Ухвала суду № 56230433, 23.02.2016, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/321/16Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : на ухвалу Калієвський І. Д. Доповідач в апеляційній інстанції Нерушак Л. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоНерушак Л. В.суддівПальонного В. С. , Карпенко О. В. при секретаріЛитвин-Восколович Ж. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу Маньківського районного суду Черкаської області від 16 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та розподіл майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_7 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ,

в с т а н о в и л а :

11 листопада 2014 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та розподіл майна подружжя, в якому просила встановити факт, що вона ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з травня 1995 року по 01 листопада 2011 року проживали однією сім'єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу. Зобов'язати ОСОБА_7 здійснити поточну інвентаризацію будинку АДРЕСА_1, а також двох будинків по АДРЕСА_2, що належать ОСОБА_7 на праві приватної власності. Розділити набуте ними за час спільного проживання однією сім'єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу майно, а саме: будинковолодіння АДРЕСА_1 та два будинковолодіння по АДРЕСА_2, виділивши при цьому кожному по 1/2 частині кожного із вказаних будинковолодінь та визнати за нею та ОСОБА_7 право власності на 1/2 частину будинковолодіння АДРЕСА_1, 1/2 частину будинковолодіння по АДРЕСА_2 та на 1/2 частину іншого будинковолодіння по АДРЕСА_3.

Під час розгляду справи позивач змінила позовні вимоги, уточнивши їх, з врахуванням тих обставин, що відповідачем ОСОБА_7 були продані два будинки в селі Нестерівка Маньківського району в 2013 році, тому позивач ОСОБА_6 просила суд розділити набуте ними за час спільного проживання однією сім'єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу майно, а саме: стягнути з відповідача ОСОБА_7 на її користь грошову компенсацію в сумі 21350 грн. як 1/2 частини вартості будинковолодіння АДРЕСА_2 та земельної ділянки, на якій воно розміщене та 15050 грн. як 1/2 частини вартості будинковолодіння АДРЕСА_3. В іншій частині позовні вимоги щодо встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання за нею права власності на будинковолодіння АДРЕСА_1 залишила незмінними.

Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 09 липня 2015 року позов ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та розподіл майна подружжя задоволено частково. Встановлено факт проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з травня 1995 року по 19 червня 2010 року. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 36400 грн. та судові витрати в сумі 30,80 грн. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави судові витрати сумі 120,40 грн. В решті позову відмовлено.

Позов ОСОБА_8 до ОСОБА_7 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу задоволено. Встановлено факт проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_8 та ОСОБА_7 з 20 червня 2010 року по даний час.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивач ОСОБА_6 подала заяву про необхідність зняття з розгляду апеляційної скарги та направлення справи до суду першої інстанції для ухвалення додаткового рішення щодо невирішених судом позовних вимог про розподіл майна - предметів домашнього вжитку.

Ухвалою Маньківського районного суду Черкаської області від 16 грудня 2015 року в задоволенні заяви ОСОБА_6 про ухвалення додаткового рішення у даній справі відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_6 оскаржила її в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що ухвала незаконна, не об'єктивна, постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати ухвалу Маньківського районного суду Черкаської області від 16 грудня 2015 року та ухвалити рішення, яким виділити їй грошову компенсацію в сумі 66520 грн. за придбані нею з відповідачем за спільні кошти кухонний гарнітур - 8000 грн., витяжку кухонну - 4200 грн., плиту газову - 3200 грн., духовку газову - 7900 грн., холодильник - 10200 грн., опалювальний котел Арістон двоконтурний, 24 кв. - 19724 грн., м'який куточок - 8600 грн., меблевий гарнітур - 10570 грн., спальне ліжко з приліжковими тумбочками та матрацом - 17900 грн., диван з вітальні - 4800 грн., столовий стіл - 2500 грн., люстру - 450 грн., дитячий письмовий стіл, ліжко та шафу для одягу 10000 грн., спальний гарнітур з ліжком, матрацом, з двома приліжковими тумбами, шафою, тумбою під телевізор та комодом - 25000 грн., всього на суму 133040 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, сторони та їх представників, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали, в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а ухвала суду першої інстанції залишенню без змін, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до вимог п.1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України апеляційний суд, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, відхиляє скаргу та залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлена ухвала з додержанням вимог закону.

Суд першої інстанції, відмовляючи позивачу в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення у даній справі, прийшов до висновку, що не має підстав для ухвалення додаткового рішення у відповідності до вимог статті 220 ЦПК України та збільшенням розміру позовних вимог, які не були заявлені, як позовні вимоги під час розгляду справи у суді першої інстанції, оскільки вимоги позивача щодо ухвалення додаткового рішення фактично зводяться до зміни сутності рішення, що суперечить вимогам процесуального законодавства, вважає суд першої інстанції.

Суд обґрунтовує свою відмову у задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення, тим що ОСОБА_6 не викладені жодні мотиви винесення додаткового рішення, а в судовому засіданні позиція позивача ОСОБА_6 зводиться до непогодження з рішенням в частині відмови в задоволенні вимог, що є приводом для апеляційного оскарження, та не може вирішуватися в порядку ухвалення додаткового рішення.

Також суд першої інстанції зазначав, що з матеріалів справи вбачається, що відсутні підстави, передбачені ст. 220 ЦПК України, для ухвалення додаткового рішення, оскільки в силу ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Суд виходив з того, що ним ухвалено рішення щодо всіх вимог позивача ОСОБА_6, а вимоги про розподіл предметів домашнього вжитку нею належним чином не заявлялись, не підтримувались протягом розгляду справи і не досліджувались судом.

Суд вказав, що не вправі додатковим рішенням змінити зміст рішення або розв'язати нові вимоги, що не досліджувалися в судовому засіданні, тому за наслідками розгляду заяви ОСОБА_6 про ухвалення додаткового рішення, суд прийшов до висновку про необхідність постановити ухвалу про відмову в ухваленні додаткового рішення, оскільки заявлені вимоги не є підставою для ухвалення додаткового рішення, і суд не вбачає правових підстав для винесення додаткового рішення.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції, відповідають обставинам справи та вимогам закону, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи позивач ОСОБА_6, звертаючись до суду із даним позовом, який в подальшому був нею змінений та уточнений просила встановити факт, що вона ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з травня 1995 року по 01 листопада 2011 року проживали однією сім'єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу та розділити набуте ними за час спільного проживання однією сім'єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу майно, а саме: будинковолодіння АДРЕСА_1, виділивши при цьому кожному по 1/2 частині кожного із вказаних будинковолодінь та визнати за нею та ОСОБА_7 право власності на 1/2 частину будинковолодіння АДРЕСА_1; стягнути з відповідача ОСОБА_7 на її користь грошову компенсацію в сумі 21350 грн. як 1/2 частини вартості будинковолодіння АДРЕСА_2 та земельної ділянки, на якій воно розміщене; 15050 грн. як 1/2 частини вартості будинковолодіння АДРЕСА_3. Інших вимог ОСОБА_6 не підтримувала та не доводила належними та допустимими доказами в суді першої інстанції.

На підставі даних позовних вимог Маньківським районним судом Черкаської області від 09 липня 2015 року було прийнято рішення щодо уточнених позовних вимог ОСОБА_6

Оскільки під час розгляду справи судом апеляційної інстанції ОСОБА_6 подала заяву про повернення матеріалів справи до суду першої інстанції для ухвалення додаткового рішення щодо не вирішеної позовної вимоги про розподіл майна подружжя - предметів домашнього вжитку (побутової техніки, меблів та інших речей), які були нею заявлені лише в мотивувальній частині позову, але не були зазначені в прохальній частині позову, жодних заяв з приводу цих вимог нею не заявлялось, тому дані вимоги не були розглянуті судом першої інстанції та не ухвалено щодо цих вимог рішення суду.

Колегією суддів було задоволено заяву ОСОБА_6 та постановлено ухвалу з даного питання і 17 листопада 2015 року матеріали даної справи направлено до Маньківського районного суду Черкаської області для вирішення питання про ухвалення додаткового рішення щодо вказаних позовних вимог позивача.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 5 ст. 220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної суми грошових коштів, які підлягають стягненню, майно, яке підлягає передачі, або які дії треба виконати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 367 цього Кодексу; судом не вирішено питання про судові витрати.

Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

Згідно до роз'яснення п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» вказано, що додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених ст. 220 ЦПК; воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. При порушенні питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви.

Враховуючи вимоги ЦПК України, та роз'яснення, викладені у вказаній Постанові Пленуму, колегія суддів приймає до уваги, що під час ухвалення судового рішення Маньківським районним судом Черкаської області від 09 липня 2015 року судом розглянуті всі вимоги позивача, зазначені в прохальній частині позовної заяви, які підтримані позивачем та її представником, що підтверджується даними звукозапису судового засідання суду першої інстанції та виступу в судових дебатах, які прослухані колегією суддів разом із учасниками процесу під час розгляду справи в апеляційній інстанції. Судом дана оцінка всім доводам та доказам, які надала позивач та її представник, відповідність цих вимог до норм закону і встановлених обставин у справі, тому на підставі встановленого і ухвалено рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_6, в зв'язку із чим, доводи позивача про те, що не всі вимоги позову судом вирішено не підтверджено належними та допустимими доказами.

Як вбачається із даних звукозапису судових засідань суду першої інстанції, що позивачем ОСОБА_6 не ставилося конкретно питання щодо розподілу вказаного нею майна, а саме: побутової техніки, меблів та інших речей і не надано належних доказів щодо їх наявності та вартості. Посилання ОСОБА_6 на пояснення свідків по питанню розподілу предметів домашнього вжитку не підтверджено, оскільки такі пояснення відсутні.

Доводи апелянта ОСОБА_6 по те, що в суді першої інстанції свідки пояснювали щодо придбання нею та відповідачем вказаних речей також спростовуються прослуханими колегією суддів звукозаписами судових засідань суду першої інстанції, які конкретно щодо предметів побутової техніки нічого не пояснювали.

Апелянт просить суд апеляційної інстанції ухвалити рішення по суті позовних вимог щодо розподілу предметів побутової техніки, при цьому, що вказане рішення щодо таких вимог не було предметом дослідження суду першої інстанції і судом таке рішення не ухвалювалось, а тому суд апеляційної інстанції не має підстав для вирішення тих вимог. які не вирішувались судом першої інстанції. Тому доводи апелянта є безпідставними та не можуть бути задоволені колегією суддів.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою, доводи безпідставними, тому задоволенню не підлягають.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не є суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 312, 313 - 315, 317 ЦПК України, колегія суддів , -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.

Ухвалу Маньківського районного суду Черкаської області від 16 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та розподіл майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_7 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу - залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий :

Судді :