Ухвала суду № 56251002, 02.03.2016, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

УХВАЛА

"02" березня 2016 р.Справа № 924/157/16

Господарський суд Хмельницької області у складі:

Судді Магери В.В., розглянувши матеріали

за позовом Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями „Хмельницька фінансово-промислова група, м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Діада Д, с. Кам'янка, Кам'янець-Подільський район, Хмельницька область

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватного підприємства „Дживальдіс, м. Кам'янець-Подільський, Хмельницька область

про витребування на користь позивача - Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями „Хмельницька фінансово-промислова група (код ЄДРПОУ 32813331, місцезнаходження: вул. Барикадна, будинок 5/7, місто Дніпропетровськ, 49000) у Товариства з обмеженою відповідальністю „ДІАДА Д (код ЄДРПОУ 39323502, місцезнаходження 32300, Хмельницька область, Камянець-Подільський район, с. Кам'янка, вул. Вокзальна, буд. 2) майно, яке знаходиться за адресою: Хмельницька обл., Новоушицький район, смт. Нова Ушиця, вулиця Гагаріна, 68 б та складається з: нежитлової будівлі виробничого цеху з прибудовою загальною площею 1069,8 кв.м.; нежитлової будівлі гаражу загальною площею 241,3 кв. м., прохідної „А загальною площею 95,8 кв.м., нежитлової будівлі котельні загальною площею 277,1 кв.м.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 адвокат згідно Ордеру №273696 від 11.02.2016р. (Свідоцтво №4414 від 17.02.2011р.);

від відповідача: ОСОБА_2 - за довіреністю №13 від 25.01.2016р.;

від третьої особи: ОСОБА_3 - за довіреністю №10 від 25.01.2016р.

Суть спору: Позивач звернувся до суду із позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння. При цьому, позивач просить суд витребувати на його користь у Товариства з обмеженою відповідальністю „ДІАДА Д майно, яке знаходиться за адресою: Хмельницька обл., Новоушицький район, смт Нова Ушиця, вулиця Гагаріна, 68 б та складається з: нежитлової будівлі виробничого цеху з прибудовою загальною площею 1069,8 кв.м.; нежитлової будівлі гаражу загальною площею 241,3 кв. м., прохідної „А загальною площею 95,8 кв.м., нежитлової будівлі котельні загальною площею 277,1 кв.м.

Представник позивача в засідання суду 02.03.2016р. прибув, позовні вимоги підтримав із підстав, викладених у позові.

Крім того, підтримав подане разом із позовною заявою клопотання від 11.02.2016р. про забезпечення позову. В обгрунтування вказаного клопотання позивачем зазначено, що позовні вимоги ґрунтуються на тому, що нежитлові приміщення, які знаходяться за адресою: Хмельницька обл., Новоушицький район, смт. Нова Ушиця, вулиця Гагаріна, 68 б та складаються з: нежитлової будівлі виробничого цеху з прибудовою загальною площею 1069,8 кв.м.; нежитлової будівлі гаражу загальною площею 241,3 кв. м., прохідної „А загальною площею 95,8 кв.м., нежитлової будівлі котельні загальною площею 277,1 кв.м. належать на праві власності позивачу та вибули з володіння поза його волею шляхом затвердження судом мирової угоди в рамках господарської справи №924/1096/14 за позовом Приватного підприємства „Дживальдіс до ДП з іноземними інвестиціями „Хмельницька фінансово-промислова група, третя особа ПП „Енергосистема про стягнення заборгованості за векселем, яка 03.02.2016 року скасована Рівненським апеляційним господарським судом.

Відповідно до ст.66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Нежитлові приміщення, які протиправно вибули з володіння позивача на сьогодні належать відповідачу - ТОВ „ДІАДА Д, що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Тому, із урахуванням предмету позовних вимог, позивач вважає за необхідне забезпечити позовні вимоги ДП „ХФПГ шляхом накладення арешту на нежитлові приміщення, які знаходяться за адресою: Хмельницька обл., Новоушицький район, смт. Нова Ушиця, вулиця Гагаріна, 68 б та складаються з: нежитлової будівлі виробничого цеху з прибудовою загальною площею 1069,8 кв.м.; нежитлової будівлі гаражу загальною площею 241, 3 кв. м., прохідної „А загальною площею 95,8 кв.м., нежитлової будівлі котельні загальною площею 277,1 кв.м.

З того моменту, як спірне майно незаконно вибуло з володіння позивача об'єкти нерухомості були відчужені.

При цьому, позивач вважає, що в разі невжиття заходів забезпечення позову, відповідач за час судового розгляду даної справи, з метою недопущення втрати спірного майна, відчужить об'єкти нерухомості. Такі дії відповідача, у разі задоволення позовних вимог, завдадуть шкоди охоронюваним законом правам та інтересам позивача та істотно ускладнять виконання у майбутньому рішення суду.

Враховуючи вищенаведене, з метою запобігання порушення майнових прав позивача та забезпечення гарантії виконання судового рішення, у разі задоволення позовних вимог, керуючись ст.ст. 66. 67 ГПК України позивач просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на нежитлові приміщення, які знаходяться за адресою: Хмельницька обл., Новоушицький район, смт. Нова Ушиця, вулиця Гагаріна, 68 б та складається з: нежитлової будівлі виробничого цеху з прибудовою загальною площею 1069,8 кв.м.; нежитлової будівлі гаражу загальною площею 241,3 кв. м., прохідної „А загальною площею 95,8 кв.м., нежитлової будівлі котельні загальною площею 277,1 кв.м.

Представник відповідача в засідання суду 02.03.2016р. прибув, проти позову заперечив. Також усно повідомив суду, що проти клопотання позивача про забезпечення позову заперечує та вважає його надуманим і безпідставним.

Представник третьої особи в засідання суду 02.03.2016р. прибув, надав суду письмові заперечення за вих.№1/03 від 01.03.2016р. на клопотання позивача про забезпечення позову.

Так, ПП „Дживальдіс не погоджується із заявою Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями „Хмельницька фінансово-промислова група про забезпечення позову, з наступних підстав:

По-перше, позивач в своїй позовній обґрунтовує свій позов посилаючись на те що Рівненській апеляційний господарський суд підтвердив незаконність переходу майна від Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями „Хмельницька фінансово-промислова група до Приватного підприємства „Дживальдіс.

Однак, третя особа вказує, що на справді ухвалою господарського суду Хмельницької області від 13.08.2014 року у справі №924/1096/14 затверджено мирову угоду, укладену між ПП „Дживальдіс та ДП з іноземними інвестиціями „Хмельницька фінансово-промислова група. Провадження у справі №924/1096/14 припинено на підставі п.7 ст.80 ГПК України.

Як вказує третя особа, 30.12.2015 року, тобто через 1,5 (півтора) року підприємство, яке не заявляло самостійних вимог - ПП „Енергосистема, після незаконної зміни власників підприємства та неодноразової зміни директорів підприємства, звернулося до апеляційного суду із скаргою на вказане вище рішення господарського суду з клопотанням про поновлення строку для подання апеляційної скарги. Приватне підприємство „Дживальдіс, не погоджуючись з постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.02.2016 року по справі №924/1096/14 та вказує, що дана постанова підлягає оскарженню в касаційному порядку.

По-друге, позивач безпідставно посилається на правову позицію у справі 6-1168цс15 в якій зазначено, що: „Відповідно до частини третьої статті 388 ЦК України якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках. Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею. Якщо таке майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право його витребувати від добросовісного набувача у всіх випадках.

В даному випадку, як вказує третя особа, майно було придбано не безоплатно, що підтвердив сам позивач витягом з реєстраційної служби, де зазначено, що підставою для переходу права власності на майно є договір купівлі-продажу.

По-третє, третя особа звертає увагу на те, що актом прийому-передачі №55 від 15.08.2014 року про передачу правовстановлюючих документів, директором ДП з іноземними інвестиціями „Хмельницька фінансово-промислова група були передані документи на нерухоме майно, а саме: нежитлова будівля адмінбудинку пл. 169.8 кв.м. з прибудовою приміщення прохідної пл. 97.8 кв.м.; нежитлова будівля виробничого цеху з прибудовою пл. 1069,8 кв.м.; нежитлова будівля гаражу пл.241.3 кв.м.; нежитлова будівля котельні пл. 277.7 кв.м., що знаходяться за адресою: Хмельницька обл., Новоушицький р-н, смт. Нова Ушиця, вул. Гагаріна буд. 68 б.

Третя особа вказує, що керівництво ДП з іноземними інвестиціями „Хмельницька фінансово-промислова група вільно, що відповідало внутрішній волі, передало правовстановлюючі документи на спірне нерухоме майно, чим реально здійснено настання правових наслідків.

По-четверте, третя особа вказує, що позивач в своїй заяві визнає, що ДП з іноземними інвестиціями „Хмельницька фінансово-промислова група має заборгованість за векселем АА2329451 перед ПП „Дживальдіс, яка на 01.06.2011 року. складала 627 600,00 грн.

Враховуючи, що дана заборгованість існує і по теперішній час, не погашена і не переуступлена, сума боргу яку визнає сам позивач вже забезпечує позов поданий від Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями „Хмельницька фінансово-промислова група до товариства з обмеженою відповідальністю „ДІАДА Д.

Третя особа також зазначає, що факт неправомірності набуття права власності, якщо інше не випливає із закону, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності включає в себе законність та добросовісність такого набуття.

Враховуючи вищезазначене третя особа просить суд відмовити Дочірньому підприємству з іноземними інвестиціями „Хмельницька фінансово-промислова група в задоволені заяви про забезпечення позову.

Суд, розглянувши клопотання позивача про забезпечення позову та оцінивши доводи, викладені у ньому, на відповідність фактичним обставинам та вимогам чинного законодавства України, приймає до уваги таке.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.2006 року №9 (з подальшими змінами від 12.06.2009р.) „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Статтею 66 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 Господарського процесуального кодексу України встановлено перелік заходів до забезпечення позову, який є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Зокрема, позов забезпечується забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Згідно з абз.2 п.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від №16 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову (далі Постанова Пленуму ВГСУ №16) особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно до абз.3 п.1. Постанови Пленуму ВГСУ №16 у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Абзацом 2 пункту 3 Постанови Пленуму ВГСУ №16 визначено, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

При цьому, відповідно до абз.3 п.3 Постанови Пленуму ВГСУ №16 адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Абзацом 4 п.3 Постанови Пленуму ВГСУ №16 передбачено, що обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Судом до уваги приймається, що відповідно до п.7 Постанови Пленуму ВГСУ №16 обираючи, який саме захід забезпечення позову слід застосовувати у тій чи іншій справі, господарський суд повинен виходити з такого.

Зокрема, пунктом 7.2. Постанови визначено, що за позовами про визнання права власності (іншого речового права) або витребування майна арешт може бути лише накладений на індивідуальне визначене майно, і притому лише таке, що відноситься до предмета спору. В такому разі в ухвалі про забезпечення позову мають зазначатися ознаки, які ідентифікують відповідне майно та відрізняють його від іншого (однорідного чи подібного) майна, та за необхідності місцезнаходження майна.

Відповідно до п.9 вказаної Постанови Пленуму ВГСУ №16 передбачено, що виносячи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно зазначити, які саме дії забороняється вчиняти.

Як вбачається із клопотання позивача про забезпечення позову останній в обгрунтування необхідності забезпечити позов посилається лише на свої припущення відчуження відповідачем спірного майна, не наводячи при цьому доказів реального вчинення відповідачем будь-яких дій щодо відчуження майна.

Крім того, судом приймається до уваги, що позивачем в порушення вимог ст.67 ГПК України та положень абз.2 п.3, абз.4 п.3 Постанови Пленуму ВГСУ №16 не надано суду доказів на підтвердження доводів щодо вчинення відповідачем чи іншими особами дій, спрямованих на відчуження майна, або доказів, які б підтверджували, що відповідач намагається вчинити дії, які унеможливлять або утруднять у майбутньому виконання рішення господарського суду в даній справі.

Відтак, розглянувши клопотання позивача про забезпечення позову, на підставі викладеного вище, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, СУД -

У Х В А Л И В:

У клопотанні позивача від 11.02.2016р. про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлові приміщення, які знаходяться за адресою: Хмельницька обл., Новоушицький район, смт. Нова Ушиця, вулиця Гагаріна, 68 б та складається з: нежитлової будівлі виробничого цеху з прибудовою загальною площею 1069,8 кв.м.; нежитлової будівлі гаражу загальною площею 241,3 кв. м., прохідної „А загальною площею 95,8 кв.м., нежитлової будівлі котельні загальною площею 277,1 кв.м. відмовити.

Суддя В.В. Магера

Віддрук. 2 прим.:

1 - до справи;

2 представнику позивача ОСОБА_1 (вул. Олегівська, 43Д, м. Київ, 04071) згідно заяви.