Рішення № 56249492, 01.03.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.03.16 Справа № 904/773/16

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Новопушкарівка, Криничанський район, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "СКОРПІОН", с. Ранній ранок, Криворізький район, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Скорпіон" про стягнення основного боргу у розмірі 25000 грн., інфляційних втрат у сумі 24650 грн., трьох відсотків річних у розмірі 4143, 12 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання транспортних послуг від 13.06.2013 № 35 в частині повної та своєчасної оплати за надані послуги.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2016 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 01.03.2016.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, відзив на позовну заяву та інші витребуванні судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення цінного листа з ухвалою суду (арк. с. 59).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 01.03.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

13.06.2013 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - позивач, перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Скорпіон" (далі - відповідач, замовник) було укладено договір про надання транспортних послуг № 35 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору перевізник зобов'язується у відповідності до умов цього договору доставити повірений йому замовником вантаж, зазначений у додатках до цього договору, автотранспортом до місця призначення та видати його, уповноваженій на отримання вантаж особі, а замовник зобов'язується своєчасно сплачувати автотранспортні послуги виконавця.

Згідно з п. 2.1.8 договору замовник зобов'язується сплачувати рахунки протягом 14-ти банківських днів з моменту надання підписаного оригінала акту виконаних робіт.

Відповідно до п. 2.2.5 договору перевізник зобов'язаний надати замовнику копії товаро-транспортної документації, своєчасно підготувати акти виконаних робіт та рахунки за послуги за цим договором.

Розрахунок між виконавцем та замовником здійснюється у національній валюті України. Оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця з урахуванням ПДВ (п. 3.1 договору).

Вартість перевезення вантажів зазначається у додаткових угодах (п. 3.2 договору).

Пунктом 3.6 договору встановлено, що кінцевий розрахунок здійснюється замовником на підставі рахунків-фактур, які виставляє перевізник, протягом 14-ти банківських днів. Підставою для виписки рахунку-фактури є товаро-транспортні накладні.

На виконання умов договору, позивач у період з 01.07.2013 по 31.10.2013 надав, а відповідач прийняв послуги з перевезення на загальну суму 120218, 20 грн., що підтверджується актами надання послуг, підписаним обома сторонами (арк. с. 16-38).

Відповідач здійснив часткову оплату вартості наданих послуг у розмірі 95218, 20 грн., що підтверджується банківською випискою по особовому рахунку (арк. с. 39-45).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги перевезення складає 25000 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 909 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

За договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобов'язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу - також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов'язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу - також за його провезення (ч. 1 ст. 910 ЦК України).

Згідно з приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання послуг перевезення за представленими актами надання послуг та не надано доказів повної їх оплати на суму 25000 грн., а відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає задоволенню у повному обсязі у розмірі 25000 грн.

За порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано три відсотки річних за період з 18.07.2013 по 11.02.2016 у розмірі 4143, 12 грн. та інфляційні втрати за період листопад 2013 - січень 2016 у сумі 24650, 49 грн.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з рахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а три відсотки річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Відповідно до п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14 (далі - Постанова Пленуму Вищого господарського суду України № 14) індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування трьох відсотків річних, задовольняє дану вимогу частково у розмірі 1482, 46 грн., оскільки позивачем при здійсненні нарахування трьох відсотків річних за деякими актами надання послуг не було враховано положення пункту 3.6 договору та те, що відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат, господарський суд задовольняє дану вимогу частково у сумі 13352, 29 грн., оскільки позивачем при нарахуванні інфляційних втрат не було враховано місяці, в яких мала місце дефляція та положення пункту 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14, відповідно до якого індекс інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця помноженої на індекс інфляції з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі 1020, 42 грн.

Керуючись ст. 22, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Скорпіон" (53054, Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Ранній Ранок, вул. Набережна, буд.1; ідентифікаційний код 21900854) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (52300, АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) основний борг у сумі 25000 грн., три відсотки річних у сумі 1482, 46 грн., інфляційні втрати у сумі 13352, 29 грн. та 1020, 42 грн. витрат зі сплати судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 03.03.2016

Суддя В.І. Ярошенко