Рішення № 56250732, 03.03.2016, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2016 р. Справа № 918/1283/15

Суддя Гудзенко Я.О. розглянувши позов ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Високовольтний союз - РЗВА" до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "НТЭАЗ Електрик" про стягнення 8 270 000, 00 російських рублів (2 887 718 грн. за курсом НБУ)

За участю:

Від позивача: ОСОБА_2 (дов. №75 від 25.12.2015 р.);

Від відповідача: ОСОБА_3 (дов. №166-юр від 16.11.2015 р.).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Високовольтний союз - РЗВА" (далі - Позивач) звернулося до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "НТЭАЗ Електрик" (далі - Відповідача) про стягнення 8 270 000, 00 грн. (2 887 718 за курсом НБУ) заборгованості за контрактом від 26.06.2015 року № ВЭД-15-05/НТ-Э.

Ухвалою від 22 лютого 2016 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 918/1283/15, розгляд якої призначено на 3 березня 2016 р.

3 березня 2016 року від сторін надійшли витребувані ухвалою документи.

В судовому засіданні 3 березня 2016 року Позивач підтримав заявлені вимоги та наполягав на їх задоволенні. Відповідач визнав позов та заборгованість в розмірі 8 270 000, 00 російських рублів, про що зазначено в протоколі судового засідання, судом оглянуто оригінали документів доданих до позовної заяви.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 03.03.2015 р. відповідно до ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення Позивача, Відповідача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд Рівненської області,

ВСТАНОВИВ:

25 червня 2015 року між Позивачем та Відповідачем було укладено контракт № ВЭД-15-05/НТ-Э (далі - Контракт, а. с. 77-80), за умовами якого Відповідач зобов'язався поставити, а Позивач прийняти та оплатити продукцію в найменуванні, номенклатурі, кількості, за цінами і строками зазначеними в Додатках, які є невід'ємною частиною зазначеного Контракту.

Відповідно до п. п. 4.1 валюту платежу - російський рубль.

26 червня 2015 року сторони уклали Специфікацію №1 до Контракту (далі - Специфікація, а. с. 81), в якій погодили поставку товару - ВГГм-10-63/4000УЗ в кількості 10 шт. загальною вартістю 21 500 000, 00 рос. руб.

Пунктами 1 та 2 зазначеної Специфікації сторони погодили строк поставки - не пізніше 90 днів після 100% передплати, з можливістю дострокової поставки та умовами оплати - 100% передплата на протязі 60 днів з моменту підписання Специфікації, шляхом перерахунку грошових коштів на рахунок Відповідача, зазначений в Контракті. Можлива оплата частинами.

21 серпня 2015 року між сторонами було укладено Додаткову угоду до Контракту, відповідно до п. п. 2 та 4 якої сторони погодили пункт 4.2. Контракту та п. 2 Специфікації викласти у наступній редакції:

"- передплата в розмірі 15 750 000, 00 рублів протягом 60 днів з моменту підписання специфікації №1 від 25 червня 2015 року;

- оплата в розмірі 5 750 000, 00 рублів на протязі 5 днів після здійснення поставки продукції.

Оплата здійснюється шляхом перерахунку грошових коштів на рахунок Відповідача, зазначений в Контракті. Можлива оплата частинами".

Відповідно до умов Додаткової угоди позивачем було перераховано відповідачу передплату в розмірі 15 750 000, 00 грн., що підтверджується банківськими виписками від14.08.2015 р., від 19.08.2015 р., від 20.08.2015 р. (а. с. 83-88).

Однак, у зв'язку із неможливістю здійснити Відповідачем поставку продукції в належний строк, 19 жовтня 2015 року сторони уклали Додаткову угоду до Контракту, Відповідно до п. 1.1. якої вирішили розірвати Контракт з моменту підписання зазначеної Додаткової угоди.

Відповідно до п. 1.2. Додаткової угоди від 19 жовтня 2015 року Відповідач зобов'язався здійснити повернення Позивачу передплати в розмірі 15 750 000, 00 рублів протягом 5 днів після підписання зазначеної Додаткової угоди.

Таким чином, строк повернення коштів в розмірі 15 750 000, 00 рублів настав 25 жовтня 2015 року.

Як вбачається із матеріалів справи, Відповідачем було повернуто часткову оплату позивачу коштів 4 листопада 2015 року в розмірі 7 480 000, 00 рублів, що підтверджується випискою банку від 04.11.2015 р. (а. с. 90).

Станом на момент винесення рішення у справі, заборгованість Відповідача по поверненню передплати становить 8 270 000, 00 рублів. Відповідач в судовому засіданні підтвердив наявну заборгованість.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. ч 1, 2 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно із ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. При цьому ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 55 ГПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення іноземної валюти - в іноземній валюті та у гривнях відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову.

При зверненні до суду із даним позовом Позивач визначив, що заборгованість Відповідача в розмірі 8 270 000, 00 російських рублів в гривневому еквіваленті за курсом, встановленим Національним банком України на день звернення із позовом (17.11.2015 р., курс 3,4918 за 10 російських рублів) становить 2 887 718, 60 грн.

У п. 3.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року № 18 зазначається, що ціна позову про стягнення іноземної валюти визначається в іноземній валюті та національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову (пункт 4 частини першої статті 55 ГПК). При визначенні ціни позову, поданого в іноземній валюті, необхідно виходити з тієї валюти, в якій провадились чи повинні бути проведені розрахунки між сторонами. У разі подання позову про стягнення національної валюти України - еквіваленту іноземної валюти ціна позову визначається в національній валюті України за офіційним курсом, визначеним Національним банком України, на день подання позову. За змістом згаданого припису пункту 4 частини першої статті 55 ГПК у разі подання до господарського суду позову про стягнення іноземної валюти обов'язковим є зазначення еквіваленту в національній валюті України (гривнях). Виходячи з останнього й визначається сума судового збору, що сплачується з позовної заяви у національній валюті.

У відповідності до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих Позивачем доказів вбачається, що Позивач прийняті на себе зобовязання виконав належним чином, проте Відповідачем кошти були повернуті Позивачу не в повному обсязі.

Доказів на обґрунтування своїх заперечень, а також доказів сплати боргу під час розгляду справи Відповідач суду не надав.

Враховуючи викладене вище, заслухавши пояснення позивача, враховуючи докази надані Позивачем на підтвердження заявлених вимог, - вимоги Позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до пп. 4.8 п. 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21 лютого 2013 року із подальшими змінами і доповненнями, якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у частині сьомій статті 106 ГПК або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу з числа зазначених у частині четвертій статті 111-13 ГПК з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідних апеляційної та/або касаційної скарг, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 49 ГПК.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25 січня 2016 року скасовано ухвалу суду від 19.11.2015 про відмову у прийнятті позовної заяви у даній справі (за апеляційною скаргою Позивача), а відтак відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати в розмірі 43 315, 77 грн. (за подання позову) та 1 218, 00 грн. (за подання апеляційної скарги на ухвалу від 19.11.2015 р.) покладаються на Відповідача.

Керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "НТЭАЗ Електрик" (624220, Російська Федерація, Свердловська область, м. Нижня Тура, вул. Заводська, 6а, код 95799595) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Високовольтний союз - РЗВА" (33001, м. Рівне, вул. Біла, 16, код 34704105) 8 270 000 (вісім мільйонів двісті сімдесят тисяч) російських рублів, що еквівалентно 2 887 718 (два мільйони вісімсот вісімдесят сім тисяч сімсот вісімнадцять) грн. 60 коп., а також 43 315 (сорок три тисячі триста п'ятнадцять) грн. 77 коп. та 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. судового збору.

3. Видати наказ.

Повний текст рішення підписано 03.03.2016 року.

Суддя Гудзенко Я.О.