Рішення № 56249867, 01.03.2016, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2016 р. Справа № 909/30/16 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Савчин Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Заступника керівника Калуської місцевої прокуратури,

вул.Котляревського,2 м.Долина, 77500;

в інтересах держави - Державного агентства лісових ресурсів України,

вул. Шота Руставелі, 9-А, м.Київ, 01023;

Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського

господарства, вул.Грушевського, 31, м.Івано-Франківськ,76018;

в особі: Державного підприємства "Вигодське лісове господарство",

вул. Д.Галицького, 40, смт.Вигода, Долинський район,

Івано-Франківська область, 77552;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вествудтрейдінг",

АДРЕСА_1,76018;

про: стягнення заборгованості в сумі 19 361,32грн., з яких: 18 577,28грн. - основний борг,

535,16грн. - інфляційні втрати, 248,88грн. - 3% річних,

за участю:

від прокуратури: ОСОБА_1 - прокурор відділу прокуратури Івано-Франківської

області, (посвідчення №035929 від 05.10.2015р.);

від позивача: ОСОБА_2 - представник, (довіреність №б/н від 21.12.2015р.);

від відповідача: не з"явилися.

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Калуської місцевої прокуратури, в інтересах держави Державного агентства лісових ресурсів України, Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства, в особі Державного підприємства "Вигодське лісове господарство", звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вествудтрейдінг", заборгованості в сумі 43 169,40грн., з яких: 18 577,28грн. - основний борг, 8 634,67грн. - пеня, 15 247,76грн. - інфляційні втрати, 709,69грн. - 3% річних.

Прокурор та представник позивача, в судовому засіданні, подали заяви про зменшення розміру позовних вимог вх№1889/16, вх№2859/16 від 01.03.16р., в яких просять суд, стягнути з відповідача заборгованість в сумі 19 361,32грн., з яких: 18 577,28грн. - основний борг, 535,16грн. - інфляційні втрати, 248,88грн. - 3% річних.

Судом прийнято до розгляду заяви прокурора та позивача про зменшення розміру позовних вимог, а спір вирішується виходячи зі зменшеної ціни позову, при цьому, судом взято до уваги правила ст.22 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких позивач, до прийняття рішення по справі, має право збільшити або зменшити розмір позовних вимог, приписи ч.4 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, у відповідності до яких прокурор, який бере участь у справі, несе обов"язки і користується правами сторони та п.3.10. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.11р., за змістом якого, в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір. Будь-які підстави припинення провадження у справі, в частині зменшення позовних вимог, у господарського суду відсутні.

Прокурор та представник позивача, в судовому засіданні, підтримали позовні вимоги (зменшені), вказуючи при цьому, на:

- укладення між сторонами Договору купівлі-продажу №173/14 від 21.10.14р., на виконання умов якого, позивач, згідно Специфікації до Договору, на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей №14 від 09.12.14р., №15 від 16.12.14р., по товарно-транспортних накладних №321272 від 12.12.14р., №321297 від 18.12.14р., поставив відповідачу лісопродукцію на загальну суму 80 577,30грн.;

- неналежне виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов"язань в частині оплати коштів за поставлену позивачем лісопродукцію, у зв"язку з чим, утворилась заборгованість в загальній сумі 18 577,28грн. (62 000,02грн. - відповідачем сплачено);

- звернення до відповідача з вимогою №63 від 24.06.15р., про погашення заборгованості, яка залишились без належного реагування з боку відповідача;

- приписи ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, на підставі якої, відповідачу нараховано 535,16грн. - інфляційних втрат, 248,88грн. - 3% річних;

- приписи ст.ст. 525, 526, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України.

Представник відповідача, в судові засідання жодного разу не з"явився, про причини неявки суду не повідомив. Будь-яких заперечень в спростування заявлених позовних вимог, відповідач суду не подав. Ухвала суду від 26.01.16р., з відомостями про дату, час та місце розгляду справи, направлена відповідачу рекомендованою кореспонденцією за адресою вказаною у позовній заяві та у витягу з ЄДРЮО та ФО-П - АДРЕСА_2,76018, повернулась на адресу суду підприємством зв"язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час та місце розгляду справи у разі виконання судом вимог ч.1 ст.64, ст. 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом даних норм права, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації за адресою вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв"язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час та місце розгляду справи судом (п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.11р.).

За таких обставин, беручи до уваги ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, враховуючи той факт, що відповідач, відповідно до вимог законодавства, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, спір належить вирішити у відсутності відповідача, за матеріалами справи, запобігаючи одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши прокурора та представника позивача, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Між Державним підприємством "Вигодське лісове господарство" (Продавець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вествудтрейдінг" (Покупець/відповідач) укладено Договір купівлі-продажу №173/14 від 21.10.14р.

Згідно п.1.1.Договору, Продавець зобов"язується продати, а Покупець прийняти та оплатити лісопродукцію (товар), згідно погодженої Специфікації (Додаток №1), яка є невід"ємною частиною даного Договору.

Ціна на товар встановлена у гривнях за 1 куб.м., згідно Додатку №1 (п.3.1.Договору).

Відповідно до п.5.2. Договору, датою передачі товару Продавцем та прийому його Покупцем, тобто датою поставки вважається дата товарно-транспортної накладної.

Пунктами 6.1., 6.2. Договорів, обумовлено, що оплата продукції здійснюється на умовах 100% передоплати за кожну партію відібраної Покупцем продукції. Платіж здійснюється шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок Продавця за кожну партію товару, згідно виставленого рахунку-фактури на протязі 5 календарних днів з дати пред"явлення рахунку до сплати.

Дослідженням обставин справи, судом встановлено, що на виконання умов договірних відносин, позивач, згідно Специфікації (Додаток№1) до Договору, на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей №14 від 09.12.14р., №15 від 16.12.14р. (а.с.45,46), по товарно-транспортних накладних №321272 від 12.12.14р., №321297 від 18.12.14р. (а.с.47,48), поставив відповідачу лісопродукцію на загальну суму 80 577,30грн.

Проте, відповідач не виконав належним чином взяті на себе договірні зобов"язання з оплати коштів за поставлену лісопродукцію, внаслідок чого, утворилась заборгованість в розмірі 18 577,28грн. (62 000,02грн. - відповідачем сплачено, а.с. 49-51).

Позивач звертався до відповідача з вимогою №63 від 24.06.15р. (а.с.20-22), про погашення заборгованості в сумі 18 577,28грн. Проте, дана вимога залишилась без належного реагування з боку відповідача.

Позивачем доведено перед судом факт наявності у відповідача боргу за отриману лісопродукцію в сумі 18 577,28грн.

Станом на 01.03.16р. в матеріалах справи відсутні відомості, які підтвердили б сплату вище зазначеної суми заборгованості.

Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов"язки виникають зокрема, з Договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов"язковим для виконання сторонами (ст.ст. 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України).

Договір купівлі-продажу №173/14 від 21.10.14р., укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

З огляду на приписи ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов"язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов"язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України).

Згідно положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Слід зазначити, що в матеріалах справи наявні рахунки - фактури №СФ-0001567 від 09.12.14р., №СФ-0001578 від 16.12.14р. (а.с.52,53), на оплату коштів за поставлену лісопродукцію, однак, доказів в підтвердження їх отримання відповідачем, суду не подано. Разом з тим, в силу приписів Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" товарно-транспортні, залізничні накладні, акти виконаних робіт (наданих послуг) є первинними обліковими документами, які фіксують та підтверджують факт здійснення господарської операції та є підставою виникнення обовязку щодо здійснення розрахунків за отриману продукцію та надані послуги з її доставки. Водночас, рахунок - фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України, тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку здійснити розрахунок за поставлену лісопродукцію та надані послуги з її залізнодорожньої доставки. Така ж правова позиція дотримана у постанові Верховного суду України від 29.09.09р. у справі №37/405, постановах Вищого господарського суду України від 03.11.15р. у справі №908/3165/15, від 12.01.16р. у справі №910/13860/15.

При цьому, позивач звертався до відповідача з вимогою №63 від 24.06.15р. (а.с.20), про погашення заборгованості (отримана відповідачем 13.07.15р., а.с.22). Проте, доказів належного реагування відповідача суду не пред"явлено.

Приписами ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України, встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи той факт, що відповідач не виконав свої зобов"язання, які випливають з Договору та закону, отже, вимога позивача про стягнення з відповідача боргу, за поставлену лісопродукцію, в розмірі 18 577,28грн. , підлягає до задоволення в повному обсязі.

Згідно ст.599 Цивільного кодексу України зобов"язання припиняється належним чином проведеним виконанням.

Однак, якщо зобов"язання не виконано належним чином, то на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов"язки в тому числі передбачені ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України /боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом/.

Враховуючи вище зазначені правові норми, позивачем правомірно нараховано відповідачу інфляційні втрати за період серпень-грудень 2015р., в розмірі 535,16грн. та 3% річних за період 21.07.15р. по 31.12.15р., в сумі 248,88грн.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З огляду на вимоги ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Позивачем доведено та документально підтверджено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог.

В силу п. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов"язання. Відповідач в судові засідання жодного разу не з"явився, своїми правами, наданими йому ст.ст. 22, 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, будь - яких заперечень проти позову чи доказів належного виконання своїх зобов"язань не надав, доводи позивача не спростував.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 19 361,32грн., з яких: 18 577,28грн. - основний борг, 535,16грн. - інфляційних втрат, 248,88грн. - 3% річних, правомірна, обґрунтована, документально підтверджена і підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи приписи ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покласти на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 11, 204, 509, 525, 526, 610, 612, 626- 629, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Заступника керівника Калуської місцевої прокуратури, в інтересах держави, в особі - ДП "Вигодське лісове господарство" до відповідача ТОВ "Вествудтрейдінг" про стягнення заборгованості в сумі 19 361,32грн. - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вествудтрейдінг", АДРЕСА_3, 76018 (ідентифікаційний код 39378834) на користь Державного підприємства "Вигодське лісове господарство", вул. Д.Галицького, 40, смт.Вигода, Долинський район,Івано-Франківська область, 77552 (ідентифікаційний код 22186175) 18 577,28грн. (вісімнадцять тисяч п"ятсот сімдесят сім грн. 28коп.) - заборгованості, 535,16грн. (п"ятсот тридцять п"ять грн. 16коп.) - інфляційних втрат, 248,88грн. (двісті сорок вісім грн. 88коп.) - 3% річних.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вествудтрейдінг", АДРЕСА_3, 76018 (ідентифікаційний код 39378834) на користь Прокуратури Івано-Франківської області, вул.Грюнвальдська, 11, м.Івано-Франківськ, 76018 (р/р 35215084003924 Державна казначейська служба України м.Київ, МФО 820172, ідентифікаційний код 03530483) 1 218,00грн. (одну тисячу двісті вісімнадцять грн. 00коп.) - судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.03.16р.

Суддя С.Кобецька