Рішення № 56250418, 24.02.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.2016р. Справа№ 914/4006/13

Господарський суд Львівської області у складі колегії суддів Сухович Ю.О. (головуючий), ОСОБА_1, ОСОБА_2, при секретарі судових засідань ОСОБА_3, розглянувши матеріали справи

за позовом: ОСОБА_4 акціонерного товариства Мегабанк, м.Харків

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю Мальви-Маркет, м.Львів

до відповідача-2: Приватного підприємства Львівдах, м. Львів

за участю третьої особи, без самостійних вимог, на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство ОСОБА_5 Південний, м.Одеса

про: 1. Визнання права на іпотеку.

2. Звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_6 начальник юридичного відділу Львівського ЦРВ Головного юридичного управління ПАТ МЕГАБАНК (довіреність №13-909/15д від 21.12.2015р.);

від відповідача-1: ОСОБА_7 представник (довіреність №б/н від 12.02.2016р.);

від відповідача-2: ОСОБА_8 - представник (довіреність б/н від 02.02.2016р.);

від третьої особи: не зявився.

Згідно клопотання представника позивача (вх.№5475/16 від 10.02.2016р.) фіксація судового процесу здійснювалась за допомогою програмно-апаратного комплексу Оберіг.

Права та обовязки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України розяснено, заяви про відвід судді не поступали.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Публічне акціонерне товариство Мегабанк звернулось із позовом до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю Мальви-Маркет та до відповідача-2 Приватного підприємства Львівдах, за участю третьої особи, без самостійних вимог, на стороні відповідача ОСОБА_4 акціонерного товариства ОСОБА_5 Банку Південний про 1. Визнання за ОСОБА_4 акціонерним товариством МЕГАБАНК права на іпотеку на нежитлові приміщення 4 поверху та мансарди загальною площею 1 007,6 кв.м, у тому числі: площа приміщень 4 поверху 475,4 кв.м, площа мансарди 478,4 кв.м, площа сходових кліток 1-3 поверхів 54,1 кв.м, розміщених за адресою: м.Львів, вул. С.Литвиненка, 3 згідно з іпотечним договором №3894 від 25.07.2006р. 2. Звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №3894 від 25.07.2006 року на нежитлові приміщення 4 поверху та мансарди загальною площею 1 007,6 кв.м, у тому числі: площа приміщень 4 поверху 475,4 кв.м, площа мансарди 478,4 кв.м, площа сходових кліток 1-3 поверхів 54,1 кв.м, розміщених за адресою: м.Львів, вул. С.Литвиненка, 3, для задоволення вимог ПАТ МЕГАБАНК, що виникли за кредитним договором №119/2006 від 25.07.2006р. станом на 04.01.2011р. в сумі 4 691 396,46 грн. та 1 177 908,30 доларів США шляхом визнання за ОСОБА_4 акціонерним товариством МЕГАБАНК (61002, м.Харків, вул.Артема,30, код ЄДРПОУ 09804119) права власності на нежитлові приміщення 4 поверху та мансарди загальною площею 1 007,6 кв.м, у тому числі: площа приміщень 4 поверху 475,4 кв.м, площа мансарди 478,4 кв.м, площа сходових кліток 1-3 поверхів 54,1 кв.м, розміщених за адресою: м.Львів, вул. С.Литвиненка, 3, за ціною 2 879 720,00 грн.

Рішенням господарського суду Львівської області у справі №914/4006/13 від 19.02.2014р. залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.03.2014р. у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.06.2014р. касаційну скаргу ОСОБА_4 акціонерного товариства Мегабанк задоволено частково, рішення господарського суду Львівської області від 19.02.2014р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.03.2014р. у справі №914/4006/13 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Вищий господарський суд України у постанові від 23.06.2014р. вказав, що судами попередніх інстанцій в порушення статей 47, 43 Господарського процесуального кодексу України не було встановлено, чи являється будинок № 3 по вулиці Литвиненка в місті Львові окремим індивідуально-визначеним нерухомим майном, чи було у встановленому порядку зареєстровано право власності на увесь цей будинок в цілому за конкретною особою (особами), чи знаходились у цьому будинку інші нежитлові приміщення, право власності на які було зареєстровано за іншими окрім ТОВ "Мальви-Маркет" особами, та не з'ясовано, хто на час виникнення спірних правовідносин являвся власником цього будинку, як окремого індивідуально-визначеного нерухомого майна.

Вищий господарський суд України також зазначив, що в матеріалах справи відсутні будь-які правовстановлюючі документи на нерухоме майно, яке було передано в іпотеку позивачу за договором від 25.07.2006р., а також проектна документація на будівництво та інші документи, на підставі яких Товариству з обмеженою відповідальністю "Мальви-Маркет" видавався дозвіл на виконання будівельних робіт від 16.07.2009р. № 1/613-09, а саме: на реконструкцію з надбудовою нежитлового будинку на вул. Литвиненка, 3 у м. Львові під адміністративні, офісні та торгово-експозиційні потреби, внаслідок якої були створені нежитлові приміщення четвертого поверху та мансарди.

Крм того, Вищий господарський суд України зазначив, що у зв'язку з цим судами не було достеменно перевірено доводи позивача стосовно того, що приміщення четвертого поверху та мансарди у будинку № 3 по вулиці С. Литвиненка в місті Львові являються невід'ємною частиною саме приміщень, що виступають предметом іпотеки за іпотечним договором від 25.07.2006р. № 3894, а не будинку № 3 по вулиці Литвиненка в місті Львові.

Також, Вищий господарський суд України зазначив, що якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в силу пункту 4 статті 65 Господарського процесуального кодексу України в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали, притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів. Крім того в разі потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, а також у разі здійснення оцінки наявних у справі доказів, які є взаємно суперечливими, господарським судом згідно зі статтею 41, пункту 5 статті 65 Господарського процесуального кодексу України може бути призначена відповідна судова експертиза, у тому числі з власної ініціативи.

Вищий господарський суд України у постанові від 28.05.2014р. вказав, що суди першої та апеляційної інстанцій не з'ясували всі суттєві обставини справи, що мають значення для вирішення спору, не надали їм в порушення статті 43 Господарського процесуального кодексу України належної юридичної оцінки, а тому дійшли передчасних висновків про відмову у задоволенні позовних вимог.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Згідно вимог ст.2-1 ГПК України 09.07.2014р. призначено автоматизований розподіл, внаслідок якого справу № 914/4006/13 передано для розгляду судді Сухович Ю.О., інформацію внесено до системи автоматизованого розподілу.

Ухвалою суду від 14.07.2014р. справу № 914/4066/13 прийнято до провадження та призначено судове засідання на 03.09.2014р.

Розгляд справи неодноразово відкладався, що відображено в ухвалах та протоколах суду.

Ухвалами суду в порядку ст.38 ГПК України, витребувались у ЛМКП Львівводоканал, ПАТ Львівобленерго, ПАТ Львівгаз копії технічних умов та доданих до них документів, на систему водопостачання та водовідведення, систему електро та газопостачання до будинку, що знаходиться за адресою: м.Львів, вул. Литвиненка, 3, а також копії всіх документів, на підставі яких було видано технічні умови, а також у Департаменту містобудування Львівської міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської ради, Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради, Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області копії проектної документації на будівництво та інші документи, на підставі яких Товариству з обмеженою відповідальністю Мальви-Маркет видавався дозвіл на виконання будівельних робіт від 16.07.2009р. №1/613-09, а саме: на реконструкцію з надбудовою нежитлового будинку на вулиці Литвиненка, 3 у місті Львові під адміністративні, офісні та торгово-експозиційні потреби.

Також, ухвалами суду суд витребовував у сторін правостановлюючі документи на нерухоме майно, яке було передане в іпотеку за договором від 25.07.2006р.; проектну документацію на будівництво та інші документи на підставі яких ТзОВ Мальви-Маркет видавався дозвіл на виконання будівельних робіт від 16.07.2009р. №1-613-09 (на реконструкцію з надбудовою); письмове нормативно та документально підтверджене пояснення щодо того чи було у встановленому порядку зареєстровано право власності на весь будинок, що знаходиться за адресою: м.Львів, вул. Литвиненка,3 в цілому за конкретною особою (особами); чи знаходились у цьому будинку інші нежитлові приміщення право власності на які було зареєстровано за іншими крім ТзОВ "Мальви-Маркет" особами; хто на час виникнення спірних правовідносин являвся власником цього будинку, як окремого індивідуально-визначеного нерухомого майна.

Ухвалою суду від 17.09.2014р. задоволено клопотання представника відповідача-1 та призначено колегіальний розгляд справи №914/4006/13 у складі трьох суддів та відкладено розгляд справи на 09.10.2014р.

Згідно вимог ст.2-1 ГПК України 19.09.2014р. було проведено автоматизований розподіл внаслідок якого членами колегії визначено суддів Кітаєву С.Б. та Мазовіту А.Б.

Розгляд справи у складі колегії суддів неодноразово відкладався, що відображено в ухвалах та протоколах суду.

Ухвалою суду від 17.11.2014р. провадження у справі було зупинено у звязку з призначенням судової експертизи у справі, проведення якої доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз. Крім того, вказаною ухвалою суду відмовлено у прийнятті заяви ПАТ МЕГАБАНК про збільшення позовних вимог.

Вказана ухвала суду оскаржувалась позивачем в апеляційному та касаційному порядку. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.12.2014р. ухвала суду від 17.11.2014р. залишена без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 27.01.2015р. касаційну скаргу ОСОБА_4 акціонерного товариства "Мегабанк" залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Львівської області від 17.11.2014р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.12.2014р. у справі №914/4006/13 в частині зупинення провадження у даній справі залишено без змін. В частині оскарження ухвали Господарського суду Львівської області від 17.11.2014р. та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 18.12.2014р. у справі № 914/4006/13 щодо призначення судової експертизи та відмови у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог касаційне провадження припинено.

Ухвалою суду від 24.12.2015р. поновлено провадження у справі у звязку із поверненням від Львівського НДІСЕ матеріалів справи разом із висновком судової будівельно-технічної експертизи проведеної у справі. Розгляд справи призначено на 12.01.2016р.

У звязку із тимчасовою непрацездатністю судді Кітаєвої С.Б., 12.01.2016р. шляхом проведення автоматизованого розподілу, замінено на суддю Кидисюка Р.А.

Ухвалою суду від 12.01.2016р. розгляд справи відкладено на 10.02.2016р., з підстав, наведених в даній ухвалі суду. Слід зазначити, що даною ухвалою було викликано в судове засідання 10.02.2016р. судового експерта Львівського НДІСЕ ОСОБА_9 для розяснення висновку судової будівельно-технічної експертизи №754 від 03.11.2015р.

У звязку із перебуванням у відпустці судді Мазовіти А.Б., 09.02.2016р. шляхом проведення автоматизованого розподілу, замінено на суддю Мороз Н.В.

Ухвалою суду від 10.02.2016р. розгляд справи відкладено на 24.02.2016р., з підстав, наведених в даній ухвалі суду.

Судовим експертом Львівського НДІСЕ ОСОБА_9 на виконання вимог ухвали суду від 10.02.2016р. до канцелярії господарського суду Львівської області подано письмово оформлені відповіді на запитання сторін, які усно надано ним у судовому засіданні 10.02.2016р. (вх.№6939/16 від 22.02.2016р.), а саме:

Питання №1. Відносно 11,4 кв.м загальної площі.

Відповідь по питанню №1. Виконана реконструкція передбачала збільшення загальної площі на 996,2 кв.м, включаючи окремі роботи по існуючим поверхам. Після виконання реконструкції техніками БТІ були виконані обмірювальні роботи по факту. 11,4 кв.м - розбіжність між проектними метрами і фактичними.

Питання №2. Відносно сходових клітин.

Відповідь по питанню №2. Проектом передбачено використання сходових клітин користувачами всіх поверхів. Користувачі третього поверху використовують сходові марші першого і другого поверху, користувачі четвертого поверху використовують марші першого, другого і третього поверхів і так далі. Блокування сходової клітки є порушенням. Функціональне призначення цього конструктивного елементу - спільне користування працівниками, відвідувачами.

Питання №3. Відносно документів БТІ станом на 20.12.1992р.

Відповідь по питанню №3. Матеріали справи містять висновки фахівця-будівельника, в дослідженнях якого міститься інформація стосовно документів БТІ станом на 20.12.1992 року, де вказані площі першого, другого, третього поверхів. Експерт зазначає, що дослідження по 1-3 поверхах не відносяться до об'єкта експертизи.

Питання №4. Відносно загальної площі на момент укладення іпотечного договору від 25.07.2006р.

Відповідь по питанню №4. Встановлення загальної площі будівлі на певну дату можливо при використанні даних технічного паспорта БТІ на цю дату. Дане дослідження вимагає додаткової експертизи.

Питання №5. Відносно зміни загальної площі.

Відповідь по питанню №5. Загальна площа змінюється при проведенні реконструкції -демонтуються перегородки, виконуються перегородки. Крім того, навіть при відсутності значних перепланувань при обмірних роботах результати обмірів не будуть абсолютно однаковими.

Питання №6. Відносно приміщень 1 -3 поверхів.

Відповідь по питанню №6. В іпотечному договорі вказана тільки площа без посилання на конкретне приміщення, наприклад побутові приміщення площею 508,35 кв.м, номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 3464641 (а.16,17 реєстр.с. №665). Можливо припустити, що розрахунок зазначеної площі проводився по конкретним приміщенням в технічному паспорті на момент складання договору іпотеки. При цьому також можливо припустити, що сходова клітка не враховувалася як особливе приміщення, будівельний об'єм якого поширюється на інші поверхи.

Представник позивача в судове засідання зявився, подав через канцелярію суду клопотання про призначення повторної експертизи (вх. №381/16 від 24.02.2016р.), в якому зазначив, що після ознайомлення із висновком судової будівельно-технічної експертизи №754 від 03.11.2015р. було встановлено, що експертом не в повній мірі розкрито питання щодо яких призначалась експертиза, неможливо усунути ці недоліки шляхом додаткових пояснень експерта. Позивач просить суд з метою усунення сумнівів стосовно правильності та обгрунтованості вказаного висновку, призначити у справі у справі № 914/4006/13 повторну будівельно-технічну експертизу проведення якої доручити проведення повторної будівельно-технічної експертизи Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (03057, м.Київ, вул.Смоленська, 6).

Представники відповідачів 1, 2 в судовому засіданні заперечили проти задоволення клопотання про призначення повторної судової будівельно-технічної експертизи з тих підстав, що висновок судового експерта є зрозумілим, ним надано відповіді на усі запитання, що ставились судом. Представниками відповідачів 1, 2 було наведено також й інші обгрунтування їх заперечень.

Розглянувши клопотання представника позивача про призначення повторної судової будівельно-технічної експертизи, заслухавши представників сторін, суд зазначає наступне:

У клопотанні позивач зазначає, що експертом не в повній мірі розкрито питання щодо яких призначалась експертиза, відтак просить суд призначити повторну судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (03057, м.Київ, вул.Смоленська, 6).

Враховуючи вказівки викладені у постанові Вищого господарського суду України від 23.06.2014р., які відповідно до положень ч.1 ст.11112 ГПК України, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, ухвалою суду від 17.11.2014р. було призначено судову експертизу у справі, проведення якої доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз із залученням, при необхідності, судового експерта (судових експертів), що володіє (володіють) необхідними знаннями в галузі дослідження технічного стану обєктів будівництва.

Ухвалою суду від 12.01.2016р. судом було викликано в судове засідання 10.02.2016р. судового експерта Львівського НДІСЕ ОСОБА_9 для розяснення висновку судової будівельно-технічної експертизи №754 від 03.11.2015р.

Судовим експертом Львівського НДІСЕ ОСОБА_9 на виконання вимог ухвали суду від 10.02.2016р. подано до канцелярії господарського суду Львівської області письмово оформлені відповіді на запитання сторін, які усно були дані ним у судовому засіданні 10.02.2016р. (вх.№6939/16 від 22.02.2016р.).

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто в разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування (п.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №4 Про деякі питання практики призначення судової експертизи).

Слід зазначити, що при розгляді судом клопотання ТзОВ Мальви-Маркет про призначення судової будівельно-технічної експертизи позивач заперечував проти нього з підстав визначених у запереченнях (вх.№39718/14 від 17.09.2014р.) та просив відмовити у задоволенні.

Крім того, позивачем оскаржувалась ухвала суду від 17.11.2014р. якою було зупинено провадження у справі у звязку з призначенням судової експертизи у справі та відмовлено у прийнятті заяви ПАТ МЕГАБАНК про збільшення позовних вимог.

Слід зазначити, що позивач просить провести повторну судову будівельно-технічну експертизу, при цьому доручити її проведення Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Як роз"яснено Вищим господарським судом України у п.15.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" повторною визнається судова експертиза, у проведенні якої експерт досліджує ті ж самі об'єкти і вирішує ті ж самі питання, які досліджувалися і вирішувалися у первинній судові експертизі. Нові об'єкти на дослідження повторної судової експертизи подаватися не можуть, так само як не можуть ставитися на її вирішення питання, які не розглядалися попередньою експертизою.

Повторна судова експертиза призначається з ініціативи суду або за клопотанням учасників процесу, якщо висновок експерта визнано необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або коли він викликає сумнів у його правильності, або за наявності істотного порушення норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Повторну судову експертизу може бути призначено також, якщо є розходження у висновках кількох експертів і їх неможливо усунути шляхом одержання додаткових пояснень експертів у судовому засіданні. Повторну судову експертизу слід доручати іншому експерту (експертам).

Як вбачається із вищенаведеного роз"яснення повторну судову експертизу доручають іншому експерту, а не іншій експертній установі. Таке ж положення містить й ч.4 ст.42 ГПК України.

Позивач же просить проведення судової експертизи доручити іншій експертній установі, при цьому не надавши доказів, що у Львівському науково-дослідному інституті немає ніших судових експертів, які можуть провести такого роду експертизу.

Крім того, позивач всупереч визначеним Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, регіональним зонам обслуговування науково-дослідними установами судових експертиз Міністерства юстиції України, наведеним у додатку 1 до цієї Інструкції, не обгрунтовує причини прохання доручити проведення повтроної судової експертизи саме Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Судовим експертом у висновку №754 від 03.11.2015р. було дано відповіді на усі поставлені ухвалою суду від 17.11.2014р. запитання, висновок є обґрунтованим, не суперечить іншим матеріалам справи, наявності істотного порушення норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи судом не виявлено.

З огляду на викладене, в задоволенні клопотання позивача про призначення повторної судової будівельно-технічної експертизи слід відмовити.

Після відмови суду у задоволенні клопотання позивача про призначення повторної судової експертизи, у судовому засіданні представник позивача усно заявив клопотання про відкладення розгляду справи.

Представники відповідачів 1,2 заперечили проти вказаного клопотання, просили відмови у його задоволенні, посилаючись на відсутність підстав для відкладення розгляду справи.

Суд розглянувши усне клопотання представника позивача про відкладення розгляду спору, заслухавши представників сторін, дійшов висновку відсутності підстав для його задоволення, з огляду на те, що розгляд справи неодноразово відкладався на підставі як письмових, так і усних клопотань позивача, з метою витребовування додаткових документів, для надання можливості представнику позивача на ознайомлення із поданими документами та з метою витребовування додаткових доказів.

Відкладення розгляду справи за обставин, визначених у ч. 1 ст. 77 ГПК України, є обовязком лише за умови неможливості вирішення спору в даному судовому засіданні. Однак, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Слід додатково зазначити, що дії представника позивача спрямовані на умисне затягування судового процесу, що порушує права сторін та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, додаткових пояснень чи обгрунтувань позовних вимог крім тих, що вже були наведені письмово та усно, не наводив.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні позовні вимоги заперечив з підстав, наведених у наявних в матеріалах справи відзивах, зокрема вх.№5414/16 від 10.02.2016р. Погодився з висновком судової будівельно-технічної експертизи проведеної у справі та зазначив, що в будь-якому випадку надбудови 4 та 5 поверхів будинку по вул.Литвиненка,3 у м.Львові можуть функціонувати самостійно, а позовні вимоги ПАТ Мегабанк є необґрунтованими та безпідставними, що підтверджується численними судовими рішеннями судів у справах, які виникали між позивачем та відповідачами щодо спірного майна.

Заперечував представник відповідача й з інших підстав, наведених у неодноразово поданих відзивах та письмових поясненнях. Зокрема, відповідач-1 вважає безпідставним та необгрунтованим твердження позивача про те, що сам будинок по вул.Литвиненка,3 у м.Львові передавався в іпотеку, а також покликання ПАТ "Мегабанк" стосовно поширення іпотеки на реконструкцію, незалежно від того, чи були внесені зміни до договору іптеки у зв"язку з реконструкцією. Зазначив, що четвертий та мансадрдний поверхи являються окремими об"єктами нерухомого майна, з огляду на що банк не може претендувати на це нерухоме майно. Відсутність четвертого та мансардного поверхів у переліку іпотечного майна, на яке звернуто стягнення за рішенням господарського суду Харківської області від 18.01.2011р. у справі №53/321-10 (53/278-09), та яке було описане та продане з публічних торгів, також доводить те, що вказане майно ніколи не було предметом іпотеки.

Крім того, представник віповідача-1 звертає увагу на законність набуття ТзОВ "Технології комфорту", а в подальшому ПП "Львівдах" права власності на четвертий та мансардний поверхи.

В судовому засіданні представник відповідача-1зазначив, що не має зауважень щодо поданої письмово оформленої відповіді на запитання сторін, які були озвучені судовим експертом у судовому засіданні 10.02.2016р.

Представник відповідач-2 в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених у відзивах та додаткових поясненнях, що містяться в матеріалах справи, просив відмовити у задоволенні позову повністю. Мотиви заперечення аналогічні тим, що наведені відповідачем-1.

Третя особа явку уповноваженого представника в судове засідання повторно не забезпечила, вимоги ухвал суду не виконала, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомила. Факт надсилання третій особі ухвали суду від 10.02.2016р. про відкладення розгляду спору на 24.02.2016р. підтверджується списком згрупованих внутрішніх поштових відправлень рекомендованих листів за 17.02.2016р., та узгоджується з позицією Вищого господарського суду України викладеною у третьому абзаці п.п. 3.9.1 п.п.3.9 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції.

Станом на 24.02.2016р. від третьої особи нормативно та документально обґрунтоване пояснення по суті спору з врахуванням висновку судової експертизи, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не надходили. Слід зазначити, що ухвалою суду від 10.02.2016р. явка повноважного представника третьої особи не визнавалась обовязковою.

У попердньо поданому письмовому поясненні (вх.№36415/14 від 28.08.2014р.) представник третьої особи зазначав, що перед посвідченням договору іпотеки №410 від 09.04.2013р. укладеним між третьою особою та відповідачем-2 на забезпечення виконання кредитного договору №КС2013-00012 від 09.04.2013р., державний реєстратор-державний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_10 відповідно до вимог встановлених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", не встановивши факту наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, здійснив державну реєстрацію права власності на приміщення четвертого поверху та мансарди, за заявою упоноваженої особи та на підставі договору купівлі-продажу приміщень від 11.01.2012р. за реєстровим №32, ОСОБА_9 про державну реєстрацію прав №33227976 від 20.02.2012р. та договору про внесення змін до договору купівлі-продажу від 27.03.2013р. за реєстровим №361. Об"єкту нерухомого майна присвоєно реєстраційний номер 37396746101, про що свідчить ОСОБА_9 з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09.04.2013р., індексний номер 2179984.

Після посвідчення договору іпотеки приватний нотаріус, не встановивши підстав для відмови, за заявою ОСОБА_5 банку "Південний" в Державному реєстрі прав на нерухоме майно зареєстрував іпотеку та заборону на нерухоме майно.

Посилаючись на положення ч.6 ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" представник третьої особи зазначає, що іпотека на майно без реєстрації права власності на нього неможлива, тому у визнанні за позивачем права на іпотеку приміщень четвертого та мансардного поверхів та звернення стягнення шляхом визнання права власності, слід відмовити.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст.75 ГПК України при відсутності представника третьої особи за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представника позивача та заперечення представників відповідачів 1, 2, господарський суд, -

встановив:

25.07.2006 р. між ВАТ Мегабанк (правонаступником якого є ПАТ Мегабанк) та ТзОВ Мальви-Маркет було укладено Кредитний договір № 119/2006, на виконання умов якого та із врахуванням додаткової угоди № 3 від 11.09.2008р. позивач надав відповідачу-1 кредит (відкрив відновлювану кредитну лінію) в розмірі 2 410 000,00 грн. строком з 25.07.2006 р. до 24.07.2011р. зі сплатою 20 % річних та 1 274 400,00 доларів США строком з 25.07.2006 р. до 24.07.2011 р. зі сплатою 13,5 % річних.

Відповідно до п. 4.2.3. договору ТзОВ Мальви-Маркет зобовязавалось своєчасно сплачувати нараховані проценти за користування кредитом та відповідні комісійні винагороди, обумовлені Договором.

Проте, як стверджує позивач договірних зобовязань за кредитним договором відповідач-1 належно не виконав. Загальна сума заборгованості за кредитом станом на 01.09.2009р. складає 2 079 424,78 грн. та 1 129 395,60 доларів США, що підтверджується виписками з рахунків № 20631049, 20632840049.

25.07.2006р. між ТОВ "Мальви-Маркет" (іпотекодавець) та ВАТ "Мегабанк" (іпотекодержатель) було укладено іпотечний договір (далі договір), предметом якого, з урахуванням договорів від 07.03.2007р., від 02.08.2007р. та 11.09.2008р. про внесення змін до нього, є забезпечення виконання іпотекодавцем зобов'язань за кредитним договором від 25.07.2006р. № 119/2006 та будь-якими додатковими угодами до нього, згідно з умовами якого іпотекодержателем було надано іпотекодавцю кредит у розмірі 2 410 000,00 грн. строком з 25.07.2006р. по 24.07.2011р. зі сплатою 20 процентів річних та 1 274 400,00 доларів США строком з 25.07.2006 р. до 24.07.2011р. зі сплатою 13,5 процентів річних. Іпотечний договір та договори про внесення змін до нього посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_11 та зареєстровано в реєстрі під номерами №№ 3894, 784, 3832 та 3858, відповідно.

У відповідності до пункту 1.2 договору предметом іпотеки є: побутові приміщення площею 508,35 кв.м (номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 3464641); нежитлові приміщення площею 322,3 кв.м (номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 2055678); нежитлове приміщення площею 47,7 кв.м (номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 15301717); нежитлові приміщення підвалу площею 258,9 кв.м та приміщення першого поверху площею 464,6 кв.м, загальною площею 723,5 кв.м (номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 3464938); нежитлові приміщення площею 286,7 кв.м (номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 3465117), що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. С.Литвиненка, 3.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 02.08.2007р. № 13758091 на предмет іпотеки за договором від 25.07.2006р. № 3894 було накладено відповідну заборону.

У звязку з невиконанням відповідачем-1 зобовязань за кредитним договором щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів, нарахованих за користування кредитними коштами, позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет застави.

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.01.2011р. у справі №53/321-10, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.04.2011р. та постановою Вищого господарського суду від 16.06.2011р., присуджено до стягнення з ТОВ "Мальви-Маркет" на користь ПАТ "Мегабанк" заборгованість за кредитним договором від 25.07.2006р. № 119/2006 в сумі 4 691 396,46 грн. та 1 177 908,30 доларів США та звернено стягнення на предмет іпотеки за договором від 25.07.2006р. № 3894.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.04.2012р. у справі № 5015/537/12, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 09.07.2012р., визнано недійсними проведені 31.12.2011р. прилюдні торги за виконавчим провадженням № 26153885 з реалізації нерухомого майна, яке належить ТОВ "Мальви-Маркет", а саме: побутові приміщення площею 508,35 кв.м (номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 3464641); нежитлові приміщення площею 322,3 кв.м (номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 2055678); нежитлове приміщення площею 47,7 кв.м (номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 15301717); нежитлові приміщення підвалу площею 258,9 кв.м та приміщення першого поверху площею 464,6 кв.м, загальною площею 723,5 кв.м (номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 3464938); нежитлові приміщення площею 286,7 кв.м (номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 3465117), що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. С. Литвиненка, 3.

Як вбачається з акту готовності об'єкта до експлуатації, погодженому рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 22.10.2010р. № 1439, визначено, що об'єкт - адміністративні, офісні, торгово-експозиційні приміщення на вул. Литвиненка, 3 після реконструкції нежитлового будинку з надбудовою вважається закінченим будівництвом та готовим до експлуатації.

Після проведення реконструкції з надбудовою четвертого та мансардного поверхів нежитлового будинку за адресою: м. Львів, вул. С. Литвиненка, 3 право власності на цю надбудову за ТОВ "Мальви-Маркет" у встановленому порядку не реєструвалось.

У звязку з визнанням торгів недійсними з метою погашення визнаної судом заборгованості позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про зобовязання реєстраційною служби зареєструвати за ПАТ Мегабанк право власності на побутові приміщення площею 508,35 м2, номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно: 3464641; нежитлові приміщення площею 322,3 м2, номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно: 2055678, нежитлове приміщення площею 47,7м2, номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно: 15301717; нежитлові приміщення підвалу площею 258,9м2, приміщення першого поверху площею 464,6м2, загальною площею 723,5м2, номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно: 3464938; нежитлові приміщення площею 286,7м2, номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 3465117, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул.Литвиненка, 3.

Згідно з умовами мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Львівської області від 11.08.2011р. у справі № 5015/3648/11, яка залишена в силі постановою Вищого господарського суду України від 02.10.2012р., Товариством з обмеженою відповідальністю "Мальви-Маркет" приміщення четвертого поверху, мансарди та сходову клітку будинку загальною площею 1 007,6 кв.м, розташовані за адресою: м. Львів, вул. Литвиненка, 3, були передані Товариству з обмеженою відповідальністю "Технології комфорту".

11.01.2012р. між ТОВ "Технології комфорту" (продавець) та ПП "Львівдах" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу вказаних приміщень.

На підставі цього договору право власності на приміщення загальною площею 1 007,6 кв.м, а саме: площа четвертого поверху 475,4 кв.м, площа мансарди 478,1 кв.м, площа сходових кліток 54,1 кв.м, розташовані за адресою: м.Львів, вул. Литвиненка, 3, було зареєстровано за ПП "Львівдах" 20.02.2012р., що підтверджується витягом від 20.02.2012р. № 33227976 про державну реєстрацію прав.

Згідно договору іпотеки за реєстровим №410 від 09.04.2013р. вказані приміщення були передані ПП "Львівдах" в іпотеку ПАТ АБ "Південний".

Як стверджує позивач згідно з висновком про вартість майна, ринкова вартість нежитлових приміщень загальною площею 1 888,55 кв.м., розташованих за адресою м. Львів, вул. Литвиненко,3 становить 9 630 700,00 грн. Таким чином, набуття права власності позивачем на вказані приміщення відповідача-1 на суму 9 630 700,00 грн. лише зменшує суму заборгованості та змушує позивача звертатися до судових інстанцій з метою звернення стягнення на інше майно відповідача в даному випадку на нежитлові приміщення 4 поверху та мансарди загальною площею 1007,6 кв.м. розміщених за адресою: м. Львів, вул. Литвиненка, 3, які створено внаслідок реконструкції нежитлового будинку на вул. С. Литвиненка, 3 у. м. Львові із надбудовою четвертого та мансардного поверхів.

На думку позивача вказані приміщення є частиною іпотечного майна, оскільки незалежно від того, чи були внесені зміни до договору іпотеки у звязку з перебудуванням, добудовою тощо предмету іпотеки, чи ні, іпотека поширюється і на реконструкцію.

Посилаючись на п.5.1., п.5.2 іпотечного договору позивач зазначає, що у зв"язку з наявною заборгованістю відповідача-1 перед позивачем є усі підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки для погашення заборгованості, визнаної судовими інстанціями. Позивач, використовує своє право на отримання на праві власності предмета іпотеки згідно з іпотечним договором та документами про реконструкцію предмета іпотеки для погашення заборгованості, що виникла у зв"язку з невиконанням відповідачем-1 умов кредитного договору.

Посилаючись також на п.2 ч.1ст.1, ч.1 ст.33, ч.1 та ч.3 ст.36, ст.37 Закону України "Про іпотеку" позивач просить визнати за ПАТ "Мегабанк" право на іпотеку на нежитові приміщення 4 поверху та мансарди загальною площею 1 007,6 кв.м, у тому числі: площа приміщень 4 поверху 475,4 кв.м, площа мансарди 478,4 кв.м, площа сходових кліток 1-3 поверхів 54,1 кв.м, розміщених за адресою: м.Львів, вул. С.Литвиненка, 3 згідно з іпотечним договором №3894 від 25.07.2006р., а також звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №3894 від 25.07.2006 року на нежитлові приміщення 4 поверху та мансарди загальною площею 1 007,6 кв.м, у тому числі: площа приміщень 4 поверху 475,4 кв.м, площа мансарди 478,4 кв.м, площа сходових кліток 1-3 поверхів 54,1 кв.м, розміщених за адресою: м.Львів, вул.С.Литвиненка, 3, для задоволення вимог ПАТ МЕГАБАНК, що виникли за кредитним договором №119/2006 від 25.07.2006р. станом на 04.01.2011р. в сумі 4 691 396,46 грн. та 1 177 908,30 доларів США шляхом визнання за ОСОБА_4 акціонерним товариством МЕГАБАНК (61002, м.Харків, вул.Артема,30, код ЄДРПОУ 09804119) права власності на нежитлові приміщення 4 поверху та мансарди загальною площею 1 007,6 кв.м, у тому числі: площа приміщень 4 поверху 475,4 кв.м, площа мансарди 478,4 кв.м, площа сходових кліток 1-3 поверхів 54,1 кв.м, розміщених за адресою: м.Львів, вул. С.Литвиненка, 3, за ціною 2 879 720,00 грн.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобовязання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Як встановлено в процесі розгляду справи згідно кредитного договору № 119/2006 від 25.07.2006 р., укладеного між ВАТ Мегабанк (правонаступником якого є ПАТ Мегабанк) та ТзОВ Мальви-Маркет відповідачу-1 було надано кредит (відкрито відновлювану кредитну лінію) в розмірі 2 410 000,00 грн. строком з 25.07.2006 р. до 24.07.2011 р. зі сплатою 20 % річних та 1 274 400,00 доларів США строком з 25.07.2006 р. до 24.07.2011 р. зі сплатою 13,5 % річних.

На забезпечення виконання відповідачем-1 зобовязань за кредитним договором № 119/2006 від 25.07.2006 р. між ВАТ Мегабанк та ТзОВ Мальви-Маркет було укладено іпотечний договір від 25.07.2006 р., який посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_11 та зареєстровано в реєстрі за № 3894.

За приписами частини 1 статті 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про іпотеку" іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення. У разі іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з дня вчинення відповідного правочину, на підставі якого виникає іпотека, або з дня набрання законної сили рішенням суду. Іпотечний договір, предметом іпотеки за яким є майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено, посвідчується нотаріусом на підставі документів, що підтверджують майнові права на цю нерухомість. Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Статтею 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, яке здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У статті 37 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. При цьому правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 іпотечного договору іпотекодержатель має право при зверненні стягнення на предмет іпотеки отримати на праві власності предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Згідно з частинами 1, 4 статті 5 Закону України "Про іпотеку" предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом. Нерухоме майно передається в іпотеку разом з усіма його приналежностями, якщо інше не встановлено іпотечним договором.

За приписами частини 3 статті 5 Закону України "Про іпотеку" частина об'єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом. Іпотека поширюється на частину об'єкта нерухомого майна, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.

У відповідності до п. 1.2. іпотечного договору, за вказаним договором позивачу в іпотеку було передано побутові приміщення площею 508,35 кв.м., р.н. 3464641; нежитлові приміщення площею 322,3 кв.м., р.н. 2055678; нежитлове приміщення площею 47,7 кв.м., р.н 15301717; нежитлові приміщення підвалу площею 258,9 кв.м., приміщення першого поверху площею 464,6 кв.м., загальною площею 723,5 кв.м., р.н. 3464938; нежитлові приміщення площею 286,7 кв.м., р.н. 3465117, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул.Литвиненка, 3.

При цьому слід зауважити, що сам будинок по вул. Литвиненка, 3 у м. Львові в іпотеку позивачу не передавався, а передавались окремі приміщення будинку. ТзОВ "Мальви-Маркет" ніколи не були власником будинку по вул. Литвиненка, 3 у м. Львові, отже покликання позивача на ч.3 ст.5 Закону України "Про іпотеку", як на підставу задоволення позову є безпідставним.

Вказана норма закону визначає випадок, коли іпотека поширюється на частину об"єкта нерухомого майна, що не може була виділена в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї, як на окремий об"єкт нерухомості.

Однак приміщення четвертого та мансардного поверхів, а також сходові клітки об"єкту нерухомості загальною площею 1007,6 кв.м. за адресою: м.Львів, вул.Литвиненка,3 відокремлені від інших приміщень, що перебували в іпотеці.

Після укладення іпотечного договору від 25.07.2006 р. ТзОВ Мальви-Маркет було здійснено реконструкцію нежитлового будинку на вул.Литвиненка, 3 у м.Львові із надбудовою четвертого та мансардного поверхів. Внаслідок будівельних робіт було створено приміщення загальною площею 1007,6 кв.м., які складаються з приміщень кімнат 4-го поверху загальною площею 475,4 кв.м., приміщень (кімнат) мансарди загальною площею 478,1 кв.м. та сходових кліток загальною площею 54,1 кв.м.

Вищевказані нежитлові приміщення виділено в натурі із загальної площі приміщення будинку на вул. С. Литвиненка, 3 у. м. Львові. Дані приміщення є окремим обєктом нерухомості, з окремим реєстраційним номером. Право власності на спірні нежитлові приміщення станом на день розгляду спору зареєстровано за відповідачем-2, що підтверджується Витягом про державну реєстрацію прав № 33227976 від 20.02.2012р.

У рішенні господарського суду Львівської області від 25.10.2012р. залишеному без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.01.2013 р. у справі №5015/1057/12 за позовом ПАТ Мегабанк до ТзОВ Технології комфорту, ПП Львівдах та ОКП ЛОР БТІ та ЕО, за участю третьої особи ТзОВ Мальви-Маркет про визнання недійсним договору купівлі-продажу приміщень та зобовязання ОКП ЛОР БТІ та ЕО скасування державної реєстрації права власності, суд дійшов до висновку, що іпотека, встановлена договором від 25.07.2006р. (з наступними змінами та доповненнями), укладеним між ПАТ Мегабанк та ТзОВ Мальви-Маркет, не поширювалась на предмет договору купівлі-продажу приміщень від 11.01.2012р. станом на день укладення такого договору та станом на час винесення рішення, оскільки, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, за договором іпотеки від 25.07.2006р. ТзОВ Мальви-Маркет передало ПАТ Мегабанк в іпотеку окремі приміщення будинку № 3, розташованого на вул. С.Литвиненка у м. Львові, зареєстровані в реєстрі прав власності на нерухоме майно за №№ 3464641; 2055678; 15301717; 3464938; 3465117.

За спірним договором купівлі-продажу ТзОВ Технології комфорту передало ПП Львівдах інший об'єкт нерухомості за реєстраційним номером в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 34641527.

Слід зазначити, що право власності на обєкт нерухомості, що є обєктом продажу за договором купівлі-продажу приміщень від 11.01.2012р., р.№ 32 виникло саме у ТзОВ Технології комфорту на підставі ухвали господарського суду Львівської області від 11.08.2011р. у справі № 5015/3648/11 про затвердження мирової угоди; в матеріалах справи відсутні, учасниками процесу не наведені доводи та не подані докази виникнення права власності на оспорюваний обєкт нерухомості у ТзОВ Мальви-Маркет. Крім того, з інвентаризаційних та реєстраційної справ на будівлю, що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Литвиненка, 3, вбачається, що право власності у ТзОВ Мальви-Маркет на спірний обєкт нерухомості не виникало, за ТзОВ Мальви-Маркет не реєструвалось.

Судові рішення у справі № 5015/1057/12 набрали законної сили, а тому встановлені у них факти в силу вимог ст. 35 ГПК України приймаються судом до уваги, при цьому суд зазначає, що такі підтверджуються наявними в матеріалах справи документами.

Враховуючи вказівки викладені у постанові Вищого господарського суду України від 23.06.2014р., які відповідно до положень ч.1 ст.11112 ГПК України, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, ухвалою суду від 17.11.2014р. було призначено судову експертизу у справі, проведення якої доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Перед експертом, що проводив судову експертизу судом поставлено наступні запитання:

1). Чи є будинок № 3 по вулиці С.Литвиненка в місті Львові окремим індивідуально-визначеним нерухомим майном?

2). Чи можливе незалежне (автономне) функціонування нежитлових приміщень 4 поверху та мансарди у будинку №3 по вул.С.Литвиненка у м.Львові від інших приміщень цього будинку?

3). Чи виділені в натурі приміщення четвертого поверху та мансарди у будинку №3 по вул. С.Литвиненка в місті Львові?

4). Чи можуть бути виділені в натурі приміщення четвертого поверху та мансарди у будинку №3 по вул. С.Литвиненка в місті Львові?

5). Чи є приміщення четвертого поверху та мансарди у будинку №3 по вулиці С.Литвиненка в місті Львові невідємною частиною приміщень, що виступають предметом іпотеки за іпотечним договором від 25.07.2006р. №3894?

Відповідно до висновку №754 судової будівельно-технічної експертизи від 03.11.2015р. експертом надано наступні відповіді на поставлені запитання:

1. Будинок № 3 по вулиці С.Литвиненка в місті Львові не є окремо індивідуально-визначеним нерухомим майном.

2. Незалежне (автономне) функціонування нежитлових приміщень четвертого поверху та пятого мансардного поверху будинку №3 по вул.С.Литвиненка у м.Львові від інших приміщень цього будинку технічно можливе.

3. На дату експертизи приміщення четвертого поверху та пятого мансардного поверху будинку №3 по вул. С.Литвиненка у місті Львові по фактичному користуванню виділені в натурі.

4. Проектом реконструкції передбачено зміну розміру основної площі на 974,76 кв.м шляхом надбудови четвертого поверху та надбудови пятого мансардного поверху при збереженні площі забудови будівлі. При цьому частина будови, що включає четвертий та пятий мансардний поверхи, може функціонувати самостійно, як окрема частина.

5. Приміщення четвертого поверху та пятого мансардного поверху будинку №3 по вул. С.Литвиненка у місті Львові не є невідємною частиною приміщень, що виступають предметом іпотеки за іпотечним договором від 25.07.2006р. №3894.

Згідно ч.5,ч.6 ст.42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу. Відхилення господарським судом висновку судового експерта повинно бути мотивованим у рішенні.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Зважаючи на положення ст.43 ГПК України, враховуючи те, що експертом у висновку надано відповіді на усі поставлені запитання, у суду відсутні підстави для відхилення висновку судового експерта.

Таким чином, обставини, які підтверджені належними доказами спростовують доводи позивача про поширення іпотеки на спірні приміщення в силу приписів ч. 3 ст. 5 Закону України Про іпотеку, як на такі, що не можуть бути виділені в натурі і були приєднані до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на них як на окремий об'єкт нерухомості.

Слід вказати, що згідно приписів ст. 5 Закону України Про іпотеку предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за умови, що таке нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація.

Як вже зазначалося право власності на приміщення загальною площею 1007,6 кв.м., які складаються з приміщень кімнат 4-го поверху загальною площею 475,4 кв.м., приміщень (кімнат) мансарди загальною площею 478,1 кв.м. та сходових кліток загальною площею 54,1 кв.м. у будинку на вул.Литвиненка, 3 у. м. Львові за відповідачем-1 ніколи не реєструвалось, а відтак не могло бути переданим останнім в іпотеку позивачу.

Як обєкт незавершеного будівництва дане майно також в іпотеку позивачу не передавалось.

Згідно ч.6 ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, що діяла станом на дату укладення кредитного договору та договору іпотеки між третьою особою та відповідачем-2) будь-які правочини щодо нерухомого майна (відчуження, управління, іпотека тощо) вчиняються, якщо право власності чи інше речове право на таке майно зареєстровано згідно з вимогами цього Закону, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

З аналізу вищевказаної норми випливає, що іпотека на майно без реєстрації права власності на нього неможлива.

Безпідставним та необгрунтованим є покликання позивача на поширення іпотеки на реконструкцію, незалежно від того, чи були внесені зміни до договору іпотеки.

Такі твердження прямо суперечать висновкам постанови Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2013р. у справі №820/2090/13-а залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2013р. та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.03.2014р., якою ПАТ "Мегабанк" відмовлено у задоволенні адміністративного позову в частині позовних вимог про скасування рішення реєстраційної служби про відмову в державній реєстрації права власності банку на четвертий та мансардний поверхи нежитлового приміщення по вул.Литвиненка, 3 у Львові та зобов'язання реєстраційну службу провести державну реєстрацію права власності за банком на четвертий та мансардний поверхи нежитлового приміщення за цією адресою. В частині позовних вимог про зобов'язання реєстраційну службу скасувати державну реєстрацію права власності товариства з обмеженою відповідальністю «Технології комфорту» на четвертий та мансардний поверхи нежитлового приміщення по вул.. Литвиненка,3 у м. Львів, а також скасувати державну реєстрацію права власності приватного підприємства «Львівдах» на ці приміщення залишено без розгляду.

Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 18.03.2014р. зазначив, що судами попередніх інстанції було обґрунтовано враховано обставини, які мають преюдиціальне значення для вирішення даної справи та були встановлені у судовому рішенні у іншій справі за позовом ПАТ «Мегабанк» до товариства з обмеженою відповідальністю «Технології комфорту», приватного підприємства «Львівдах», обласного комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» за участю ТОВ «Мальви-Маркет» про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірних приміщень від 11.01.2012 року та скасування державної реєстрації права власності. Відповідно до рішення господарського суду у цій справі, яким у задоволенні позову було відмовлено, сам будинок по вул. Литвиненка, 3 у м. Львові в іпотеку банку не передавався, а були передані окремі приміщення будинку. Добудовані нежитлові приміщення четвертого та мансардного поверху цієї будівлі відповідно до ухвали у справі №5015/3648/11 були передані ТОВ «Технології комфорту» як одна ціла частина. Іпотека, встановлена для ТОВ «Мальви-Маркет» на зазначений об'єкт нерухомості не поширювалась, а право власності на нього було набуто ТОВ «Технології комфорту» після реєстрації такого права на підставі затвердженої 11.08.2011 року господарським судом Львівської області мирової угоди.

З огляду на те, що судовими рішеннями та проведеною судовою будівельно-технічною експертизою встановлено, що спірні приміщення є такими, що видідені в натурі, матеріалами справи підтверджено, що право власності на них зареєстровано як на окремий об"єкт нерухомості відтак, твердження позивача щодо поширення іпотеки за іпотечним договором від 25.07.2006 р. на нежитлові приміщення за адресою: м.Львів, вул.Литвиненка, 3, загальною площею 1007,6 кв.м., які складаються з приміщень кімнат 4-го поверху загальною площею 475,4 кв.м., приміщень (кімнат) мансарди загальною площею 478,1 кв.м. та сходових кліток загальною площею 54,1 кв.м. є безпідставні та не підтверджуються належними та допустимими доказами.

Позивач посилається на те, що відповідно до договору іпотеки від 25.07.2006р. №3894, відповідач-1 надав в іпотеку нерухоме майно з підвальних приміщень по третій поверх включно, а четвертий поверх, мансарда та сходові клітки цього приміщення це самочинне будівництво вказаного нерухомого майна, що знаходиться в іпотеці у позивача, я на яке відповідно до ч.3 ст.5 Закону України "Про іпотеку" поширюється іпотека.

Правомірність та законність здісненої реконструкції підтверджується наступними документами: дозвіл Інспекції ДАБК у Львівській області № 1/613-09 від 16.07.2009 року на реконструкцію з надбудовою нежилого будинку за адресою Львівська область, м.Львів, вул. С.Литвиненка, буд. 3; сертифікат відповідності №ЛВ001609 Інспекції ДАБК у Львівській області, виданий на підставі акта готовності обєкта до експлуатації від 29.09.2009 року, про відповідність закінченого будівництвом обєкту після реконструкції нежитлового будинку з надбудовою четвертого та мансардного поверхів загальна площа 2957,50 кв. м., в тому числі площа приміщень 2454,90 кв. м., площа підвалу 502,60 кв. м. за адресою Львівська обл., м. Львів, вул. С.Литвиненка, буд. 3.

Слід наголосити на тому, що вперше право власності на вказані четвертий та мансардний поверхи, а також сходові клітки в будівлі під літ. А-4 були зареєстровані за ТзОВ Технології комфорту відповідно до мирової угоди, що була затверджена ухвалою господарського суду Львівської області від 11.08.2011 року у справі № 5015/3648/11.

Після чого, ТОВ "Технології комфорту" здійснило відчуження вказаного нерухомого майна на користь ПП Львівдах відповідно до договору від 1 1.01.2012 року купівлі-продажу приміщень, укладеного між ТОВ Технології комфорту та ПП "Львівдах", посвідченого приватним нотаріусом Львівського МНО за реєстровим № 32.

Відповідно до ОСОБА_9 про державну реєстрацію прав, виданому Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки № 33227976 від 20.02.2012 року, приміщення загальною площею 1007,6 кв. м., а саме площа 4-го поверху - 475,4 кв. м.; площа мансарди - 478.1 кв. м.; площа сходових кліток - 54,1 кв.м. за адресою Львівська область, м.Львів, вул. Литвиненка, буд. З, на підставі договору купівлі-продажу реєстраційний № 32 від 11.01.2012 року, посвідченого, приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_12, було зареєстровано за ПП Львівдах.

Необгрунтованим є також посилання позивача на законне набуття ним прав власності на четвертий та мансардний поверхи, а також сходові клітки в нежитловій будівлі, що розташована в м.Львів, вул.Литвиненка,3 з огляду на наступне.

Відповідно до іпотечного договору №3894 від 25.07.2006р. в іпотеку передано окремі нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: м.Львів, вул.Литвиненка,3. На кожне з них окремо видано реєстраційні посвідчення та витяги про реєстрацію права власності: побутові приміщення площею 508,35 кв.м. НРПВН3464641, нежитлові приміщення площею 322,3 кв.м. НРПВН 2055678; нежитлове приміщення площею 47,7 кв.м. НРПВН 15301717; нежитлові приміщення підвалу площею 258,9 кв.м., приміщення першого поверху площею 464,6 кв.м., загальною площею 723,5 кв.м. НРПВН 3464938; нежитлові приміщення площею 286,7 кв.м. НРПВВН 3465117.

На момент передачі вказаних приміщень в іпотеку банку, окремих приміщень четвертого та мансардного поверхів із сходовими клітками не існували, що виключає можливість передання їх банку в іпотеку.

Підсумовуючи вищевикладені мотиви рішення, слід зазначити, що позовні вимоги спростовуються обставинами встановленими судовими рішеннями, а саме: потановою Харківського окружного адмінстарвтиного суду від 31.07.2013р. залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2013р. та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.03.2014р. у справі №820/2090/13-а; ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.08.2011р. у справі №5015/3648/11, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 02.10.2012р.; рішенням господарського суду Львівської області від 25.10.2012р. у справі №5015/1057/12 залишеним без змін постановою Львівського аеляційного господарського суду від 10.01.2013р.

Згідно ч.3 ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

На виконання вказівок наведених Вищим господарським судом України у постанові від 23.06.2014р. суд ухвалами від 14.07.2014р, 03.09.2014р., від 17.09.2014р. витребовував правовстановлюючі документи на нерухоме майно, яке було передано в іпотеку позивачу за договором від 25.07.2006р.; проектну документацію на будівництво та інші документи на підставі яких ТзОВ Мальви-Маркет видавався дозвіл на виконання будівельних робіт від 16.07.2009р. №1-613-09 (на реконструкцію з надбудовою); письмове нормативно та документально підтверджене пояснення щодо того чи було у встановленому порядку зареєстровано право власності на весь будинок, що знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Литвиненка,3 в цілому за конкретною особою (особами); чи знаходились у цьому будинку інші нежитлові приміщення право власності на які було зареєстровано за іншими крім ТзОВ "Мальви-Маркет" особами; хто на час виникнення спірних правовідносин являвся власником цього будинку, як окремого індивідуально-визначеного нерухомого майна.

Позивачем було долучено до матеріалів справи правовстановлюючі документи на нерухоме майно, яке було передано йому в іпотеку за договором від 25.07.2006р.

На виконання вимог ухвал суду ПАТ "Львівобленерго", ЛМКП "Львівводоканал", ПАТ "Львівгаз" було надано копії технічних умов та доданих до них документів, на ситему водопостачання та водовідведення, систему електропостачяання, газопостачання до будинку, копії документів на підставі яких були видані технічні умови.

На виконання ухвали суду від 17.09.2014р. Сихівською районною державною адміністрацією Львівської міської ради до матеріалів справи долучено документи на підставі яких ТзОВ "Мальви-Маркет" придбало в Управління приватизації майна Львівської міської ради приміщення підвалу, першого поверху за адресою вул.Литвиненка,3 у м.Львові, а також документи на підставі яких видавався дозвіл на виконання будівельних робіт від 16.07.2009р. № 1/613-09, а саме: на реконструкцію з надбудовою нежитлового будинку на вул. Литвиненка, 3 у м. Львові під адміністративні, офісні та торгово-експозиційні потреби, внаслідок якої були створені нежитлові приміщення четвертого поверху та мансарди.

Із долученого до матеріалів справи відповідачем-1 листа Відділу житлового господарства Галицької районної адміністрації Виконкому Львівської міської ради народних депутатів адресований Управлінню приватизації майна від 10.02.2000р. вих.№21-54/30 вбачається, що будівля по вул.Литвиненка,3 належить до нежитлового фонду Львівської міської ради.

Також відповідачем долучено до матеріалів справи лист Управління комунальної власності від 17.05.2012р. вих.№2302-1503 адресований ТзОВ "Мальви-Маркет" в якому йдеться про те, що від 2000 року будівля А-3 за адресою: м.Львів, вул.Литвиненка,3 в цілому ТзОВ "Малви-Маркет" чи іншій особі за укладеними управлінням договорами купівлі-продажу у власність не передавалась.

Слід зазначити, що докази витребувані судом, на виконання вказівок постанови Вищого господарського суду України від 23.06.2014р. не підтверджують підставності позовних вимог.

Враховуючи виділення в натурі обєкта нерухомості (четвертого, мансардного поверхів та сходові клітки в будівлі під літ.А-4 за адресою: вул.Литвиненка,3 у м.Львові) як окремої цілої частини, реєстрацію права власності на обєкт нерухомості як окремий обєкт, іпотека, встановлена для ТзОВ Мальви-Маркет згідно іпотечного договору, на приміщення четвертого, мансардного поверхів та сходових кліток, не поширюється.

Відтак, підстави для визнання за ПАТ Мегабанк права на іпотеку на нежитлові приміщення 4 поверху та мансарди загальною площею 1 007,6 кв.м, у тому числі: площа приміщень 4 поверху 475,4 кв.м, площа мансарди 478,4 кв.м, площа сходових кліток 1-3 поверхів 54,1 кв.м, розміщених за адресою: м.Львів, вул. С.Литвиненка, 3 згідно з іпотечним договором №3894 від 25.07.2006р. та звернення стягнення на ці приміщення шляхом визнання за ПАТ Мегабанк права власності, відсутні. Отже у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За умовами ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Слід зазначити, що відповідачем-1 не було подано подано доказів оплати за проведену судову експертизу, відтак, такі витрати не розподіляються.

Судовий збір відповідно до ст. 49 ГПК України слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 1, 5, 33, 37 Закону України Про іпотеку, ст.ст. 43, 33, 34, 35, 43, 49, 75, 82-85, 87, 115, 116 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судовий збір покласти на позивача.

3. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Згідно ст.87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повний текст рішення

складено 29.02.2016р.

Суддя Сухович Ю.О.

Суддя Кидисюк Р.А.

Суддя Мороз Н.В.