Рішення № 56245824, 01.03.2016, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/15811/15-ц Провадження № 2/522/851/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2016 року Приморський районний суд міста Одеси

у складі : головуючого - судді Ільченко Н.А.

при секретарі Довгань Ж.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одеса цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС» в особі його філії «Інфоксводоканал» про визнання бездіяльності неправомірною та зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ :

В липні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «ІНФОКС» в особі його філії «Інфоксводоканал» про визнання бездіяльності щодо перенесення водопровідної труби з її земельної ділянки за адресою : м. Одеса, вул. Дніпровська, 1 неправомірною, та про зобовязання здійснити перенесення водопровідної труби з її земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Дніпровська, 1 за власний рахунок.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує, що є власником земельної ділянки за адресою : м. Одеса, вул. Дніпровська, 1, та має намір на своїй ділянці побудувати житловий будинок, в звязку з чим у 2013 році звернулася до Управління архітектури та міст обування Одеської міської ради і отримала будівельний паспорт, але розпочати будівництво не може, оскільки по території її земельної ділянки проходить водопровідна труба, яка належить відповідачу.

Також позивач зазначає, що у червні 2015 року вона звернулася до відповідача з заявою про перенесення водопровідної труби з території її земельної ділянки, але відповідач надав їй письмову відповідь про те, що питання переносу здійснюється за рахунок замовника.

В судовому засіданні позивач підтримала позов, а представник відповідача ОСОБА_2 не визнала позов та надала адресовані суду свої письмові заперечення проти позову, які приєднані судом до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи і вислухавши пояснення сторін, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,0784 га, що розташована за адресою : м. Одеса, вул. Дніпровська, 1, кадастровий номер : 5110137600:20:030:0014, на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 295281 від 01.11.2005 р., виданого Одеським міським управлінням земельних ресурсів на підставі рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 15.09.2003 р. у справі № 2-5170/03, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності не землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010550503232 (а.с.6).

При цьому, одержанню позивачем згаданого державного акту на право власності на земельну ділянку за адресою : м. Одеса, вул. Дніпровська, 1, передувало звернення позивача у липні 2012 року до відповідача для узгодження експлікації земель (геодезичної топозйомки в масштабі 1:500), необхідної для отримання державного акту про право власності на земельну ділянку.

Як вбачається з наданої позивачем суду копії геодезичної топозйомки, межі належної позивачу земельної ділянки, а також сама експлікація земель, 06.08.2012 р. та 07.08.2012 р. були узгоджені відділами Філії «Інфоксводоканал» ТОВ «ІНФОКС» (в тому числі Міськводопроводом), з урахуванням гарантій, наданих позивачем щодо надання відповідачу безперешкодного доступу до водопровідного магістрального трубопроводу, що проходить по території її земельної ділянки (а.с.7-8).

Частиною другою статті 34 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» передбачено, що встановлення меж зон санітарної охорони джерел та обєктів централізованого водопостачання здійснюється у процесі розроблення проекту землеустрою.

Відповідно до частини першої статті 36 цього Закону, у межах зони санітарної охорони джерел питної води та обєктів централізованого питного водопостачання господарська та інша діяльність обмежується.

Пунктом 10.20. БНіП 2.04.02-84 (із змінами 1 1986, попр.2000) Водопостачання. Зовнішні мережі і споруди. Частиною 1 «Будівельні норми і правила» встановлено, що ширину санітарно-захисної межі водопроводів, що проходять по незабудованій території, слід приймати від крайніх водопроводів при прокладці в сухих грунтах не менше 10 м при діаметрі до 1000 мм і не менше 20 м при більших діаметрах; в вологих грунтах не менше 50 м незалежно від діаметру.

Додатком 8.1 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», затвердженим наказом Держкоммістобудування від 17.04.1992 р. № 44, визначено відстані від підземних мереж до обєктів будівництва згідно приведеної в цьому Додатку таблиці.

Крім того, як вбачається з заяви позивача від 26.06.2012 р., вона гарантувала відповідачу доступ до водопровідного магістрального трубопроводу, що проходить по території її земельної ділянки (а.с.10).

З огляду на наведене, суд погоджується з доводами представника відповідача стосовно того, що при розробленні проекту землеустрою на належну позивачці земельну ділянку за адресою : м. Одеса, вул. Дніпровська, 1, узгоджуючи геодезичну інформацію (топозйомку), відповідач попередив позивача про неможливість будівництва на частині її земельної ділянки, через яку проходить водопровідний магістральний трубопровід, з чим позивач погодилась, надавши гарантійний лист від 31.07.2012 р. та заяв від 26.06.2012 р.

Більш того, в судовому засіданні позивач не заперечувала ці доводи представника відповідача.

Однак в липні 2015 року позивач звернулася до відповідача з заявою, яка містила вимогу про перенесення з території належної їй земельної ділянки частини водопровідного магістрального трубопроводу.

На вказану заяву позивач отримала письмову відповідь відповідача від 21.07.2015 р. № Г-290, зі змісту якої вбачається, що, по-перше, позивачем було надано відповідачу гарантійний лист від 31.07.2012 р., яким вона гарантувала безперешкодний доступ для проведення ремонтних робіт водопровідної магістралі; по-друге, даний трубопровід діаметром 600 мм, 1966 року будівництва, є одним із водопостачальних водовідводів до житлових масивів пос. Котовського; по-третє, будь-яке будівництво на водопровідних магістралях та в охоронних зонах заборонено; і, по-четверте, питання виносу трубопроводу з-під плями забудови розглядається у порядку, встановленому чинним законодавством України за рахунок замовника.

Вирішуючи дану справу, суд також бере до уваги, що відповідно до ч. 4, 4 ст. 319 ЦК України власність зобовязує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд , -

ВИРІШИВ :

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Повний текст рішення складено 02 березня 2016 року.

Суддя Н.А. Ільченко