати за адресою: АДРЕСА_3. Крім того, скаржником подано клопотання б/н від 23.02.2016 р. (вх. № ЛАГС 01-04/1454/16 від 23.02.2016 р.), в якому просить суд апеляційної інстанції зупинити розгляд справи № 914/3597/15 до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається Господарським судом Львівської області, про визнання недійсним договору позички № 2 від 01.07.2014 р., який є предметом розгляду апеляційної скарги, також до вищезазначеного клопотання на долучено довідку Управління державної казначейської служби України у Личаківському районі міста Львова № 03-58/63 від 01.02.2016 р. про зарахування судового збору в сумі 1218,00 грн., квитанція № 28 від 22.02.2016 р. про сплату судового збору в сумі 1218,00 грн., ухвалу Господарського суду Львівської області від 15.02.2016 р. по справі № 914/395/16, позовну заяву про визнання договору позички недійсним.

Як вбачається з апеляційної скарги (том ІІ, а. с. 42-43), апелянт/відповідач просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 18.12.2015 р. по справі № 914/3597/15 у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин справи, які мають значення для справи та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта» в особі філії «Магістральні нафтопроводи «Дружба» м. Львів залишити без задоволення.

Представник позивача в судове засідання прибув, усно проти клопотання про зупинення провадження у справі № 914/3597/15 заперечив, оскільки вважає, що місцевим господарським судом при розгляді даної справи було досліджено даний спір, відтак вважає, що апелянт/відповідач зловживає своїми процесуальними правами та умисно затягує розгляд справи, просить суд у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі № 914/3597/15 відмовити.

Проти викладеного в апеляційній скарзі заперечує з підстав зазначених у відзиві на апеляційну скаргу № 93-12/539 від 01.02.2016 р. (вх. № ЛАГС 01-04/795/16 від 02.02.2016 р.), доводи наведені у відзиві на апеляційну скаргу підтримав, просить рішення Господарського суду Львівської області від 18.12.2015 р. по справі № 914/3597/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

З огляду на наведене колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 98 ГПК України, про прийняття апеляційної скарги до провадження господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.

Частиною першою ст. 102 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Як уже було зазначено вище у цій постанові, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 13.01.2016 року прийнято апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, б/н від 30.12.2015 р. (вх. № ЛАГС 01-05/143/16 від 12.01.2016 р.) до провадження та розгляд справи № 914/3597/15 з підстав зазначених в ухвалі суду від 03.02.2016 р. було відкладено, про що сторони було належним чином повідомлено про день, час та місце розгляду справи рекомендованою кореспонденцією згідно Інструкції з діловодства в господарських судах України.

Однак, представник апелянта/відповідача в судове засідання повторно не прибув заявивши клопотання про зупинення провадження у справі № 914/3597/15.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки, явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до приписів ст.ст. 67 та 77 ГПК України, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15 липня 2013 року по справі № 6/175(2010).

Нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі. Тому неможливість представника апелянта/відповідача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника можливості скористатися правами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.

Крім того, в ухвалі суду від 03.02.2016 р. участь повноважних представників судом обов'язковою не визнавалась.

Щодо поданого через канцелярію Львівського апеляційного господарського суду апелянтом подано клопотання б/н від 23.02.2016 р. (вх. № ЛАГС 01-04/1454/16 від 23.02.2016 р.), про зупинення розгляду справи № 914/3597/15 до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається Господарським судом Львівської області про визнання недійсним договору позички № 2 від 01.07.2014 р., який є предметом розгляду апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з мотивувальної частини вищезазначеного клопотання, підставою для зупинення провадження у справі № 914/3597/15 апелянт зазначає, що у Господарському суді Львівської області розглядається справа № 914/395/16, про визнання недійсним договору позички № 2 від 01.07.2014 р., який є предметом розгляду апеляційної скарги, в підтвердження чого, апелянтом до клопотання було долучено копію ухвали Господарського суду Львівської області від 15.02.2016 р. по справі № 914/395/16.

Слід зазначити, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.02.2016 р. по справі № 914/395/16, яка долучена до клопотання б/н від 23.02.2016 р. (вх. № ЛАГС 01-04/1454/16 від 23.02.2016 р.) позовну заяву Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 та додані до неї документи на 34 аркушах повернуто позивачу (СПД-ФОП ОСОБА_2.) без розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України), апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно ч. 2 ст. 79 ГПК України (зі змінами та доповненнями), господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках:

1) призначення господарським судом судової експертизи;

2) надсилання господарським судом матеріалів прокурору або органу досудового розслідування;

3) заміни однієї з сторін її правонаступником.

Зупинення провадження у справі - тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Зупинення провадження у справі, на відміну від відкладення розгляду справи, здійснюється без зазначення строку, до усунення обставин, які зумовили зупинення провадження у справі, тобто закінчення строку визначається вказівкою на подію. Крім того, перелік підстав відкладення розгляду справи не є вичерпним, а зупинити провадження у справі господарський суд може лише з підстав, установлених законом.

Частина 2 коментованої статті передбачає випадки, коли господарський суд має право, але не зобов'язаний зупиняти провадження у справі. До таких випадків віднесено:

1) призначення господарським судом судової експертизи;

2) надсилання господарським судом матеріалів прокурору або органу досудового розслідування;

3) заміни однієї з сторін її правонаступником.

Наведений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, тобто будь-які інші обставини не можуть бути підставою зупинення провадження у справі.

В даному випадку обставин, які перелічені в частинні 2 статті 79 ГПК України відсутні.

Крім того, як уже було вище зазначено у цій постанові, ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.02.2016 р. по справі № 914/395/16, позовну заяву Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 та додані до неї документи на 34 аркушах повернуто позивачу (СПД-ФОП ОСОБА_2.) без розгляду.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, колегія суддів вважає, що сторони, зокрема апелянт/відповідач повинні добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, відтак подане скаржником клопотання про зупинення провадження у справі № 914/3597/15 є надуманим та таким, що призведе до затягування розгляду справи, відтак у його задоволенні слід відмовити.

З огляду на наведене колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду апеляційної скарги по справі № 914/3597/15 та прийшла до висновку розглядати справу без участі представника апелянта/відповідача за наявними в матеріалах справи документами, так, як останній був належним чином повідомлений про розгляд скарги та в матеріалах справи зібрано достатньо доказів для правильного вирішення справи по суті.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, рішення місцевого суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступного.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 18 грудня 2015 року по справі № 914/3597/15 (суддя Фартушок Т.Б.) позовні вимоги задоволено частково, вирішено стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь філії «Магістральні нафтопроводи «Дружба» (79000, Львівська область, м. Львів, вул. Липинського, буд. 12; ідентифікаційний код 26112972) Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта» (01133, м. Київ, вул. Кутузова, буд. 18/7; ідентифікаційний код 31570412) 4887,68 грн. компенсаційних витрат на оренду земельної ділянки, 4923,91 грн. витрат на утримання Об'єкта позички, 942,52 грн. пені та 1215,81 грн. судового збору (п. п. 1, 2 резолютивної частини рішення). В задоволенні решти позовних вимог відмовлено (п. 3 резолютивної частини рішення) (том ІІ, а. с. 20, 21-32).

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду від 18.12.2015 р. у справі № 914/3597/15, апелянт/відповідач (Суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа - підприємець ОСОБА_2) звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (том ІІ, а. с. 42-43), просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 18.12.2015 р. по справі № 914/3597/15 у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин справи, які мають значення для справи та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта» в особі філії «Магістральні нафтопроводи «Дружба» м. Львів залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення порушено норми матеріального права, з неповним з'ясуванням судом усіх обставин справи, а тому висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, що мають значення для справи, що призвело до незаконного та необґрунтованого рішення, відтак вважає, що дане рішення підлягає скасуванню.

Апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що задовольняючи позовні вимоги частково, місцевий господарський суд виходив з того, що між сторонами було укладено договір № 3 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг користувачу від 01.07.2014 р., однак, вище зазначений договір є доповненням до договору позички нежитлового приміщення № 2 від 01.07.2014 р., відповідно до п. 2.3.2. якого, позивач був зобов'язаний попередити апелянта/відповідача про особливості та недоліки, які йому були відомі та які можуть бути небезпечними для життя, здоров'я, майна користувача чи третіх осіб або привести до пошкодження самого об'єкта позички, однак про такі недоліки, як зазначає скаржник, йому стало відомо в кінці жовтня 2014 року, що ще 11.08.2009 р. ст. інспектором з ПНПД Залізничного РВ м. Львова ГУ МНС в Львівській області ОСОБА_4 було виявлено недоліки у дотриманні вимог пожежної безпеки відповідно до Закону України «Про пожежну безпеку» та винесено відповідний припис про вжиття відповідних заходів посадовими особами позивача про усунення вказаних у приписів недоліків, однак такий припис на час укладення спірного договору позички виконаний не був, що на думку апелянта є свідомим приховуванням позивачем вищезазначених недоліків.

Також апелянт в апеляційній скарзі звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що при підписанні акту приймання-передачі об'єкта позички та дефектного акта на суму 22711,31 грн., однак позивач у позовній заяві вказав, що відповідач на виконання п. 2.1.10 договору № 3 зобов'язаний був за власний рахунок провести роботи з покращення об'єкта позички, однак на думку апелянта місцевий господарський суд не досліджував, які саме роботи по покращенню та на яку суму були проведені апелянтом/відповідачем, оскільки документи які подані скаржником позивачем не були підписані з невідомих причин, відтак дані обставини які виникли призвели до понесення апелянтом значних витрат, які в декілька разів перевищують ціну позовних вимог, а відтак апелянт/відповідач втратила можливість використовувати об'єкт позички та достроково звільнила його.

Крім того, апелянт вважає, що оскільки п. 3.2.2 договору № 3 користувач мав право у разі незабезпечення вимог п. 2.1.1. договору не прийняття необхідних заходів, припинити внесення платежів за обслуговування та ремонт будівлі.

Враховуючи вищенаведене, апелянт вважає, що місцевим господарським судом не з'ясовано істотні обставини справи та не надано їм належної правової оцінки, відтак рішення суду за таких підстав підлягає скасуванню.

Як вбачається з матеріалів даної справи, Позивач: Публічне акціонерне товариство «Укртранснафта» є (скорочене найменування ПАТ «Укртранснафта») є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи: 31570412, місцезнаходження юридичної особи: 01133, м. Київ, вул. Кутузова, буд. 18/7, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (том І, а. с. 53, 139-140) та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (том І, а. с. 98-100).

Філія «Магістральні нафтопроводи «Дружба» не є юридичною особою та є відокремленим структурним підрозділом Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта» та діє від імені ПАТ «Укртранснафта» та в його інтересах, згідно п. п. 2.1, 2.2 Положення про філію «Магістральні нафтопроводи «Дружба» Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта» (нова редакція) (том І, а. с. 51-52), ідентифікаційний код: 26112972, місцезнаходження: 79000, м. Львів. Шевченківський район, вул. Липинського, буд. 12, що підтверджується відомістю з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) ( том І, а. с. 54) та довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) серії АА № 632115 ( том І, а. с. 141).

Відповідач/апелянт: ОСОБА_2 є суб'єктом підприємницької діяльності (фізичною особою - підприємцем), реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (том І, а. с. 49-50).

З матеріалів справи вбачається, що 16.10.2015 р. Публічне акціонерне товариство «Укртранснафта» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовними вимогами до Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі 9129,65 грн. та пені в сумі 2093,01 грн. у зв'язку із не виконанням умов договору № 3 від 01.07.2014 р. та ухвалою місцевого господарського суду від 19.10.2015 р. позовну заяву прийнято до розгляду та розгляд справи було призначено на 29.10.2015 р.

Ухвалами суду першої інстанції від 29.10.2015 р., від 18.11.2015 р. та від 15.12.2015 р. розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах суду по даній справі.

Також з матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи в суді першої інстанції, відповідачем 10.11.2015 р. було подано зустрічний позовну заяву, яку ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.11.2015 року було повернуто без розгляду (том І, а. с. 120-122).

Окрім того, ухвалою від 10.12.2015 року відмовлено у прийнятті до провадження зустрічної позовної заяви за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Укртранснафта" в особі Філії "Магістральні нафтопроводи "Дружба" про стягнення 23079,31 грн. понесених затрат (том І, а. с. 233-235).

Слід зазначити, що вищезазначені ували Господарського суду Львівської області від 18.11.2015 р. та від 10.12.2015 р. сторонами, зокрема апелянтом/відповідачем у встановленому законом порядку не оскаржено, такі докази в матеріалах справи відсутні (не подані).

Також з матеріалів справи вбачається, що під час роз гіду справи в суді першої інстанції позивачем 17.12.2015 року через канцелярію місцевого господарського суду подано заяву (вх. №6014/15) про уточнення позовних вимог (том ІІ, а. с. 2-3), в якій позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь 4887,68 грн. витрат на оренду земельної ділянки, 4923,91 грн. витрат на утримання об'єкту позички та 962,28 грн. пені, яку місцевим судом прийнято до розгляду, з приводу зазначеного колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Як встановлено місцевим судом та вбачається із матеріалів справи, позивачем при поданні позовної заяви до місцевого господарського суду заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача 11222,66 грн. в заяві про уточнення позовних вимог (від 17.12.2015 року, вх. № 6014/15) заявлено суму 10773,87 грн.

Відтак, колегія судів вважає, що місцевий господарський суд правомірно оцінив подану позивачем заяву про уточнення позовних вимог (від 17.12.2015 року, вх. № 6014/15) як заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Щодо суті заявлених позовних вимог позивача та заперечень відповідача/апелянта колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 01.07.2014 року між Публічним акціонерним товариством «Укртранснафта» в особі філії «Магістральні нафтопроводи «Дружба» (Позичкодавець - за договором, Позивач - у справі) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (Користувач - за договором, Відповідач - у справі) укладено Договір позички нежитлового приміщення №2 (надалі - Договір №2) (том І, а. с. 16-21).

Слід зазначити, що філія «Магістральні нафтопроводи «Дружба» є балансоутримувачем об'єкта позички.

Колегією суддів встановлено, що вище зазначений договір укладено сторонами у письмовій формі єдиного документа, підписано повноважними представниками обох сторін та їх підписи посвідчено печатками сторін, що відповідає приписам ст. 181 ГК України, ст.ст. 207, 208 ЦК України.

За своїми основними та неосновними (другорядними) ознаками вказаний вище правочин є договором позички.

Приписами статті 827 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) встановлено, що за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. До договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно пунктів 1.1 - 1.3 вищезазначеного договору, в порядку та на умовах, визначених договором Позичкодавець передав Користувачу в безоплатне користування на строк, обумовлений договором, позичку, яку Користувач зобов'язувався повернути Позичкодавцеві після закінчення строку, установленого Договором. Об'єктом позички за договором є частина нежитлового приміщення площею 100,8 м.кв., інвентарний №1809009, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (надалі - Об'єкт позички), вартість якого на момент передачі Користувачу становить 753600,00 грн і перебуває на балансі УДВ філії "МН "Дружба" ПАТ "Укртранснафта" для організації роздрібної торгівлі вживаними товарами.

Пунктами 2.1.1 та 2.1.2. договору № 2 встановлено, що Користувач зобов'язаний компенсувати Позичкодавцеві витрати на утримання Об'єкта позички відповідно до умов окремо укладеного договору надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, а також витрати на оренду земельної ділянки по АДРЕСА_2, на якій розміщено Об'єкт позички, відповідно до Розрахунку, що є невід'ємною частиною Договору (том ІІ, а. с. 4).

Згідно пунктів 2.1.3 та 2.1.5 договору № 2 Користувач в присутності Позичкодавця зобов'язаний перевірити стан Об'єкта позички на момент його приймання-передачі. При невиконанні цього обов'язку вважається, що Об'єкт позички передано Користувачу в належному стані, а також використовувати Об'єкт позички за його призначенням та відповідно до умов Договору.

Також пунктом 2.1.10 договору №2 встановлено обов'язок Користувача у термін до 30.09.2014 року провести за власний рахунок роботи з покращення Об'єкта позички відповідно до складеного сторонами Дефектного акту, який наявний в матеріалах справи (том І, а. с. 91).

Дефектним актом сторонами встановлено об'єми та перелік робіт, які мали бути виконані Відповідачем в порядку, визначеному пунктом 2.1.10 Договору №2. Вказаний Дефектний акт підписано повноважними представниками та звірено відтисками печаток юридичних осіб - сторін договору № 2.

З матеріалів справи вбачається та встановлено місцевим господарським судом, що 26.03.2015 року представниками Позивача складено Акт обстеження приміщень, яким встановлено, що Відповідачем не у повному обсязі виконано роботи, перелік та об'єми яких затверджено сторонами у Дефектному акті (том І, а. с. 217).

Пунктами 3.1 та 3.2 договору № 2 визначено, що Позичкодавець зобов'язується надати Об'єкт позички Користувачу протягом п'яти робочих днів із моменту підписання Договору. Об'єкт позички вважається переданим Позичкодавцем Користувачу з моменту підписання Акта приймання-передачі Об'єкта позички уповноваженими представниками Сторін та скріплення цього акта їх печатками.

Відповідно до пунктів 4.1 та 4.2 договору № 2 строк, на який надається Об'єкт позички, становить 12 місяців з моменту його передачі Користувачу. Остаточною датою користування Об'єктом позички вважається 30.06.2015 року.

Згідно пунктів 5.1 та 5.2 договору № 2 при настанні дати, зазначеної в пункті 4.2 договору, Користувач зобов'язується протягом п'яти робочих днів повернути Позичкодавцю Об'єкт позички у стані, не гіршому, ніж він перебував на момент його передачі Користувачу, з урахуванням нормального зносу. Об'єкт позички вважається поверненим Позичкодавцю Користувачем із моменту підписання Акта приймання-передачі Об'єкта позички уповноваженими представниками Сторін та скріплення цього Акта їх печатками.

Пунктом 8.1. договору № 2 Сторонами погоджено, що договір підписується уповноваженими представниками Сторін та скріплюється їх печатками. Договір набуває чинності з 01.07.2014 року і діє до 30.06.2015 року включно.

На виконання умов укладеного між сторонами у справі договору № 2 було укладено та підписано акт приймання-передачі від 01.07.2014 року, згідно якого Позичкодавець було передано, а Користувачем прийнято в позичку частину нежитлового приміщення площею 100,8 м.кв., інвентарний №1809009, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (том І, а. с. 22).

Слід зазначити, що вказаний Акт приймання-передачі підписаний повноважними представниками Сторін та завірений відтисками печаток юридичних осіб - сторін Договору, без будь яких зауважень чи застережень, оскільки доказів протилежного в матеріалах справи відсутні, сторонами зокрема апелянтом/відповідачем не подано.

Також з матеріалів справи вбачається, що сторонами за договором позички 01.07.2014 року було укладено Договір про відшкодування витрат на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг користувачу №3 (надалі - Договір № 3).

Даний договір сторонами укладено у письмовій формі, підписано уповноваженими представниками сторін за договором та скріплено печатками, що відповідає приписам ст. 181 ГК України, ст.ст. 207, 208 ЦК України.

Відповідно до умов договору №3, Балансоутримувач забезпечує утримання будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (надалі - Будівля), загальною площею 1129,5 м.кв., а Користувач бере участь у витратах Балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій Будівлі. Розрахунок витрат на утримання Об'єкта позички є невід'ємною частиною даного Договору. Користувач сплачує балансоутримувачу за водопостачання, водовідведення, електроенергію відповідно до показників лічильників з обліку спожитих послуг, а також бере участь у витратах Балансоутримувача на проведення ремонтних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових мереж у разі їх проведення пропорційно до займаної площі в Будівлі. Користувач самостійно за власний рахунок забезпечує прибирання прибудинкової території та вивезення твердих побутових відходів.

Також умовами договору № 3 визначено, що Користувач користується приміщенням, яке складається із вбудованих нежитлових приміщень (згідно із поверховим планом з Львівського МБТІ №№20, 21, 22, 23) загальною площею 110,4 м. кв., розміщеними на першому поверсі Будівлі експертною вартістю 753600,00грн. (надалі - Приміщення).

Згідно пункту 2.2.3 Договору №3 Користувач зобов'язувався не пізніше сьомого числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок Балансоутримувача Будівлі, або організації, що обслуговує Будівлю, за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень Будівлі, технічне обслуговування Будівлі відповідно до загальної площі Приміщення, на ремонт відповідно до відновної вартості Приміщення, а також за комунальні послуги.

При несвоєчасному внесенні плати Користувач зобов'язувався сплачувати пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня, від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочки.

Відповідно до пункту 5.1 Договору №3 його укладено строком на час дії Договору №2, що діє з 01.07.2014 року по 30.06.2015 року включно.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем під час дії договірних відносин, Відповідачу виставлялись Акти відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг користувачу за період з липня 2014 року по лютий 2015 року включно із переліком витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна, у яких розраховувались оплати за водостоки, охорону приміщення, оренду землі, амортизацію приміщення, які підлягали відшкодуванню Відповідачем на користь Позивача (том І, а. с. 23-28, 30-37).

У зв'язку із порушенням порядку та строку здійснення відшкодування вартості компенсаційних витрат на оренду земельної ділянки, на якій розміщений Об'єкт позички у Відповідача перед Позивачем виникла заборгованість у розмірі 4887,68грн., з оплати витрат на утримання Об'єкта позички - 4923,91грн.

Актом обстеження нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 встановлено, що Користувач самовільно покинув Об'єкт позички без повідомлення про це Позичкодавця; не передав Об'єкт позички Позичкодавцю в порядку, визначеному Договором № 2 та не у повному обсязі компенсував вартість утримання Об'єкта позички та наданих комунальних послуг.

З урахуванням вищенаведеного та з метою досудового врегулювання спору позивач 25.03.2015 року звернувся до відповідача претензією вих. № 93/12/1655 із вимогою про сплату заборгованості в розмірі 9129,65 грн. та пені в розмірі 640,16 грн., які виникли у зв'язку із неналежним виконанням Відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань (том І, а. с. 38-39).

Однак, останній у своїй відповіді на претензію позивача заперечив нарахування вказаних відшкодувань з підстав того, що, на думку відповідача, позивачем передано Об'єкт позички в неналежному та такому, що унеможливлює його використання за цільовим призначенням, стані (том І, а. с. 40-42).

З наявного в матеріалах відзиву на позовну заяву позивача вбачається, що відповідач заперечує позовні вимоги позивача у повному обсязі, так як позивач передав йому Об'єкт позички у неналежному та такому стані, що унеможливлює його використання за цільовим призначенням, про що долучив до матеріалів справи Лист Начальника Залізничного РВ м. Львова ДСНС України у Львівській області від 06.05.2015 року вих. № 2/992.

Однак, з листа начальника Залізничного РВ м. Львова ДСНС України у Львівській області від 06.05.2015 року вих. №2/992, вбачається, що правовідносини щодо врегулювання питань, пов'язаних із дотриманням пожежної безпеки, узгоджуються із власниками підприємств та орендарями у договорах оренди, а у випадку взаємовідносин між Сторонами у справі - між Позичкодавцем і Позичальником у Договорі №2.

З врахуванням того, що Акт приймання-передачі Об'єкта позички підписано сторонами без застережень та протягом строку користування Об'єктом позички жодних зауважень щодо стану Приміщень Позивачу не висловлено, такі твердження апелянта/відповідача у відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі до уваги не приймаються так. як відповідачу було завідомо відомо про стан приміщення.

Крім того, даний лист не є доказом неможливості використання Приміщення, а саме - не є актом органу ДСНС, який би забороняв діяльність у приміщенні, а вищенаведені документи свідчать, що відповідачем неналежно виконувались умови укладених із позивачем договорів, як в частині сплати взятих на себе договірних грошових зобов'язань, так і в частині взятих на себе зобов'язань з проведення робіт з покращення Об'єкта позички.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до вимог ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 827 ЦК України встановлено, що За договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. До договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 776 ЦК України поточний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймачем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Приписами ч. 2 вказаної статті визначено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищенаведене в сукупності свідчить, що відповідачем неналежно виконувались взяті на себе договірні зобов'язання зі сплати на користь позивача компенсаційних витрат на оренду земельної ділянки та витрат на утримання Об'єкта позички, а також щодо виконання передбачених договором № 2 робіт стосовно Об'єкта позички, беручи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні та станом на час розгляду справи в суді першої інстанції та апеляційному суді, апелянтом/відповідачем не було подано належних та допустимих доказів які спростовують факт відсутності заборгованості відповідача перед позивачем.

Відтак місцевий господарський суд правомірно прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 4887,68 грн. компенсаційних витрат на оренду земельної ділянки та 4923,91 грн. витрат на утримання Об'єкта позички є підставними і обґрунтованими та підлягають до задоволення у повному обсязі.

Також з заяви про уточнення позовних вимог вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пені в сумі 962,28 грн., які місцевим господарським судом задоволено частково з чим погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 2.2.3 договору № 3 Користувач зобов'язувався не пізніше сьомого числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок Балансоутримувача Будівлі, або організації, що обслуговує Будівлю, за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень Будівлі, технічне обслуговування Будівлі відповідно до загальної площі Приміщення, на ремонт відповідно до відновної вартості Приміщення, а також за комунальні послуги.

При несвоєчасному внесенні плати Користувач зобов'язувався сплачувати пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня, від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочення.

Згідно з ст.ст. 549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як встановлено місцевим господарським судом, та вбачається із позовної заяви та заяви про зменшення позовних вимог (від 17.12.2015 року, вх. № 6014/15), відповідачу нарахована пеня за прострочення сплати орендної плати згідно актів відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг Користувачу, які підлягають компенсації за період з листопада 2014 року по лютий 2015 року включно.

З урахуванням вищенаведеного, колегією суддів здійснено перерахунок суми пені, та встановлено, що з відповідача на користь позивача з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (зменшення позовних вимог) слід стягнути частково в сумі 942,52 грн.

Інші твердження апелянта/відповідача, які викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки вони не доведені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами даної справи.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, належними та допустимими доказами (ст. 34 ГПК України).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку, апеляційну скаргу апелянта/відповідача залишити без задоволення, рішення Господарського суду Львівської області від 18.12.2015 р. у справі № 914/3597/15 - без змін.

Також слід зазначити, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 13.01.2016 року прийнято апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, б/н від 30.12.2015 р. (вх. № ЛАГС 01-05/143/16 від 12.01.2016 р.) до провадження та п. 3 резолютивної частини ухвали зобов'язано апелянта подати: докази доплати судового збору в сумі 121,80 грн. та довідку Управління Державної казначейської служби України у Личаківському районі м. Львова Львівської області про зарахування судового збору в розмірі 1339,80 грн.

Станом на час прийняття постанови по справі № 914/3597/15 скаржником не було доплачено судового збору в сумі 121,80 грн. за подання апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку достягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (п.і. АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь стягувача: Державного бюджету України (УДКСУ у Личаківському районі міста Львова, код ЄДРПОУ 38007620, р/р 331216206782006 у ГУДКУ у Львівській області, МФО 825014) судовий збір в сумі 121,80 грн. за перегляд рішення місцевого суду в апеляційному порядку.

Судовий збір за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача.

Керуючись ст. ст. 4-3, 22, 32-34, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 18.12.2015 року у справі № 914/3597/15 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Достягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (п.і. АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь стягувача: Державного бюджету України (УДКСУ у Личаківському районі міста Львова, код ЄДРПОУ 38007620, р/р 331216206782006 у ГУДКУ у Львівській області, МФО 825014) судовий збір в сумі 121,80 грн. за перегляд рішення місцевого суду в апеляційному порядку.

3. Витрати зі сплати судового збору за перегляд рішення місцевого суду в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

5. Матеріали справи повернути в Господарський суд Львівської області.

Головуючий суддя Данко Л.С.

Суддя Кузь В.Л.

Суддя Орищин Г.В.

24.02.2016 р. оголошено вступну і резолютивну часини постанови. Повний текст постанови складено та підписано - 01.03.2016 р.