Рішення № 56249566, 01.03.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.03.16р. Справа № 904/319/16

За позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК", м. Дніпропетровськ

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Орджонікідзе, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості у розмірі 45 293, 09 грн. за договором банківського рахунку

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Гриценко І.О.

Представники:

Від позивача: Задорожній С.О. представник - дов. № 131-К-Н-О від 16.01.2015р.

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення суми 45 293,09грн. заборгованості, з яких: 10 074,33 грн. - заборгованості за кредитом, 13 695,03грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом, 21 523,73 грн. - пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором та стягнення судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем договору банківського рахунку №DDNRMM від 17.01.2008 року в частині повної та своєчасної оплати по кредиту.

Позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі та у судовому засіданні 01.03.2016р. надав додаткові пояснення, в яких зазначив, що 17.01.2008р. між ЗАТ КБ "ПРИВАТБАНК" та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір банківського рахунку №DDNRMM. Для отримання кредитного ліміту відповідач звернувся до банку, так 25.01.2008р. до договору №DDNRMM банківського рахунку від 17.01.2008р. було укладено додаток №7, згідно з яким відповідач отримав кредитний ліміт у розмірі 10 000,00 грн.

У судове засідання 01.03.2016р. представник відповідача не з'явився, причин нез'явлення суду не повідомив, відзиву на позов та інші витребувані судом документи не надав, з приводу чого суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини 1 статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Так, частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 22.01.2016р., з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 53300. АДРЕСА_1, на яку і була направлена кореспонденція господарського суду для відповідача.

Від відповідача конверт з ухвалою повернувся на адресу господарського суду з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".

При цьому, судом здійснені всі можливі заходи щодо належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, а саме: юридична адреса, на яку надсилалась кореспонденція суду, підтверджена Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 10.12.2015р.

Крім того, суд наголошує на тому, що ухвала суду від 25.01.2016р. була надіслана відповідачу завчасно з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

Слід зазначити, що в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду (пункт 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011).

Отже, суд приходить до висновку, що відповідач про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду від 10.12.2015р. була надіслана на адресу відповідача, яка підтверджена Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 25.01.2016р. та неотримана відповідачем внаслідок його недобросовісної поведінки, що полягає у незабезпеченні вчасного отримання поштової кореспонденції за своєю адресою реєстрації.

При цьому, стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Крім цього, відповідно до абзацу 1 пункту 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Крім того, представник позивача наполягав на тому, що причини для відкладення розгляду справи відсутні, оскільки матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Також, представником позивача у судовому засіданні 01.03.2016р. повідомлено, що з моменту порушення провадження у даній справі відповідач жодних проплат не здійснював, а неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для розгляду справи.

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні та вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина 1 статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Так, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 15.02.2016р. розгляд справи відкладався на 01.03.2016р.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу сторонами не подавалось.

У судовому засіданні 01.03.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

встановив:

17.01.2008 року між Публічним акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" (далі - банк, позивачем) та Фізичною особою - підприємцем Бандою ОСОБА_1 (далі - клієнт, відповідачем) укладено Договір банківського рахунку № DDNRMM (далі - Договір) за умовами п. 1.1. якого банк відкриває клієнту поточний (поточні) рахунок (рахунки) у національній та іноземній валюті (в тому числі картковий (карткові) та інші рахунки зі спеціальним режимом використання) та здійснює його (їх) розрахункове касове обслуговування відповідно до чинного законодавства України, нормативних актів Національного банку України (далі - НБУ) та умов цього договору.

Згідно п. 1.2. Договору за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнту, грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та здійснювати інші операції за рахунком (рахунками) у порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Цей договір укладається на невизначений строк, набуває чинності з дня його підписання обома сторонами і припиняє свою дію відповідно до умов цього договору та чинного законодавства (п. 6.1. Договору).

25.01.2008р. до Договору банківського рахунку № DDNRMM від 25.01.2008р. між сторонами укладено Додаток № 7 "Регламент надання мінімального бланкового овердрафтового кредиту на картковий рахунок" (далі - Кредитний договір).

Згідно п. 1.1 кредитного договору, банк за наявності вільних грошових ресурсів зобов'язується здійснювати овердрафтове обслуговування клієнта на підставі анкети - заяви на встановлення овердрафтового кредиту на картковий рахунок (додаток 8 до договору), що полягає в проведенні платежів, здійсненими довіреними особами клієнта з використання корпоративних платіжних карток, понад залишок коштів на картковому рахунку клієнта № 2605, відкритому в банку (далі - картрахунок), за рахунок кредитних коштів у межах ліміту, встановленого відповідно до п. 1.3 цього додатку, шляхом дебетування картрахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.

Ліміт овердрафтового кредитування клієнта - суму коштів, у межах якої банк зобов'язується здійснювати оплату платежів довірених осіб клієнта, проведених з використанням корпоративних платіжних карток, понад залишок коштів на його картковому рахунку. Ліміт розраховується відповідно до затвердженої внутрішньобанківської методики на підставі даних про рух коштів за поточним рахунком, балансу підприємства і звіту про фінансові результати на останню звітну дату, показника ліквідності діяльності, співвідношення власних і позикових коштів, платоспроможності, кредитної історії та інших показників відповідно до внутрішньобанківських нормативів і нормативних актів Національного банку України. Надається для використання довіреними особами клієнта за допомогою корпоративних платіжних карток на цілі, зазначені в п. 4.2. додатку 6 до цього договору.

Кредитне обслуговування клієнта здійснюється з дати підписання цього договору та додатків 6, 7, 8 до нього.

Операції на території України власниками карток здійснюються тільки в національній валюті. Виключення складає одержання клієнтами готівкової іноземної валюти зі своїх карткових рахунків в іноземній валюті через каси уповноважених банків-емітентів.

Відповідно до п. 1.3 кредитного договору, ліміт, згідно з цим додатком до Договору, являє собою суму коштів, у межах якої банк зобов'язується здійснювати оплату платежів довірених осіб клієнта, проведених із використанням корпоративних платіжних карток, понад залишок коштів на його картковому рахунку. Ліміт установлюється банком у залежності від кількості корпоративних карт, оформлених на довірених осіб клієнта і сумарного розміру бланкових лімітів овердрафтового кредитування, що банк встановлює згідно з Анкетою - заявою (додаток 8 до цього договору). На момент підписання цього додатку до Договору ліміт складає 10 000,00 грн.

Овердрафтове кредитування клієнта здійснюється банком у межах ліміту і терміну, установлених згідно з п. 1.3 цього додатка до договору, з періодом безперервного користування кредитом не більше 30 днів. Періодом безперервного користування кредитом є період часу, протягом якого безперервно існувало дебетове сальдо на картковому рахунку.

Початком періоду безперервного користування кредитом вважається перший день, починаючи з якого безперервно, існувало дебетове сальдо на картковому рахунку клієнта під час закриття банківського дня. Зменшення чи зростання заборгованості за кредитом в цей період не впливають на зміну дати початку періоду безперервного користування кредитом. Датою закінчення періоду безперервного користування кредитом вважається день, після закінчення якого на картковому рахунку зафіксоване нульове дебетове сальдо (п. 1.4 Кредитного договору).

Згідно до п. 1.5 Кредитного договору клієнт сплачує відсотки за увесь час фактичного користування кредитом згідно п.п. 3.1, 3.2, 3.3 до цього додатка до договору.

Відповідно до п. 1.11 Кредитного договору клієнт доручає банку списувати кошти з усіх своїх поточних рахунків у валюті кредиту, у тому числі з таких рахунків: НОМЕР_2 у грн., у межах сум, що підлягають сплаті банку згідно з цим додатком до договору, після настання термінів платежів (здійснювати договірне списання). Списання коштів здійснюється відповідно до встановленого законодавством порядку, при цьому оформляється меморіальний ордер, у реквізиті призначення платежу якого вказується номер, дата і посилання на п. 1.11 цього додатку до Договору.

Пунктами 3.1-3.3 Кредитного договору передбачено, що за користування кредитом у період з дати виникнення дебетового сальдо на картковому рахунку клієнта при закритті Банківського дня клієнт сплачує відсотки виходячи з диференційованої процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом і встановлений у розділі 4 цього додатка до договору. Відповідно до ст. 212 Цивільного кодексу України у разі порушення клієнтом будь-якого із зобов'язань з погашення кредиту, передбачених цим додатком до договору, клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі подвійної ставки річних інтервалу "16-30 днів" від суми залишку непогашеної заборгованості. Сплата відсотків за користування кредитом, розрахованих згідно з пп.3.1-3.2 цього додатка до договору, здійснюється в порядку, визначеному а п. 1.11, 2.3 цього додатка до договору. Відсотки не сплачені після закінчення періоду безперервного користування кредитом, вважаються простроченими. Сплата відсотків може бути здійснена клієнтом також з інших належних йому розрахунків у встановленому законом порядку.

Позивач свої зобов'язання згідно Кредитного договору виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу овердрафтове кредитування у межах встановленого ліміту, що підтверджується випискою по особовому рахунку (а.с. 34-36).

Відповідач не виконав належним чином своїх зобов'язань згідно з договором та додатком до договору (регламент надання бланкового овердрафтового кредиту на картковий рахунок), у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість за дозволеним овердрафтом у розмірі 10 074,33 грн., заборгованість за відсотками у сумі 13 695,03 грн., що і стало причиною спору.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд дійшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог на підставі наступного.

Як вбачається з листа Національного банку України від 31.10.2001 N 12-111/1355-6569 "Роз'яснення щодо відображення в бухгалтерському обліку кредитів "овердрафт", відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України овердрафт - це короткостроковий кредит, що надається надійному клієнту понад його залишок на поточному рахунку в цьому банку в межах заздалегідь обумовленої суми шляхом дебетування його рахунка. При цьому утворюється дебетове сальдо. Овердрафт оформлюється договором, в якому зазначається ліміт овердрафту, умови його використання, відсотки за ним, а також відповідальність за несвоєчасне повернення. Відсотки за овердрафтом нараховуються на дебетовий залишок за рахунком за заздалегідь визначеною процентною ставкою. Враховуючи особливості надання кредиту "овердрафт", який надається лише надійним клієнтам банку, у разі порушення строків сплати основного боргу або процентів за овердрафтом банк має віднести заборгованість за овердрафтом на відповідні рахунки короткострокових кредитів.

Проценти за овердрафтом нараховуються згідно з договором за овердрафтом та обліковою політикою банку, але не рідше одного разу на місяць. Порядок сплати процентів визначається договором і здійснюється з поточного рахунка клієнта. У разі прострочення сплати процентів за овердрафтом, відповідна сума нарахованих процентів переноситься на рахунок прострочених нарахованих доходів.

У разі прострочення строку погашення основної суми боргу за овердрафтом, залишок за овердрафтом переноситься на рахунок простроченої заборгованості за наданими кредитами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 1069 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір плати за використання клієнтом коштів банку, яке не встановлене договором, не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного банку України.

За своєю правовою природою додатковий договір (на встановлення кредитної лінії) є кредитним договором, оскільки за умов даного договору кредитується рахунок позичальника.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позичкодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом, де розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною першою статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позичкодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

На час розгляду спору відповідачем доказів сплати заборгованості по кредиту та відсотків за користування кредитом, господарському суду не надано, обставин наведених позивачем у позовній заяві не спростовано, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по кредиту у розмірі 10 074,33 грн., відсотків за користування кредитом у сумі 13 695,03 грн. підлягають задоволенню.

Також, позивачем розрахована та заявлена до стягнення з відповідача пеня за прострочення виконання кредитного зобов'язання у сумі 21 523,73 грн. за період з 15.06.2008р. по 31.12.2015р.

Згідно з частиною першою статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 ЦК України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись відповідно до договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Згідно з п. 5.1 кредитного договору у разі порушення клієнтом будь-якого із зобов'язань: зі сплати відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 1.5, 1.9, 3.1, 3.2, 3.3 цього додатка до договору; термінів повернення кредиту й інших витрат, передбачених п.п. 1.3, 1.4, 1.6, 1.7, 1.8, 1.9, 1.12.2, 1.12.4 цього додатка до договору, винагороди, передбаченого п.п. 1.10, 3.4, 3.5, 3.6 цього додатка до договору клієнт сплачує банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, але не більш подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який виплачується пеня.

Нарахована на підставі п. 5.1. договору пеня в розмірі 21 523,73 грн. підлягає стягненню

Відповідно до ч.1 ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський суд з прав людини під терміном "власність" розуміє також грошові кошти, що підлягають оплаті. Невиконанням обов'язку щодо повернення кредитних коштів відповідач порушує права позивача, безпідставно не передаючи грошові кошти у власність позивача.

З огляду на викладене, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за кредитом 10 074,33грн., 13 695,03 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом, 21 523,73 грн. - пені за несвоєчасність виконання зобов'язань підтверджені матеріалами справи і підлягають задоволенню.

Згідно із статтею 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у розмірі 1 378,00 грн. підлягає стягненню з відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ч.1 ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 212, 526, 530, 549, 610, 611, 651, 1048, 1049 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Дніпропетровської області, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (53300, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50; код ЄДРПОУ 14360570) 10 074,33 грн. (десять тисяч сімдесят чотири грн. 33 коп.) - заборгованості за кредитом, 13 695,03грн. (тринадцять тисяч шістсот дев'яносто п'ять грн. 03 коп.) - заборгованості по процентам за користування кредитом, 21 523,73 грн. (двадцять одна тисяча п'ятсот двадцять три грн. 73 коп.) - пені, 1 378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім грн. 00 коп.) - витрат по сплаті судового збору, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення, оформленого

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,

- 03.03.2016р.

Суддя Н.Г. Назаренко