Ухвала суду № 56248664, 24.11.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

24 листопада 2015 рокусправа № 808/861/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючий суддя:Ясенова Т.І.

судді: Головко О.В. Суховаров А.В.

секретар судового засідання:Троянов А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 серпня 2014 року у справі №808/861/14 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Запорізький лікувально-фармацевтичний альянс до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Запорізький лікувально-фармацевтичний альянс (далі за текстом ТОВ „Запорізький лікувально-фармацевтичний альянс) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі за текстом ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.09.2013 року: № НОМЕР_1, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 78829,00 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 17 985,50 грн., та № НОМЕР_2, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість на суму 5136,00 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 18 серпня 2014 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 12.09.2013 року № НОМЕР_1, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 78829,00 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 17 985,50 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 12.09.2013 року № НОМЕР_2, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість на суму 5136,00 грн.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне зясування судом обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач, посилаючись на її безпідставність, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, як законну та обґрунтовану.

Представник відповідача в судове засідання апеляційної інстанції не прибув, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи подавши клопотання про зупинення провадження у справі.

Обґрунтовуючи наявність підстав для зупинення провадження у справі представник відповідача вказує на неможливість прибуття представника відповідача в судове засідання апеляційної інстанції, у звязку з необхідністю участі представника відповідача в судовому засіданні Запорізького окружного адміністративного суду, призначеного на цей же день.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2015 року відмовлено у задоволенні вказаного клопотання.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Враховуючи те, що представник відповідача не прибув у жодне із трьох судових засідань, при цьому, двічі вказуючи причиною неприбуття зайнятість представника відповідача в інших судових засіданнях, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача, що не прибув, зважаючи на положення частини 4 статті 196 КАС України, а також те, що пріоритетність прийняття участі в судових засіданнях визначається стороною на власний розсуд і вказана причина неприбуття у судове засідання не може бути визнана поважною.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до наказу ДПІ в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя від 15.08.2013 року № 273 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ „Запорізький лікувально-фармацевтичний альянс з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ „Бергана (код ЄДРПОУ 36836041), ТОВ БК „Дагаз (код ЄДРПОУ 37087747), ТОВ „БК „Паллада (код ЄДРПОУ 34830179), ТОВ „Рангоут (код ЄДРПОУ 37443199), ТОВ „Савілот (код ЄДРПОУ 37300939) за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт №73/08-29-22-0109/23851723 від 29.08.2013, відповідно до висновків якого позивачем порушено вимоги пункту 1.7 статті 1, підпункту 7.2.6 пункту 7.2 підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість, та підпункту 14.1.181 пункту 14.1, статті 14, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1, пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України.

На підставі зазначеного акта перевірки ДПІ в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя 12.09.2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0001012201, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 78 829 грн. за основним платежем та 17 985,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; та податкове повідомлення-рішення №0001022201, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 5 136 грн.

За результатами адміністративного оскарження зазначені податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Висновки податкового органу про наявність встановлених в ході проведеної перевірки порушень ґрунтуються на наступному.

Податковим органом було направлено на адресу позивача письмовий запит №3851/10/22-1106 від 22.04.2013 про надати інформації щодо відображення в податковому обліку взаємовідносин з ТОВ „Бергана, ТОВ „БК „Дагаз, ТОВ „БК „Паллада, ТОВ „Рангоут, ТОВ „Савілот та її документального підтвердження, регістри бухгалтерського й податкового обліку за період з 01.01.2010 року по теперішній час.

ТОВ „Запорізький лікувально-фармацевтичний альянс надано відповідь від 26.04.2013 року за №12 (вх. № 6761/10 від 26.04.2013р.), в якій вказано, що на даний момент підприємство не має можливості надати запитувану інформацію та її документальне підтвердження з питань фінансово-господарських відносин із зазначеними підприємствами, оскільки первинні документи були вилучені згідно протоколу № б/н від 14.09.2012 року слідчими СУТ СВ ДПС у Запорізькій області.

ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя на підставі пункту 72.1 статті 72, пункту 73.3 статті 73 в порядку передбаченому пунктом 73.1 статті 73 та пунктом 85.9 статті 85 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI направлено лист №593/8/08-29-22-0105 від 24.06.2013 року до СУ фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у Запорізькій області з проханням надати належним чином завірені копії або можливість ознайомитись з документами фінансово-господарської діяльності ТОВ „Запорізький лікувально - фармацевтичний альянс.

При отриманні доступу до первинних документів позивача встановлено тільки наявність видаткових накладних по вищезазначеним контрагентам.

У зв'язку з наведеним та тим, що до перевірки ні ТОВ „Запорізький лікувально - фармацевтичний альянс, ні СУ фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у Запорізькій області не надано регістри бухгалтерського та податкового обліку, відомості формування валових витрат, банківські документи, визначити реальність відображення у податковому обліку за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року показників по рядках 04.1 - 04.13 ( з 01.04.2011р. рядок 05.1) в Деклараціях з податку на прибуток підприємств (з урахуванням уточнюючих розрахунків) не надається можливим.

ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя направлено до ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя акт №70/2212/37087747 від 30.07.2013 року „Про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента ТОВ „БК „ДАГАЗ (ТОВ „Мавікс) (код ЄДРПОУ 37087747) за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року.

ДПІ у Комунарському районі м.Запоріжжя надіслано акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента ТОВ „Тейсодал проект, код за ЄДРПОУ 37300939, щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ „Будівельна компанія „Паллада, код за ЄДРПОУ 34830179, за період з 01.04.2011 року по 30.04.2011 року, 01.02.2013 № 54/2211/37300939, у зв'язку з тим, що запит про надання пояснень та їх документального підтвердження, надісланий за податковою адресою підприємства, повернувся з поштовою відміткою: „за закінченням терміну зберігання, посадові особи за податковою адресою не знаходяться.

ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ „Бергана з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог податкового законодавства з питань оподаткування податком на додану вартість, за результатами якої складено акт №170/23-509/36836041 від 13.05.2011.

Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. В зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. В даному випадку відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток.

ДПІ у Комунарському районі м.Запоріжжя проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ „БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ „ПАЛЛАДА з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських відносин з контрагентами за період з 01.01.2010 по 01.03.2012, за результатами якої складено акт №838/2211/34830179 від 03.09.2012.

Токмацькою ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ „Рангоут на підставі бази автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ на рівні ДПС України з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість на предмет нікчемності правочинів з підприємствами-контрагентами за період з 23.12.2010 по 31.10.2012, за результатами якої складено акт №913/22/37443199 від 19.12.2012.

Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при визначені доходів та витрат (послуг) за період з 23.12.2010 по 31.10.2012, які підпадають під визначення статті 134 Податкового кодексу України.

Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 23.12.2010 по 31.10.2012, які підпадають під визначення статті 185 Податкового кодексу України.

Разом з тим, за результатами проведених заходів СВ УПМ ДПС у Запорізькій області внесено до реєстру досудових розслідувань матеріали № 32012080000000002, відносно ОСОБА_1, за фактом вчинення фіктивного підприємництва, за ознаками складу злочину передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України.

Встановлено, що ОСОБА_1, маючи на меті здійснення фіктивного підприємництва, тобто створення суб'єкта підприємницької діяльності, з метою прикриття незаконної діяльності, діючи навмисно зареєструвала на ім'я підставних осіб суб'єкти підприємницької діяльності ТОВ „Вінкана Сервіс, ТОВ „БК „Паллада, ТОВ „Рангоут, ТОВ „Палладіум Люкс.

В результаті допитів посадових осіб даних СГД, в тому числі, ТОВ „БК „Паллада та ТОВ „Рангоут, встановлено, що фактично вони не мають відношення до фінансово-господарської діяльності вказаних підприємств, а відкрили їх на своє ім'я за грошову винагороду.

Зважаючи на вказані обставини та за результатами проведеного дослідження фінансово-господарських операцій ТОВ „Запорізький лікувально-фармацевтичний альянс за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, відповідач дійшов висновку, що первинні документи використовувались для формування податкового кредиту позивача, та не засвідчують факт реального здійснення господарських операцій.

У відповідності до пункту 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно підпунктам 7.1, 7.2 статті 7. Закону України „Про податок на додану вартість (чинного на час виникнення спірних правовідносин), при поставці товарів (робіт, послуг) платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками дані визначені цим законом.

Відповідно до підпункту 7.2.3. пункту 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

У відповідності до підпункту 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість, платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону.

Тобто, Закон встановлює прямий обов'язок щодо ведення обліку податкових накладних (виданих та отриманих) та відповідне звітування щодо видачі та отримання останніх до органів ДПІ. Не включення сум податкових зобов'язань та податкового кредиту платниками податку є порушенням норм встановлених цим Законом.

Підпунктом 7.2.4. пункту 7.2. статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

У відповідності до підпункту 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість, вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплата товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робі послуг).

Тобто, законодавцем визначено, що податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із суми податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі, коли на момент перевірки платника податку органам державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишається не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у разі фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, Закон України „Про податок на додану вартість визначає лише один випадок не включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку Закон України „Про податок на додану вартість не передбачає.

Аналогічні приписи закріплені і нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобовязання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статті 198 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобовязань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У відповідності до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника податку сум ПДВ за такими накладними.

Статтею 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, із зазначенням обовязкових реквізитів.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У відповідності до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пункту 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 200 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпунктів 201.6 та 201.8 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм Податкового кодексу України, податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. І лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними.

Судом першої інстанції на підставі досліджених первинних документів зроблено обґрунтований висновок, що контрагенти позивача на час здійснення відповідних господарських операцій були зареєстровані як платники ПДВ, надані позивачем первинні документи, підтверджують виконання господарських операцій та мають всі необхідні реквізити первинного документу бухгалтерського обліку, обов'язковість яких встановлена статтею 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та звітність в Україні, статтею 44 Податкового кодексу України та пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку №88 від 24.05.1995.

Доводи податкового органу щодо не надання судом першої інстанції належної оцінки тим обставинам, що ТОВ „Запорізький лікувально-фармацевтичний альянс здійснює проведення дезінфекційних, дезінсекційних та дератизаційних робіт на підставі відповідної ліцензії та в ході перевірки встановлено, що позивачем придбано у контрагентів небезпечні товари яди ти хімікати, проте сертифікати на небезпечні товари до перевірки та до суду не надано, є необґрунтованими.

Так, відповідно до пункту 7 частини 2 статті 9 Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності (в редакції чинній на період, що перевірявся) ліцензуванню підлягала діяльність з торгівлі пестицидами та агрохімікатами (регуляторами росту рослин). Проте придбані позивачем у вказаних контрагентів засоби є інсектицидами та дезінфекційними засобами і господарська діяльність з продажу таких препаратів ліцензуванню не підлягала. Вказані обставини відповідачем під час розгляду справи не спростовано.

Відповідач посилається на нереальність вказаних господарських операцій з огляду на набрання законної сили вироку Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29.04.2014 року, яким ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 27, частиною 2 статті 205 КК України. Вказує на те, що вироком встановлено, що ОСОБА_1 було створено фіктивні підприємства, які були безпосередніми контрагентами позивача.

Дослідженням вказаного вироку встановлено, що судом в рамках вказаної кримінальної справи досліджувались обставини щодо підприємств ТОВ „Палладіум люкс, ТОВ „Рангоут, ТОВ „Вінкана Сервіс, ТОВ „БК Паллада та не встановлювались обставини щодо таких підприємств, як ТОВ „Бергана, ТОВ БК „Дагаз, ТОВ „Савілот, які були контрагентами позивача у перевіряємий період.

Оцінюючи вказані обставини в сукупності з іншими доказами у справі, колегія суддів виходить з того, що обставини щодо діяння фізичної особи (засновника чи директора підприємства), встановлені вироком суду у кримінальній справі відносно цієї фізичної особи, не можна вважати обов'язковими при оцінці адміністративним судом правомірності поведінки юридичної особи-контрагента, якщо йдеться про відповідальність за порушення податкового законодавства цією юридичною особою.

Отже, обставини, встановлені вироком суду у кримінальній справі відносно фізичної особи, не можуть бути покладені в основу судового рішення в адміністративному процесі без їх перевірки та підтвердження належними та допустимим доказами. Для встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам підлягає з'ясовуванню рух активів платника податку в процесі здійснення спірних господарських операцій.

З огляду на викладене, вирок суду, яким визнано винним посадову особу контрагента платника податків, сам по собі не може бути безумовним та єдиним доказом нікчемності чи недійсності укладених ним угод або безтоварності господарських операцій.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентом порушеннями вимог законодавства щодо створення підприємства та ведення фінансово-господарської діяльності. Якщо контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього.

При дотриманні контрагентами законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів, підстави для висновку про недостовірність зазначених у таких первинних документах відомостей, відсутні, якщо не встановлено обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про узгодженість дій позивача з контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагентів.

У даному випадку, судом в повній мірі встановлено обставини, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами.

Недопустимість притягнення до відповідальності суб'єкта господарювання за неправомірні дії іншого субєкта господарювання відображається у рішеннях Європейського Суду з прав людини. Так, у справі „Булвес АД проти Болгарії Європейський Суд з прав людини дійшов висновку,що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Отже, Європейський Суд з прав людини визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі „Інтерсплав проти України).

На підставі викладеного, оцінивши докази у справі в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи на дано їм належну юридичну оцінку та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 серпня 2014 року у справі №808/861/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий:Т.І. Ясенова

Суддя:О.В. Головко

Суддя:А.В. Суховаров