Рішення № 56250562, 25.02.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" лютого 2016 р.Справа № 916/4380/15

За позовом: Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 коровай;

До відповідача ОСОБА_1 міської ради;

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 комунальної власності ОСОБА_1 міської ради та ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю ФОРЕС

про визнання незаконним та недійсним рішення, усунення перешкод у користуванні майном

Суддя Оборотова О.Ю.

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_4 - довіреність від 11.11.2015р.

Від відповідача ОСОБА_1 міської ради: ОСОБА_5 - довіреність від 11.06.2015р

Від відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Агроальянс груп не зявився;

Від третьої особи ОСОБА_2 комунальної власності ОСОБА_1 міської ради: ОСОБА_6 довіреність від 26.01.2016р.

Від третьої особи ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю ФОРЕС ОСОБА_7 -довіреність від 01.04.2015р.

Суть спору: 29.10.2015р. Публічне акціонерне товариство ОСОБА_1 коровай звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача ОСОБА_1 міської ради та просить визнати незаконним рішення ОСОБА_1 міської ради від 16.04.2015р. № 6648-VI Про надання дозволу ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю „ФОРЕС на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, орієнтовною площею 0,6185 га, за адресою: м. Одеса, вул. Одарія, 9, для експлуатації і обслуговування виробничо-складських приміщень, визнати недійсним рішення ОСОБА_1 міської ради від 16.04.2015р. № 6648-VI „Про надання дозволу ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю „ФОРЕС на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, орієнтовною площею 0,6185 га, за адресою: м. Одеса, вул. Одарія, 9, для експлуатації і обслуговування виробничо-складських приміщень, зобовязати ОСОБА_1 міську раду усунути перешкоди у користуванні Публічним акціонерним товариством „ОСОБА_1 коровай земельною ділянкою площею 0,6185 га, за адресою: м. Одеса, вул. Одарія, 9. Одночасно із позовною заявою позивачем надано до суду заяву про забезпечення позову відповідно до ст. 66, 67 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.11.2015р. порушено провадження по справі №916/4380/15.

10.11.2015р. до канцелярії господарського суду Одеської області надійшли клопотання відповідача про залучення у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю „ФОРЕС та ОСОБА_2 комунальної власності ОСОБА_1 міської ради.

16.11.2015р. від ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю „ФОРЕС надійшло клопотання про залучення його в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.11.2015р. залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 комунальної власності ОСОБА_1 міської ради.

23.11.2015р. до канцелярії господарського суду Одеської області від ОСОБА_1 міської ради надійшли заперечення на клопотання про забезпечення позову.

У судовому засіданні 23.11.2015р. позивачем подано заперечення на доводи, клопотання та подані документи ОСОБА_1 міською радою.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.11.2015р. залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю ФОРЕС.

25.12.2015р. відповідачем, ОСОБА_1 міською радою, надано клопотання про залучення до участі у справі у якості іншого відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю „Агроальянс груп.

25.12.2015р. до господарського суду Одеської області надійшло клопотання відповідача про залучення до участі у справі у якості іншого відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Агроальянс груп.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.12.2015р. залучено до участі у справі у якості іншого відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю „Агро альянс груп.

13.01.2016р. до канцелярії господарського суду Одеської області надійшли письмові пояснення ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Агроальянс груп.

17.01.2016р. відповідачем ОСОБА_1 міською радою надано відзив на позовну заяву.

27.01.2016р. ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю ФОРЕС подано клопотання про зупинення провадження по справі.

01.02.2016р. позивачем надано заперечення на відзив та подані документи ОСОБА_1 міською радою.

15.02.2016р. позивачем надано заперечення на клопотання ТОВ ФОРЕС про зупинення провадження по справі.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.02.2016р. у задоволенні клопотання третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю ФОРЕС про зупинення провадження по справі відмовлено.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.02.2016р. враховуючи відсутність висунутих вимог з боку позивача до відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Агроальянс груп суд припинив провадження у справі № 916/4380/15 в частині вимог до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю „Агроальянс груп.

25.02.2016р. у судовому засіданні після повернення суду з нарадчої кімнати було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Відповідно до рішень виконкому ОСОБА_1 міської Ради народних депутатів від 20 грудня 1997р. №820, №878, Відкритому акціонерному товариству ОСОБА_1 коровай виданий державний акт, на право постійного користування землею у розмірі 3,2446 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування по вулиці Армійська, 11 (ділянка № 1) та по вулиці Одарія, 9 (ділянка № 2). Землю надано у постійне користування для експлуатації хлібокомбінату №5 (площею 1,2843 гектарів) та хлібозаводу №1 (площею 1,9603 гектарів). Акт зареєстрований 17.06.1999р. в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №63 (ІI-ОД №004037).

На підставі договорів купівлі продажу нерухомого майна від 25.04.2001 р. АЕА № 143102 та від 22.02.2002 р. АЕР № 165214 ТОВ ФОРЕС придбало у ВАТ ОСОБА_1 коровай 23/100 і 2/25 частин нежилих будівель хлібозаводу № 1 по вул. Одарія, 9.

22 квітня 2011р. Загальними зборами акціонерів прийнято рішення про перейменування Відкритого акціонерного товариства ОСОБА_1 коровай на Публічне акціонерне товариство ОСОБА_1 коровай (далі - Позивач, ПАТ ОСОБА_1 коровай).

Відповідно до листа голови правління ПАТ „ОСОБА_1 коровай від 09.11.2011р. директору ТОВ „ФОРЕС, позивачем та ТОВ „ФОРЕС погоджено межі земельної ділянки за адресою м. Одеса, вул. Одарія, 9, а також зазначено, що ПАТ „ОСОБА_1 коровай не заперечує проти розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Одарія, 9 ТОВ „ФОРЕС, відводу вказаної земельної ділянки та укладання договору оренди вказаної земельної ділянки з ТОВ „ФОРЕС.

Листом в.о. директора КП „Бюро технічної інвентаризації ОСОБА_1 міської ради, яке адресоване директору ТОВ „ФОРЕС повідомлено, що станом на 31.12.2012р. зареєстровано 23/100 і 2/25 частин нежилих будівель хлібозаводу № 1 по вул. Одарія, 9 на підставі договорів купівлі продажу нерухомого майна від 25.04.2001 р. АЕА № 143102 та від 22.02.2002 р. АЕР № 165214.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 26.03.2015р. по справі №523/3566/15-ц, яке набрало законної сили 10.04.2015р. за ПАТ ОСОБА_1 коровай визнано право власності на нерухоме майно нежитлові будівлі літери Е, Л, М, Ж, О, загальною площею 2306,4 кв.м. за адресою: м. Одеса, вул. Одарія, 9.

16.04.2015р. ОСОБА_1 міською радою прийнято рішення №6648-VІ Про надання дозволу ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю ФОРЕС на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, орієнтовною площею 0,6185 га, за адресою: м. Одеса, вул. Одарія, 9, для експлуатації і обслуговування виробничо-складських приміщень.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 08.10.2015р. апеляційну скаргу ТОВ ФОРЕС задоволено, рішення Суворовського суду Одеської області від 26.03.2015р. по справі №523/3566/15-ц скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Згідно висновку управління архітектури та містобудування від 17.04.2012 р. № 124/01-15/384 можливо надання ТОВ ФОРЕС земельної ділянки, загальною площею 0, 6185 га, за адресою: м. Одеса, вул. Одарія, 9, для експлуатації і обслуговування виробничо-складських приміщень, в довгострокову оренду, терміном на 49 років. Строк дії висновку 3 роки.

Проте, як зазначає позивач, в порушення п. 34 ч.1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та ст.12 Земельного кодексу України, відповідач без жодних обґрунтувань та пояснень, порушив право Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 коровай (припинив право користування земельною ділянкою в своєму рішенні №6648-VІ від 16.04.2015р.), що власне, стало підставою для звернення до суду.

Проаналізувавши у сукупності наявні у справі докази та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Керуючись п. 34 ч.1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, ст.ст.12, 123, 124 Земельного кодексу України, ОСОБА_1 міською радою прийнято рішення про припинення права постійного користування позивача земельною ділянкою площею 0,6185 га за адресою: м. Одеса, вул. Одарія, 9. При цьому, означене (оскаржуване) рішення Відповідачем не вмотивовано, в рішенні відсутні посилання на причини/підстави, що спричини припинення права позивача на користування вказаною земельною ділянкою.

Суд звертає увагу, що згідно п. 34 ч.1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Статтею 12 Земельного кодексу України визначені повноваження міських рад, в тому числі, Відповідача по справі, а саме:

а)розпорядження землями територіальних громад;

б)передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;

в)надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

г)вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст;

д)організація землеустрою;

е)координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів;

є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства;

ж)обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства;

з)підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу;

и)встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом;

і)інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок;

ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст;

й) вирішення земельних спорів;

к)вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

До зазначених повноважень у вказаних вище нормативних документах, відсутнє право міської ради на припинення вже наявного у субєкта господарювання права постійного користування земельною ділянкою без поважних причин, перелік яких є вичерпним та вказаний в ст.141 Земельного кодексу України, без обґрунтованих, підкріплених нормами права, пояснень.

За приписами ст.123 Земельного кодексу України, на яку посилається ОСОБА_1 міська рада у своєму рішенні №6648-VІ від 16.04.2015р., визначено, що надання у користування земельної ділянки здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки державної або комунальної власності за проектом землеустрою звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної. Орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення ї ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених в, затверджених у встановленому законом порядку.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 міській раді, ані нотаріальної, ані оформленої в будь якій інший спосіб згоди на відмову від права постійного землекористування Публічне акціонерне товариство ОСОБА_1 коровай не надавав. Питання щодо припинення права користування на земельну ділянку вирішується окремо та за певних, визначених законом, підстав, які, також, в даній ситуації, відсутні.

Як вказано по тексту рішення ОСОБА_1 міської ради №6648-VI від 16.04.2015р., ПАТ „ОСОБА_1 коровай надається дозвіл ТОВ ФОРЕС на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, орієнтовною площею 0,6185 га, за адресою: м. Одеса, вул. Одарія, 9, для експлуатації і обслуговування виробничо-складських приміщень. При цьому, Відповідачу відомо, що така земельна ділянка є частиною земельної ділянки, що знаходиться у Позивача на праві постійного користування.

Суд зазначає, що ОСОБА_1 міська рада в супереч ст.123 та ст.124 Земельного кодексу України порушує виключне право Позивача по справі, як законного землекористувача земельною ділянкою, давати свою згоду на її відчуження.

Суд звертає увагу, що сам державний акт №63 від 17.06.1999р., є доказом, що підтверджує законне право користування Позивачем по справі спірної земельної ділянки. Жодного судового рішення, рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про припинення дії вказаного державного акта №63 від 17.06.1999р. не прийнято. Жодним іншим документом дія державного акта №63 від 17.06.1999р. не скасована. Границі виділеної і зазначеної в акті №63 від 17.06.1999р. землі не змінені. Суду не надано належних доказів відмови Позивача від земельної ділянки у розумінні Земельного Кодексу України.

Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Листи позивача, розцінені радою як підстава для вилучення земельної ділянки не є добровільною відмовою землекористувача у розумінні положень Земельного кодексу України. Аналогічна правова позиція відображена постанові Вищого господарського суду України від 10 лютого 2011 р. у справі № 2/31.

Крім того суд зазначає, що жодного листа, на які посилається відповідач не було адресовано на адресу ОСОБА_1 міської ради. В порушення вимог закону жодний лист не має ознак заяви через відсутність прохальної частини.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 Земельного кодексу України).

Згідно п.2.5 р.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин, державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право.

Суд зазначає, що у звязку із зміною організаційно-правової форми Позивачем з Відкритого акціонерного товариства на Публічне акціонерне товариство, позивач не втратив право постійного користування земельною ділянкою.

Навпаки, відповідно до п.3.5 р.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин, не є самовільним використання земельної ділянки юридичною особою після зміни організаційно-правової форми цієї юридичної особи, якщо земельна ділянка використовується нею на підставі документа, який посвідчує право на земельну ділянку, виданого юридичній особі до її реорганізації.

Тобто, зміна організаційно-правової форми підприємства не може бути підставою для припинення права користування земельною ділянкою.

Позивач по справі є єдиним належним користувачем 3,2446 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування по вулиці Армійська, 11 (ділянка М1) та по вулиці Одарія, 9 (ділянка М2), право на користування якою виникло та продовжує діяти на підставі державного акта №63 від 17.06.1999р. Позбавлення Відповідачем відповідного права Позивача на користування земельною ділянкою площею 0,6185 га за адресою: м.Одеса, вул. Одарія, 9, що входить до меж (є частиною) земельної ділянки М2 за планом згідно державного акта №6З від 17.06.1999р., без згоди Позивача, є, безпідставним.

Крім цього, суд зазначає, що прийняття рішення ОСОБА_1 міською радою №6648-VI відбулось 16.04.2015р., тоді як згідно відмітки 10.04.2015р. набрало законної сили Рішення Суворовського районного суду міста ОСОБА_5 від 26.03.2015р. по цивільній справі №523/3566/15-ц в якому позовні вимоги ПАТ ОСОБА_1 коровай задоволені в повному обсязі, за ПАТ ОСОБА_1 коровай, в тому числі, визнано право власності на нерухоме майно: нежитлові будівлі літери Е, Л, М, Ж, О загальною площею 2306,4 кв.м., які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Одарія, 9; припинено право власності ТОВ ФОРЕС на 23/100 частин нежитлових будівель хлібзаводу №1 за адресою: м. Одеса, вул. Одарія, 9, а саме на трьохповерхову будівлю центрального складу, загальною площею 1770,5кв.м., що позначена на схематичному плані літерою Е та придбана за договором купівлі-продажу від 25.04.2001р., посвідченим приватним нотаріусом ОСОБА_1 міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрованим за номером 3298; припинено право власності ТОВ ФОРЕС на 2/25 частин нежитлових будівель хлібзаводу №1 за адресою: м. Одеса, вул. Одарія, 9, а саме на будівлю пральної і туалету, позначених на плані літерами Л та М, будівлю складу ІВЦ, позначену на плані літерою Ж, будівлю прохідної, позначеної на плані літерою О, загальна площа яких становить 471,3кв.м., що придбані за договором купівлі-продажу від 20.02.2002р., посвідченим приватним нотаріусом ОСОБА_1 міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрованим за номером 1283; витребувано з чужого незаконного володіння ТОВ ФОРЕС нерухоме майно: нежитлові будівлі літери Е, Л, М, Ж, О загальною площею 2306,4 кв.м., які розташовано за адресою: м. Одеса, вул. Одарія, 9.

Відповідно до матеріалів справи, означене рішення було оскаржене 07.07.2015р., після прийняття рішення ОСОБА_1 міської ради, проте, в даному випадку рішення по цивільній справі №523/3566/15-ц не має преюдиційного значення по даній справі, але може свідчити про відсутність згоди щодо відчуження спірної ділянки на момент прийняття рішення №6648-VІ Про надання дозволу ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю ФОРЕС на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, орієнтовною площею 0,6185 га, за адресою: м. Одеса, вул. Одарія, 9, для експлуатації і обслуговування виробничо-складських приміщень.

Крім цього, згідно рішення господарського суду Одеської області від 13.02.2015р. по справі №916/4900/14 ТОВ ФОРЕС було відмовлено у позовних вимогах саме з причин наявності у ПАТ ОСОБА_1 коровай вищевказаного державного акта №63 від 17.06.1999р. Вказаним судовим рішенням по справі №916/4900/14 встановлений факт, що належним користувачем земельної ділянки є саме ПАТ ОСОБА_1 коровай, така земельна у користування ТOB ФОРЕС не передавалась. Рішення господарського суду Одеської області від 13.02.2015р. по справі №916/4900/14 набрало чинності 24.02.2015р.

Згідно ст.35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Тобто, висновки господарського суду Одеської області від 13.02.2015р. по справі №916/4900/14 мають преюдиційний характер для суду під час розгляду цієї справи.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 26.01.2000р. N02-5/35 Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів, акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинному законодавству та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - Позивача у справі.

За таких обставин, спірне рішення №6648-VІ від 16.04.2015 року є таким, що прийняте ОСОБА_1 міською радою поза межами, які визначені у статті 141 Земельного кодексу України, в порушення cт.cт.12, 123, 124 Земельного кодексу України, а отже існують підстави для визнання його недійсним.

Частиною 2 статті 95 Земельного кодексу України визначено, що порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ст. 55 Конституції України).

Відповідно до ст. 13 Конституції України, держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки.

Відповідно до ст.20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний субєкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси субєкта господарювання або споживачів. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до п.6 ст.12 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Згідно п.1.1 р.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин, питання про те, чи підвідомча господарському суду справа у спорі, що виник із земельних правовідносин, повинно вирішуватись залежно від того, який характер мають спірні правовідносини, тобто чи є вони приватноправовими чи публічно-правовими, та чи відповідає склад сторін у справі статті 1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 1.2.2 р.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин, з положень статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 ЦК України, статей 2, 8, 48, 133, 148, 152, 197 ГК України, статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок. Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності. Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК підвідомчі господарським судам.

Пунктом 1.2.3 р.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин визначено, що згідно з частиною другою статті 13 Конституції України кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Громадяни та юридичні особи у визначеному законом порядку набувають прав власності та користування земельними ділянками відповідно до їх цільового призначення для ведення господарської діяльності або задоволення особистих потреб. Відносини, пов'язані з набуттям та реалізацією громадянами, юридичними особами прав на земельні ділянки та з цивільним оборотом земельних ділянок ґрунтуються на засадах рівності сторін і є цивільно-правовими.

Відповідно до п.п.1.3 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин, у порядку господарського судочинства вирішенню підлягають такі категорії спорів, засновані на положеннях статті 319 ЦК України, глав 27, 29, 33, 34 ЦК України та глави 15 ГК України, розділів ІІІ-V ЗК України: щодо набуття, здійснення та припинення прав юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, територіальних громад та держави на земельні ділянки; про визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування з питань передачі земельних ділянок у власність чи надання їх у користування, припинення права власності на земельні ділянки, вилучення цих ділянок з користування і про зобов'язання названих органів залежно від характеру спору виконати певні дії, як цього вимагають приписи чинного законодавства; про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою; інші спори, пов'язані з правами і охоронюваними законом інтересами суб'єктів господарювання та інших юридичних осіб на земельні ділянки.

Висновки Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин повністю кореспондуються із позицією з питання щодо підвідомчості та підсудності спорів, що виникають із земельних відносин, Верховного суду України від 17.02.2015р. по справі №21-551а14

Відповідно до ч.1 ст.116 Земельного кодексу України, підставою набуття права власності або права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, за умови, що такі рішення прийняті у межах їх повноважень та відповідно до закону.

Згідно ст.141 Земельного кодексу України підставою припинення права користування земельною ділянкою є зокрема добровільна відмова від права постійного користування земельною ділянкою.

Що стосується вимоги позивача стосовно визнання спірного рішення незаконним суд відмовляє у її задоволенні з мотивів неналежного способу захисту порушеного права.

Крім цього, позивачем не було доведено наявність вчинення обєктивних перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою, так як при застосуванні даного способу захисту необхідно довести, перш за все в чому саме полягають такі перешкоди. Прийняття спірного рішення відповідачем саме по собі не є перешкодою у користуванні земельною ділянкою.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, вимоги Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 коровай, які не в повному обсязі підтверджені матеріалами справи підлягають частковому задоволенню в частині визнання спірного рішення недійсним, в решті позовних вимог судом відмовлено.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно зі ст. ст. 44,49 ГПК України.

Також, суд відмовляє в задоволенні забезпечення позову з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві, забороною відповідачеві вчиняти певні дії.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 16 Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову із змінами та доповненнями, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 16 Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову із змінами та доповненнями, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що заява про забезпечення позову необґрунтована та така, що не відповідає вимогам діючого законодавства.

Керуючись ст.ст. 33,34,43,44,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним рішення ОСОБА_1 міської ради (65004, м. Одеса, пл. Думська, буд. 1, ЄДРПОУ 26597691) від 16 квітня 2015 року №6648-VІ Про надання дозволу ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю ФОРЕС на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, орієнтовною площею 0,6185 га, за адресою: м. Одеса, вул. Одарія, 9, для експлуатації і обслуговування виробничо-складських приміщень

3. Стягнути з ОСОБА_1 міської ради (65004, м. Одеса, пл. Думська, буд. 1, ЄДРПОУ 26597691) на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 коровай (65078, м.

Одеса, вул. Генерала Петрова, буд. 14, ЄДРПОУ 00376886) судовий збір в розмірі 1218,00грн.

4. В решті позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи ОСОБА_1 апеляційним господарським судом.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи ОСОБА_1 апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01 березня 2016 р.

Суддя О.Ю. Оборотова