Рішення № 56249737, 22.02.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.2016Справа №910/32859/15

За позовомПублічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»ДоКиївського квартирно-експлуатаційного управління Простягнення 66 450,38 грн. Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Данилевський О.М. - дов. № 14-89 від 18.04.2014 р.;

від відповідача: Войцехівська Н.В. - дов. № 303/25-3770 від 21.09.2015; Діцуленко К.С. - керівник

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Київського квартирно-експлуатаційного управління про стягнення 16 124,86 грн пені, 44 857,23 грн інфляційних втрат та 5 468,29 грн три відсотки річних, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору про закупівлю природного газу № 13/4112-ТЕ-17 від 01.10.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.01.2016 порушено провадження у справі № 910/32859/15 та призначено розгляд справи на 29.01.2016.

Представник відповідача 29.01.2016 через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи, а в судовому засіданні 29.01.216 надав усні пояснення, відповідно до яких підтримав подане ним клопотання.

Представник позивача в судове засідання 29.01.2016 не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представника позивача, суд задовольнив клопотання представника відповідача та відклав розгляд справи до 22.02.2016.

У судовому засіданні 22.02.2016 представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача 18.02.2016 через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву, а в судовому засіданні 22.02.2016 надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких просив суд зменшити розмір пені.

В судовому засіданні 22.02.2016 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2013 р. між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна» (продавець) та Київським квартирно-експлуатаційним управлінням (покупець) було укладено договір № 13/4112-ТЕ-17 про закупівлю природного газу, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язувався поставити покупцеві природний газ (ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00), а покупець зобов'язувався прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в п. 1.2 цього договору.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В пункті 1.2 даного договору зазначено, що продавець передає покупцеві з 01 жовтня 2013 року по 31 грудня 2013 р. газ обсягом до 381,912 тис.куб.м, у тому числі по місяцях кварталів: жовтень - 80; листопад - 130; грудень - 171,912.

Умовами п. 4.1 договору встановлено, що оплата за природний газ проводиться покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Як стверджує позивач, ним на виконання умов договору та додаткових угод до нього, було поставлено протягом жовтня-грудня 2013 р., а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 398 663,21 грн., що підтверджується актами приймання-передачі, копії яких додані до позовної заяви.

В свою чергу, відповідач остаточний розрахунок за придбаний у жовтні та листопаді здійснив 27.12.2013, а за газ придбаний у грудні 2013 р. здійснив лише 23.12.2014 р., що призвело до прострочення виконання зобов'язань з 14.11.2013 по 27.12.2013, 14.12.2013 по 27.12.2013 та з 14.01.2014 по 23.12.2014 відповідно.

Пунктом 7.2 договору встановлено, що у разі невиконання покупцем пункту 4.1 цього договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи вищенаведене, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 16 124,86 грн пені, 44 857,23 грн інфляційних втрат та 5 468,29 грн три відсотки річних, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору про закупівлю природного газу № 13/4112-ТЕ-17 від 01.10.2013.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив посилаючись на те, що саме позивачем було прострочено виконання обов'язку з надання відповідачу на підпис актів, що, в свою чергу, призвело до прострочення виконання зобов'язань з оплати поставленого товару. Крім того, відповідач на підставі статті 233 Господарського кодексу України, просив зменшити розмір пені.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Умовами п. 4.1 договору встановлено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

З матеріалів справи вбачається, що в жовтні-грудні 2013 р. позивачем на адресу відповідача був поставлений природний газ у об'ємі 304,509 тис.куб.м на суму 398 663,19 грн. Відповідачем в свою чергу були здійснені наступні перерахування грошових коштів за поставку природного газу у жовтні-грудні місяці: 27.12.2013 - 223 650,64 грн, 23.12.2014 - 175 012,57 грн.

Відповідно до п. 1.9 постанови Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Умовами п. 1.4 зазначеної постанови встановлено, що з урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. При цьому порушення банком, що обслуговує платника (боржника), строку перерахування коштів до банку, який обслуговує кредитора, або несвоєчасне зарахування банками коштів на рахунок кредитора, в зв'язку з чим сталося прострочення виконання грошового зобов'язання, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання цього зобов'язання, однак надає боржникові право звернутися до банку, який його обслуговує, з вимогою щодо сплати пені відповідно до пункту 32.2 статті 32 названого Закону (див. також частину третю статті 343 ГК України).

З наявних в матеріалах справи документів (зокрема, розрахунку доданого до позову, що в свою чергу не заперечувалось відповідачем) вбачається, що грошові кошти на рахунок Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за поставку газу у грудні 2013 були зараховані 27.12.2013, за поставку газу в листопаді 2013 - 27.12.2013, а за поставку в грудні 2013 - 23.12.2014.

Враховуючи умови п. 4.1 договору купівлі-продажу природного газу № 13/4112-ТЕ-17 від 01.10.2013 та проплати здійснені відповідачем, суд приходить до висновку, що прострочення виконання зобов'язань з оплати поставленого товару за жовтень розпочалося 15.11.2013, а завершилося 26.12.2013, за листопад розпочалося 15.12.2013, а завершилося 26.12.2013 та за грудень розпочалося 15.01.2014 та завершилося 22.12.2014.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частин 2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 7.2 договору встановлено, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1 цього договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

У зв'язку з тим, що судом встановлене прострочення виконання відповідачем зобов'язань з оплати товару, господарський суд здійснив перерахунок пені відповідно до якого з відповідача на користь позивача підлягає до стягненню пеня у розмірі 15 941,15 грн.

Відповідачем у своєму відзиві на позов було заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій. В обґрунтування поданого клопотання наведені наступні доводи.

Київське КЕУ являється бюджетною установою і утримується за рахунок асигнувань державного бюджету, передбачених Міністерству оборони України. Контроль за виконання Державного бюджету України в частині, що стосується витрат на забезпечення функціонування Збройних Сил України, здійснюється згідно із законом. Відповідно до завдань, визначених Президентом України щодо створення боєздатних збройних сил, враховуючи загрози та ситуацію в країні, стан наявного озброєння та військової техніки, утримання необхідної чисельності особового складу, кошти, які виділені за рахунок асигнувань державного бюджету, передбачених Міністерству оборони України, мають спрямовуватися виключно на обґрунтовані потреби визначені Міністерством оборони України та Кабінетом Міністрів України. В умовах цьогорічної необхідності значного та оперативного зміцнення військової потужності держави, оборонний бюджет спрямований на стратегічні цілі, в свою чергу, на сплату санкцій в бюджеті кошти не закладені.

Відповідно до вимоги Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України № 303/5/18/146 від 04.02.2014 передбачено необхідність забезпечити своєчасне та в повному обсязі наповнення спеціального фонду у відповідності з Планом надходження коштів до спеціального та загального фондів державного бюджету за Міністерством оборони України, який затверджується кожного року Міністром оборони України з метою виконання Закону України «Про Державний бюджет України (на відповідний рік)».

Відповідно Закону України «Про Збройні Сили України» та Закону України «Про державний бюджет на 2016 рік» не передбачено для Збройних Сил України та Міністерства оборони України таку статтю витрат, як виплати штрафних санкцій, а тому відповідні стягнення з Київського КЕУ у разі їх задоволення будуть здійснені зі спеціального фонду за рахунок коштів, що мають цільове призначення на відповідні потреби Міністерства оборони України в особі Київського КЕУ.

Також відповідач просив врахувати те, що Київське КЕУ є неприбутковою організацією, всі розрахунки за надані послуги здійснюються через Державну казначейську службу України у міру взяття бюджетного зобов'язання відповідно до законодавства та наявності документів, які підтверджують цільове направлення коштів (актів приймання-передачі газу). З урахуванням того, що позивачем було прострочено виконання свого обов'язку з надсилання актів, відсутності в діях Київського КЕУ будь-якого умислу щодо несплати заборгованості, погашення відповідачем у повному обсязі суми основного боргу за договором про закупівлю природного газу № 13/4112-ТЕ-17 від 01.10.2013, а також відсутність завдання збитків позивачеві є підставою для зменшення розміру нарахування пені.

Частиною 1 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкції. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У відповідності до частини 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п. 3.17.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.201 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Враховуючи, що Київське КЕУ являється бюджетною установою і утримується за рахунок асигнувань державного бюджету, передбачених Міністерству оборони України, враховуючи загрози та ситуацію в країні, стан наявного озброєння та військової техніки, утримання необхідної чисельності особового складу та те, що для Збройних Сил України та Міністерства оборони України не передбачено таку статтю витрат, як виплати штрафних санкцій; з урахуванням того, що позивачем було прострочено виконання свого обов'язку з надсилання актів, відсутності в діях Київського КЕУ умислу щодо несплати заборгованості, погашення відповідачем у стислі строки в повному обсязі суми основного боргу за договором про закупівлю природного газу № 13/4112-ТЕ-17 від 01.10.2013, а також відсутністю завдання збитків позивачу, у зв'язку з простроченням здійснення оплати по зазначеному договору, суд керуючись ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне реалізувати надане йому право та зменшити розмір пені до 5 000,00 грн., що підлягає стягненню з відповідача на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».

Отже, враховуючи вищевказані обставини, керуючись ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» підлягає стягненню 5 000,00 грн пені, за несвоєчасне погашення заборгованості за поставлений товар.

Також позивачем заявлено до стягнення 44 857,23 грн. інфляційних нарахувань та 5 468,29 грн. три відсотки річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних нарахувань з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3 % та інфляційних нарахувань підлягають задоволенню частково у розмірі 5 425,91 грн та 44 857,23 грн відповідно.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Київського квартирно-експлуатаційного управління (місцезнаходження: 01015, м. Київ, вул. Івана Мазепи, 38, код ЄДРПОУ 22991617) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 5 000 (п'ять тисяч) грн 00 коп. пені, 5 425 (п'ять тисяч чотириста двадцять п'ять) грн 91 коп. три відсотки річних, 44 857 (сорок чотири тисячі вісімсот п'ятдесят сім) грн 23 коп. інфляційних нарахувань та 1 213 (дну тисячу двісті тринадцять) грн 86 коп. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

29.02.2016

Суддя Спичак О.М.