Рішення № 56250252, 29.02.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.02.2016Справа №910/29435/15За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДА 5"

до 1. Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві

2. Управління державної казначейської служби України у Дарницькому районі м. Києва

про відшкодування шкоди у розмірі 8573,24 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Лепех Л.Л. - представник за довіреністю;

від відповідача-1: не з'явилися;

від відповідача-2: не з'явилися.

СУТЬ СПОРУ :

Товариством з обмеженою відповідальністю "РАДА 5" заявлено позов про стягнення з Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві через Управління державної казначейської служби України у Дарницькому районі м. Києва шкоди у розмірі 8573,24 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок неправомірних дій Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві під час здійснення виконавчого провадження ВП №40175672 позивачу завдано шкоду у розмірі 8573,24 грн., обов'язок по відшкодуванню якої покладається на державу.

За результатами автоматичного розподілу справ у Господарському суді міста Києва, справу №910/29435/15 передано для розгляду судді Грєховій О.А.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2015 порушено провадження у даній справі, розгляд справи призначено на 21.12.2015.

07.12.2015 від відповідача-2 через відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він зазначив, що згідно з Інструкцією про проведення виконавчих дій, у разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню на підставі виконавчого документа, виконавчий збір повертається боржникові органами державної виконавчої службою. Отже, стягнення коштів повинно відбуватися з рахунків Державної виконавчої служби України.

18.01.2016 позивач через відділ діловодства суду подав додаткові пояснення по справі, в яких наголосив на тому, що управління коштами Державного бюджету України, у тому числі в іноземній валюті, коштами державних позабюджетних фондів і позабюджетними коштами установ та організацій, що утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України, фінансування його видатків входить до компетенції Державного казначейства України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2016 продовжено строк вирішення спору на 15 днів, розгляд справи №910/29435/15 відкладено на 01.02.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2016 розгляд справи відкладено до 15.02.2016.

В судовому засіданні 15.02.2016 позивач подав додаткові документи до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2016 розгляд справи відкладено до 29.02.2016, зобов'язано сторони надати докази на підтвердження перерахування до Державного бюджету України 8573,24 грн. виконавчого збору, стягнутого з Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДА 5" відповідно до постанови державного виконавця від 10.02.2015 (ВП №40175672).

26.02.2016 відповідач-2 через відділ діловодства суду подав пояснення, в яких повідомив, що до Державного бюджету України від ВДВС Дарницького районного управління юстиції у м. Києві 20.04.2015 надійшли кошти на суму 8573,24 грн. на рахунок 31313305700003, відкритий за кодом класифікації доходів бюджету 22070000 «Виконавчий збір».

Представник позивача в судовому засіданні 29.02.2016 позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідачі в засідання господарського суду своїх представників не направили, про причини неявки суду не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином; письмового відзиву на позовну заяву не подали.

Відповідно до п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка відповідачів не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 29.02.2016 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представника позивача, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.07.2013 у справі №910/10910/13 (суддя Картавцева Ю.В.) позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада 5" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" 79416 грн. 02 коп. основної заборгованості, 3763 грн. 44 коп. пені, 79 грн. 83 коп. інфляційних витрат, 752 грн. 69 коп. 3% річних та 1720 грн. 50 коп. судового збору.

На виконання даного рішення Господарським судом міста Києва 28.08.2013 видано відповідний наказ.

30.09.2013 державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві відкрито виконавче провадження №40175672 з виконання наказу Господарського суду міста Києва №910/10910/13 про стягнення заборгованості у розмірі 85732,48 грн.

10.02.2015 державний виконавець в межах виконавчого провадження №40175672 виніс постанову про арешт коштів боржника та постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 8573,24 грн.

Відповідно до платіжного доручення №3724 від 01.04.2015 та виписки по особовим рахункам від 04.03.2015 з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 5» було списано 8773,24 грн.

Також, як убачається з відповіді Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, наданої на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 01.02.2016 у справі №910/29435/15, до Державного бюджету України від ВДВС Дарницького районного управління юстиції у м. Києві 20.04.2015 надійшли кошти згідно з платіжними дорученнями від 16.04.2015 №1202 у сумі 8236,99 грн. та від 16.04.2015 №1203 у сумі 336,25 грн., а всього на суму 8573,24 грн. на рахунок 31313305700003, відкритий за кодом класифікації доходів бюджету 22070000 «Виконавчий збір», символ звітності банку 305.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2015 скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 5» на дії та бездіяльність відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві у справі №910/10910/13 задоволено частково. Зокрема, визнано недійсною постанову відділу Державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві про стягнення з боржника виконавчого збору від 10.02.2015 у виконавчому провадженні №40175672.

З огляду на викладене, Товариство з обмеженою відповідальністю "РАДА 5" звернулося до господарського суду з даним позовом про стягнення з Державного бюджету України через Управління державної казначейської служби України у Дарницькому районі м. Києва 8573,24 грн. матеріальної шкоди, завданої незаконним стягненням суми виконавчого збору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

За приписами ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними свої повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для настання відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, г) вина.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але й міра відповідальності, оскільки за загальним правилом вказаної статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі. Мова йде про реальну шкоду та упущену вигоду (ст. 22 ЦК України).

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди. Відсутність у діях особи умислу або необережності звільняє її від відповідальності, крім випадків, коли за нормами ЦК відповідальність настає незалежно від вини.

Особливістю деліктної відповідальності за завдану шкоду є презумпція вини.

За приписами ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди.

Згідно зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

При цьому, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 2 статті 87 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що збитки, завдані державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом.

Статтею 1173 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність вини не є обов'язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Таким чином, предметом доказування у даній справі є факти неправомірних дій органу державної влади при прийнятті відповідного рішення шляхом видання постанови, виникнення шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями (бездіяльністю) органу державної влади і заподіянням шкоди.

При цьому, неправомірність дій (бездіяльності) органу державної влади має підтверджуватись належними доказами, зокрема, відповідним рішенням суду, яке може мати преюдиційне значення для справи про відшкодування збитків (аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду України від 25.10.2005 у справі №32/421).

Як зазначалося вище, ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2015 у справі №910/10910/13 постанову відділу Державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві про стягнення з боржника виконавчого збору від 10.02.2015 у виконавчому провадженні №40175672 визнано недійсною.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 справа "Науменко проти України").

Даний принцип узгоджується з приписами ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Тобто, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

За таких обставин, враховуючи встановлені у справі №910/10910/13 обставини, суд при розгляді даної справи вважає, що позивачу має бути відшкодована у повному обсязі шкода, завдана неправомірними діями відповідача-1, яка полягає у безпідставному стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДА 5" виконавчого збору в сумі 8573,24 грн.

Наявність вини Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві у вказаних діях під час розгляду справи №910/10910/13 не спростовано, а тому відповідно до ч. 2 ст. 1166 ЦК України вина відповідача-1 презюмується.

Частиною 3 статті 11 Закону України "Про державну виконавчу службу" закріплено, що шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

При цьому, Конституційний суд України в своєму рішенні №12-рп/2001 від 03.10.2001 у справі №1-36/2001 зазначив, що не допускається відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади за рахунок коштів, що виділяються на утримання органів державної влади.

Таким чином, відшкодування шкоди в даній справі може здійснюватись лише за рахунок державного бюджету (аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України у справі №67/157-10 від 25.05.2011).

Відповідно до ст. 25 Бюджетного кодексу України Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

При виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України (ст. 43 Бюджетного кодексу України).

Таким чином, при розгляді позовів про відшкодування шкоди, заподіяної діями (бездіяльністю) органів доходів і зборів, співвідповідачами є відповідні органи Державної казначейської служби України, до компетенції яких належить казначейське обслуговування бюджетних коштів. До того ж, не вимагається наявність порушення вказаними органами прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 22.02.2012 у справі №18/177, від 20.07.2015 у справі №922/4906/13-г та ін.

З урахуванням вищенаведеного, заявлена до стягнення шкода підлягає стягненню з Державного бюджету України через Управління державної казначейської служби України у Дарницькому районі м. Києва

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачі під час розгляду справи не надали суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, як і не надали доказів часткової або повної сплати заявленої до стягнення шкоди.

Посилання ж відповідача-2 на Інструкцію про проведення виконавчих дій, відповідно до п. 4.16.4 якої у разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню на підставі виконавчого документа, виконавчий збір повертається боржникові органами державної виконавчої службою, є помилковими, оскільки в даному випадку скасовано не рішення суду, а постанова державного виконавця, у зв'язку з його неправомірними діями.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з Державного бюджету України через Управління державної казначейської служби України у Дарницькому районі м. Києва грошових коштів у розмірі 8573,24 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. 43, 32, 33, 43, 44, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного бюджету України через Управління державної казначейської служби України у Дарницькому районі м. Києва (02068, м. Київ, вулиця О. Кошиця, будинок 11, ідентифікаційний код 38021179) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДА 5" (02068, м. Київ, вулиця Г.Ахматової, будинок 3, ідентифікаційний код 32070545) грошові кошти в розмірі 8573 (вісім тисяч п'ятсот сімдесят три) грн. 24 коп.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідні накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 02.03.2016

Суддя Грєхова О.А.