Постанова № 56248458, 03.03.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2016 року м. Львів № 813/1144/15

09 год. 33 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у колегіальному складі: головуючий суддя Клименко О.М., суддя Гавдик З.В., суддя Ланкевич А.З., за участю секретаря судового засідання Думич Х.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: ОСОБА_1, представник ОСОБА_2;

відповідачів 1-2: представник ОСОБА_3;

відповідача 3: представник ОСОБА_4;

відповідача 4: представник ОСОБА_5;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Міністерства юстиції України, Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на посаді та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Міністерства юстиції України, Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівські області та, після уточнення позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства внутрішніх справ України № 48о/с «По особовому складу» від 16.01.2015 року в частині звільнення ОСОБА_1 із займаної посади;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області № 37о/с від 26.01.2015 року в частині звільнення ОСОБА_1 із займаної посади;

- поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора відділення державної автомобільної інспекції з обслуговування м. Стрий, Стрийського району та м. Моршин ГУ МВС з 26 січня 2015 року;

- стягнути в користь ОСОБА_1 з Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівські області середній заробіток за час вимушеного прогулу;

- зобов'язати Міністерство юстиції України вилучити з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади» відомості про ОСОБА_1 як про особу, щодо якої застосовано заборону, передбачену частиною 3 або 4 ст. 1 Закону України «Про очищення влади»;

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що наказом Міністерства внутрішніх справ України від 16.01.2015 року №48 о/с та наказом ГУ МВС України у Львівській області «По особовому складу» від 26.01.2015 року № 37 о/с його звільнено з органів внутрішніх справ. Вважає, що такі накази є незаконні, прийняті з порушенням норм законодавства, оскільки не відповідають положенням Закону України «Про очищення влади» та Конституції України, позивач не вчиняв жодних дій, які перелічені в Законі України «Про очищення влади», тому положення цього закону не повинні застосовуватись відносно нього, а отже оскаржувані накази підлягають скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідачів 1 та 2 - Міністерства внутрішніх справ України та Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області в судовому засіданні позовні вимоги заперечив та просив в їх задоволенні відмовити через безпідставність. Пояснив, що оскаржувані накази є законними та обґрунтованими, складеними відповідно до чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими. Позивача звільнено з займаної посади відповідно до Закону України «Про очищення влади» у зв'язку з тим, що ним було складено протокол про адміністративне правопорушення відносно учасника мирних акцій протесту в грудні 2013 року, а тому відносно позивача повинні бути застосовані положення вказаного Закону. З цих підстав просить в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Представник відповідача 3 - Міністерства юстиції України в судовому засіданні надав пояснення, аналогічні викладеним у письмових запереченнях, у яких зазначив про відсутність порушеного права позивача та про те, що відомості до реєстру були внесені правомірно на підставі отриманої інформації та будуть виключені за наявності підстав відповідно до п.5 Розділу ІІ Положення про Єдиний державний реєстр осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади».

Представник відповідача Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Львівській області в судовому засіданні проти позову заперечив, зазначив, що звільнення позивача відбулось у відповідності до норм законодавства, просить відмовити у його задоволенні. Вказав, що УДАІ ГУМВСУ у Львівській області з 07.12.2015 року перебуває в стані припинення, всі працівники управління звільнені з займаних посад, працює ліквідаційна комісія, а тому відсутні підстави для поновлення позивача на посаді та стягнення з відповідача в його користь середнього заробітку.

Суд заслухав пояснення позивача, його представника та представників відповідачів, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.02.2010 року ОСОБА_1 був прийнятий на службу в органи внутрішніх справ, на час звільнення працював на посаді інспектора відділення Державної автомобільної інспекції з обслуговування м. Стрий, Стрийського району та м. Моршин Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області.

Згідно рапорту від 29.12.2013 року інспектора ДПС 4 взводу роти СП полку ДПС ДАІ ГУМВС України в м. Києві старшини міліції Таранухи Є.О., 29.12.2013р. під час несення служби близько 13 год. на СП-501 «Богатирська» за межі міста рухалась колона автомобілів з символікою «Євромайдану», водій автомобіля Ауді А6 н.з. НОМЕР_2 не виконав вимогу про зупинку, що надавалась за допомогою жезла та свистка.

06.01.2014 року на адресу УДАІ ГУМВСУ у Львівській області засобами електронного зв'язку з Департаменту ДАІ МВС України надійшов «Алгоритм дій щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно осіб, які порушили ПДР». Вказаним документом був передбачений чіткий порядок дій працівників підрозділів ДАІ при отриманні матеріалів адміністративного провадження щодо складання відповідних протоколів та їх направлення до суду для притягнення винних осіб до відповідальності.

Заступником начальника УДАІ ГУМВС України у м. Києві направлено лист від 08.01.2014 року на ім'я начальника УДАІ ГУМВС України у Львівській області для встановлення особи водія та складання відносно нього адміністративних матеріалів за порушення правил, норм і стандартів у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та прийняття відповідних заходів реагування.

Заступником начальника УДАІ ГУМВС України у Львівській області направлено лист від 09.01.2014 року на ім'я начальника ВДАІ Стрийського МВ ГУМВС України у Львівській області для встановлення особи водія автомобіля АУДІ 100, р. н. НОМЕР_2 та складання відносно нього адміністративних матеріалів за порушення правил, норм і стандартів у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та їх подальшого направлення до відповідного суду.

Позивачем 10.01.2014 року складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_9, в якому визначені порушення вимог п. 2.4, Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ст.122-2 КУпАП та передані матеріали до Стрийського міськрайонного суду Львівської області.

Постановою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 25.02.2014 року провадження у справі про адміністративне порушення за статтею 122-2 КУпАП відносно ОСОБА_9 закрито за відсутності в його діях складу адміністративного порушення.

Судом встановлено, що ОСОБА_9 не був притягнутий до адміністративної відповідальності, як учасник мирних акцій протесту в грудні 2013 року.

27.02.2014 року прокуратурою Львівської області було розпочато кримінальне провадження № 42014140000000035 за фактом перевищення службових повноважень та вчинення службового підроблення працівниками УДАІ ГУМВС України у Львівській області матеріалів про адміністративні правопорушення.

26.03.2014 року прокуратура Львівської області скерувала в ГУ МВС України у Львівській області подання про усунення порушень вимог чинного законодавства при застосуванні заходів адміністративного впливу за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

10.04.2014 року складено висновок службового розслідування по поданню прокуратури Львівської області про усунення порушень вимог чинного законодавства при застосуванні заходів адміністративного впливу за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у якому зазначено, що кримінальне провадження №42014140000000035 від 27.02.2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.365 КК України, стосовно працівників УДАІ ГУМВС України у Львівській області 27.03.2014 року закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, наказ Стрийського МВ ГУМВС України у Львівській області № 117 від 19.03.2014 року, яким притягнуто до дисциплінарної відповідальності старшого лейтенанта ОСОБА_1, скасувати за м'якістю та попередити ОСОБА_1 про неповну посадову відповідність.

Наказом ГУМВС України в Львівській області від 10.04.2014 № 521 наказ Стрийського МВ ГУМВС України у Львівській області № 117 від 19.03.2014 року скасовано та попереджено ОСОБА_1 про неповну посадову відповідність та зменшено щомісячну премію терміном на один місяць у розмірі 25 відсотків.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 16.01.2015 року №48 о/с відповідно до вимог пункту 10 частини 2 ст.3 Закону України «Про очищення влади» від 16.09.2014 року №1682-VII та згідно з пунктами 62 а, 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройний сил ( із поставленням на військовий облік) за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 (М-201362), інспектора відділення Державної автомобільної інспекції з обслуговування м. Стрий, Стрийського району та м. Моршин Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області.

На підставі наказу МВС України № 48 о/с від 16.01.2015 року начальником ГУМВСУ у Львівській області 26.01.2015 року винесено наказ № 37о/с «По особовому складу», яким відповідно до вимог пункту 10 частини 2 ст. 3 Закону України «Про очищення влади» від 16.09.2014 року №1682-VII та згідно з пунктами 62 а, 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройний сил (із поставленням на військовий облік) за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 (М-201362), інспектора відділення Державної автомобільної інспекції з обслуговування м. Стрий, Стрийського району та м. Моршин Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області з 26 січня 2015 року, виплативши йому грошову компенсацію за невикористану відпустку в період роботи з 01 до 26 січня 2015 р. в кількості 2 календарних днів.

При вирішенні спору суд керувався наступним.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні визначені в Законі України «Про очищення влади» від 27.01.2015 року № 132-VIII (далі - Закон №132-VIII).

Відповідно до положень статті 1 вказаного закону очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.

Очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_10, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист.

Протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.

Рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень при виконанні цього Закону оскаржуються в судовому порядку.

Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 3 Закону №132-VIII заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які у період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року обіймали посаду (посади) працівника правоохоронного органу, який складав та/або своєю дією сприяв складенню рапортів, протоколів про адміністративне правопорушення, повідомлень про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, обвинувальних актів стосовно осіб, звільнених від кримінальної або адміністративної відповідальності відповідно до Закону України «Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань» від 29 січня 2014 року N 737-VII, Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України» від 21 лютого 2014 року № 743-VII, та не були звільнені в цей період з відповідної посади (посад) за власним бажанням.

Статтею 4 Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України» від 21 лютого 2014 року № 743-VII (далі - Закон № 743-VII) передбачено звільнення від адміністративної відповідальності осіб, які були учасниками масових акцій протесту, що розпочалися 21 листопада 2013 року, за вчинення в період з 21 листопада 2013 року по день набрання чинності цим Законом включно будь-яких адміністративних правопорушень, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення, за умови, що ці правопорушення пов'язані з масовими акціями протесту, у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною 2 статті 5 Закону № 743-VII виконання цього Закону в частині звільнення від адміністративної відповідальності осіб, зазначених у статті 4 цього Закону, покладається на суди.

Питання про застосування цього Закону суд вирішує в судовому засіданні. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду питання, не перешкоджає проведенню судового засідання (стаття 7 Закону № 743-VII).

Аналогічні норми містили положення Закону України «Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань» від 29 січня 2014 року № 737-VII (далі - Закон № 737-VII).

Системний аналіз положень вказаних нормативних актів дає підстави суду дійти висновку, що передбачена Законом №132-VIII заборона щодо перебування на посаді працівника правоохоронного органу може бути застосована до осіб при сукупності таких обставин:

- така особа в період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року обіймала посаду (посади) працівника правоохоронного органу, який складав та/або своєю дією сприяв складенню рапортів, протоколів про адміністративне правопорушення, повідомлень про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, обвинувальних актів стосовно учасників масових акцій протесту;

- участь порушника в таких масових акціях протесту повинна бути встановлена та доведена;

- учасник масових акцій протесту повинен бути притягнутий, зокрема, до адміністративної відповідальності за дії, які вчинені ним під час таких акцій протесту та, в подальшому, повинен бути звільнений від такої відповідальності відповідно до положень Закону № 743-VII та Закону № 737-VII;

- звільнення від адміністративної відповідальності має відбутись за заявою порушника згідно з рішенням суду в порядку, визначеному Законами № 743-VII та № 737-VII.

В даному випадку, як вже зазначалось, судом встановлено, що ОСОБА_9 не був притягнутий до адміністративної відповідальності за дії, які вказані в складеному позивачем протоколі про адміністративне правопорушення, відтак не був звільнений від такої відповідальності відповідно до положень Закону № 743-VII та Закону № 737-VII.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачами 1 та 2 при прийнятті оскаржуваних наказів безпідставно застосовано до позивача положення Закону №132-VIII та звільнено позивача із займаної посади.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що стаття 5 Закону №132-VIII передбачає проведення перевірки наявності заборон за цим законом.

Звільнення проводиться за наслідками висновку такої перевірки ( ч. 14 ст. 5 Закону №132-VIII).

Єдиним виключенням є п. 2 ПРИКІНЦЕВИХ ТА ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Закону №132-VIII, яким встановлено, що впродовж десяти днів з дня набрання чинності цим Законом керівник органу (орган), до повноважень якого належить звільнення та/або ініціювання звільнення з посади осіб, до яких застосовується заборона, зазначена в частині третій статті 1 цього Закону, на основі критеріїв, визначених частиною першою статті 3 цього Закону.

Особи за зазначеними критеріями звільняються без проведення перевірки. Позивача звільнено за іншими критеріями, ніж передбачені ч. 1 ст. 3 Закону №132-VIII.

Матеріалами справи підтверджено, що позивача звільнено з органів внутрішніх справ, крім іншого, на підставі п.10 ч.2 ст.3 Закону №132-VIII без проведення перевірки передбаченої цим законом.

Проте, Закон №132-VIII передбачає процедуру звільнення без проведення перевірки тільки по ч.1 ст. 3 цього Закону, отже не було дотримано процедуру звільнення з органів внутрішніх справ, оскільки стосовно ОСОБА_1, відповідно до Закону №132-VIII, не було проведено перевірку.

Враховуючи наведене, звільнення позивача на підставі п. 10.ч.2 ст. 3 Закону №132-VIII не може вважатися правомірним, у зв'язку з порушенням порядку звільнення.

Крім цього, в оскаржуваних наказах вказано, що звільнення позивача з займаної посади проведено, в тому числі, на підставі пунктів 62 «а», 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Відповідно до пункту 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів УРСР № 114 від 29.07.1991 року (далі - Положення) особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ. При цьому звільнення проводиться з урахуванням вимог пункту 62 цього Положення.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби провадиться у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік), якщо звільнені особи не досягли граничного віку, встановленого Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» для перебування в запасі осіб, які мають військові звання і за станом здоров'я придатні до військової служби (пункт 62 Положення).

Окрім Положення, порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки регулюються також Законом України «Про міліцію» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 565-XII) та Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Статут).

Статтею 1 Статуту визначено, що службовою дисципліною є дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів МВС підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги.

Відповідно до статті 7 Статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку тощо.

Види дисциплінарних стягнень за порушення службової дисципліни наведені в статті 12 Статуту, найсуворішим з яких є звільнення з органів внутрішніх справ, що застосовується як крайній захід дисциплінарного впливу.

Порядок накладення дисциплінарних стягнень на осіб рядового і начальницького складу врегульовано статтею 14 Статуту.

Зокрема, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органів внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Пунктами 66 і 67 Положення передбачені підстави звільнення зі служби за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, та за вчинення злочину або адміністративного корупційного правопорушення.

Проаналізувавши зазначені норми матеріально права, суд дійшов висновку, що дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів внутрішніх справ і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби. Допущені порушення при виконанні посадовою особою правоохоронного органу вимог законодавства, зокрема позивача при складанні протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_9, не містить ознак такого проступку, а підпадає під поняття порушення службової дисципліни, за яке може бути накладене дисциплінарне стягнення відповідно до статті 12 Статуту.

Аналогічна правова позиція викладена в Постановах Верховного суду України від 29.05.2015 року, від 16.09.2015 року, від 20.10.2015 року, від 15.12.2015 року.

Суд зазначає, що за порушення адміністративного законодавства при складанні протоколів про адміністративні правопорушення на громадян, позивача наказом ГУМВУ у Львівській області № 521 від 10.04.2014 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників ДАІ ГУМВС» вже було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження про неповну посадову відповідність та зменшення щомісячної премії терміном на один місяць у розмірі 25 відсотків. Вказане дисциплінарне стягнення не знято, наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності не скасовано.

Відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

За положеннями статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Наведене дає підстави для висновку про протиправність оскаржуваних наказів та незаконність звільнення позивача з займаної посади.

На переконання суду, відповідачами 1 та 2 не доведено правомірність оскаржуваних наказів в частині звільнення ОСОБА_1 з посади інспектора відділення державної автомобільної інспекції з обслуговування м. Стрий, Стрийського району та м. Моршин ГУ МВС України у Львівській області, у відповідності до вимог, встановлених ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідачі 1 та 2, як суб'єкти владних повноважень, не надали до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своїх дій і рішень.

Відповідно до пункту 24 Положення, порушене право особи рядового або начальницького складу підлягає негайному поновленню; у разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (посаді).

Згідно з частиною 1 статті 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Суд бере до уваги ту обставину, що УДАІ ГУМВС України у Львівській області з 07.12.2015 року перебуває у стані припинення, проте станом на час розгляду справи запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про припинення юридичної особи УДАІ ГУМВС України у Львівській області не внесено.

Відповідно до частини 2 статті 235 Кодексу законів про працю України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

При визначенні середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд враховує положення постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року, якою затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати та наказ МВС України від 31.12.2007 року № 499, яким затверджено Інструкцію про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

Згідно з наявною в матеріалах справи довідкою № 70 від 09.04.2015 року розмір грошового забезпечення позивача за листопад 2014 року становив 2908,50 грн., за грудень 2014 року 3400,41 грн., в листопаді та грудні 2014 року - 61 календарний день. Таким чином, середньоденний заробіток позивача становив 103,43 грн. (2908,50 грн. + 3400,41 грн. : 61). З урахуванням кількості календарних днів вимушеного прогулу за період з 26.01.2015 року по 03.03.2016 року - 403 дні, розмір грошового забезпечення, що підлягає виплаті позивачу становить 41682,29 грн.

Щодо позовної вимоги до Міністерства юстиції України суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону №132-VIII відомості про осіб, щодо яких встановлено заборону, передбачену частиною третьою або четвертою статті 1 цього Закону, вносяться до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади» (далі - Реєстр), що формується та ведеться Міністерством юстиції України.

Згідно з пунктами 4 та 8 Розділу І Положення про Єдиний державний реєстр осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 1704/5 від 16.10.2014 року (далі - Положення № 1704/5) Держателем Реєстру є Міністерство юстиції України, Реєстратором Реєстру є Держатель через Департамент кадрової роботи та державної служби, який вносить або вилучає відомості про осіб, щодо яких застосовано заборону, передбачену частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади».

Пунктом 9 Розділу І Положення № 1704/5 передбачено, що Держатель вносить або вилучає в установленому порядку відомості про осіб, щодо яких застосовано заборону, передбачену частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», Реєстратори надають інформацію з Реєстру у випадках, визначених частиною другою статті 7 Закону України «Про очищення влади», забезпечують оприлюднення інформації на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України, виконують інші функції, передбачені цим Положенням.

Відповідно до пункту 5 розділу ІІ Положення № 1704/5 підставою для вилучення з Реєстру відомостей про особу, щодо якої застосовано заборону, передбачену частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», є надходження до Держателя від органу, який проводив передбачену Законом України «Про очищення влади» перевірку, обґрунтованого рішення про скасування результатів перевірки, яке свідчить про відсутність підстав для застосування до особи, яка проходила перевірку, заборон, визначених статтею 1 Закону України «Про очищення влади», відповідне судове рішення, а також випадки, визначені законом.

Таким чином, підставою для виключення позивача з реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади» є відповідне подання органу, яким такі відомості надані Держателю, а також рішення суду, яке набрало законної сили, про поновлення позивача на посаді.

У зв'язку з цим, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог до Міністерства юстиції України слід відмовити.

Відповідно до вимог, встановлених ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що адміністративний позов слід задовольнити частково.

Відповідно до частини першої статті 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Отже, постанову суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення на користь позивача заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць слід звернути до негайного виконання.

У відповідності до вимог ст.94 КАС України, оскільки судові витрати у формі судового збору позивачем у справі не були понесені, а тому не підлягають стягненню на його користь.

Керуючись ст.ст. 17-19, 35, 71, 94, 160-163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства внутрішніх справ України № 48о/с «По особовому складу» від 16.01.2015 року в частині звільнення ОСОБА_1 із займаної посади.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області № 37о/с від 26.01.2015 року в частині звільнення ОСОБА_1 із займаної посади.

Поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора відділення державної автомобільної інспекції з обслуговування м. Стрий, Стрийського району та м. Моршин ГУ МВС з 26 січня 2015 року.

Стягнути з Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (вул. Перфецького, 19, м. Львів, 79053, код ЄДРПОУ 23312239) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 82440, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 41682 (сорок одна тисяча шістсот вісімдесят дві) грн. 29 коп. без урахування сум обов'язкових до сплати податків та внесків.

В решті позовних вимог відмовити.

В частині поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за один місяць в сумі 3154 (три тисячі сто п'ятдесят чотири) грн. 46 коп. постанова суду виконується негайно.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 03.03.2016 року.

Головуючий суддя Клименко О.М.

Суддя Гавдик З.В.

Суддя Ланкевич А.З