Рішення № 56241695, 02.03.2016, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/820/2016 Справа № 641/12034/15-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2016 року

Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі

головуючого судді Мельник І.М.

при секретарі Снвостяновій О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Фонду загальнообовязкового державного страхування України на випадок безробіття в особі Харківського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги,-

В С Т А Н О В И В:

Харківський міський центр зайнятості звернувся до Комінтернівського районного суду м. Харкова з позовною заявою в який просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь незаконно отриману допомогу по безробіттю в сумі 3002,88 гривень, також стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1218. 00 гривень. До суду надійшла заява представника позивача про підтримання позовних вимог в повному обсязі та клопотання про розгляд справи за його відсутності та ухвалення рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлялась своєчасно та належним чином. Про причини неявки до суду не повідомила.

Відповідно норми ч.5 ст. 74 ЦПК України судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. Стороні чи її представникові за їх згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам цивільного процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

За згодою представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Суд, вивчивши матеріали справи, давши добутому правової оцінки, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 05.12.2008 року звернувся до Харківського міськрайонного центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні, де був зареєстрований як такий що шукає роботу з відкриттям персональної картки № 201123008120500006.

За особистою заявою ОСОБА_1 від 06.12.2002 року, наказом директора центру зайнятості від 12.12.2008 року № НТ081212 був наданий статус безробітного з 12.12.2008 р., з призначенням допомоги по безробіттю, як застрахованій особі з урахування страхового стажу, відповідно до п.п. 1,3,4 ст.22, п. 1 ст.23 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та п. 2.1 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 року № 307, строком на 360 календарних днів, з 12.12.2008 року по 06.12.2009 рік.

Відповідача знято з обліку з 03.10.2009 року у звязку з невідвідуванням центру зайнятості протягом 30 і більше календарних днів без поважних причин.

Постановою колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного суду України від 22.09.2015року у справі № 21-2209а15 встановлено, що справи щодо вимог про відшкодування шкоди, завданої субєктом владних повноважень підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, в інших випадках в порядку цивільного.

Відповідно до ст. 2 Кодексу про адміністративне судочинство України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Колегія Верховного суду України дійшла до висновку, що в порядку адміністративного судочинства можуть розглядатися вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності наступних умов: вимоги мають стосуватися шкоди, завданої лише субєктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльність субєктів владних повноважень.

Відповідно до п.4 ч. 1 ст. 18 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Згідно ст. 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, Фонд загальнообовязкового державного соціального страхування на випадок безробіття звертається до суду щодо стягнення з ОСОБА_1 коштів, виплачених як матеріальне забезпечення на випадок безробіття, який підлягає розгляду місцевими судами в порядку цивільного судочинства. Правове обґрунтування позовних вимог полягає в тому, що відповідно до ст. 36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобовязані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обовязків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати її забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до Положення Про Харківський міський центр зайнятості, затвердженого директором Харківського обласного центру зайнятості Харківський міський центр зайнятості робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття утворено відповідно до наказу директора Харківського обласного центру зайнятості від 05.11.2008 р. № 452 шляхом злиття Харківського міськрайонного, Дзержинського, Жовтневого, Комінтернівського, Ленінського, Орджонікідзевського та Червонозаводського районних центрів зайнятості і є правонаступником їх прав та обовязків. Центр підпорядковується Харківському обласному центру зайнятості і забезпечує реалізацію державної політики у сфері зайнятості населення, виконання функцій робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

У звязку з набранням чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення процедури державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичних осіб-підприємців за заявницьким принципом» від 13 травня 2014 року за № 1258-VII, Харківським міським центром зайнятості опрацьовано інформацію яка надійшла з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців стосовно фізичних осіб підприємців, які припинили підприємницьку діяльність.

Так, в базі даних ЄІАС.(NET) в закладці «Довідники ПОУ ЄДРС» 05.02.2015 року внесений запис щодо реєстрації Відповідача як фізичної особи-підприємця з 19.11.2004 року по 03.12.2014 року.

Невиконання ОСОБА_1 обовязку щодо повідомлення про факт реєстрації як фізичної особи - підприємця призвело до безпідставної виплати матеріального забезпечення на випадок безробіття.

Як вбачається з матеріалів справи для підтвердження даного факту Харківським міським центром зайнятості відповідно до п.2.1 Порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 14.12.2012року № 1846/5, направлений запит до Державної реєстраційної служби, з метою отримання витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, для зясування факту реєстрації ОСОБА_1 як фізичної особи підприємця.

11 серпня 2015 року Харківським міським центром зайнятості був отриманий Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за № 20808185 від 01.07.2015 року.

На виконання п. 5 Порядку № 60/62, складений акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 12.08.2015 року за № 296 ФОП.

Перевіркою Харківського міськрайонного центру зайнятості встановлено, що згідно отриманого Витягу з ЄДР, ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа підприємець з 19.11.2004 року.

Запис щодо проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності за судовим рішенням внесено 03.12.2014 року.

Таким чином, на день реєстрації в центрі зайнятості та в період перебування на обліку Відповідач був зареєстрований як ФОП. Документів щодо припинення підприємницької діяльності не надавав та стверджував, що не зареєстрований як фізична особа - підприємець, про що свідчить його особистий підпис в заяві на надання статусу безробітного.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» № 804-XII від 01.03.1991 (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин): зайнятість це діяльність громадян, повязана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.

В Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах:

а) працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном, у фізичних осіб;

б) громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України "Про особисте селянське господарство";

в) обрані, призначені або затверджені на оплачувану посаду в органах державної влади, управління та громадських об'єднаннях;

г) які проходять службу в Збройних Силах України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, військах внутрішньої та конвойної охорони і Цивільної оборони України, органах внутрішніх справ України, інших військових формуваннях, створених відповідно до законодавства України,Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, альтернативну (невійськову) службу;

е) які проходять професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації з відривом від виробництва; навчаються в денних загальноосвітніх школах і вищих навчальних закладах;

ж) працюючі громадяни інших країн, які тимчасово перебувають в Україні і виконують функції, не пов'язані із забезпеченням діяльності посольств і місій.

Відповідно до ст. 36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02 березня 2000 року за № 1533-III, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обовязків та зловживання ними стягується з особи з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно з ч. 3 ст. 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» від № 755-IV вiд 15.05.2003 року, фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця.

Згідно ч.7 ст.47 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» за відсутності підстав для залишення документів, які подані для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення фізичної особи - підприємця щодо припинення нею підприємницької діяльності, без розгляду зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня з дати надходження цих документів внести до Єдиного державного реєстру запис про рішення щодо припинення нею підприємницької діяльності та передати органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування повідомлення про внесення такого запису.

Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем є датою державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем.

Відповідно до п.5 ст.49 (яка діяла до13.05.2014 року) Закону України «Про державну реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» передбачається згідно порядку державної реєстрації припинення підприємницької діяльності за судовим рішенням, що не пов'язано з банкрутством фізичної особи - підприємця, здійснюється за процедурами, встановленими частинами 9 - 18 статті 47 даного Закону.

Пунктом 9 ст. 47 України «Про державну реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» передбачено, що для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням фізична особа - підприємець або уповноважена нею особа не раніше двох місяців з дати публікації повідомлення у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації подає державному реєстратору особисто (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення) такі документи:

заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою підприємцем за її рішенням;

свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця;

довідку відповідного органу державної податкової служби про зняття фізичної особи - підприємця з обліку як платника податків;

довідку відповідного органу Пенсійного фонду України про зняття з обліку;

довідки відповідних органів фондів соціального страхування про зняття з обліку.

Таким чином, ОСОБА_1 не вжив усі необхідні дії для припинення підприємницької діяльності.

У звязку з цим, Харківським міським центром зайнятості, 12.08.2015 року виданий наказ за № 1163 «Про повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю ПІБ ОСОБА_1» за період з 12.12.2008 року по 27.07.2009 року у сумі 3002 грн. 88 коп.

На виконання п.7 Порядку, 14.08.2015 року Відповідачу було направлено лист претензію № ХМЦЗ-02-11023-26/15 разом з наказом про повернення коштів та актом розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» з пропозицією повернути кошти протягом 15 календарних днів з дня отримання претензії у добровільному порядку.

На момент подання позовної заяви сума незаконно отриманої допомоги Відповідачем на рахунок Харківського міського центру зайнятості не повернута.

Посилаючись на вказані обставини позивач просить стягнути виниклу заборгованість з відповідача відповідно до його зобовязань, а також стягнути з ОСОБА_1 понесені позивачем витрати по сплаті судового збору.

Враховуючи що ОСОБА_1. взятих на себе зобов'язань не виконує, суд знаходить позовні вимоги Фонду загальнообовязкового державного страхування України про стягнення з відповідача боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Питання про стягнення судових витрат, суд вирішує відповідно до ст. 88 ЦПК України.

На підставі ст.124 Конституції України, ст.ст. 36, 39 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", ст. 1166 Цивільного кодексу України, ст. ст. 3, 10, 11, 15, 60, 88, 209, 107, 109, 110, 119, 212-215, 224 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Фонду загальнообовязкового державного страхування України на випадок безробіття в особі Харківського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) на користь Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України в особі Харківського міського центру зайнятості вартість матеріального забезпечення на випадок безробіття у сумі 3002, 88 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) на користь Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України в особі Харківського міського центру зайнятості витрати по сплаті судового збору в розмірі 1218,00 грн.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Комінтернівський районний суд м. Харкова протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутніми в судовому засіданні під час проголошення судового рішення протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданого протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: ОСОБА_2