Постанова № 56243346, 03.03.2016, Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області

Справа № 139/129/16-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2016 року смт Муровані Курилівці

Суддя Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області Тучинська Н.В., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Мурованокуриловецькому районі Вінницької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання провести перерахунок пенсії з урахуванням додаткового стажу, -

ВСТАНОВИЛ А:

Позивач з 20 липня 1979 року по 20 листопада 1986 року та з 12 вересня 1988 року по 26 березня 1991 року працював у Норільському гірничо-металургійному комбінаті ім. О.П Завенягіна. Із 20 вересня 1995 року позивач перебуває на обліку в УПФУ у Мурованокуриловецькому районі та отримує пенсію по інвалідності. Зазначені періоди роботи в районах Крайньої Півночі зараховані до загального стажу роботи ОСОБА_1 в одинарному розмірі - 10 років 5 місяців 22 дні.

Відповідно до пункту «д» статті 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, працюючих в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», з врахуванням змін, внесених п. 3 Указу Президії Верховної Ради СРСР «Про розширення пільг для осіб, які працювали в районах Крайньої півночі…» № 1908-VП від 26 вересня 1967 року, працівникам, що переводяться, направляються або запрошеним на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни, за умови укладення ними трудових договорів про роботу в цих районах строком на три роки, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що надає право на отримання пенсії через старість і по інвалідності.

19 листопада 2015 року ОСОБА_1 звернувся до УПФУ у Мурованокуриловецькому районі із заявою про перерахунок пенсії з обчисленням стажу в кратному розмірі за період роботи в районах Крайньої Півночі. 27 січня 2016 року УПФУ у Мурованокуриловецькому районі листом № 64/06-27/02 повідомило про відмову у перерахунку пенсії, оскільки не надано «правильної довідки згідно норм чинного законодавства».

Вважачи таку відмову відповідача неправомірною, ОСОБА_1 19 лютого 2016 року звернувся до суду з вимогою: визнати відмову управління Пенсійного Фонду України у Мурованокуриловецькому районі Вінницької області № 64/06-27/02 від 27 січня 2016 року у перерахунку пенсії з обчисленням стажу в кратному розмірі за період роботи з 20 липня 1979 року по 20 листопада 1986 року та з 12 вересня 1988 року по 26 березня 1991 року в районах Крайньої Півночі неправомірною та зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Мурованокуриловецькому районі Вінницької області зробити перерахунок пенсії із 19 серпня 2015 року з урахуванням кратності 1 рік роботи в районах Крайньої Півночі за 1 рік 6 місяців додаткового пільгового стажу за період роботи з 20 липня 1979 року по 20 листопада 1986 року та з 12 вересня 1988 року по 26 березня 1991 року.

29 лютого 2016 року начальник УПФУ у Мурованокуриловецькому районі подала заперечення (а.с. 18-20), з яких слідує, що з 20 вересня 1995 року ОСОБА_1 було призначено пенсію по інвалідності 3 групи загального захворювання. До загального стажу роботи ОСОБА_1 було зараховано 10 років 5 місяців 22 дні роботи в районах Крайньої Півночі. Зокрема, згідно записів у трудовій книжці ОСОБА_1 з 20 липня 1979 року прийнятий дизелістом 4 розряду в Будівельно-монтажне управління № 3 тресту «Норильсктрубопроводстрой» та звільнений 20 листопада 1986 року. З 12 вересня 1988 року ОСОБА_1 знову прийнято на зазначене підприємство машиністом електростанції, звідки звільнено 26 березня 1991 року. 19 листопада 2015 року ОСОБА_1 звернувся до УПФУ із заявою про перерахунок пенсії із врахуванням кратності періодів роботи в районах Крайньої Півночі. Рішенням від 26 листопада 2015 року заявнику було відмовлено в перерахунку пенсії. Так, відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року. З 01 січня 1991 року пільгове обчислення стажу роботи не застосовується. Положенням про призначення і виплату державних пенсій, затвердженого Постановою ради Міністрів СРСР № 590 від 03 серпня 1972 року, передбачено, що робота в районах Крайньої Півночі, з 01 березня 1960 року зараховується до стажу роботи у полуторному розмірі при умові, якщо працівник мав право на пільги, встановлені ст. 5 Указу Президії ВР СРСР від 10 лютого 1960 року. Пільги, передбачені ст. 5 Указу Президії ВР СРСР від 10 лютого 1960 року, надаються додатково працівникам, що прибули на роботу в райони Крайньої півночі та місцевості, прирівняних до районів Крайньої півночі, при умові укладення ними трудових договорів на строк три роки. Трудові договори укладаються в письмовій формі у двох екземплярах, при цьому один екземпляр видається працівнику. Оскільки трудові договори про підтвердження роботи ОСОБА_1 на Крайній Півночі відсутні, просила відмовити у задоволенні адміністративного позову. Крім того, щодо вимоги позивача про здійснення перерахунку пенсії з 19 серпня 2015 року, зазначила, що до управління ОСОБА_1 звернувся із заявою про перерахунок пенсії 19 листопада 2015 року. Відповідно до ч. 4 ст. 45 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених ч. 1 ст. 35, ч. 2 ст. 38, ч. 3 ст. 42, ч. 5 ст. 48 Закону проводиться у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано після 15 числа.

Розглянувши справу, зокрема, дослідивши та оцінивши всі подані сторонами докази, вивчивши законодавство, приходжу до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення.

Так, із записів у трудовій книжці, виданій 16 травня 1974 року та 15 вересня 1988 року (а.с. 8-9), слідує, що ОСОБА_1 із 20 липня 1979 року прийнятий на роботу дизелістом четвертого розряду у Норільський гірничо-металургійний комбінат ім. О.П. Завенягіна та звільнений з роботи за власним бажанням у зв'язку із зміною місяця проживання 20 листопада 1986 року. 12 вересня 1988 року ОСОБА_1 прийнятий машиністом електростанції 5 розряду у «Норільськтрубопровідбуд» та звільнений 26 березня 1991 року за згодою сторін.

Факт його роботи у вищезазначеному підприємстві також стверджується архівною довідкою, виданою управлінням будівництва ВАТ «Норільський гірничо-металургійний комбінат ім. А.П. Завенягіна» № НК-171-01/2434-з від 21 вересня 2015 року (а.с. 11) та довідкою про фактичну суму заробітку ОСОБА_1, виданою 21 вересня 2015 року (а.с. 12).

Законодавство України про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Закону України « Про недержавне пенсійне забезпечення», законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

За приписами ч. 1 ст. 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

ОСОБА_1 19 листопада 2015 року звернувся до Управління Пенсійного фонду України у Мурованокуриловецькому районі із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням додаткового стажу (а.с. 21).

Управлінням Пенсійного фонду України у Мурованокуриловецькому районі ОСОБА_1 рішенням від 26 листопада 2015 року (а.с. 22) відмовлено у перерахунку пенсії з обчисленням стажу у кратному розмірі за роки роботи в районах Крайньої Півночі. Зокрема, 27 січня 2016 року УПФУ у Мурованокуриловецькому районі листом № 64/06-27/02 повідомило ОСОБА_1 про те, що йому відмовлено у перерахунку пенсії, оскільки не надано «правильної довідки згідно норм чинного законодавства».

З таким рішенням УПФУ у Мурованокуриловецькому районі можна погодитися лише частково.

Так, відповідно до Переліку районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 10 листопада 1967 року за № 1029, з наступними змінами, Норільський гірничо-металургійний комбінат ім. О.П.Завенягіна знаходиться на території Норільського промислового району, який відноситься до районів Крайньої Півночі.

За правилами пункту 5 Прикінцевих положень Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року N 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".

Відповідно до пункту 110 Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженого постановою ради Міністрів СРСР від 3 серпня 1972 року № 590, робота в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, з 1 березня 1960 року зараховується в стаж в полуторному розмірі за умови, якщо працівник мав право на пільги, встановлені статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, працюючих в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».

Відповідно до пункту «д» статті 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року, з врахуванням змін, внесених п.3 Указу Президії Верховної Ради СРСР «Про розширення пільг для осіб, які працювали в районах Крайньої півночі…» № 1908-VП від 26 вересня 1967 року, працівникам, що переводяться, направляються або запрошеним на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни, за умови укладення ними трудових договорів про роботу в цих районах строком на три роки, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що надає право на отримання пенсії через старість і по інвалідності.

Таким чином, для отримання права на пільги, передбачені наведеною статтею, особа повинна укласти строковий трудовий договір.

Факт укладення такого договору є предметом доказування у випадку спору між особою і пенсійним органом. Відповідними доказами може бути трудова книжка, в якій є наявний штамп підприємства про розповсюдження пільг по обчисленню стажу роботи або довідка роботодавця, в якій зазначено про факт роботи за строковим трудовим договором, період, на який він був укладений, та розповсюдження на особу пільг по обчисленню стажу за цей період. Наявність лише запису у трудовій книжці про факт роботи в районах Крайньої Півночі не є достатньою підставою для обчислення стажу з урахуванням кратності.

Відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Як вбачається із розписки-повідомлення (складова заяви про перерахунок пенсії) (зворот а.с. 21), ОСОБА_1 разом із заявою про перерахунок пенсії подав до УПФУ у Мурованокуриловецькому районі копію трудової книжки із записами про роботу в період з 20 липня 1979 року по 20 листопада 1986 року та 12 вересня 1988 року по 26 березня 1991 року в районі Крайньої Півночі (а.с. 8-9), архівну довідку № НК-171-01/2434-з (а.с. 11), що уточнює характер роботи і містить дані про віднесення району роботи до районів Крайньої Півночі, а також про користування пільгами відповідно до Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 року № 148, та довідку про фактичний заробіток за період роботи на Крайній Півночі (а.с. 12).

Інша форма довідки не передбачена чинним законодавством. У поданій ОСОБА_1 довідці вказані всі необхідні вихідні дані.

За таких обставин посилання посадових осіб УПФУ у Мурованокуриловецькому районі у відмові в перерахунку пенсії (а.с. 6) на відсутність вказівки про користування пільгами, передбаченими конкретно п. 5 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", є їх суб'єктивним читанням законодавства і не ґрунтуються на ньому. Зокрема, з наданої ОСОБА_1 довідки слідує, що він користувався всіма пільгам, передбаченими Указом Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", в тому числі і пільгами, зазначеними у п. 5 цього Указу.

Посилання начальника УПФУ у Мурованокуриловецькому районі в запереченнях (а.с. 18-20) на те, що первинні документи, надані ОСОБА_1, не містять даних про укладання ним письмових трудових договорів за час роботи у районі Крайньої Півночі, вважаю помилковими.

Так, відповідно до положень ст. 24 Кодексу законів про працю Української РСР від 01.06.72 р, що діяли момент виникнення трудових відносин між позивачем та роботодавцями, трудовий договір укладається як правило, у письмовій формі, укладання трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівників на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді коли наказу чи розпорядження не було видано, але працівника фактично допущено до роботи. Таким чином, при укладанні трудового договору письмова форма договору в обов'язковому порядку не вимагається.

Аналогічні положення були закріплені в статті 15 Кодексу про працю РСФСР від 09.12.71 року, що діяли на момент перебування у трудових відносинах позивача з роботодавцями, згідно яких також визначено, що трудовий договір (контракт) - це угода між працівником та підприємством, по якому працівник зобов'язується виконувати роботу по певній спеціальності, кваліфікації або посаді з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку, а підприємство зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, передбачені законодавством про працю, і колективним договором і угодою сторін. Відповідно до статті 39 цього Кодексу, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Встановлено, що трудові договори роботодавця з позивачем оформлялися наказами про прийняття його на роботу, що підтверджується записами в трудовій книжці останнього (а.с. 8, 9).

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка працівника.

Крім того, наявність письмового трудового договору не є виключною підставою для пільгового обчислення страхового стажу і вказана норма надає особі можливість надавати вказані документи за її вибором.

Таким чином, відсутність договорів, за наявності трудової книжки та відповідних підтверджуючих документів, які містять відомості щодо користування позивачем пільгами, не є підставою для відмови позивачу у зарахуванні до страхового стажу періоду його роботи у районах Крайньої Півночі.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 06 лютого 2014 року у справі № К/800/38120/13 та від 19 лютого 2014 року у справі № К/800/54770/13.

Отже, приходжу до висновку, що факт укладання трудового договору з роботодавцем та отримання позивачем відповідних пільг, що дає йому право на отримання пенсії на пільгових умовах з урахуванням стажу роботи в умовах Крайньої Півночі, підтверджується записами у трудовій книжці позивача та зазначеними вище довідками, а тому наявність трудової книжки та довідок є достатньою підставою для зарахування стажу з коефіцієнтом кратності.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 30 квітня 2015 року у справі № К/9991/71188/11, від 24 квітня 2015 року у справі № К/800/55962/14.

Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши докази по справі, вважаю, що дії відповідача щодо неврахування до стажу роботи та невиплаті пенсії з урахуванням пільгового обчислення страхового стажу за роботу в районах Крайньої Півночі за період з 20 липня 1979 року по 20 листопада 1986 року та з 12 вересня 1988 року по 31.12.1990 року включно є необґрунтованими та не відповідають наведеним законодавчим нормам.

Щодо періодів стажу з 01 січня 1991 року, погоджуюся з рішенням управління ПФУ у Мурованокуриловецькому районі, оскільки чинним законодавством не передбачено врахування цих періодів роботи в пільговому обчисленні.

Відповідно до статті 1 Тимчасової угоди громадяни Сторін, що домовляються, які пропрацювали не менше 15 календарних років в районах Крайньої Півночі або не менше 20 календарних років в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, незалежно від місця їх постійного проживання на території обох держав мають право на пенсію по старості (за віком): чоловіки - по досягненню 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, жінки - по досягненню 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років. Громадянам Сторін, що домовляються, які працювали як в районах Крайньої Півночі, так і в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, один рік роботи в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, зараховується за дев'ять місяців роботи в районах Крайньої Півночі.

Згідно зі статтею 3 Тимчасової угоди при призначенні пенсії у відповідності із статтею 1 цієї Тимчасової Угоди на території України, компетентні органи Російської Федерації відшкодують витрати на виплату цієї пенсії у тій її частині, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, починаючи з 1 січня 1991 року. У цьому випадку частина пенсії, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, обчислюються за нормами законодавства Російської Федерації. Порядок відшкодування витрат на виплату зазначених вище пенсій регулюються спеціальною Угодою між компетентними органами Сторін. Відшкодування витрат у відповідності із пунктом 1 цієї статті здійснюється до виникнення права на пенсійне забезпечення згідно законодавства України (з врахуванням Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року).

Таким чином, вказана Тимчасова угода надає громадянам Сторін цієї угоди право на достроковий вихід на пенсію по старості (за віком) за вказаних у статті 1 угоди умов, також визначає порядок реалізації цього права, а не встановлює спеціальні правила при обчисленні розміру стажу.

Водночас ні в зазначеній Тимчасовій угоді від 15 січня 1993 року, ні в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року не передбачено пільг при обчисленні стажу роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Не йдеться про пільгове обчислення такого стажу і в Законі України «Про пенсійне забезпечення» та в Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Отже, відсутні підстави для зарахування в пільговому обчисленні і стажу роботи позивача в районах Крайньої Півночі і в прирівняних до них місцевостях з 01 січня 1991 року по 26 березня 1991року.

З огляду на зазначене вважаю доведеною відсутність порушень з боку пенсійного органу щодо не врахування позивачу періоду його роботи з з 01 січня 1991 року по 26 березня 1991року, а тому в цій частині позовна вимога ОСОБА_1 є необґрунтованою та не підлягає до задоволення.

Адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частини 1 і 2 ст. 99 КАС України).

Як слідує, із листа № 64/06-27/02 УПФУ у Мурованокуриловецькому районі (а.с. 6), ОСОБА_1 лише 27 січня 2016 року повідомили про відмову у перерахунку пенсії.

Отже, лише з цієї дати можна рахувати строк, коли позивач дізнався про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

Враховуючи вищевикладене, вважаю абсолютно обґрунтованою вимогу ОСОБА_1 про зобов'язання управління Пенсійного фонду України у Мурованокуриловецькому районі Вінницької області зробити перерахунок пенсії саме із 19 серпня 2015 року, оскільки до суду за захистом своїх прав та інтересів він звернуся 19 лютого 2016 року.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 94 КАС України). Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 87 КАС України).

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 551 гривня 20 копійок, що підтверджується відповідною квитанцією (а.с. 1).

З врахуванням положень ч. 1 ст. 94 КАС України, на користь ОСОБА_1 слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань УПФУ у Мурованокуриловецькому районі судові витрати в сумі 551 гривня 20 копійок.

Керуючись Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Законом України "Про пенсійне забезпечення", Указом Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постановою Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указом Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Положенням про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженого постановою ради Міністрів СРСР від 3 серпня 1972 року № 590, Тимчасовою Угода між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі в галузі пенсійного забезпечення, підписаною 15 січня 1993 року, ст. 24 Кодексу законів про працю Української РСР, ст.ст. 2, 6, 94, 99, 158-163, 183-2 КАС України, суд

п о с т а н о в и в:

Позов задовольнити частково.

Визнати відмову управління Пенсійного Фонду України у Мурованокуриловецькому районі Вінницької області, оформлену листом № 64/06-27/02 від 27 січня 2016 року, у перерахунку пенсії ОСОБА_1 з обчисленням стажу в кратному розмірі за період роботи з 20 липня 1979 року по 20 листопада 1986 року та з 12 вересня 1988 року по 26 березня 1991 року в районах Крайньої Півночі неправомірними.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Мурованокуриловецькому районі Вінницької області зробити перерахунок пенсії ОСОБА_1 із 19 серпня 2015 року з урахуванням кратності 1 рік роботи в районах Крайньої Півночі за 1 рік 6 місяців додаткового пільгового стажу за період роботи з 20 липня 1979 року по 20 листопада 1986 року та з 12 вересня 1988 року по 31 грудня 1990 року включно.

ОСОБА_1 відмовити у вимозі про перерахунок пенсії з урахуванням кратності 1 рік роботи в районах Крайньої Півночі за 1 рік 6 місяців додаткового пільгового стажу за період з 01 січня 1991 року по 26 березня 1991 року.

На користь ОСОБА_1 стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління Пенсійного Фонду України у Мурованокуриловецькому районі Вінницької області судові витрати в сумі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) гривня 20 копійок

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами протягом десяти днів в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Мурованокуриловецький районний суд.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки.

Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя: __