Ухвала суду № 56242501, 25.02.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/794/16 Головуючий 1 інстанції Алфьорова Т.М.

Справа № 645/6324/15-ц Доповідач: Коваленко І.П.

Категорія: житлові.

.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Коваленко І.П

суддів - Овсяннікової А.І., Довгаль А.П.,

при секретарі - Калюжній Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 01 грудня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа - Служба у справах дітей Фрунзенського району Управління служб у справах дітей департаменту праці і соціальної політики Харківської міської ради про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення,-

В С Т А Н О В И Л А :

В липні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа - Служба у справах дітей Фрунзенського району Управління служб у справах дітей департаменту праці і соціальної політики Харківської міської ради про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення.

В обґрунтування своїх вимог посилався на те ,що відповідачі безпідставно мешкають в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_4, який належить йому на праві власності на підставі Свідоцтва про право на спадщину по закону від 17.08.1994 року. Будинком відповідачі користувались для проживання з його усного дозволу, а він на даний час проживає у квартирі, яка належить на праві власності його невістці ОСОБА_2

При вселенні відповідачів у будинок не реєстрував та попереджав про те, що домоволодіння за час його життя буде залишатись у його власності.

Він постійно користувався іншими спорудами домоволодіння, де до цього часу знаходиться його майно та автомобіль.

Більш ніж чотири роки тому він припинив стосунки з невісткою, у квартирі якої проживає, оскільки вона його образила, непристойно висловлювалась щодо його цивільної дружини, перешкоджала доступу до будівлі та не віддає позичені грошові кошти.

Через тривалі суперечки щодо спірного майна та нанесені образи, що призвело до інсульту, категорично відмовляється продовжувати будь-які стосунки з сином та невісткою. Крім того, у зв'язку із значним обсягом грошових коштів, які потрібні для його лікування, не має наміру оплачувати без отримання субсидії квартиру, яка йому не належить та з власницею якої він не спілкується.

Незважаючи на те. що він є власником будинку, відповідачі добровільно звільняти будинок не бажають.

У зв'язку з перешкоджанням відповідачами в користуванні будинком він звертався з заявою до Фрунзенського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області про застосування заходів щодо відповідачів.

Відповідно до ст.ст. 319, 321 ЦК України він має право користування, володіння та розпорядженням своїм майном на свій розсуд, тому просив усунути перешкоди в користуванні належним йому на праві приватної власності будинком АДРЕСА_4 шляхом виселення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 разом з членами їх родини, а саме: з дітьми.

Позивач ОСОБА_3 та його представник в судовому засіданні підтримали позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та пояснили, що мешкають за адресою АДРЕСА_4 понад 15 років і заселилися зі згоди батька ОСОБА_3, так як наприкінці 1999 року була усна домовленість між ними, що вони постійно будуть мешкати з родиною в будинку по АДРЕСА_4, який він фактично їм залишає, а йому купують квартиру.

06.04.2000 р. ОСОБА_3 була куплена квартира за адресою АДРЕСА_1 і з цього часу, і до тепер ОСОБА_3 в ній мешкає.

Квартира була оформлена на ОСОБА_2, і ОСОБА_3 не заперечував проти цього. За цей час ними було зроблено поліпшення цього домоволодіння, встановлено огорожу, сарай, замощено плиткою двір, тощо. У зв'язку з тим, що вони користуються тривалий час вказаним домоволодінням та заселилися як члени сім'ї позивача, тому вважали, що позовні вимоги необгрунтовані і не підлягають задоволенню. Пропозиції щодо укладення договору міни житловими приміщеннями були, але коли ОСОБА_1 навесні 2015 р. став збирати документи, то позивач їх не надав. ОСОБА_3 ніхто не перешкоджав в користуванні будинком і він міг в любий час приходити до нього. Виселятись з будинку не бажають, оскільки вважають, що здійснено обмін примішенями на підставі усної угоди і ними були зроблені чималі невід'ємні поліпшення домоволодіння та поточний ремонт будинку, у зв'язку з чим вже вважають будинок своєю власністю.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 01 грудня 2015 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2, третя особа Служба у справах дітей Фрунзенського району Управління служб у справах дітей Департаменту праці і соціальної політики Харківської міської ради про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення задоволений.

Усунено перешкоди ОСОБА_3 в користуванні належним йому на праві приватної власності будинком АДРЕСА_4.

Виселено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з членами родини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 з будинку АДРЕСА_4, який належить на праві власності ОСОБА_3.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_3 у позові.

Посилаються на незаконність, необґрунтованість рішення суду, постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, оскільки судом першої інстанції безпідставно не були взяті до уваги надані ними докази та пояснення.

Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст..317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно вимог ст..391 ЦК України , власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Судом встановлено і не оспорюється сторонами, що спірним приміщенням є житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4.

Вказаний будинок належить на праві приватної власності ОСОБА_3 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 17.08.1994 року, яке зареєстроване в реєстрі за № 2-2187. (а.с.110-111).

Вказаний будинок в цілому зареєстрований у Харківському міському бюро технічної інвентаризації на праві приватної власності за ОСОБА_3 12.09.1994 року за реєстровим № 37546. (а.с.111).

Відповідачі користуються вказаним будинком з усного дозволу власника ОСОБА_3 без реєстрації в цьому будинку.

ОСОБА_2 має у власності та зареєстрована разом з дітьми у квартирі за адресою: АДРЕСА_1, а ОСОБА_1 зареєстрований у квартирі за адресою: АДРЕСА_5, що підтвердили самі відповідачі в судовому засіданні.

На даний час позивач мешкає у квартирі за адресою: АДРЕСА_3, яка належить на праві власності ОСОБА_2, оскільки відповідачі перешкоджають йому у користуванні належним йому на праві власності будинком, не звільняє його добровільно.

Факт перешкоджання позивачу користуватись належним йому на праві власності будинком підтверджується висновком Фрунзенського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області, з тексту якого вбачається, що позивач 21.07.2015 року звертався з заявою до Фрунзенського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області про застосування заходів до відповідачів, проте розгляд заяви було припинено у зв'язку з тим, що між позивачем за відповідачами вбачаються цивільно-правові відносини. (а.с.48).

Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає ,що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_3

Доводи відповідачів стосовно того, що вони тривалий час проживають у спірному будинку, сплачують комунальні платежі та понесли витрати на ремонт будинку, що свідчить про те, що вони набули право власності та користування цим будинком, т.я. усно уклали договір міни, обґрунтовано не прийняті судом першої інстанції і не приймаються колегією суддів, оскільки чинним законодавством передбачений певний порядок здійснення угод з нерухомістю.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає, що рішення суду законне і обґрунтоване, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

На підставі наведеного та керуючись п.1 ч.1 ст.307, 308, 313, п.1 ч.1 ст.314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 01 грудня 2015 року- залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

судді