Рішення № 56250208, 22.02.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"22" лютого 2016 р. Справа № 911/3937/15

за позовом Публічного акціонерного товариства Дельта Банк, м. Київ

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АР Крим, м. Бахчисарай

про стягнення 135 806,99 грн.

Суддя Щоткін О.В.

за участю представників:

позивач ОСОБА_2 предст. дов. б/н від 22.12.2015;

відповідач не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області звернулось Публічне акціонерне товариство Дельта Банк (позивач) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідач) про стягнення 135 806,99 грн., з яких: 44 800,00 грн. простроченої заборгованості за кредитом, 13 141, 75 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 673,85 грн. 3% річних від суми простроченого кредиту, 59 602,36 грн. заборгованості за простроченими відсотками, 16 731,93 грн. пені за несвоєчасне повернення відсотків, 857,10грн. 3% річних від суми прострочених процентів.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобовязань за договором на відкриття відновлювальної кредитної лінії (в національній валюті) № 30/К-08.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.01.2016 у справі №911/3937/15 було порушено провадження та призначено до розгляду на 08.02.2016 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.02.2016 розгляд справи відкладено на 22.02.2016, у звязку з незявленням у судове засідання представника відповідача.

12.02.2016 року через канцелярію суду від Публічного акціонерного товариства Дельта Банк було подано клопотання про залучення їх у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Національний банк України.

Дане клопотання обґрунтоване тим, що 06.10.2009 р. між Національним банком України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» був укладений договір застави майнових прав №51/64/144/39/86/ЗМП-2 предметом якого є застава майнових прав, в т.ч. за договором на відкриття відновлювальної кредитної лінії (в національній валюті) № 30/К-08, укладеним між банком та ФОП ОСОБА_1

Договором про внесення змін та доповнень № 4 від 27.12.2013 до Договору застави майнових прав №51/64/144/39/86/ЗМП-2 змінено особу Заставодавця з ТОВ «Український промисловий банк» на ПАТ «Дельта Банк».

На думку позивача, рішення по справі № 911/3937/15 може вплинути на права та обовязки Національного банку України, як заставодержателя майнових прав за Кредитним договором № 30/К-08.

Відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Суд, розглянувши подане клопотання, прийшов до висновку що рішення по справі №911/3937/15 не вплине на права та обовязки Національного банку України, у звязку з чим клопотання про залучення у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору задоволенню не підлягає.

В судове засідання 22.02.2016 року відповідач повторно не направив свого повноважного представника, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про розміщення інформації про дату проведення судового засідання на офіційному сайті господарського суду Київської області, про причини неявки суд не повідомив, витребуваних документів, зокрема відзив на позов до суду не надав.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Аналогічна правова позиція зазначена у п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті та зважаючи на обмежені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строки вирішення спору, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Присутній у судовому засіданні 22.02.2016 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Відповідно до частини 2 статті 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

У судовому засіданні 22.02.2016 року, відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

03 квітня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (Кредитор) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Позичальник) укладено Договір на відкриття відновлювальної кредитної лінії (в національній валюті) № 30/К-08.

Відповідно до п.1.1. Кредитного договору, Кредитор відкриває Позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію та в її межах надає Позичальнику грошові кошти у формі відновлювальної кредитної лінії на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання з максимальним лімітом заборгованості 90 000,00 грн. зі сплатою плати за користування кредитом у розмірі 19% річних, з кінцевим терміном погашення не пізніше 02 квітня 2013 року включно.

Пунктом 4.1. Кредитного договору, встановлено, що повернення кредиту Позичальником здійснюється шляхом перерахування коштів із свого поточного рахунку на позичковий рахунок. Заборгованість за кредитом повертається Позичальником у відповідності до Графіку зменшення ліміту кредитування (додаток № 1 до цього договору), а у випадку, якщо такий не укладений не пізніше останнього дня строку кредитної лінії, передбаченого п. 1.1. цього Договору.

У випадку, якщо цей день припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, сплата здійснюється в перший за ним робочий день.

При зменшення ліміту кредитування відповідно до встановленого Графіку зменшення ліміту кредитування, терміном погашення Позичальником заборгованості за Кредитом, яка перевищує ліміт кредитування, встановлений на наступний строк, є день, що передує дню, з якого починає діяти новий ліміт кредитування. Якщо такий день припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, сплата здійснюється в перший за ним робочий день.

Згідно з п. 4.2. Кредитного договору, проценти за користування кредитом нараховуються за період з дня надання кредиту до дня його повернення на суму фактичної заборгованості за кредитом виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році. Нарахування та сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту.

Відповідно до п. 4.3. Договору, нарахування банком процентів здійснюється щомісячно за період з 28 числа минулого місяця по 27 число поточного місяця включно та у день остаточного повернення кредиту. Якщо 28 число поточного місяця припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, нарахування здійснюється напередодні.

Сплата Позичальником процентів здійснюється щомісячно у строк з 28-числа по останній робочий день поточного місяця на рахунок № 2068301300467. (п. 4.4. Договору).

Пунктом 4.6 Договору передбачено, що у разі несвоєчасного повернення заборгованості по кредиту, Позичальник сплачує у строки, передбачені п. 4.4. цього Договору, проценти з розрахунку 20% річних, що нараховуються на суму простроченої заборгованості з дати її виникнення до дати її повного погашення.

Відповідно до п. 8.1 Договору, у випадку порушення строків (термінів) повернення кредиту та/або сплати нарахованих процентів за користування ним Позичальник сплачує Банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від невчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 також було підписано Додаток № 1 до Договору на відкриття відновлювальної кредитної лінії (в національній валюті) № 30/К-08, яким сторони затвердили Графік зменшення ліміту кредитування.

30 червня 2010 року між публічним акціонерним товариством «Дельта Банк», Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та Національним банком України укладено Договір про передачу активів та кредитних зобовязань «Укрпромбанку» на користь «Дельта банку».

Таким чином, відповідно до умов даного Договору та згідно ст.ст. 512, 513, 514, 516, 517 Цивільного кодексу України у зобов'язанні за Кредитним договором відбулася заміна кредитора, а Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» набуло статусу нового кредитора.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема банківських виписок, ТОВ «Український промисловий банк» передав, а ПАТ «Дельта Банк» прийняв заборгованість за Договором на відкриття відновлювальної кредитної лінії (в національній валюті) № 30/К-08, яка станом на 01.07.2010 року складала 90 000,00 грн.

Крім того, відповідно до банківських виписок, відповідач лише частково повернув надані йому кредитні кошти за Договором на відкриття відновлювальної кредитної лінії (в національній валюті) № 30/К-08, у звязку з чим, за розрахунком позивача, станом на 20.08.2015 року за відповідачем рахувалось 44 800,00 грн. простроченої заборгованості за кредитом та 59 602,36 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом.

Враховуючи вказані вище обставини те, що позивачу передано право вимоги за Договором на відкриття відновлювальної кредитної лінії (в національній валюті) № 30/К-08, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 44 800,00 грн. простроченої заборгованості за кредитом та 59 602,36 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом за загальний період з 01.07.2010 по 20 08.2015.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься в статті 193 Господарського кодексу України.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Статтею 1049 цього ж кодексу передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Приписами ч. 1 ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056 Цивільного кодексу України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Враховуючи, що факт користування кредитними коштами та наявності заборгованості відповідачем не заперечено, відзиву на позовну заяву та будь-яких доказів, що спростовують наведені у позові обставини, зокрема, первинних документів в підтвердження часткового або повного погашення заборгованості, останнім не подано, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 44 800,00 грн. простроченої заборгованості за кредитом та 59 602,36 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом підлягає задоволенню.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобовязань за Кредитним договором, позивачем, на підставі п. 8.1. Договору, нараховано 13 141,75 грн. пені за прострочення погашення кредиту та 16 731,93 грн. пені за прострочення погашення процентів за користування кредитом за загальний період прострочки з 19.02.2015 по 20.08.2015.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, нарахування пені за несвоєчасне повернення кредиту ним було здійснено на суму заборгованості, яка існувала за відповідачем у період з 19.02.2015 року по 20.08.2015 року, а саме на 44 800,00 грн.

Нарахування пені на відсотки позивачем здійснено зростаючим підсумком на заборгованість, яка існувала у відповідача на початок кожного окремого місяця періоду прострочення.

Суд, перевіривши розрахунок пені за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга-Закон», з урахуванням норм чинного законодавства та умов договору, застосовуючи подвійну облікову ставку НБУ встановив, що розрахунок є арифметично вірним та відповідає обставинам справи, у звязку з чим суд прийшов до висновку, що заявлена пеня підлягає задоволенню повному обсязі, а саме 13 141,75 грн. пені за прострочення погашення кредиту та 16 731,93 грн. пені за прострочення погашення процентів за користування кредитом.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 673,85 грн. 3% річних від суми простроченого кредиту та 857,10 грн. 3% річних від суми прострочених процентів за період з 19.02.2015 року по 20.08.2015 року.

З розрахунку вбачається, що нарахування 3% річних здійснювалось відповідачем за аналогічні періоди та на такі ж суми заборгованості, що і пеня.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено розрахунок 3 % річних, здійснений позивачем та встановлено, що він є арифметично вірним, відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 44 800,00 грн. заборгованості за кредитом, 13 141, 75 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 673,85 грн. 3% річних від суми кредиту, 59 602,36 грн. заборгованості за відсотками, 16 731,93 грн. пені за несвоєчасне повернення відсотків, 857,10 грн. 3% річних від суми процентів є доведеними, обґрунтованими, підтверджені доказами і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» (в редакції чинній на момент звернення позивача з позовом до суду), уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звільняється від сплати судового збору у справах, повязаних зі здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банків.

Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору (ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини другої статті. 4 ЗУ «Про судовий збір» (в редакції чинній на момент звернення позивача з позовом до суду), за подання до господарського суду з позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 2% ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Статтею 8 Закону України «Про державний бюджет» від 28.12.2014 № 80-VIII визначено, що станом на 01.01.2015 року мінімальна заробітна плата становила 1218, 00 грн.

Предметом розгляду справи є стягнення з відповідача 135 806,99 грн. Таким чином до державного бюджету України мав бути сплачений судовий збір у розмірі 2716, 14 грн.

Враховуючи, що відповідач не звільнений від сплати судового збору, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2716, 14 грн., відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача та стягується в дохід Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Київської області, -

вирішив:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (98400, Автономна АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Дельта Банк ( 01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б, код ЄДРПОУ 34047020):

44 800 (сорок чотири тисячі вісімсот) грн. 00 коп. заборгованості за кредитом,

13 141(тринадцять тисяч сто сорок одну) грн. 75 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту,

673 (шістсот сімдесят три) грн. 85 коп. 3% річних від суми кредиту,

59 602 (пятдесят девять тисяч шістсот дві) грн. 36 коп. заборгованості за відсотками,

16 731 (шістнадцять тисяч сімсот тридцять одну) грн. 93 коп. пені за несвоєчасне повернення відсотків,

857 (вісімсот пятдесят сім) грн. 10 коп. 3% річних від суми процентів.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (98400, Автономна АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) в дохід Державного бюджету України 2716 (дві тисячі сімсот шістнадцять) 14 коп. судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення 03.03.2016р.

Суддя О.В. Щоткін