Ухвала суду № 56240907, 02.03.2016, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/5756/15

№2/639/109/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 березня 2016 року Жовтневий районний суд м. Харкова

у складі: головуючого судді Іванової І.В.

за участю секретаря Тущенко Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за позовом Прокурора Жовтневого району м. Харкова , ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3, треті особи Управліня служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання недійсним договору іпотеки , виселення, вселення, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Жовтневого районного суду м. Харкова знаходиться вищевказана цивільна справа.

01.03 2016 року відповідач ОСОБА_2 надала суду заяву про відвід судді Іванової І.В. посилаючись на те, що вона будучи відповідачем по вказаній вище справі , сподівалася на справедливий і неупереджений розгляд справи незалежним та безстороннім судом, виключно на підставі повного і всебічного встановлення судом обставин спірних правовідносин. Проте, ситуація , що реально склалася під час розгляду справи, надала чітке розуміння відповідачем та її представнику , що субєктивне відношення судді Іванової І.В. до справи перешкоджає їй реалізувати її невідємне позитивне право на повний , законний, всебічний та неупереджений розгляд справи, обовязок реалізації якого покладений на державу безпосередньо Конституцією України. Так, суддя Іванова І.В. перед судовим засіданням у справі та після кожного судового засідання дозволяла собі вчинки ,які викликають сумнів у її обєктивності, незалежності та неупередженості, при цьому явно демонструючи своє прихильне ставлення до однієї із сторін провадження. Викликає занепокоєння той факт, що участь у цивільній справі беруть не лише зазначені особи, а ще й так званий «Іванов Григорій», який скоріше за все , є батьком ОСОБА_1. Так, не будучи ані позивачем, ані відповідачем, ані третьою особою, чи їхнім представником, ОСОБА_5 перед кожним судовим засіданням спілкувався з секретарем судового засідання та головуючим у справі суддею Івановою І.В. про стан та хід розгляду справи, цікавився у них про матеріали справи, що надійшли до суду стосовно цивільної справи. за позовом його сина, розповідав секретареві та головуючому неправдиві, а тим більше образливі речі відносно відповідача ОСОБА_2. При цьому, як секретар судового засідання, так і головуючий , попри всі заборони на те цивільно- процесуального законодавства, надавали ОСОБА_5 інформацію про стан розгляду справи та дозволяли собі обговорювати з ОСОБА_5 перебіг розгляду цивільної справи. І це при тому , що свідками цих обговорювань та консультацій були її представники. Зокрема , перед початком судового засідання, яке було призначене на 2 лютого 2016 року о 14 годині 30 хвилин, її представники став свідком того, що секретар судового засідання перед залом судових засідань/а точніше перед кабінетом судді Іванової І.В., який вона використовує замість залу судових засідань/ розповідала ОСОБА_5, який бере участь у справі, про відповідь, що прийшла на запит суду. Також ОСОБА_5 дозволив собі розповідати секретареві судового засідання про те, що ОСОБА_2 нібито «паскуда» та шахрайка». Розуміючи те, що секретар судового засідання не має жодного наміру зупинити ОСОБА_5 та переривати подібну розмову, її представник просто був змушений зробити секретареві судового засідання та ОСОБА_5 зауваження недопустимості таких розмов. У відповідь на це зауваження ОСОБА_5 перекинувся із брудною, неадекватною та позбавленню будь-якої логіки лайкою на самого її представника . Адже , буквально через декілька хвилин після словесної перепалки з її представником , ОСОБА_5 почав комусь дзвонити зі свого мобільного телефону. Після цього ОСОБА_5 кудись зник. Як виявилося пізніше, він телефонував нікому іншому як самій судді Івановій І.В.. Це підтвердила , власне кажучи сама судді після того , як вона прийшла до свого кабінету, де мало відбутися судове засідання, головуючий у справі ОСОБА_6 мабуть при цьому просто не помітивши присутність її представника , сказала ОСОБА_1 та відповідачеві ОСОБА_3 , що «а ваш дідусь мені тільки що дзвонив » . Після проведення судового засіданні , 2 лютого 2016 року суддя Іванова І.В. надала правову консультацію відповідачеві ОСОБА_3, а саме розяснила , що її син ОСОБА_1, позивач у цій же справі, повинен в будь-який час подати до суду відповідне клопотання про накладення арешту на нерухоме майно, яке знаходиться у неї в іпотеці. Судді Іванова І.В. застосовує професіональні знання та службове становище всупереч принципам правосуддя, відкрито демонструє заінтересованість в результатах розгляду справи на користь позивачів , що автоматично має виключати участь такого судді у розгляді справи. Така поведінка судді є грубим порушенням її конституційних прав . На її переконання , якщо вона чи її представники судді неприємні, якщо суддя має особисті образи на позивача чи її представників, якщо вона має будь-які претензії немайнового особистого характеру до неї, матеріально залежить від позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_3 чи від ОСОБА_5, або якщо існують будь-які інші підстави, передбачені ч. 1 ст. 20 ЦПК України , це питання мало бути вирішено в порядку ст. 23 ЦПК України. Також викликає стурбованість і однаковість прізвища судді з прізвищем позивача та з прізвищем гр.. ОСОБА_5, з яким суддя «любить говорити по телефону», що наводить на думку про їхні можливі родинні звязки. У звязку з цим , вона була змушене звернутися до ВККСУ з відповідною скаргою на дії головуючого в цивільній справі. На її думку факт подання нею скарги на дії судді Іванової І.В. матиме наслідком особисту образу головуючого та загострить конфлікт між відповідачем та суддею, збільшує напруження між сторонами у справі. Дії судді викликають сумнів в її обєктивності та неупередженості, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 20 ЦПК України , є підставою для відводу судді.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судове засідання не зявився , надав заяву про розгляд заяви про відвід судді Івановій І.В. , за його відсутністю.

Суд, вислухав думку учасників судового розгляду з приводу заяви про відвід судді Івановій І.В. , вважає, що такий не обґрунтований та не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

На підставах, зазначених у статтях 20, 21 і 22 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у справі. Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим до початку з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами (ч. ч. 2, 3 ст. 23 ЦПК України).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 20 ЦПК України, суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу, якщо є інші обставини , які викликають сумнів в обєктивності та неупередженості судді. Жодних підстав, які б виключали участь судді Іванової І.В. в розгляді вищевказаної справи , передбачених ст. 20 ЦПК України , не встановлено.

Доводи відповідача ОСОБА_2 , викладені у заяві про відвід, щодо сумнів в об'єктивності та неупередженості судді не відповідають дійсності, є надуманими .

Наведені відповідачем доводи щодо відводу судді є її суб'єктивною думкою, котра не підтверджена, і не свідчить про наявність обставин, які би викликали сумніви в неупередженості, об'єктивності судді та унеможливлювали ухвалення суддею об'єктивного рішення у справі.

За таких обставин, заява про відвід головуючого судді є безпідставною і необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 20,21,22,23 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви відповідача ОСОБА_7 про відвід судді Івановій І.В. відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І.В. Іванова