Ухвала суду № 56244630, 01.03.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/4817/15-ц 01.03.2016 01.03.2016 01.03.2016

Провадження №22-ц/784/538/16

Справа № 489/4817/15-ц Головуючий першої інстанції: Спінчевська Н.А.

Провадження № 22-ц/784/538/16 Суддя-доповідач Апеляційного суду: Коломієць В.В.

Категорія 39

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі

головуючого Коломієць В.В.

суддів Довжук Т.С., Шолох З.Л.,

із секретарем Гавор В.Б.,

за участю: позивачки ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3, відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, їх представника ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивачки ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13 січня 2016 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - Друга Миколаївська державна нотаріальна контора, про визнання недійсною відмови від прийняття спадщини, визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання права власності на частку квартири,

В С Т А Н О В И Л А :

В липні 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсною відмови від прийняття спадщини, визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання права власності на частку квартири.

Позивачка зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати - ОСОБА_8, яка була власником квартири АДРЕСА_1

Як вказала ОСОБА_2, після смерті матері, перебуваючи у тяжкому психологічному та матеріальному стані, вона разом з відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які є її братом та вітчимом, поїхала до Другої Миколаївської державної нотаріальної контори для написання заяв про прийняття спадщини. У нотаріуса на прохання вітчима підписала документ, який, як вона вважала, була заява про прийняття спадщини, однак, в 2015 році, звернувшись до нотаріуса з питання оформлення спадщини, дізналася про те, що в 2009 році підписала заяву про відмову від спадщини, а також те, що 05 червня 2012 року нотаріусом було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на все майно її брату ОСОБА_4

На думку позивачки, її відмова від спадщини була вчинена під впливом тяжких для неї обставин, а тому є недійсною з підстав, передбачених ст. 233 ЦК України

Посилаючись на викладене, ОСОБА_2 просила визнати недійсною її відмову від прийняття спадщини, визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1, видане ОСОБА_4, а також визнати за нею право власності на ? частку вказаної квартири в порядку спадкування за законом після смерті її матері ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13 січня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивачки ОСОБА_2 - ОСОБА_3, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, незаконність та необґрунтованість рішення суду, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов ОСОБА_2

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_8, після смерті якої відкрилась спадщина, що складалася з квартири АДРЕСА_1 та грошових вкладів.

Заповіт ОСОБА_8 не складала. Її спадкоємцями першої черги за законом є діти померлої - ОСОБА_2 і ОСОБА_4 - та чоловік ОСОБА_5

З матеріалів спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_8, вбачається, що 9 липня 2009 року ОСОБА_4 звернувся до Другої Миколаївської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті матері, а ОСОБА_5 та позивачка ОСОБА_2 - із заявами про відмову від прийняття спадщини на користь ОСОБА_4 (а.с. 23, 24).

5 червня 2012 року державним нотаріусом Другої Миколаївської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 та свідоцтво про право на спадщину за законом на грошові вклади з належними відсотками.

Суд, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що ОСОБА_2 не доведено існування передбаченої законом сукупності обставин для визнання її відмови від спадщини недійсною.

Така оцінка встановлених районним судом обставин є вірною з огляду на нижчевикладене.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу.

Згідно з ч. 5 ст. 1273 ЦК України відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною.

За приписами ч. 5 ст. 1274 ЦК України відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною з підстав, встановлених ст. ст. 225, 229-231 і 233 цьогоКодексу.

Частиною 1 статті 233 ЦК України встановлено, що правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Згідно роз'яснень, викладених у в п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

При цьому під тяжкими обставинами кабального договору слід розуміти не будь-яке несприятливе матеріальне, соціальне та інше становище, а його крайні форми.

Отже, для кваліфікації правочину недійсним за положеннями ст. 233 ЦК України доказуванню підлягають наявність у позивача як тяжких обставини так і крайньої невигідності умов спірного правочину для нього, а також наявність причинно-наслідкового зв'язку між існуючою тяжкою обставиною та вчиненим на вкрай невигідних умовах правочином.

Частиною 3 ст. 10 та ч.1 ст.60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом.

За положеннями ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_2 посилалася на те, що, підписуючи заяву про відмову від прийняття спадщини на користь її брата - відповідача ОСОБА_4, вона знаходилася у важкому психологічному стані у звязку зі смертю її бабусі та матері та у тяжкому матеріальному стані, а тому вважала, що підписує заяву про прийняття спадщини після смерті матері.

Матеріали справи не містять належних та переконливих доказів на підтвердження того, що зазначені позивачкою тяжкі обставини змусили її до відмови від спадщини

Не встановивши факту збігу тяжких для позивачки обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з її волевиявленням укласти угоду на вкрай невигідних умовах, суд дійшов вірного висновку про недоведеність позивачкою вчинення спірного правочину під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах.

До того ж, правочин, що вчиняється особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, характеризується тим, що особа вчиняє його добровільно, усвідомлює свої дії, без наявності насильства, обману чи помилки, але вимушена це зробити через тяжкі обставини і на вкрай невигідних умовах, а тому волевиявлення особи не є вільним і не відповідає його внутрішній волі.

Між тим, як у позовній заяві, так і в апеляційній скарзі зазначено, що внаслідок свого психологічного стану позивачка не розуміла дійсної природи спірного правочину та вважала, що підписує заяву про прийняття спадщини, а не про відмову від неї, при цьому підставою позову зазначено недійсність правочину в зв'язку із вчиненням його під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах (стаття 233 ЦК України).

Отже, суд з'ясував усі обставини, що мають значення для справи, дав належну оцінку наданим сторонами доказам та дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2

Не можна вважати обґрунтованими посилання апеляційної скарги на безпідставність неприйняття судом до уваги обставин, встановлених рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 07.06.2012р. у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Так, даним судовим рішенням встановлена поважність причин пропуску ОСОБА_2 строку на прийняття спадщини за заповітом, що відкрилась після смерті бабусі позивачки - ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, в зв'язку із перебуванням ОСОБА_2 у скрутному матеріальному становищі.

Між тим, вказані обставини не свідчать про те, що відмова ОСОБА_2 від прийняття спадщини, що відкрилась після смерті матері, була вчинена під впливом тяжких для неї обставин для усунення або зменшення яких необхідно було укласти такий правочин на вкрай невигідних для неї умовах.

Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість судового рішення безпідставні і спростовуються висновками суду.

З огляду на наведені обставини, колегія вважає, що оскаржуване рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись статтями 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника позивачки ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - відхилити, а рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13 січня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: В.В. Коломієць

Судді: Т.С. Довжук

З.Л. Шолох