Постанова № 56248606, 15.10.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

15 жовтня 2015 року справа № 804/9531/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючий суддя:Ясенова Т.І.

судді: Головко О.В. Суховаров А.В.

секретар судового засідання:Троянов А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2014 року у справі №804/9531/14 за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та зобовязання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі за текстом ФОП ОСОБА_1А.) звернувся до суду з позовом до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі за текстом Дніпродзержинська ОДПІ) в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем на підставі акту від 26.05.2014 №2481/232/04-03-17-01-26/НОМЕР_1: податкове повідомлення-рішення №000970171 від 26.06.2014, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в загальному розмірі 17236,50грн., з яких 11491,00грн. основний платіж, 5745,50грн. штрафні (фінансові) санкції (штрафи); податкове повідомлення-рішення №000970171 від 26.06.2014, яким визнано суму грошового зобовязання за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 1020,00грн.

Визнати протиправними дії відповідача щодо коригування шляхом виключення з електронної бази даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розмірі контрагентів на рівні ДПС України» сум податкового кредиту з ПДВ у розмірі 35560,00грн. та податкових зобовязань з податку на додану вартість, які визначені позивачем у податкових деклараціях за період: січень 2014 року.

Зобовязати відповідача відновити показники податкової звітності позивачу за період січень 2014 року, в тому числі зобовязати відобразити в електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розмірі контрагентів на рівні ДПС України» суми податкового кредиту з ПДВ у розмірі 35560,00грн. та податкових зобовязань з податку на додану вартість, які визначені позивачем та включені до податкових декларацій з податку на додану вартість за період січень 2014 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2014 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0009711701 від 26.06.2014, яким визначено суму грошового зобовязання за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 1020,00 грн. Визнано протиправними дії відповідача щодо коригування, шляхом виключення з електронної бази даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» сум податкового кредиту з ПДВ у розмірі 35 560,00 грн. та податкових зобовязань з податку на додану вартість, які визначені субєктом підприємницької діяльності, ФОП ОСОБА_1 у податкових деклараціях за січень 2014 року. Зобовязано відповідача відновити показники податкової звітності субєкта підприємницької діяльності, ФОП ОСОБА_1 за січень 2014 року, в тому числі зобовязати відобразити в електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» суми податкового кредиту з ПДВ у розмірі 35 560,00 грн. та податкових зобовязань з податку на додану вартість, які визначені субєктом підприємницької діяльності, ФОП ОСОБА_1 та включені до податкових декларацій з податку на додану вартість за січень 2014 року. У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне зясування судом обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить змінити оскаржувану постанову в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити та визнати протиправним та скасувати прийняте відповідачем на підставі акту перевірки від 26.05.2014 №2481/232/04-03-17-01-26/НОМЕР_1 податкове повідомлення-рішення №0009701701 від 26.06.2014, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість із вироблених в України товарів (робіт, послуг) в загальному розмірі 17236,50грн., з яких 11491,00грн. основний платіж 5745,50грн. штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції безпідставно не надана оцінка належності та достовірності кожного доказу сторін у справі, не проведено всебічне, повне та обєктивне їх дослідження, в той час як в матеріалах справи наявні всі належним чином оформлені первинні документи, які в повній мірі відображають реальність здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами і безпосередньо з ТОВ «Торра плюс», що підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги Дніпродзержинська ОДПІ вказує на безпідставність її доводів та просить постанову суду першої інстанції залишити без змін, як законну та обґрунтовану.

В частині задоволення позову постанова суду першої інстанції не оскаржена.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що на підставі акту перевірки від 26.05.2014 за №2481/232/04-03-17-01-26/НОМЕР_1 «Про результати документальної позапланової перевірки ФОП ОСОБА_1 з питання правильності формування податкового кредиту та податкових зобовязань, задекларованих в декларації з ПДВ за січень 2014 року по взаємовідносинам з ТОВ «Торра плюс» та ТОВ «Стройнова», податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0009701701 від 26.06.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 17236,50 грн. (основний платіж 11491,00 грн., штрафні санкції 5745,50 грн.) та податкове повідомлення-рішення №0009711701 від 26.06.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за адміністративним штрафом в сумі 1020 грн.

Відповідно до вищезазначеного акту перевіркою встановлені, зокрема, порушення: частини 5 статті 203, статті 228 Цивільного кодексу України, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України в частині безпідставного формування податкового кредиту з ПДВ за січень 2014 року в сумі 47050,92грн., в тому числі по взаємовідносинам з ТОВ «Торра плюс», донараховано податок на додану вартість в сумі 11491,0грн., по взаємовідносинам з ТОВ «Стройнова» підлягає зменшенню шляхом виключення зі складу податкового кредиту з ПДВ у розмірі 35 560,0грн.; пункту 85.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 201.1 статті 201 Податкового Кодексу України в частині безпідставного включення товару, придбаного у ТОВ «Стройнова» контрагентами покупцями ТОВ «Агрофірма «Дніпропетровська», ТОВ «Інбел», ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів», ПП «Артбудінвест», ТОВ «М'ясо-виробничий комплекс «Панвітек», ТОВ «ТПК Мірагро», ТОВ «Птахокомплекс «Дніпровський», ТОВ «Племтахокомбінат «Запорізький», ТОВ «Колос-Агро трейд» підлягає зменшенню шляхом виключення зі складу податкових зобовязань у розмірі 47218,0грн.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобовязання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статті 198 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобовязані вести облік доходів, витрат та інших показників, повязаних з визначенням обєктів оподаткування та/або податкових зобовязань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, повязаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У відповідності до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника податку сум ПДВ за такими накладними.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 29.12.2013 між ФОП ОСОБА_1 (Замовник) та ТОВ «Торра плюс» (Перевізник) укладено договір №240 про надання транспортних послуг, предметом якого є зобовязання перевізника доставити ввірений йому товар для перевезення вантажу з місця призначення до пункту призначення і видати його уповноваженій на одержанні вантажу особі, а замовник бере на себе зобовязання сплатити плату за перевезення вантажу.

На підтвердження здійснення виконання умов договору між позивачем та ТОВ „Торра плюс надано договір, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг), платіжні доручення.

Зазначені акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг), як і інші первинні документи оформлені належним чином, дають можливість визначити місце робіт, визначитись зі змістом та обсягом вказаних господарських операцій, ідентифікувати їх учасників, перевірити правильність відображення операцій в податковому обліку, тобто, у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджують факт здійснення між сторонами господарських операцій. На всіх документах містяться відбитки печатки, яка є засобом ідентифікації юридичної особи відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а отже мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку.

Досліджуючи питання щодо реальності здійснення господарських операцій за вказаним договором, з урахуванням положень статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», судом апеляційної інстанції встановлено, що первинні документі відповідають вищенаведеним вимогам чинного законодавства та містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені для оформлення первинних документів.

З наданих позивачем первинних документів можливо встановити суть та зміст господарських операцій, вказані документи підтверджують фактичне надання послуг, їх обсяг та оплату.

При цьому, суд апеляційної інстанції виходить з того, що за своїм змістом послуга є діяльність, результати якої не мають матеріального виразу, а реалізуються та споживаються у процесі її здійснення. Виходячи зі специфіки послуги як предмета господарської операції, у даному випадку акт приймання-передачі наданих послуг із зазначенням виду наданої послуги є достатнім доказом, що підтверджує факт виконання такої господарської операції.

Ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг у первинних документах не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій.

Вказаним спростовуються висновки суду першої інстанції щодо відсутності належних доказів реальності виконання сторонами договору.

Судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови в частині відмови у задоволені позову було неповно з'ясовано обставини справи та допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині. В частині ж задоволення позовних вимог постанова суду першої інстанції не оскаржена.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог - скасуванню із прийняттям в цій частині нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202, ст.ст. 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2014 року у справі №804/9531/14 скасувати в частині відмови у задоволенні позову.

Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0009701701 від 26.06.2014 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0009701701 від 26.06.2014, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в загальному розмірі 17236,50грн., з яких 11491,00грн. основний платіж, 5745,50грн. штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

В решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий:Т.І. Ясенова

Суддя:О.В. Головко

Суддя:А.В. Суховаров