Ухвала суду № 56242566, 01.03.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/1711/16 Головуючий 1 інст. - Панаід І.В.

Справа № 636/2869/13-ц Доповідач - Пономаренко Ю.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді : Пономаренко Ю.А.,

суддів колегії : Шевченко Н.Ф.,

ОСОБА_2,

за участю секретаря: Каплоух Н.Б.,

заслухавши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 08 червня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», за участю третіх осіб - приватного нотаріуса Чугуївського міського нотаріального округу Алексик Тетяни Вікторівни, органу опіки та піклування при виконавчому комітеті Чугуївської міської ради, ОСОБА_7 про визнання договорів кредиту та іпотеки недійсними,

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2013 року ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7 звернулися до суду з вищевказаним позовом.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилались на те, що 21.12.2007 року ОСОБА_3 уклала з ПАТ «Укрсоцбанк» кредитний договір, відповідно до умов якого отримала кредитні кошти у розмірі 35000 доларів США. В забезпечення виконання умов кредитного договору, банк того ж дня уклав із ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_5 договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1.

Просили суд визнати договори кредиту та іпотеки недійсними, зняти заборону відчуження житла та вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек відповідні записи, зобов'язати ОСОБА_3 повернути відповідачу 176750 грн., що еквівалентно 35000 доларів США, зобов'язати відповідача повернути оригінали правовстановлюючих документів на квартиру та виконати рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 02.03.2011 року щодо перерахунку заборгованості за кредитним договором; визнати протиправними дії відповідача щодо передання даних про ОСОБА_3 третім особам без її згоди, в тому числі ТОВ «Кредит експрес Юкрейн Ел.Ел.Сі.» за договором від 31.07.2013 року, посилаючись на те, що банк не роз'яснив їм валютні ризики, а також на те, що у зазначеній квартирі проживає неповнолітній ОСОБА_10, проте орган опіки та піклування не надав попередньої згоди на укладення договору іпотеки.

У липні 2013 року третя особа ОСОБА_7 звернувся до суду з самостійними вимогами щодо предмету спору. В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що перебуває в юридичному шлюбі зі ОСОБА_11 з 03.08.2002 року. Договір кредиту укладено на суму 35000 доларів, що не є дрібним побутовим правочином, проте його згода отримана не була. Крім того, іпотечний договір укладено всупереч прав неповнолітньої дитини, без дозволу органу опіки та піклування.

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 08 червня 2015 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсним іпотечний договір № 806/2-27/1-2/7-030 від 21.12.2007 року, укладений між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 В іншій частині у задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, а також позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ОСОБА_7 - відмовлено. Заяви ПАТ «Укрсоцбанк» про застосування строків позовної даності, а також про накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 залишено без задоволення. Стягнено з ПАТ судовий збір у сумі 214,60 грн. в рівних частках по 107,30 грн. на користь кожного.

Не погодившись з вказаним рішенням суду 1 інстанції, ПАТ «Укрсоцбанк» через свого представника ОСОБА_12 звернулося з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. В своїй апеляційній скарзі просить змінити рішення суду 1 інстанції в частині відмови у визнанні недійсним іпотечного договору № 806/2-27/1-2/7-030 від 21.12.2007 року, укладеного між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 та скасувати в частині стягнення з ПАТ «Укрсоцбанк» судового збору в сумі 214,60 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням суду 1 інстанції, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 звернулися з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що рішення є незаконним, необґрунтованим та постановленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. В своїй апеляційній скарзі просять рішення суду 1 інстанції скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити їх позовні вимоги в повному обсязі.

Не погодившись з вказаним рішенням суду 1 інстанції, ОСОБА_7 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду 1 інстанції в частині відмови у задоволенні його позову про визнання договору кредиту недійсним, ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 06.08.2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_7 задоволено частково. Апеляційну скаргу ПАТ «Укрсоцбанк» задоволено. Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 08 червня 2015 року змінено. В позові ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7 про визнання недійсним договору іпотеки № 806/2-27/1-2/7-030 від 21.12.2007 року, укладеного між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 відмовлено. Рішення в частині стягнення з ПАТ «Укрсоцбанк» на користь ОСОБА_3, ОСОБА_7 судових витрат в розмірі по 107,30 грн. з кожного скасовано. Виключено із резолютивної частини абзац четвертий.

31.08.2015 року ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_7 звернулись до суду з касаційною скаргою. У касаційній скарзі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7 просять скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, й залишити рішення суду першої інстанції в силі.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.12.2015 року рішення апеляційного суду Харківської області від 06.08.2015 року у частині вирішення справи за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договору іпотеки недійсним скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Колегією суддів ВССУ судові рішення в частині вирішення позову про визнання договору кредиту недійсним; зняття заборони відчуження житла та вилучення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек відповідних записів; зобов'язання ОСОБА_3 повернути відповідачеві 176750 грн., що еквівалентно 35 тис. доларів США; зобов'язання відповідача повернути оригінали правовстановлюючих документів на квартиру та виконати рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 02 березня 2011 року щодо перерахунку заборгованості за кредитним договором; визнання протиправними дій відповідача щодо передання даних про ОСОБА_3 третім особам без її згоди, в тому числі ТОВ «Кредит експрес Юкрейн Ел.Ел.Сі» за договором від 31 липня 2013 року, в касаційному порядку не переглядалися відповідно до ст.335 ЦПК України, оскільки не були оскаржені.

Тому колегією суддів рішення суду першої інстанції переглядається тільки за апеляційною скаргою ПАТ «Укрсоцбанк» в частині вирішення позову за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договору іпотеки недійсним.

Відповідно до ст.303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, обґрунтовано виходив з того, що спірна квартира передана в іпотеку без попередньої письмової згоди органів опіки і піклування, що є порушенням норм матеріального законодавства та підставою для визнання договору іпотеки недійсним.

Судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Матеріали справи свідчать, що 21 грудня 2007 року ОСОБА_3 уклала із ПАТ «Укрсоцбанк» кредитний договір, відповідно до умов якого отримала кредитні кошти у розмірі 35000 доларів США.

На забезпечення виконання умов кредитного договору банк того ж дня уклав із ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_3.

Пред'являючи позов, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7 посилалися на те, що орган опіки і піклування не надав попередньої згоди на укладення договору іпотеки, хоча у спірній квартирі на момент його укладення проживав неповнолітній ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Частиною 3 ст.17 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.6 ст.203 ЦК України правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 4 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.

Статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Отже, за змістом зазначених норм матеріального права за умови встановлення місця проживання батьків (усиновлювачів) або одного з них, місце проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, презюмується за місцем проживання батьків (усиновлювачів), а відсутність або наявність факту реєстрації за цим місцем проживання сама по собі не впливає на реалізацію права на свободу вибору місця проживання.

Як вбачається з форми А на ім'я ОСОБА_3, ОСОБА_10, 2000року народження, був зареєстрований за адресою іпотечної квартири разом зі своєю матір'ю. Це підтверджується й відомостями з форми А на ім'я ОСОБА_7 - батька неповнолітного ОСОБА_10, за якими ОСОБА_7 зареєстрований в АДРЕСА_5, однак даних щодо реєстрації його сина ОСОБА_10 за адресою АДРЕСА_4 форма А не містить.

Відповідно до ч.4 ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтерес дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.

Частиною 3 ст.17 Закону України "Про охорону дитинства" встановлено, що батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятись від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватись від імені дитини порукою, видавати зобов'язання.

Отже, відсутність попередньої згоди органу опіки та піклування на здійснення будь-якого правочину стосовно нерухомого майна, право власності або користування яким мають діти, є підставою для визнання такого правочину недійсним. Відсутність реєстрації дитини не є підставою для відмови в позові.

Указаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року № 6-396цс15 і відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів України.

Роз'яснюючи вказані норми закону Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.44 постанови №5 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" зазначив, що суди повинні виходити із того, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладення договору.

Частиною 2 ст. 177 СК України передбачено, що батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти правочини щодо їх майнових прав, до яких належить й право користування, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації.

Судом встановлено і підтверджено виконавчим комітетом Чугуївської міської ради, що попередня згода на передачу в іпотеку житла, право користування на яке має малолітній ОСОБА_10, 2000року народження, органом опіки та піклування не надавалась.

Судова колегія погоджується з висновком суду 1 інстанції, що позбавлення права користування житлом малолітнього ОСОБА_10 призведе до його безпритульності.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.154 СК України батьки мають право на самозахист своєї дитини, повнолітніх дочки та сина. Батьки мають право звертатися до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій за захистом прав та інтересів дитини, а також непрацездатних сина, дочки як їх законні представники без спеціальних на те повноважень.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду 1 інстанції, що договір іпотеки спірної квартири, як такий, що вчинений з порушенням вимог ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», ст.17 Закону України «Про охорону дитинства», ст.177 Сімейного кодексу України і моральних засад суспільства, є недійсним з підстав, передбачених ч.І ст.215, ч.І ст.203 ЦК України.

Відповідно до ст.308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

При такому положенні судова колегія вважає, що суд повно та всебічно дослідив усі обставини по справі, дав їм належну оцінку і постановив законне та обґрунтоване рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального закону.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303,304, п.1 ч.1 ст.307, ст.308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» відхилити.

Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 08 червня 2015 року в частині визнання недійсним іпотечного договору № 806/2-27/1-2/7-030 від 21.12.2007 року, укладеного між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 залишити без змін.

В іншій частині рішення суду не переглядалось.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно з моменту проголошення.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий - Ю.А. Пономаренко

Судді - В.В. Кокоша

Н.Ф. Шевченко