Рішення № 56229359, 01.03.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 532/662/15-ц Номер провадження 22-ц/786/672/16Головуючий у 1-й інстанції Мороз Т.М. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Дорош А.І.

Суддів: Буленка О.О., Триголова В.М.

при секретарі: Ачкасовій О.Н.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві апеляційну скаргою ОСОБА_2

на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 09 грудня 2015 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних витрат та трьох процентів річних,-

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2015 року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних витрат та трьох процентів річних. Свої вимоги мотивує тим, що вироком Кобеляцького районного суду Полтавської області від 23 травня 2013 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 286 КК України, призначене покарання та стягнута на її користь моральна та матеріальна шкода у розмірі 12 000 грн. Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 02 серпня 2013 року вирок змінено, збільшено суму відшкодування до 52 000 грн. Згідно постанови Ленінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження від 07.07.2014 року виконавчий лист № 1-кп/532/1/2013 від 26.06.2014 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 боргу у розмірі 52000 грн. та надано термін для добровільного виконання до 14.07.2014 року, однак свої зобов'язання по відшкодуванню шкоди відповідач не виконав. 10 квітня 2015 року з ОСОБА_2 виконавчою службою у примусовому порядку стягнуто кошти у розмірі 50000 грн. Позивач просив суд стягнути з відповідача на її користь три проценти річних в 2 337 грн. та інфляційні витрати у розмірі 17 888 грн.

Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 09 грудня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 за період з 01.09.2013 року по 20.03.2015 року три проценти річних в сумі 2 320 грн. 36 коп., суму інфляційних витрат 17 888 грн., всього 19 208 грн. 36 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 487,20 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням, його в апеляційному порядку оскаржив відповідач ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 - відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно п. 3 ч.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право змінити рішення.

Згідно п. 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами зміни рішення суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що вироком Кобеляцького районного суду Полтавської області від 23 травня 2013 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 286 КК України, призначено покарання та стягнуто на користь ОСОБА_3 у відшкодування моральної та матеріальної шкоди 12 000 грн. (а.с. 14-17). Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 02.08.2013 року вирок змінено, збільшено суму відшкодування моральної шкоди до 52000 грн. (а.с. 18-21).

Постановою Ленінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 07.07.2014 року відкрито виконавче провадження за виконавчим листом № 1-кп/532/1/2013 від 26.06.2014 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 боргу у розмірі 52000 грн. (а.с. 5).

Зобов'язання по відшкодуванню шкоди ОСОБА_2 добровільно у встановлений строк до 14.07.2014 р. не виконав.

02.08.2013 р. поштовим переказом ОСОБА_2 надіслав ОСОБА_3 2 000 грн. на відшкодування шкоди, визначеної ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 02.08.2013 року (а.с. 12).

З розпорядження державного виконавця № 43868648/4 та розрахунку розподілу стягнутих з боржника сум для задоволення вимог стягувача за виконавчим провадженням вбачається, що 25.02.2015 року від ОСОБА_2 надійшли грошові кошти в сумі 3 000 грн., з яких 2 676,16 грн. перераховано на розрахунковий рахунок ОСОБА_3 (а.с.133 ).

З розпорядження державного виконавця № 43868648/4 вбачається, що 20.03.2015 року від ОСОБА_2 надійшли грошові кошти в сумі 10 000 грн., 20 000 грн., 22 250 грн., з яких 47 323,84 грн. перераховано на розрахунковий рахунок ОСОБА_3 (а.с.134).

Постановою від 25.03.2015 року виконавче провадення з примусового виконання виконавчого листа № 1-кп/532/1/2013 від 26.06.2014 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 боргу у розмірі 52000 грн. - закінчено (а.с.135).

Період заборгованості складає з 01.09.2013 р. по 20.03.2015 р., розмір заборгованості скадає 50 000 грн.

Задовольняючи позов частково, місцевий суд виходив з того, що згідно ч. 5 ст. 5 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов»язки можуть виникати з рішення суду. Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 01.10.2014 р. у справі № 6-113цс13, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК Україн є обов»язковою для судів, відшкодування заподіяної злочином майнової та моральної шкоди є грошовим зобов'язанням. Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як встановила колегія суддів, такий висновок місцевого суду є правильним, оскільки суд дійшов його після повного, всебічного та об'єктивного з'ясування фактичних обставин справи, прав та обов'язків сторін в даних правовідносинах, з правильним застосуванням норм матеріального права щодо природи спірних правовідносин сторін, але при цьому колегія суддів звертає увагу на неправильне застосування вимог матеріального права в частині проведення обрахунку розміру індексації.

Згідно ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов»язковим для всіх суб»єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов»язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верхвного Суду України.

Доводи апеляційної скарги відповідача та його послання на п. 4 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України розгляду цивільних та кримінальних справ № 4 від 01.04.2013 р. «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», який передбачає, що положення статті 625 ЦК не застосовуються до відносин з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, оскільки відшкодування шкоди є відповідальністю, а не грошовим зобов'язанням, яке виникає з договірних зобов'язань, винятком є відповідальність страховика (стаття 992 ЦК), не заслуговує на увагу, оскільки у даному випадку має місце не стягнення шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, а є відшкодуванням заподіяної злочином майнової та моральної шкоди, що є грошовим зобов'язанням, тому нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання.

Постановою Верховного Суду України від 01.10.2014 р. у справі № 6-113цс13 усунуто розбіжності у застосуванні у судовій практиці вимог ст. 625 ЦК України.

Проте, звертає на себе увагу та обставина, що розмір обрахованого позивачем до стягнення індексу інфляції у розмірі 17 888 грн. та обрахованого місцевим судом у розмірі 22 276 грн., але стягнутого місцевим судом в межах позовних вимог - 17 888 грн. є неправильним із-за неправильного застосування норм матеріального права, розмір нарахованої інфляції становить майже половину від розміру заборгованості 50 000 грн., тому в цій частині судового рішення колегія суддів вважає необхідним застосувати вимоги ст. 303 ч.3 ЦПК України, яка передбачає, що апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов"язковою підставою для скасування рішення.

Зокрема, ухвалюючи судове рішення про стягнення розміру інфляції 17 888 грн., місцевий суд неправильно застосував ст. 4 ЗУ "Про індексацію грошових доходів населення", яка була чинною на час ухвалення судового рішення у наступній редакції, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Законом № 911-VIII від 24.12.2015 р. у частину першу статті 4 внесені зміни та вона передбачає, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Таким чином, за період заборгованості з 01 вересня 2013 р. по 01 березня 2015 р., тобто у період до внесення змін у ч. 1 ст. 4 вказаного Закону, величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації 101 відсоток лише у березні 2014 р. - 102,2, що складає 511,00 грн. ( 50000 грн. х 102,2 : 100), у квітні 2014 р. - 103,3, що складає 516,50 грн. ( 50000 грн. х 103,3 : 100), у травні 2014 р. - 103,8, що складає 519грн. (50000 грн. х 103,8 : 100), у вересні 2014 р. - 102,9, що складає 514,50 грн. (50000 грн. х 102,9 : 100), у жовтні 2014 р. - 102,4, що складає 512 грн. (50000 х 102,4 : 100), у листопаді 2014 р.- 101,9, що складає 509,5 грн. (50000 х 101,9 : 100), у грудні 2014 р. - 103,0, що складає 515 грн.(50000 х 103 : 100), у січні 2015 р. - 103,1, що складає 515,50 грн. (50000 грн. х 103,1 :100), у лютому 2015 р. - 105,3, що складає 494,91 грн. ( 47 000 х 105,3 : 100), а всього - 4 607,91 грн.

Вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

У відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає зменшенню розмір стягнутого судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам з 487,20 грн. до 167,00 грн.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що місцевим судом при ухваленні рішення неповно з»ясовано обставини, що мають значення для справи, має місце невідповідність висновків суду обставинам справи, рішення суду підлягає зміні.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч.1 п. 3, 309 ч.1 п. 4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 09 грудня 2015 року змінити, зменшити розмір стягнутого з ОСОБА_2 індексу інфляції за період з 01 вересня 2013 року по 01 березня 2015 року з 17 888,00 грн. до 4 607,91 грн. та зменшити розмір стягнутого судового збору з 487,20 грн до суми 167,00 грн.

Рішення місцевого суду в частині стягнення 3% річних в сумі 2 320,36 грн. залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

С У Д Д І :