Рішення № 56249564, 01.03.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.02.16 Справа № 904/640/16

За позовом Державного підприємства "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Комунальниого закладу "Криворізька міська лікарня №4" Дніпропетровської обласної ради", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1В представник за дов. №30/01 від 04.01.2016

від відповідача: не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство «Криворізька теплоцентраль» звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального закладу «Криворізька міська лікарня № 4» про стягнення основного боргу у розмірі 319910, 47 грн., трьох відсотків річних у розмірі 10044, 31 грн. та інфляційних втрат у сумі 124445, 17 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про закупівлю послуг за державні кошти № 183 від 21.01.2014 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2016 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 29.02.2016.

25.02.2015 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач визнав позов частково, а саме у розмірі 319910, 47 грн. основного боргу за теплову енергію. Проти задоволення позовних вимог щодо стягнення трьох відсотків річних у сумі 10044, 31 грн. та інфляційних втрат у розмірі 124445, 17 грн. відповідач заперечив, посилаючись на те, що він є неприбутковою організацією, яка фінансується з державного бюджету України, прострочення оплати вартості теплової енергії відбулось у зв'язку з відсутністю бюджетного фінансування.

25.02.2016 через канцелярію суду від відповідача надійшла заява, в якій він просив суд розглядати справу без участі його представника.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення цінного листа з ухвалою суду (арк. с. 26).

У судовому засіданні 29.02.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно зясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

21.01.2014 між Товариство Державним підприємством «Криворізька теплоцентраль» (далі позивач, постачальник) та Комунальним закладом «Криворізька міська лікарня № 4» (далі відповідач, споживач, покупець) було укладено договір про закупівлю послуг за державні кошти № 183 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобовязується з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року надати споживачеві послуги, зазначені в. п. 1.2 договору, а споживач прийняти і оплатити такі послуги по встановленим тарифам в строки передбачені цим договором.

Згідно з п. 1.2 договору найменування послуг: 35.30.1 пара та гаряча вода; постачання пари та гарячої води (пара та гаряча вода; постачання пари та гарячої води (теплопостачання). Кількість 3077, 5787 Гкал.

Ціна договору становить 2600000 грн. в тому числі ПДВ 433333, 33 грн. На момент укладання договору ціна складає844, 82 грн. за 1 Гкал з ПДВ. (п. 3.1 договору).

Згідно з п. 4.1 договору оплата за теплову енергію здійснюється споживачем виключно грошовими коштами відповідно до встановлених тарифів. Остаточний розрахунок за фактично спожиту теплову енергію здійснюється до 14 числа місяця наступного за місяцем споживання теплової енергії.

Відповідно до п. 4.2 споживач здійснює передплату в грошовій формі в розмірі авансового платежу, згідно виставленого рахунку по мірі фінансування. До рахунку додається акт здачі-приймання послуг.

Відповідно до п. 4.3 розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач сплачує вартість наданої теплової енергії згідно затверджених тарифів.

Цей договір набуває чинності з моменту підписання і діє з 01.01.14 до 31.12.14, але в будь-якому випадку до повного виконання фінансових зобовязань.

Сторони домовились, що відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України та ст. 180 Господарського кодексу України, умови цього договору в частині надання послуг теплопостачання застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладання і діють з 01.01.14 по 31.12.14 включно.

На виконання умов договору, позивач надав, а відповідач, прийняв послуги з теплопостачання на загальну суму 345706, 38 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.12.2014 № 7310 на суму 57444, 17 грн. та № 7480 на суму 288262, 21 грн., підписаними обома сторонами (арк. с. 8-9).

Як зазначає позивач, відповідач здійснив лише часткову оплату вартості послуг теплопостачання у сумі 25795, 91 грн., у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 319910, 47 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

З урахуванням змісту договору, суд встановив, що сторонами виникли правовідносини поставки.

Відповідно до статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України цивільні та господарські зобовязання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання товару за представленими актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та не надано доказів повної його оплати на суму 319910, 47 грн., а відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає задоволенню у повному обсязі у розмірі 319910, 47 грн.

За порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано три відсотки річних за період з 15.02.2015 по 01.02.2016 у розмірі 10044, 31 грн. та інфляційні втрати за період з лютого.2015 по грудень 2015 у сумі 124445, 17 грн.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з рахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а три відсотки річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Відповідно до п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14 (далі Постанова Пленуму Вищого господарського суду України № 14) індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат, задовольняє дані вимоги повністю, а саме три відсотки річних у сумі 10044, 31 грн. та інфляційні втрати у сумі 124445, 17 грн.

Заперечення відповідача проти позову в частині стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних у зв'язку з відсутністю державного фінансування, не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Ці положення повністю кореспондуються з положеннями ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, де зазначено, що непереборною силою, тобто надзвичайними і невідворотними обставинами не вважаються, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч. 1 п. 1.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14 (далі - Постанова Пленуму № 14) за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посилання на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідача на користь позивача у розмірі 6816 грн.

Керуючись ст. 22, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального закладу «Криворізька міська лікарня № 4» (50071, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Мелешкіна, 21; ідентифікаційний код 01986339) на користь Державного підприємства «Криворізька теплоцентраль» (50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 1; ідентифікаційний код 00130850) основний борг у розмірі 319910, 47 грн., три відсотки річних у розмірі 10044, 31 грн., інфляційні втрати у сумі 124445, 17 грн. та 6816 грн. витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 02.03.2016

Суддя ОСОБА_2