Рішення № 56249501, 01.03.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.02.16 Справа № 904/601/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НПО "ІЗОЛЯТОР", м. Слов'янськ, Донецька область

до Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ім. Дзержинського", м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості та неустойки за договором поставки від 08.10.2014 р. № 14-1719-02

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1В - директор

ОСОБА_2 В - представник за дов. №01-279 від 26.02.2016

від відповідача: ОСОБА_3 - представник за дов. №10 від 29.01.2016

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НПО "ІЗОЛЯТОР" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ім. Дзержинського" про стягнення основного боргу у розмірі 200671, 90 грн., інфляційних втрат у сумі 95519, 82 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 14709, 94 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 14-1719-02 від 08.10.2014 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2016 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 29.02.2016.

29.02.2016 через канцелярію Господарського суду Дніпропетровської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він частково визнав позовні вимоги, а саме у розмірі 310682, 98 грн., з яких 200671, 90 грн. - основний борг, 95519, 82 грн. - інфляційні втрати та 14491, 26 грн. - три відсотки річних. Часткове визнання позову відповідач обґрунтував тим, що позивачем невірно визначено останню календарну дату, коли відповідач повинен був виконати свої зобов'язання з оплати отриманого згідно видаткової накладної від 11.11.2014 № 125 товару. А саме відповідач зазначає, що датою поставки за даної видатковою накладною є 12.11.2014, з урахуванням положення п. 3.2 договору, а тому останнім днем оплати товару є 10.12.2014. Таким чином, прострочка оплати починається з 11.12.2014.

Також, у відзиві на позов відповідач просив суд, на підставі ст. 83 Господарського суду Дніпропетровської області, розстрочити виконання рішення суду на шість місяців шляхом сплати боргу щомісячно рівними частинами.

У судовому засіданні 29.02.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно зясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

08.10.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "НПО "Ізолятор" (далі - позивач, покупець) та Публічним акціонерним товариством "Дніпропетровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" (далі - відповідач, постачальник) було укладено договір поставки № 14-1719-02 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію, вказану в специфікаціях, які додаються до цього договору.

Згідно з п. 1.2 договору кількість, номенклатура, ціна, терміни поставки та умови оплати товару визначені в специфікаціях, які додаються до цього договору, що складає його невід'ємну частину.

Сума договору на момент підписання, згідно специфікації № 1, становить 1330312, 80 грн. з ПДВ, і буде змінена на суму кожної наступної специфікації, підписаної обома сторонами (п. 2.2 договору).

Пунктом 3.1 договору встановлено, що поставка товару здійснюється на умовах передбачених у специфікаціях, що додається до договору і складає його невід'ємну частину, відповідно до "Інкотермс-2010".

Розрахунок за поставлений товар здійснюється на підставі виставлених рахунків, у національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника в порядку, зазначеному у специфікаціях (п. 4.2 договору).

08.10.2014 сторонами було складено та підписано специфікацію № 1 до договору, якою погоджено поставку товару на загальну суму 1330312, 80 грн. Умови оплати: 100% вартсоті товару за фактом поставки, протягом 20 банківських днів, на підставі виставленого рахунку на оплату (арк. с. 17).

На виконання умов договору та специфікації до нього, позивач 11.11.2014 поставив, а відповідач прийняв, на підставі довіреності (арк. с. 23), товар на суму 1330312, 80 грн., що підтверджується видатковою накладною № 125 та товарно-транспортною накладною № 105, підписаними обома сторонами (арк. с. 21-22).

Відповідач здійснив часткову оплату поставленого товару у розмірі 1129640, 90 грн., що підтверджується копією банківської виписки по особовому рахунку (арк. с. 77-100).

Таким чином, несплаченою залишається вартість поставленого товару у розмірі 200671, 90 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України цивільні та господарські зобовязання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач у відзиві на позовну заяву визнав суму основного боргу у повному обсязі.

Згідно з ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання товару за представленою видатковою накладною та не надано доказів повної його оплати або повернення на суму 200671, 90 грн., а відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає задоволенню у повному обсязі у розмірі 200671, 90 грн.

Також, за порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано три відсотки річних за період з 09.12.2014 по 29.01.2016 у розмірі 14709, 94 грн. та інфляційні втрати за період грудень 2014 - жовтень 2015 у сумі 87693, 62 грн.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з рахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а три відсотки річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

У пункті 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14 зазначено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування інфляційних втрат, задовольняє дану вимогу повністю у розмірі 87693, 62 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача трьох відсотків річних, господарський суд задовольняє дану вимогу частково у сумі 14491, 26 грн., з огляду на наступне.

Як вбачається з копії видаткової накладної від 11.11.2014 № 125, товар на суму 1330312, 80 грн. було отримано відповідачем 12.11.2014, про що покупцем було здійснено відмітку на примірнику даної накладної (арк. с. 106).

Відповідно до п. 3.2 договору датою поставки товару вважається дата отримання товару, відповідно до "Інкотермс-2010", зазначена покупцем в товарно-транспортній накладній та/або видатковій накладній.

З розрахунку позивача, доданого до позовної заяви, вбачається, що останнім при нарахуванні трьох відсотків річних неправильно визначено дату початку прострочки виконання зобов'язання з оплати товару, а саме позивач починає нарахування трьох відсотків річних з 09.12.2014, тоді як останнім днем виконання зобов'язання, згідно зі встановленими сторонами у специфікації № 1 умовами оплати товару протягом 20 банківських днів з дати поставки, є 11.12.2014, а прострочення виконання починається з 12.12.2014.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі 4660, 24 грн.

Також, у відзиві на позовну заяву позивач просить суд розстрочити виконання рішення суду строком на 6 місяців шляхом сплати боргу щомісячно рівними частинами.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

При розгляді заяви відповідача про розстрочку виконання рішення, судом враховано правові позиції, що викладені в постанові пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012 № 9 (далі - Постанова Пленуму Вищого господарського суду України № 9). Так, у пункті 7.1.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 зазначено, що розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Беручи до уваги заяву відповідача про розстрочку виконання рішення суду, у зв'язку із складним фінансовим становищем, яке посилилось втратою господарських зв'язків з постачальниками сировини та матеріалів з причин проведення бойових дій на території Донецької та Луганської областей, збитковістю підприємства у 2015 році. що склала 1 млрд. 389 млн. 476 тис. грн. (арк. с. 107-108) та те, що відповідач не заперечив проти розстрочення виконання рішення суду на три місяці, господарський суд частково задовольняє заяву відповідача про розстрочку виконання рішення суду, та розстрочує його виконання на 3 місяців, шляхом сплати боргу щомісяця рівними частинами за наступним графіком: до 01 квітня 2016 року - 105114, 41 грн.; до 01 травня 2016 року - 105114, 41 грн.; до 01 червня 2016 року - 105114, 40 грн.

Керуючись ст. 22, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" (51925, м. Дніпропетровськ, вул. Кірова, 18б; ідентифікаційний код 05393043) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НПО "Ізолятор" (84110, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Сільзаводська, б. 11; ідентифікаційний код 33244420) основний борг у розмірі 200671, 90 грн., інфляційні втрати у сумі 95519, 82 грн., три відсотки річних у розмірі 14491, 26 грн. та 4660, 24 грн. витрат зі сплати судового збору.

Розстрочити виконання рішення суду на три місяці шляхом сплати боргу щомісячно рівними частинами за наступним графіком:

- до 01 квітня 2016 року - 105114, 41 грн.;

- до 01 травня 2016 року - 105114, 41 грн.;

- до 01 червня 2016 року - 105114, 40 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 03.03.2016

Суддя ОСОБА_4