Рішення № 56241147, 26.02.2016, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/18686/15-ц

н/п 2/640/369/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2016 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Попрас В.О.,

при секретарі - Томіної І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Казем, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором позики та зустрічним позовом ОСОБА_2 Казем до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договору позики недійсним, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 заборгованість станом на 15.06.2015 р. за договором позики від 16.08.2014 р. у вигляді неповернутої частинипозичених коштів, процентів за користування ними, трьох процентів річних від простроченого поверненням суми заборгованості та передбаченої умовами договору позики неустойку в сумі, еквівалентній 8095 доларів США за курсом Національного банку України на день ухвалення рішення. В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на те, що 16.08.2014 р. відповідачі ОСОБА_2 Казем та ОСОБА_3 позичили у позивачки ОСОБА_1 валютні цінності у розмірі 8000 доларів США, про що було складено договір. Зважаючи на цю домовленість, відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зобов'язалися повернути позичені у позивача кошти у певному обсязі та строки відповідно до умови п.1 договору позики: по 4 000 доларів США не пізніше 25 грудня 2014 року та 25 березня 2015 року. В забезпечення виконання відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 їхніх зобов'язань за договором позики, між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 того ж дня був укладений договір поруки, відповідно до умов якого відповідач ОСОБА_4 поручився перед позивачем за повернення відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позичених коштів. Відповідачі порушили умови укладеного із позивачем договору позики, термін остаточного виконання ними зобов'язань за договором позики сплинув 25 березня 2015 року, але відповідачі виконали свої обов'язки за ним тільки частково, повернувши позивачеві за весь час дії договору всього лише 4 000 доларів США. У зв'язку із порушенням відповідачами їхніх зобов'язань за поговором позики, позивачка змушена звернутися в суд за захистом своїх порушених прав кредитора. Позивачка вважає, що відповідно до ст.1048 ЦК України з відповідачів слід стягнути проценти за весь період користування позиченими у неї коштами у розмірі 829 доларів США. Крім того, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних. Належні до стягнення з відповідачів три проценти річних від простроченого поверненням позивачеві боргу за договором позики від 16 серпня 2014 року в період з 26 березня 2015 року по день звернення в суд із цим позовом 15 червня 2015 року становить 26 доларів США. Відповідно до п.7 Договору позики сторони домовилися, що у разі прострочення термінів повернення позики згідно з п.2 договору вони зобов'язані повернути позичені кошти з урахуванням порядку та умов згідно ст.ст.1050, 625 ЦК України, а також сплатити неустойку (штраф, пеню, договірну фінансову санкцію) з розрахунку 1,0% (один відсоток) від неповернутої чи несвоєчасно повернутої суми позики за кожний день такого прострочення та відшкодувати позикодавцеві завдані таким порушенням позичальників збитки та моральну шкоду, тому з відповідачів на користь позивача слід стягнути неустойку, за прострочення виконання зобов'язання в період з 26 березня 2014 року по 15 червня 2015 року у розмірі 3240 доларів США.

Відповідач ОСОБА_2 Казем звернувся до суду з зустрічним позовом, в якому просить визнати недійсним договір позики від 16.08.2014 р., укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_3 В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що вимоги ОСОБА_1 є незаконним, договір позики вважає недійсним, оскільки грошові кошти за цим договором взагалі не передавались та не отримувались, відповідно й не поверталися. Правовідносини щодо укладання угоди врегульовані положенням Цивільного кодексу України. Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Статтею 1047 ЦК України встановлено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа - незалежно від суми. На підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Відповідно до ст.1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

В судове засідання позивачка не зявилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, подала заяву, в якій просить розглядати справу за її відсутності, позов просить задовольнити в повному обсязі. В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_6 позовні вимоги підтримав, позов просив задовольнити, в задоволенні зустрічного позову просив відмовити.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_7 проти позову ОСОБА_1 заперечували, зустрічний позов ОСОБА_2 просили задовольнити в повному обсязі, посилаючись на те, що ОСОБА_2 орендував у ОСОБА_4 магазин на ТЦ «Барабашова». Коли ОСОБА_4 арештували, його інтереси представляли - матір ОСОБА_1 та брат ОСОБА_8, яким після оренди ОСОБА_2 повернув ключі від магазину. Пізніше ОСОБА_4 запропонував ОСОБА_2 купити магазин за 8 тисяч доларів США в розстрочку. Домовились, що мати ОСОБА_4 в адміністрації ТЦ «Барабашова» відмовиться від магазину, а ОСОБА_2 оформить магазина на себе. Зустрілись з ОСОБА_8, який приніс договір позики і відповідачі ОСОБА_2 та його дружина ОСОБА_3 підписали договір позики від 16.08.2014 р. Мати ОСОБА_4 ОСОБА_1 запевнила ОСОБА_2, що вона відмовилась від магазину і вони можуть йти в адміністрацію ТЦ «Барабашова» та переоформляти магазин на себе. Проте, коли ОСОБА_2 прийшов в адміністрацію ТЦ «Бабабашова», його повідомили, що магазин у ОСОБА_4 відібрали, так як він не сплачував орендну плату більше 3 місяців. ОСОБА_2 не заперечує, що підписав договір позики від 16.08.2014 р., проте, гроші за договором не отримував і не повертав.

Відповідачка ОСОБА_3 проти позову ОСОБА_1 заперечувала та пояснила, що договір вона підписала, але не читала, ніяких грошей не отримувала, тому в позові ОСОБА_1 просила відмовити. Зустрічний позов ОСОБА_2 підтримала, просила його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_4 та третя особа ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилися, про час і місце судового засідання повідомлені у встановленому порядку. Представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_8 подав заяву, в якій вказує, що відповідач ОСОБА_4 позов ОСОБА_1 визнає, просить справу розглянути у відсутність ОСОБА_4 Третя особа ОСОБА_5 подав заяву, в якій просив позов ОСОБА_1 задовольнити, в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовити. Враховуючи, що в справі є достатні матеріали про права і взаємовідносини сторін, суд розглядає справу у відсутність відповідача ОСОБА_4 та третьої особи ОСОБА_5 відповідно до ст.169 ЦПК України.

Суд, заслухавши представника позивачки, відповідача ОСОБА_2 та його представника, відповідачку ОСОБА_3, дослідивши докази по справі, вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню в повному обсязі, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 слід відмовити з наступних підстав.

Судом установлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

16 серпня 2014 року між ОСОБА_1, з однієї сторони, та ОСОБА_2 Казем, ОСОБА_3, з іншої сторони, укладено договір позики, згідно умов якого ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно позичили у ОСОБА_1 валютні цінності у розмірі 8000 доларів США.

Згідно умов договору від 16.08.2014 р. ОСОБА_1 передала ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позику у сумі 8000 доларів США, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зобовязалися солідарно повернути позичені кошти частинами, а саме: не пізніше 25 грудня 2014 року - 4000 доларів США, не пізніше 25 березня 2015 року - 4000 доларів США.

Статтею 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справу не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

В позовній заяві позивачка вказує, що неповернута частина грошових коштів за договором позики від 16.08.2014 р. складає 4000 доларів США.

Відповідно до вимог ст.1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Згідно розрахунку загальна сума процентів за весь період користування позиченими грошовими коштами за договором позики від 16.08.2014 р. складає 829,00 доларів США.

Відповідно до п.7 договору позики від 16.08.2014 р. в разі недотримання позичальниками термінів повернення позики згідно п.2 договору, незалежно від направлення чи не направлення позикодавцем на їхню адресу відповідного змісту вимоги, позивальники зобов'язані повернути позичені кошти з урахуванням порядку та умов згідно ст.ст.1050, 625 ЦК України, а також сплатити неустойку (штраф, пеню, договірну фінансову санкцію) з розрахунку 1,0% (один відсоток) від неповернутої чи несвоєчасно повернутої суми позики за кожний день такого прострочення та відшкодувати позикодавцеві завдані таким порушенням позичальників збитки та моральну шкоду.

Згідно ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобовязаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання, що передбачено ч.1 ст.625 ЦК України.

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку три проценти від простроченої поверненням суми заборгованості за договором позики від 16.08.2014 р. за час прострочення в період з 26 березня 2015 року по день звернення до суду - 15 червня 2015 року становить 26,00 доларів США.

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.

Відповідно до п.п.2, 3 ч.1 ст.611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно розрахунку розмір неустойки за договором позики від 16.08.2014 р. за прострочення виконання зобов'язання в період з 26 березня 2014 року по 15 червня 2015 року складає 3240,00 доларів США.

16.08.2014 р. між ОСОБА_1 (Кредитор), з одного боку, та ОСОБА_4 (Поручитель) в особі представника ОСОБА_8, з іншого боку, укладено договір поруки, за яким Поручитель - ОСОБА_4 поручається перед Кредитором - ОСОБА_1 за виконання зобовязань Боржників - ОСОБА_2 Казем та ОСОБА_3 з повернення боргу відповідно до укладеного ними з Кредитором - ОСОБА_1 договору позики від 16 серпня 2014 року, за яким ОСОБА_1 надала ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позику в сумі 8000 доларів США, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зобовязались повернути ОСОБА_1 позичені кошти частинами в такому порядку та строки: не пізніше 25 грудня 2014 4 тисячі доларів США; не пізніше 25 березня 2015 року 4 тисячі доларів США.

У відповідності до ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобовязання забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники якщо договором поруки не встановлено додаткову відповідальність поручителя, у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків. Особи які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

У відповідності до п.1.2 Договору поруки від 16.08.2014 р. в разі порушення боржником зобовязань за основним договором, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Таким чином, заборгованість за договором позики від 16.08.2014 р. на користь позивачки підлягає стягненню солідарно з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, який є поручителем перед ОСОБА_1 за виконання обовязків за договором позики від 16.08.2014 р. позичальниками ОСОБА_2, ОСОБА_3

Приймаючи до уваги викладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі та стягує солідарно з відповідачів ОСОБА_2 Казем, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь позивачки ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 16.08.2014 р. станом на 15.06.2015 р., що складається з: заборгованості за позикою у розмірі 4000,00 доларів США, що за курсом Національного Банку України на 26.02.2016 р., становить 108994,57 грн.; заборгованості по процентам за користування коштами у розмірі 829,00 доларів США, що за курсом НБУ на 26.02.2016 р., становить 22589,12 грн.; три проценти річних від простроченої суми у розмірі 26,00 доларів США, що за курсом НБУ на 26.02.2016 р., становить 708,46 грн.; неустойки за прострочення зобовязання у розмірі 3240 доларів США, що за курсом НБУ на 26.02.2016 р., становить 88285,60 грн.; а всього 8095 доларів США, що за курсом, встановленим НБУ станом на 26.02.2016 р., становить 220 577 грн.75 коп.

Позовні вимоги зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики від 16.08.2014 р., укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_3, задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

В обґрунтування позовних вимог про визнання недійсним спірного договору позики, ОСОБА_2 посилався на те, що він грошових коштів за цим договором не отримував, проте в судовому засіданні належними та допустимими доказами ОСОБА_2 не довів, що не отримував грошових коштів за договором позики від 16.08.2014 р., укладеному з ОСОБА_1

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками, що встановлено статтею 1046 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Договір позики від 16.08.2014 р. укладений в письмовій формі, в договорі зазначається, що позикодавець передала, а позичальники солідарно прийняли в позику валютні цінності у вигляді в натурі та на суму 8000 (вісім тисяч) доларів США. Договір підписаний сторонами.

Таким чином, укладений 16.08.2014 р. договір позики повністю відповідають вимогам чинного законодавства України та містить всі істотні умови, передбачені законом для таких договорів.

До моменту звернення позивачки ОСОБА_1 до суду, відповідачі спірний договір позики не оспорювали, з позовами про визнання договору позики недійсним до суду не звертались.

У відповідності до вимог ч.2 ст.1051 ЦК України якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

Позивач по зустрічному позову ОСОБА_2 не посилається на те, що спірний договір позики був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини, а також не надав доказів, підтверджуючих той факт, що спірний договір позики був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

Таким чином, позивачем по зустрічному позову ОСОБА_2 не надано доказів в обґрунтування позовних вимог про визнання недійсними договору позики від 16.08.2014 р. із зазначених у позовній заяві підстав.

Згідно ст.ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає справу не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.

Враховуючи викладене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики від 16.08.2014 р.

У відповідності зі ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалене рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому з відповідачів на користь позивачки слід стягнути понесені позивачкою витрати, а тому суд стягує з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з кожного на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір у розмірі 600 грн.

Крім того, з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з кожного на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 135 грн. 26 коп., оскільки при подачі позову позивачкою ОСОБА_1 судовий збір сплачено не в повному обсязі, враховуючи збільшення курсу долару США Національним Банком України з моменту подачі позову до моменту ухвалення судом рішення та суму грошових коштів, які стягується судом з відповідачів на користь позивачки.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 212, 213, 215 ЦПК України, ст.ст. 530, 536, 546, 611, 625, 1046 - 1053 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 Казем ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_3 ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 16.08.2014 року станом на 15.06.2015р. що складається з: заборгованості за позикою у розмірі 4000,00 доларів США, що за курсом Національного Банку України на 26.02.2016 р., становить 108994,57 грн., заборгованості по процентам за користування коштами у розмірі 829,00 доларів США, що за курсом НБУ на 26.02.2016 р., становить 22589,12 грн., три проценти річних від простроченої суми у розмірі 26,00 доларів США, що за курсом НБУ на 26.02.2016 р., становить 708,46 грн., неустойки за прострочення зобовязання у розмірі 3240 доларів США, що за курсом НБУ на 26.02.2016 р., становить 88285,60 грн., а всього 8095 доларів США, що за курсом, встановленим НБУ станом на 26.02.2016 р., становить 220 577 гривень 75 коп. /двісті двадцять тисяч пятсот сімдесят сім гривень 75 коп./

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 Казем до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договору позики недійсним відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 Казем, ОСОБА_3 з кожного на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 900 грн. /девятсот грн./

Стягнути з ОСОБА_2 Казем, ОСОБА_3 з кожного судовий збір на користь держави у розмірі 202,89 грн. /двісті дві грн. 89 коп./ на наступні реквізити: р/р 31219206700004, код бюджетної класифікації 22030001, код одержувача 37999675, банк одержувача ГУДКУ у Харківській області, МФО банку одержувача 851011, призначення платежу судовий збір за позовом ОСОБА_1 Київський районний суд м. Харкова, код ЄДРПОУ 02893746.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ