Постанова № 56248540, 02.03.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 березня 2016 року письмове провадження № 826/17677/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Арсірія Р.О, розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Техмонтажпром» доДержавної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.07.2015 №№ 0003172202, 0003182202

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Техмонтажпром» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.07.2015 №№ 0003172202, 0003182202.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначив, що не погоджується з висновками акта перевірки щодо порушення позивачем відповідних положень Податкового кодексу України, оскільки висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень Податкового кодексу України при визначенні суми податкового кредиту та витрат є хибними, базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.

Представник відповідача проти позову заперечив, при цьому посилаючись на те, що під час проведення перевірки встановлено господарські взаємовідносини позивача з підприємством, яке, на думку податкового органу, має ознаки фіктивності. А тому, правочини, що укладені між позивачем та контрагентом є такими, що не мали на меті настання реальних наслідків, а у позивача відсутнє законне право на віднесення сум по спірним правовідносинам до податкового кредиту та витрат. За таких обставин, податковий орган просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Справа розглянута в порядку письмового провадження, у відповідності до положень ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України за письмовою заявою сторін про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.

07 липня 2015 відповідачем на підставі акта перевірки № 2449/26-56-22-02-03/38777952 від 17.06.2015, прийнято наступні оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- 0003182202, яким позивачу за порушення п.п. 138.1.1, 138.2, 138.8, 139.1.9 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» всього в сумі 1 128 556,25 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 902845 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 225711,25 грн.;

- 0003172202, яким позивачу за порушення п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» всього в сумі 1 021 320 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 817 056 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 204 264 грн.

Як вбачається з акта перевірки та письмових заперечень відповідача, збільшення грошового зобов'язання та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, ґрунтується на обставинах безтоварності господарських операцій між позивачем і ТОВ «УКР СЕРВІС ГРУП».

Безтоварність господарських операцій, в свою чергу, встановлена контролюючим органом на підставі акта про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Укр Сервіс Груп» від 23.03.2015 № 253/26552202/39123362 та неможливості встановлення контролюючим органом наявності у зазначеного контрагента позивача транспортних засобів, складських приміщень, інших виробничих фондів, достатніх трудових ресурсів, необхідних для ефективного ведення господарської діяльності (ст. 9-10 акта перевірки).

Суд відхиляє вказані доводи відповідача, як належні та допустимі докази безтоварності спірних господарських операцій, адже ПК України не містить в собі таких підстав для збільшення платнику податків грошового зобов'язання з ПДВ та податку на прибуток, як порушення норм податкового законодавства іншими особами в ланцюгу постачання товарів (робіт, послуг) або відсутність у ДПІ інформації про основні засоби та трудові ресурси контрагента платника.

Разом з тим, оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та ТОВ «УКР Сервіс Груп» (код ЄДРПОУ 39123362), обставини використання придбаних робіт у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

22 травня 2014 між позивачем (замовник) і ТОВ «Укр Сервіс Груп» (підрядник) укладено договір підряду № 22/05-14, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується на свій ризик, власними і залученими силами та засобами виконати роботи по виготовленню та монтажу нестандартних металоконструкцій, трубопроводів, виконанню загально будівельних робіт на об'єктах замовника, здати об'єкт в експлуатацію, ліквідувати недоробки і дефекти, що виникли з його вини і виявлені в ході приймання робіт.

В обґрунтування необхідності укладення договору № 22/05-14, позивач зазначає, що для виконання договорів генерального підряду, укладених між позивачем і ПАТ «Фармак», ПАТ «Київська кондитерська фабрика «Рошен», ПАТ «Карлсберг Україна», ПАТ «Галактон», тощо (а.с. 32 Том І) та з метою отримання прибутку, ТОВ «Техмонтажпром» уклало договорів підряду з ТОВ «УКР Сервіс Груп» (код ЄДРПОУ 39123362).

Як вбачається з акта № 2449/26-56-22-02-03/38777952 (а.с. 24 Том І), до перевірки позивачем надано акти виконаних будівельних робіт форми КБ-2в, згідно яких ТОВ «Укр Сервіс Груп» здано позивачу будівельні роботи 30.11.2014 та 31.12.2014 відповідно.

Однак, з наданих позивачем до матеріалів справи копії актів виконаних будівельних робіт форми КБ-2в, що складені та підписані між позивачем і первинними замовниками будівельних робіт (Том ІІІ - Том VII), судом встановлено відсутність доказів передачі позивачем виконаних ТОВ «Укр Сервіс Груп» робіт первинним замовника після 30.11.2014 та 31.12.2014.

Натомість, акти виконаних будівельних робіт форми КБ-2в, що підписані між позивачем і ПАТ «Фармак», ПАТ «Київська кондитерська фабрика «Рошен», ПАТ «Карлсберг Україна», ПАТ «Галактон», тощо, свідчать на користь того, що виконані спірним контрагентом роботи, фактично вже були здані ТОВ «Техмонтажпром» первинним замовникам, однак до моменту виконання цих же робіт ТОВ «Укр Сервіс Груп».

Під час розгляду справи суд звертав увагу позивача на необхідність надання додаткових документів, що можуть підтвердити зміст та обсяг виконаних контрагентом будівельних робіт, однак, окрім вищевказаних актів виконаних робіт, податкових накладних та банківських виписок, інших документів позивачем надано не було.

Не було також надано позивачем і опосередкованих доказів, які б могли підтвердити обставини виконання контрагентом будівельних робіт, як то копій проектної та кошторисної документації, актів проміжного приймання та/або попередніх випробувань, зі складанням Актів приймання прихованих робіт та журналу виконання робіт, що, на думку суду, унеможлює встановлення участі ТОВ «УКР Сервіс Груп» у виконанні підрядних робіт на об'єктах будівництва ПАТ «Фармак», ПАТ «Київська кондитерська фабрика «Рошен», ПАТ «Карлсберг Україна», ПАТ «Галактон», тощо.

Матеріали справи не містять будь-якої інформації про надання підряднику генпідрядником і оформлення відповідного акту про фронт робіт; про хід виконання робіт; забезпечення виконання робіт матеріальними ресурсами; залучення до виконання робіт робочої сили та субпідрядників; результати здійснення контролю за якістю виконуваних робіт, матеріальних ресурсів.

Також, в матеріалах справи відсутня будь-яка інформація про види та кількість використаних будівельних матеріалів та обладнання, про їх відвантаження на об'єкти будівництва, не надано копій товарно-транспортних накладних, подорожніх листів, довіреностей, які б свідчили про транспортування та відвантаження будівельних матеріалів на об'єкти будівництва, хоча п. 2.2 Договору № 22/05-14 передбачено, що роботи за договором виконуються з матеріалів замовника, тобто позивача.

У випадку відсутності перевізних документів, позивачем до матеріалів справи не надано жодних доказів змін в бухгалтерському обліку, за наслідками списання матеріальних цінностей на користь ТОВ «УКР Сервіс Груп».

Також, позивачем не надано копій перепусток працівників ТОВ «УКР Сервіс Груп» на об'єкти будівництва.

Суд наголошує, що із наданих документів встановити участь ТОВ «УКР Сервіс Груп» у виконанні підрядних робіт не вбачається можливим, а відтак і їх приймання та подальша реалізація позивачем для виконання договорів генерального підряду, що укладені з ПАТ «Фармак», ПАТ «Київська кондитерська фабрика «Рошен», ПАТ «Карлсберг Україна», ПАТ «Галактон», тощо, не підтверджується.

Наявні в матеріалах справи податкові накладні (а.с. 111-38 Том ІІ) містять лише загальні назви будівельних робіт - без деталізації змісту та обсягу таких робіт; не містять інформації про посаду особи, яка їх підписала, або іншої інформації, що дала б змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарських операції та наявність у неї відповідних повноважень, а відтак в силу наведених вище правових норм такі документи не є належно оформленими первинними документами для підтвердження факту правомірності формування податкового кредиту з ПДВ.

Таким чином, позивачем з посиланням на належні та допустимі докази, в порушення вимог ч.1 ст.11, ч.1 ст.71 КАС України, не доведено фактичного здійснення спірних господарських операцій, а відтак, з урахуванням вказаних обставин, надані документи не можна вважати такими, що підтверджують факт виконання робіт.

При цьому, суд не ставить під сумнів сам факт виконання будівельних робіт безпосередньо позивачем на користь генеральних замовників, адже дані обставини не були предметом перевірки та не є спірними, однак не знаходить підтвердження взаємозв'язку даних будівельних робіт з будівельними роботами, що ніби-то виконані ТОВ «УКР Сервіс Груп».

За таких обставин, суд відзначає, що наявність законодавчо визначених документів для формування податкового кредиту та витрат, зокрема, наявність податкових накладних та актів виконаних будівельних робіт, виписаних платником податку, є обов'язковою, але, не безумовною підставою для визнання правомірності формування платником податку показників податкової звітності за умови, якщо судом буде встановлено, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції не мали реального характеру через їх безтоварність.

Суд відхиляє твердження позивача про те, що наявність доказів оплати (а.с. 139-159 Том ІІ) є достатнім доказом правомірності віднесення сум до податкового кредиту та витрат, адже, як зазначено вище, первинні бухгалтерські та податкові документи є підставою для змін в податковому обліку суб'єкта господарювання, виключно за умови фактичного вчинення господарської операції.

Аналогічні позиції викладені в постанові Верховного Суду України від 21.10.2008 за результатами розгляду скарги Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Євротрейд» до ДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та постанові Верховного Суду України від 15.12.2015 за позовом приватного підприємства «Толеран» до державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві, треті особи - товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Грандбізнес», ТОВ «Хербал Голд», ТОВ «Єврокард», ТОВ «СКМ-Альфа-Груп», про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Тобто, наявність самих лише обставин укладання цивільно-правового договору, формальних доказів про його виконання, не є безумовним свідченням правомірності здійснення змін у податковому обліку такого платника податку.

За таких обставин суд погоджується з доводами податкового органу, що позивачем безпідставно сформований податковий кредит та витрати вказаний період, що призвело до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Аналогічна позиція також викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 20.02.2013 по справі №2а-4458/12/2670.

Суд звертає увагу на приписи Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11, зі змісту якого вбачається, що задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції суди повинні витребувати у платника податків ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків. Відповідні дії можуть бути вчинені судом на підставі пункту 1 частини другої статті 110, статті 114 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі ненадходження витребуваних додаткових доказів у строк, установлений судом, спір може бути розв'язано на підставі наявних у справі доказів. Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у позові платника податків може бути відмовлено.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

У відповідності до вищезазначених приписів Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11: «судам апеляційної інстанції при вирішенні питання про прийняття доказів, які не досліджувалися судом першої інстанції, варто враховувати приписи частини другої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно з наведеною нормою, суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції.

Отже, у разі дослідження судом апеляційної інстанції доказів, які не досліджувалися в суді першої інстанції, апеляційний суд повинен зазначити у своєму рішенні поважні причини, з яких такі докази не могли бути надані до суду першої інстанції. Наведене стосується також і доказів, які були витребувані судом першої інстанції, але не були надані позивачем або відповідачем.».

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до положень частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та відповідно такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Техмонтажпром» - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.О. Арсірій