Ухвала суду № 56248857, 29.02.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/774/266/16 Справа № 201/2342/16-к Слідчий суддя - Суддя-доповідач - ОСОБА_1

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 лютого 2016 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Васецької В.В.,

суддів Власкіна В.М., Коваленка В.Д.,

за участю секретаря Шемета Ю.С.,

розглянула у відкритому судовому засіданні, в залі апеляційного суду, апеляційну скаргу адвокатів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в інтересах

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, та проживає ІНФОРМАЦІЯ_4,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015040000001024 від 21 грудня 2015 року,

на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 лютого 2016 року,

за участю прокурора Листопада А.М., підозрюваного ОСОБА_5, захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4, слідчого Лупашку С.В.

В апеляції захисники підозрюваного просять ухвалу слідчого судді скасувати та розглянути питання про обрання запобіжного заходу відносно їх підзахисного згідно наданим суду і дослідженим судом матеріалам.

Обґрунтовуючи заявлені в апеляційній скарзі вимоги, захисники зазначають, що оскаржуване рішення суперечить вимогам кримінального процесуального закону, Конституції України, ст. 5 Європейської Конвенції з прав людини та практиці Європейського суду з прав людини.

Так, на переконання адвокатів, всупереч вимогам ст. 194 КПК України, слідчим суддею в ухвалі не вказано про обґрунтованість підозри ОСОБА_5

Поряд з цим,захисники вказують на те, що слідчим суддею не було доведено, що встановлені ним ризики, передбачені п.п. 1, 3-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, є реальними.

Крім того, на думку сторони захисту, визначений судом розмір застави є завідомо неправомірним, оскільки не відповідає вимогам ч. 4 та 6 ст. 182 КПК України.

Адвокати зазначають, що всупереч вимогам вказаної норми кримінального процесуального закону, при визначенні розміру застави слідчий суддя залишив поза увагою майновий стан підозрюваного та вказане питання взагалі не досліджував.

Також підставою для визнання оскаржуваного рішення незаконним, на погляд сторони захисту, є те, що слідчий суддя обравши підозрюваному запобіжний захід поклав на нього обовязки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, чим вийшов за межі клопотання.

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 лютого 2016 року відносно ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та визначено розмір застави.

Мотивуючи ухвалене рішення, слідчий суддя посилався на обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а також на ризики, передбачені п.п. 1, 3-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Крім того, слідчим суддею було враховано тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора та слідчого, які заперечували проти задоволення апеляції захисників обвинуваченого та просили ухвалу слідчого судді залишити без змін, доводи захисників, які підтримали подану ними апеляцію, міркування підозрюваного, який підтримав позицію своїх захисників, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку, що апеляцію захисників підозрюваного слід залишити без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобовязаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш мяких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Як вбачається з наданих до апеляційного суду матеріалів кримінального провадження, в провадженні СВ СУ Прокуратури Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015040000001024 від 21 грудня 2015 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

17 лютого 2016 року, в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, затримано ОСОБА_5

Того ж дня останньому повідомлено про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.

На переконання колегії суддів обраний відносно ОСОБА_5 запобіжний захід є обґрунтованим.

Так, з матеріалів кримінального провадження, зокрема показань свідка ОСОБА_6, протоколу огляду грошових коштів від 17 лютого 2016 року та протоколу обшуку від 17 лютого 2016 року вбачається, що підозра ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, є обґрунтованою.

Поряд з цим, колегією суддів встановлено, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні умисного службового корисливого корупційного злочину, який відноситься до категорії тяжких.

На переконання колегії суддів, вказані обставини дають достатні підстави вважати, що існують ризики, передбачені п.п. 1, 3-5 ч. 1 ст. 177 КК України, а саме переховування ОСОБА_5 від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу останнього на потерпілого і свідків, вчинення ним іншого кримінального правопорушення або перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Колегія суддів вважає, що запобігти вказаним ризикам інакше ніж застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою неможливо.

Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», колегія суддів, вважає обґрунтованим висновок слідчого судді першої інстанції про необхідність обрання щодо підозрюваного виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш мяких запобіжних заходів не буде достатнім для забезпечення встановлених судом ризиків.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Мюррей проти Об'єднаного Королівства" зазначив, що факти, які викликають підозру, не обовязково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для предявлення обвинувачення, що є завданням наступних етапів кримінального процесу.

Затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою, що визначено в рішенні Європейського суду за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії».

На переконання колегії суддів, у судовому засіданні повністю знайшли підтвердження обставини, викладені слідчим у клопотанні, а тому підстави визнати необґрунтованими висновки слідчого судді, у колегії суддів відсутні.

Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з дотриманням вимог кримінального процесуального закону та повністю узгоджується з правовими позиціями Європейського суду з прав людини.

Щодо доводів захисників підозрюваного про те, що визначений слідчим суддею розмір застави не відповідає вимогам закону, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 182 КК України застава полягає у внесенні грошових коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обовязків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обовязків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених ч. 3 або 4 ст. 183 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобовязаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обовязків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обовязки з передбачених ст. 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому ч. 4 цієї статті.

Згідно з вимогами ч. 5 ст. 182 КПК України, у виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у визначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обовязків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів мінімальної заробітної плати відповідно.

Визначаючи розмір застави у 500 мінімальних заробітних плат, тобто 689 000 гривень, що перевищує розмір, встановлений п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, на думку колегії суддів, слідчим суддею дотримано вказані вимоги кримінального процесуального закону.

Колегія суддів вважає, що визначений слідчим суддею розмір застави зможе забезпечити виконання особою покладених на неї обовязків, а тому погоджується з ухвалою слідчого судді й в цій частині.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що порушень вимог кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, не вбачається, обраний судом запобіжний захід щодо підозрюваного у вигляді тримання під вартою відповідає вимогам встановленим кримінальним процесуальним законом, ухвала є законною, обґрунтованою і вмотивованою та скасуванню не підлягає, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу адвокатів ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 лютого 2016 року, якою відносно ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді апеляційного суду :

__ __ ____ ОСОБА_1 ОСОБА_7 ОСОБА_8