Ухвала суду № 56233201, 02.03.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/256/2016(м)

266/2743/14-ц

Категорія 59 Головуючий у 1 інстанції Сараєв І.А.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

У х в а л а

І м е н е м У к р а ї н и

02 березня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого - Ткаченко Т.Б.

суддів - Песоцької Л.І., Баркова В.М.

секретар - Брежнєв Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 28 серпня 2015 року по справі за поданням старшого державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Приморського районного суду Донецької області від 28 серпня 2015 року задоволено подання старшого державного виконавця Приморського відділ державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції (далі - Приморський ВДВС ММУЮ) про обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2

Встановлено тимчасове обмеження у праві виїзду ОСОБА_2 за межі України, без вилучення паспортного документу, до виконання боржником своїх зобовязань, покладених на нього рішенням Приморського районного суду міста Маріуполя про стягнення аліментів у розмірі ? частини заробітку щомісячно з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, винесенні ухвали на підставі неповного зясування обставин справи та недоведеності всіх обставин, що мають істотне значення для справи, просить скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою у задоволенні подання старшого державного виконавця Приморського ВДВС ММУЮ про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 відмовити.

Зокрема зазначає, що він не мав можливості виконувати рішення суду про стягнення з нього аліментів, оскільки йому не було відомо про ухвалення зазначеного рішення і судом не зясовано, чи дійсно він свідомо не виконував належні до виконання зобовязання.

Державним виконавцем не наведено обґрунтування необхідності застосування додаткового заходу впливу з метою забезпечення належного виконання ним рішення суду у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Суд, задовольняючи подання, безпідставно послався на Закон України «Про порядок виїзду з України та вїзду в Україну», яким не врегульовано спірне питання.

Відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу у відсутності державного виконавця Приморський ВДВС ММУЮ ОСОБА_6 і заінтересованої особи ОСОБА_7, яка змінила прізвище з ОСОБА_3 у звязку з реєстрацією 29 серпня 2015 року шлюбу (а.с. 71). Заявник та заінтересована особа належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду справи та звернулись із заявами про розгляд справи без їх участі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення заявника ОСОБА_2, який просив апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду скасувати та ухвалити нову, якою у задоволенні подання старшого державного виконавця відмовити, заперечення представника заінтересованої особи ОСОБА_7 ОСОБА_8, яка просила апеляційну скаргу відхилити, ухвалу суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 13 серпня 2015 року до суду першої інстанції надійшло подання старшого державного виконавця Приморського ВДВС ММУЮ ОСОБА_6, в якому заявник просив тимчасово обмежити ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа шляхом заборони перетинати державний кордон України до виконання своїх зобовязань, покладених на нього рішенням Приморського районного суду міста Маріуполя про стягнення аліментів (а.с.1-3).

В обґрунтування своїх вимог заявник послався на ст. 377-1 ЦПК України, ст. 11 Закон України «Про виконавче провадження», ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та вїзду в Україну громадян України» зазначив, що 13 серпня 2014 року відкрито виконавче провадження. В ході виконання рішення суду державним виконавцем надсилались запити до установ з метою виявлення джерел доходів боржника та належного на праві власності нерухомого майна. Протягом року рішення суду не виконано, боржник ухиляється від виконання зобовязань, покладених на нього рішенням суду. Заборгованість яка виникла внаслідок несплати аліментів станом на 10 серпня 2015 року складає 24 488 гривень.

Задовольняючи подання старшого державного виконавця Приморського ВДВС ММУЮ, суд виходив з того, що 13 серпня 2014 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та боржником не вчинено дій спрямованих на виконання рішення суду.

Але з таким висновком погодитися не можна.

Згідно зі ст. 312 ч.1 п.2 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою державного виконавця Приморського ВДВС ММУЮ від 13 серпня 2014 року відкрито виконавче провадження ВП № 44353257 на підставі виконавчого листа № 266/2743/14-ц виданого 28 липня 2014 року Приморським районним судом міста Маріуполя Донецької області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліментів у розмірі ? частки від заробітку (доходу) відповідача щомісяця (а.с.7, 9,10).

Відповідно до виклику державного виконавця від 20 квітня 2015 року, направленого на адресу боржника, яка зазначена у виконавчому листі (м. Маріуполь, вулиця Лисенко, будинок 53), останній викликався до державного виконавця 27 квітня 2015 року для вирішення питання щодо подальшої сплати аліментів (а.с.8, 204).

Згідно інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження обєктів нерухомого майна в порядку доступу державних виконавців № 67442604, яка складена станом на 21 серпня 2014 року, відомості щодо обєктів нерухомого майна зареєстрованих за ОСОБА_2 відсутні (а.с.11).

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 67442766, яка складена станом на 21 серпня 2014 року, відомості на нерухоме майно у відношенні ОСОБА_2 відсутні (а.с.12).

16 квітня 2015 року старшим державним виконавцем Чудновець К.О. складено акт державного виконавця про те, що державним виконавцем здійснено вихід за адресою вулиця Лисенко, будинок № 53, але двері ніхто не відчиняв (а.с.13, 205).

09 липня 2015 року державним виконавцем складено аналогічний акт, в якому не зазначено за якою адресою здійснено вихід державним виконавцем, за якою не було встановлено місце проживання боржника (а.с.14).

Згідно з ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до ст.313 ЦК України фізична особа має право на свободу пересування.

Положеннями ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і вїзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 року № 3857-ХІІ, в редакції, діючої на час звернення державного виконавця з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника за межі України та постановлення судом ухвали про задоволення зазначеного подання, було врегульовано питання про можливість тимчасової відмови у видачі паспорту у випадках, якщо: діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобовязання до виконання зобовязань, або розвязання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобовязань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України (зазначене положення виключено на підставі Закону України від 10 грудня 2015 року № 888); він ухиляється від виконання зобовязань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобовязань.

В судовому засіданні ОСОБА_2 пояснив, що він працює протягом девяти років електромеханіком на суднах іноземної компанії, періодично, протягом чотирьох місяців знаходиться в рейсі і його робота повязана з виїздом за межі України. Пояснив також, що він зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_3, яку ОСОБА_3 зазначила в позовній заяві про стягнення аліментів, але з лютого 2011 року за зазначеною адресою не проживає, будь яких викликів до суду під час розгляду справи про стягнення аліментів, або до Приморського ВДВС ММУЮ, він не отримував.

Представник заінтересованої особи ОСОБА_7 підтвердила ті обставини, що на час звернення останньою до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та ухвалення судом 28 липня 2014 року заочного рішення про стягнення з ОСОБА_2 аліментів, він в будинку не проживав, повістки про виклик до суду та іншу кореспонденцію не отримував. Позивачка в позовній заяві зазначила останнє відоме місце проживання ОСОБА_2

Згідно ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобовязаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно із ст. 377-1 ЦПК України, питання про тимчасове обмеження боржника фізичної особи або керівника боржника юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби. Суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

Згідно п.18 ч.3 ст.11 зазначеного закону, державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобовязань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника юридичної особи за межі України до виконання зобовязань за рішенням.

Як передбачено ч.5 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження», копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Надсилання документів виконавчого провадження регламентується ст.31 даного Закону.

Так, відповідно до ч.1 цієї статті копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобовязаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Відповідно до довідки ТОВ «МАРЛОУ НАВІГЕЙШН УКРАЇНА» від 12 січня 2016 року № 48, ОСОБА_2 знаходився в рейсах з 24 січня 2015 року по 12 травня 2015 року та з 04 вересня 2015 року по 08 січня 2016 року. ОСОБА_2 планується для подальшого працевлаштування (а.с.74, 110).

Згідно із п.п. 3.19. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства Юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року (далі Інструкція) надсилання документів виконавчого провадження здійснюється згідно з положеннями статті 31 вищезгаданого Закону.

Відповідно п.п.3.20. зазначеної Інструкції, копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, які державний виконавець зобовязаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами за адресами, зазначеними у виконавчому документі, або іншими адресами, про які стало відомо державному виконавцю, або зазначеними у письмовій заяві сторони виконавчого провадження, у тому числі шляхом факсимільного звязку або електронною поштою.

ОСОБА_2 заперечував в апеляційному суді про отримання ним копії заочного рішення про стягнення аліментів та постанови про відкриття виконавчого провадження, відкритого за виконавчим листом про стягнення аліментів, а також і про виклик до Приморського ВДВС ММУЮ з приводу невиконання зазначеного рішення суду.

Матеріали виконавчого провадження № 5, номер за ЄДРВП 44353257, відкритого щодо примусового виконання виконавчого листа № 266/2743/14-ц виданого 28 липня 2014 року Приморським районним судом міста Маріуполя Донецької області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліментів, які дослідженні колегією суддів, свідчать про те, що постанова про відкриття виконавчого провадження, у порушення ст.31 Закону України «Про виконавче провадження» була направлена простою поштовою кореспонденцією боржнику ОСОБА_2, і він викликався до державного виконавця 18 серпня 2014 року, 28 жовтня 2014 року, 20 квітня 2015 року за адресою вулиця Лисенко, 53 місто Маріуполь, тобто, за адресою, де він фактично не проживав, а також і в період, коди він знаходився в рейсі (а.с.206, 207, 210).

Ті обставини, що ОСОБА_2 не проживає за вищезазначеною адресою встановлено державним виконавцем при виході до боржника, та зафіксовано в акті від 30 червня 2015 року ( а.с.201)

Як вбачається зі справи, звертаючись з поданням, державний виконавець зазначив, що протягом року рішення суду не виконано, не дивлячись на те, що державним виконавцем не вжито усіх, передбачених чинним законодавством заходів примусового виконання рішень, а зазначені ним обстави щодо ухилення боржника від виконання зобовязань, покладених на нього рішенням, не підтверджені державним виконавцем належним чином.

Аналіз перелічених норм законів дає підстави стверджувати, що необхідною умовою для застосування видів тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон, є встановлення факту умисного ухилення боржника від виконання зобовязань за рішенням суду.

Згідно з положеннями статей 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається.

З урахуванням вимог ст.377-1 ЦПК України, п.18 ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» саме державний виконавець зобовязаний довести навмисне або інше свідоме невиконання боржником ОСОБА_2 рішення суду.

Таким чином, державний виконавець не надав суду докази, які б давали підстави вважати, що боржник у виконавчому провадженні, ОСОБА_2, має намір ухилитись або ухиляється від виконання судового рішення, ухваленого в заочному порядку, в тому числі і шляхом залишення території України.

Оскільки судом не було встановлено навмисного або свідомого ухилення боржника ОСОБА_2 від виконання рішення суду, його робота повязана з виїздом за межі України, з доходів від якої він повинен утримувати неповнолітніх дітей, виконувати кредитні зобовязання, колегія суддів не вбачає підстав для застосування відносно нього тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

З запереченнями представника заінтересованої особи відносно того, що ОСОБА_2 має можливість погасити заборгованість по аліментам, але свідомо ухиляється від цього, колегія суддів погодитися не може, оскільки як пояснив ОСОБА_2, він не згодний з рішенням суду в частині розміру стягнутих з нього аліментів і оскаржує рішення в загальному порядку, надав докази щодо направлення до суду апеляційної скарги.

Оскільки ухвалу суду постановлено з порушенням норм процесуального права та без врахування вищенаведеного, що призвело до неправильного вирішення справи, вона підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні подання старшого державного виконавця Приморського ВДВС ММУЮ про тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа, шляхом заборони перетинати державний кордон України до виконання своїх зобовязань, покладених на нього рішенням суду про стягнення аліментів.

Керуючись ст. 307, ст. 312, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Приморського районного суду Донецької області від 28 серпня 2015 року скасувати.

У задоволенні подання старшого державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2, відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий: Т.Б.Ткаченко

Судді: Л.І.Песоцька

ОСОБА_9