Ухвала суду № 56240159, 25.02.2016, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/319/16 Головуючий у суді І-ї інстанції Андріянов О. В.

Категорія - спори,що виникають із договорів найму (оренди)

Доповідач Сукач Т. О.

УХВАЛА

Іменем України

25.02.2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді - Сукач Т.О.

суддів - Бубличенко В.П.

Мурашка С.І.

при секретарі - Савченко Н.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до приватного підприємства «Степ» про розірвання договору оренди землі, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 01 грудня 2015 року і

в с т а н о в и л а :

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 01 грудня 2015 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 до приватного підприємства «Степ» про розірвання договору оренди землі.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на обставини зазначені у позовній заяві, просить скасувати рішення суду яке, як він вважає, не відповідає обставинами справи та ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, просить постановити нове рішення, яким його вимоги задовольнити у повному обсязі.

ПП «Степ» у запереченнях на апеляційну скаргу, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, оскільки, на його думку, воно ухвалене з додержанням вимог закону, а апеляційну скаргу позивача відхилити.

Представник ПП «Степ» в судове засідання апеляційного суду не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений у встановленому статтею 76 ЦПК України порядку, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення із судовою повісткою, причини неявки не повідомив. Ураховуючи положення ч.2 ст.305 ЦПК України, згідно з якою неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, колегія суддів вирішила розглядати справу у відсутності представника відповідача.

Заслухавши доповідача, пояснення представника ОСОБА_3, ОСОБА_4, який підтримував доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обґрунтованість доводів апеляційної скарги у встановлених ст.303 ЦПК України межах, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ст. 638 ЦК України).

Істотними умовами договору - є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Судом встановлено, що 01 лютого 2008 року між ОСОБА_3 і ПП «Степ» було укладено договір оренди землі, зареєстрований 21 квітня 2008 року Світловодським районним відділом Кіровоградської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному Комітеті України по земельних ресурсах» за № 040838300042, за умовами якого позивач передав в оренди приватному підприємству строком на 10 років земельну ділянку № НОМЕР_1 загальною площею 4,10 га. з кадастровим номером НОМЕР_2, що належить йому на праві власності згідно державного акта на право приватної власності на землю серії НОМЕР_3 та розташована на території Павлівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області (а.с.10-11).

Підписавши вказаний договір оренди землі, сторони дійшли згоди щодо істотних його умов.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться ( ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Одним з правових наслідків порушення зобов'язання може бути розірвання договору (ст. 611 ЦК України).

На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України ( ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі»).

Обґрунтовуючи вимоги про розірвання договору оренди землі, з урахуванням змінених підстав позову, позивач посилався на те, що відповідно до ст. 24 Закону України «Про оренду землі» він має право вимагати від орендаря, зокрема, дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил. Одним з обов'язкових заходів із збереження родючості ґрунтів, які має здійснювати землекористувач, є розробка і дотримання проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь. Відповідачем проект землеустрою не розроблений, тому на думку позивача,наслідком такої протиправної бездіяльності відповідача буде загроза збереження стану орендованої земельної ділянки, погіршення родючості ґрунту, що порушує його цивільні права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що вимоги позивача не ґрунтуються на законі та не підтверджуються належними, допустимими доказами, доводи щодо погіршення родючості землі ґрунтуються на припущеннях.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду,оскільки вони відповідають встановленим судом обставинам та наданим сторонами доказам.

Законом України від 04 червня 2009 року № 1443-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження родючості ґрунтів», що набрав чинності 01 серпня 2010 року, ст. 22 ЗК України доповнено частиною четвертою, згідно з якою земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва використовуються відповідно до розроблених та затверджених в установленому порядку проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь і передбачають заходи з охорони земель».

Цим же законом ст. 52 Закону України «Про землеустрій» доповнено частиною третьою, якою визначено, що порядок розробки проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог ч. 3 ст. 52 вказаного Закону постановою Кабінету Міністрів України від 02 листопада 2011 року № 1134 затверджено Порядок розроблення проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)» від 12 лютого 2015 р. № 191-VIII ч.4 ст. 22 ЗК України виключено.

Договір оренди землі між позивачем і ПП «Степ» укладено 01 лютого 2008 року та зареєстровано 21 квітня 2008 року, отже, до набрання чинності вказаними змінами до ЗК України та ст. 52 Закону України «Про землеустрій».

Ураховуючи те, що на час укладання між сторонами договору оренди землі законодавство не вимагало розроблення та затвердження проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, Порядок розроблення таких проектів затверджений не був,умовами, укладеного між сторонами договору оренди також не передбачено розроблення такого проекту , колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що використання відповідачем земельної ділянки позивача без розроблення такого проекту не погіршує її екологічний стан чи родючість ґрунтів, тому не є підставою для розірвання договору оренди землі.

Як на одну із підстав розірвання договору оренди землі, позивач посилався на порушення відповідачем умов п. 17 договору, яким передбачено, що умовою збереження стану об'єкта оренди є застосування заходів підвищення родючості ґрунтів та їх захист від ерозії.

Відповідно до ч. 3 ст. 10, ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На порушення цих вимог закону позивачем не надано належних та допустимих доказів (ст.ст.58,59 ЦПК України) на підтвердження доводів про те, що в результаті використання відповідачем земельної ділянки зменшилося родючість її ґрунтів.

При цьому суд обґрунтовано не визнав належним доказом висновок про зменшення родючості ґрунтів, зроблений позивачем на підставі відомостей про сільськогосподарські культури, які культивувалися відповідачем в певний період, оскільки такий висновок є лише припущенням позивача про зменшення родючості ґрунтів.

Суд правильно встановив обставини справи і дійшов обґрунтованого висновку про відсутність передбачених законом підстав для задоволення позову у зв'язку з ненаданням позивачем доказів на підтвердження своїх вимог.

Доводи апеляційної скарги не містять правових підстав для скасування рішення суду.

Відповідно до положень ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ухвалюючи рішення суд правильно встановив характер правовідносин у справі та застосував до цих правовідносин норми матеріального права, які їх регулюють, вирішив спір з урахуванням меж заявлених позовних вимог та конкретних обставин справи, на підставі наданих сторонами доказів і колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст.209,307,308,313,314,315 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 01 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя

Судді