Рішення № 56250326, 29.02.2016, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 лютого 2016 року Справа № 913/12/16

Провадження №3/913/12/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне підприємство», м. Попасна, Попаснянський район Луганської області,

до відповідача ОСОБА_1 обласного управління водних ресурсів, м. Сватове, Сватівський район Луганської області

про стягнення 639 594 грн. 47 коп.

суддя Секірський А.В.

секретар судового засідання Богуславська Є.В.,

у засіданні брали участь:

від позивача ОСОБА_2, представник за довіреністю б/н від 11.01.2016;

від відповідача не прибув;

в с т а н о в и в:

Суть спору: Товариством з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне підприємство» (далі позивач) заявлено вимогу про стягнення з ОСОБА_1 обласного управління водних ресурсів (далі відповідач) заборгованості в розмірі 349 298,40 грн., пені в розмірі 42 862,49 грн., штраф в розмірі 24 450,89 грн., 3% річних в розмірі 15 918,60 грн. та інфляційних витрат в розмірі 207 064,09 грн. за договором про закупівлю робіт за державні кошти (генпідряду) №63 від 02.08.2013.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно договору №63 від 02.08.2013 позивач своєчасно та в повному обсязі виконав роботи, а відповідач не розрахувався за виконані роботи у зв'язку з чим позивачем нараховано та заявлено до стягнення заборгованість в розмірі 349 298,40 грн. Крім того, за порушення строків оплати виконаних робіт позивачем нараховано та заявлено до стягнення: пеню в розмірі 42 862,49 грн., штраф в розмірі 24 450,89 грн., 3% річних в розмірі 15 918,60 грн. та інфляційні витрати в розмірі 207 064,09 грн.

Протягом розгляду справи представником позивача надано пояснення на відзив відповідача від 22.01.2016 та пояснення від 26.02.2016 на уточнення відзиву відповідача від 05.02.2016 №75.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 20.01.2016 №11-08-37, в якому посилається на наступне.

Згідно умов договору №63 про закупівлю робіт за державні кошти (генпідряду) від 02.08.2013 позивач протягом 2013 року виконав, а відповідач прийняв роботи з відновлення гідрологічного режиму р. Кундрюча на території Свердловського району Луганської області на суму 674 028,00 грн. У листопаді 2013 року відповідач оплатив позивачу виконані роботи у загальній сумі 324 729,60 грн. та у грудні зареєстрував у Державній казначейській службі України на оплату суму виконаних робіт 349 298,40 грн. за актами №3-5.

Так як, всі платежі від нашого управління здійснюються через Державну казначейську службу України, нами було надано реєстр бюджетних зобовязань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів №107 від 30.10.2014 року, до Державної казначейської служби України про що свідчить штамп останньої від 12.11.2014. З яких підстав не було здійснено оплату відповідачу не відомо.

Таким чином, відповідач зазначає, що вжив всіх належних від нього заходів та оскільки оплату виконаних робіт позивачу не було здійснено не з вини відповідача, а через відсутність фінансування від розпорядника коштів вищого рівня то позивач не має права на стягнення заявлених в позовній заяві суми боргу, пені, та штрафу.

Нарахування позивачем інфляційних та 3% річних також є безпідставним, оскільки ці умови не містяться в договорі №63 від 02.08.2013.

Уточненнями до відзиву на позовну заяву від 05.02.2016 №74 відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій з 13.04.2014 посилаючись на п. 8.1 договору щодо настання обставин непереборної сили та на проведення АТО на території Луганської області.

Листом від 25.02.2016 №115 відповідач повідомляє, що підготувати документи про виникнення обставин непереборної сили відповідачу не вдалося. Натомість відповідач отримав відповідь з головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області в якому заначається, що платежі не проводились через відсутність фінансування від розпорядника коштів вищого рівня.

Таким чином, відповідач просить суд, позовні вимоги задовольнити частково, а саме в основній сумі боргу 349 298,40 грн., проти нарахування штрафних санкцій заперечує в повному обсязі.

Також, відповідач просить суд розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Відповідне клопотання відповідача судом прийнято до уваги.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне підприємство» (позивач у справі), як Підрядником, та ОСОБА_1 обласним управлінням водних ресурсів (відповідач у справі), як Замовником, був укладений договір про закупівлю робіт за державні кошти (генпідряду) виконання робіт № 63 від 02.08.2013 (далі Договір) (а.с. 16-18).

Відповідно до п.1.1 Договору, Генпідрядник зобовязується виконати роботи по обєкту «Відновлення гідрологічного режиму р. Кундрюча на території Свердловського району Луганської області» у відповідності з проектно-кошторисною документацією, а Замовник прийняти та оплати їх згідно умов даного договору.

Згідно п. 3.3 ціна цього договору встановлюється у відповідності до пропозиції конкурсних торгів та розрахунку договірної ціни і становить 3 544 372,80 грн. з ПДВ. З них на 2013 рік 674 028,00 грн. з ПДВ.

Строки виконання робіт встановлюються календарним графіком, який складається сторонами в межах ліміту бюджетного фінансування Замовника і є невідємною частиною цього договору, крім випадків затримки фінансування видатків Замовника (п. 5.1 договору).

У відповідності з протоколом погодження договірної ціни (Додаток №1 до договору) та календарним графіком (Додаток №2 до договору) вартість виконання робіт у 2013 році складає 674 028,00 грн., вартість виконання робіт у 2014 році складає 2 870 344,80 грн (а.с. 19-20).

Пунктом 4.3 договору визначено, що розрахунки проводяться шляхом оплати замовником після предявлення генпідрядником типових форм КБ-3, КБ-2в, підписаних уповноваженими представниками сторін при умові своєчасного надходження на рахунок замовника коштів на ці цілі. Акти виконаних робіт готує генпідрядник і передає для підписання уповноваженому представнику замовника у строк не пізніше 25-го числа кожного місяця. Оплата здійснюється на умовах відстрочки платежу до 180 календарних днів.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що виконав роботи, що підтверджується наступними актами приймання виконаних будівельних робіт:

-акт №3 за листопад 2013 року від 25.11.2013 на суму 105 694,80 грн., підписаний та скріплений печатками обома сторонами (а.с. 21-25);

-акт №4 за грудень 2013 року від 24.12.2013 на суму 76 755,60 грн., підписаний та скріплений печатками обома сторонами (а.с. 28-33);

-акт №5 за грудень 2013 року від 24.12.2013 на суму 166 848,00 грн., підписаний та скріплений печатками обома сторонами (а.с. 34-39).

В порушення умов Договору відповідач не в повному обсязі виконав взяті на себе зобовязання щодо оплати робіт, у звязку з чим за ним утворилась заборгованість у сумі 349 298,40 грн., за стягненням якої позивач звернувся до суду.

Відповідно до п. 7.3 договору за порушення термінів виконання зобовязань за даним договором, замовник виплачує генпідряднику пеню у розмірі 0,1 % в день від загальної вартості робіт за договором, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, з дня отримання бюджетних коштів, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

На підставі п. 7.3 договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню за актом виконаних будівельних робіт №3 за період з 27.05.2014 по 25.11.2014 в розмірі 12 460,03 грн; за актом виконаних будівельних робіт №4 за період з 24.06.2014 по 23.12.2014 в розмірі 30 402,46 грн. Загальний розмір пені складає 42 862,49 грн.

Також, на підставі п.7.3 договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення штраф в розмірі 24 450,89 грн.

Крім того, позивач у звязку з порушенням строків оплати просить стягнути з відповідача 3% річних за актом виконаних будівельних робіт №3 за період з 27.05.2014 по 21.12.2015 в розмірі 4986,48 грн; за актом виконаних будівельних робіт №4 за період з 24.06.2014 по 21.12.2015 в розмірі 10 932,12 грн. в загальній сумі 15 918,60 грн. та інфляційні втрати за період з липня 2014 року по листопад 2015 року у сумі 207 064,09 грн., що підтверджено відповідним розрахунком наявним у матеріалах справи.

Оцінивши всі обставини справи, суд вважає, позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Статтею 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобовязується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобовязується прийняти та оплатити виконану роботу.

Замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі (ч.1 ст.853 ЦК України).

Згідно з ч.4 ст. 882 ЦК України, передача робіт підрядником і приймання їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного між сторонами Договору позивач виконав роботи на загальну суму 674 028,00 грн. 12.11.2013 відповідачем здійснена оплата виконаних в жовтні 2013 року робіт у загальній сумі 324 729,60 грн., що підтверджується копією витягу з банківської виписки. Станом на момент звернення з позовною заявою відповідач має перед позивачем заборгованість в загальному розмірі 349 298,40 грн., що підтверджується актами приймання виконаних будівельник робіт №3 за листопад 2013 року від 25.11.2013, №4 за грудень 2013 року від 24.12.2013, №5 за грудень 2013 року від 24.12.2013.

На суму заборгованості в розмірі 349 298,40 грн. між позивачем та відповідачем було складено та підписано акт звірення (а.с. 87).

Згідно ч.1 ст.854 ЦК України та ч.5 ст.321 ГК України, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк.

Пунктом 4.3 договору визначено, що розрахунки проводяться шляхом оплати замовником після предявлення генпідрядником типових форм КБ-3, КБ-2в, підписаних уповноваженими представниками сторін при умові своєчасного надходження на рахунок замовника коштів на ці цілі. Акти виконаних робіт готує генпідрядник і передає для підписання уповноваженому представнику замовника у строк не пізніше 25-го числа кожного місяця. Оплата здійснюється на умовах відстрочки платежу до 180 календарних днів.

Водночас, факт надходження бюджетних коштів з бюджету є обставиною, яка не залежить від волі відповідача і яка не є такою, що має настати неминуче, що передбачено ст.530 ЦК України. Надходження бюджетних коштів на рахунок відповідача, не є тією обставиною (подією), яка відповідно породжує для відповідача обов'язок здійснити розрахунок за виконані та прийняті без зауважень роботи або звільняє відповідача від визначеного договором підряду зобов'язання розрахуватися за виконані на його замовлення роботи.

При цьому, суд звертає увагу на те, що Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (від 18.10.2005) та у справі "Бакалов проти України" (від 30.11.2004) та постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 № 11/446 вказано, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є виправданням бездіяльності замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

Приймаючи до уваги наведене, а також те, що вказана сума заборгованості підтверджена матеріалами справи та не спростована відповідачем, позовні вимоги у сумі 349 298,40 грн. слід задовольнити.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 7.3 договору за порушення термінів виконання зобовязань за даним договором, замовник виплачує генпідряднику пеню у розмірі 0,1 % в день від загальної вартості робіт за договором, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, з дня отримання бюджетних коштів, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Частиною 6 статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок заявленої суми пені нарахованої за актом виконаних будівельних робіт №3 за період з 27.05.2014 по 25.11.2014 в розмірі 12 460,03 грн; за актом виконаних будівельних робіт №4 за період з 24.06.2014 по 23.12.2014 в розмірі 30 402,46 грн., суд дійшов висновку, що позивачем дані суми нарахована вірно та заявлені обґрунтовано.

Таким чином, вимога позивача про стягнення пені в загальному розмірі 42 862,49 грн. підлягає задоволенню.

На підставі п. 7.3 договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення штраф в розмірі 24 450,89 грн.

Перевіривши розрахунок штрафу в сумі 24 450,89 грн. суд дійшов висновку, що позивачем штраф нарахований вірно та є обґрунтовано заявленим.

Суд також звертає увагу, що в разі порушення господарських зобовязань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачити в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 у справі №3-24гс12.

Суд не приймає заперечення відповідача стосовно того, що в його діях відсутня вина, оскільки ним було надано реєстр бюджетних зобовязань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів №107 від 30.10.2014 року, до Державної казначейської служби України про що свідчить штамп останньої від 12.11.2014 з огляду на те, що відповідачем було зареєстровано відповідні бюджетні зобовязання 12.11.2014, проте прострочення виконання зобовязання за договором мало місце в травні та червні 2014 року.

Згідно ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України особа яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх належних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання.

Відповідачем не надано до матеріалів справи належних та допустимих доказів які б свідчали про поважність причин не звернення до Державної казначейської служби України протягом усього часу прострочення виконання зобовязання.

Таким чином, відповідачем не доведено, що ним було вжито всіх належних від нього заходів щодо належного виконання зобовязання.

Уточненнями до відзиву на позовну заяву від 05.02.2016 №74 відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій з 13.04.2014 посилаючись на п. 8.1 договору щодо настання обставин непереборної сили та на проведення АТО на території Луганської області.

Оцінивши надані докази в обґрунтування клопотання суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до пункту 3 статті 83 ГПК України господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання.

Відповідачем не надано доказів в підтвердження скрутного фінансового становища відповідача, а також будь-яких інших доказів які б свідчали про можливість зменшення неустойки.

Суд також звертає увагу, що відповідно до ст. 10 Закону України «Про тимчасові заходи на проведення антитерористичної операції» протягом терміну дії цього закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобовязань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Відповідачем не надано до матеріалів справи сертифікат Торгово-промислової палати України, яким має бути засвідчено форс-мажорні обставини саме за договором № 63 від 02.08.2013.

У відповідності зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання; боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За прострочення виконання зобов'язання позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних за актом виконаних будівельних робіт №3 за період з 27.05.2014 по 21.12.2015 в розмірі 4986,48 грн; за актом виконаних будівельних робіт №4 за період з 24.06.2014 по 21.12.2015 в розмірі 10 932,12 грн. в загальній сумі 15 918,60 грн. та інфляційні втрати за період з липня 2014 року по листопад 2015 року у сумі 207 064,09 грн.

Перевіривши розрахунок заявлених 3% річних в загальній сумі 15 918,60 грн. та інфляційних втрат в сумі 207 064,09 грн. суд дійшов висновку, що позивачем 3% річних та інфляційні втрати нараховані вірно та є обґрунтовано заявленими, що підтверджено відповідним розрахунком позивача наявним в матеріалах справи.

Стосовно стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних, суд зазначає, що інфляційні нарахування та 3% річних на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню повністю з віднесенням судових витрат на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статями 33, 34, 43, 44, 49, статями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 обласного управління водних ресурсів, 92600, Луганська область, м. Сватове, вул. Свердлова, 186, код 01033757, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне підприємство», 93300, Луганська область, м. Попасна, вул. 60 років утворення СРСР, 2Б, код 32023338, заборгованість за договором №63 від 02.08.2013 в розмірі 349 298 грн. 40 коп., пеню в розмірі 42 862 грн. 49 коп., штраф в розмірі 24 450 грн. 89 коп., 3% річних в розмірі 15 918 грн. 60 коп., інфляційні витрати в розмірі 207 064 грн. 09 коп. та витрати зі сплати судового збору в сумі 9593 грн. 92 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 02.03.2016

Суддя А.В. Секірський