Рішення № 56229009, 16.02.2016, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 16.02.2016 Справа № 554/11572/15-ц

Справа № 554/11572/15-ц

Провадження №2/554/3587/2015

2/554/142/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2016 року м.Полтава

Октябрський районний суд м.Полтави в складі суду:

головуючої судді - Блажко І.О.

при секретарі - Гребенюк С.С.

за участю прокурора - Харенка В.М.

позивача - ОСОБА_1

представників відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби у Полтавській області, Головного управління державної казначейської служби України у Полтавській області в інтересах якого діє прокуратура Полтавської області про стягнення матеріальної та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до УДМС у Полтавській області, ГУ ДКУ у Полтавській області про стягнення матеріальної та моральної шкоди. В якому прохала: стягнути з УДМС у Полтавській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.; стягнути з УДМС у Полтавській області на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду 398 грн. 66 коп. та суму витраченого судового збору в розмірі 343 грн. 60 коп. В обґрунтування позову зазначили, що 11 липня 2015 року о 13.40 часу під час проходження нею ОСОБА_1 кордону з тимчасово окупованої території АР Крим - ОСОБА_4 прикордонниками Російської федерації було встановлено недійсність її паспорту, а саме на першій сторінці паспорту на фотографії відсутня випукла суха печатка органу, що видав паспорт. У звязку з цією обставиною її не пропустили на тимчасово окуповану територію АР Крим. ОСОБА_4 було розяснено про те, що паспорт, який не відповідає встановленому зразку вважається не дійсним та підлягає обміну. З цих причин вона вимушена була повернутися за місцем свого проживання для отримання нового паспорту. Так, цього ж дня вона 11 липня 2015 року о 15.50 год. на залізничній дорозі ОСОБА_5 придбала квиток до міста Полтави на потяг сполученням Нова-Олексіївка Полтава час відправлення 21.40 годи н за кошти в сумі 364 грн. 66 коп. ОСОБА_6 в м.Полтава через провідника поїзда сполученням Нова-Олексіївка-Полтава, 12 липня 2015 року передала їй її закордонний паспорт. Після чого вона куплений білет до м. Полтави здала в касу. За повернений білет їй повернули кошти в сумі 99 грн. 26 коп. Оскільки потяг прибував лише ранком наступного дня їй потрібно було десь заночувати. Вважає, що службовими особами органу державної влади відповідальному за видачу паспорту, який видав їй паспорт, що не відповідає встановленому зразку допущено порушення вимог Положення затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 №2503-ХІІ «Про затвердження положення про паспорт громадянина України», чим порушено її право на паспорт громадянина України, який є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Матеріальну шкоду оцінює в сумі 364 грн. 66 коп. (витрати на білет на потяг) та 34 грн. 00 коп. (сума державного мита на видачу паспорта). У звязку з цим вважає, що зазнала значної моральної шкоди, яка виразилась в емоційних, душевних стражданнях та хвилюваннях. Вважає, що розмір моральної шкоди виражений в сумі 10 000 грн. є цілком розумний та обґрунтований, тому вона і звертається до суду з даним позовом.

25 січня 2016 року ухвалою суду залучено до участі у справі прокуратуру Полтавської області з метою здійснення захисту інтересів держави в особі ГУ Державної казначейської служби України у Полтавській області.

В судовому засіданні позивач позов підтримала, прохали його задовольнити.

В судовому засіданні прокурор заперечував проти позову

В судовому засіданні представник відповідача УДМС у Полтавській області, за дорученням ОСОБА_2 позов не визнала, прохала відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник відповідача ГУ Державної казначейської служби України у Полтавській області, за дорученням ОСОБА_3 позов не визнала, прохала відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши позивача, думку прокурора, представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянка України, уродженка с. Новоселиця, Семенівського району, Полтавської області, зареєстрована - м. Полтава, провулок Великий, 2-а, що підтверджується копією паспорту серії КО782292 на ім'я ОСОБА_1, виданий 27 травня 2009 року Семенівським РВ ГУМВС України в Полтавській області (а.с.92).

ОСОБА_1 перебувала з 12 липня 2015 року по 24 липня 2015 року в Джанкой РФ, що підтверджується копією : закордонного паспорту серії ЕА738986 на ім'я ОСОБА_1, листом Державної прикордонної служби України №64/А-4350 від 19 серпня 2015 року (а.с.91,93).

ОСОБА_1 перетнула пункт пропуску рухомий комплекс №-200401, Салькове 11 липня 2015 року о 10:12 годин за паспортом громадянина України КО 782292 та в'їхала до пункту пропуску рухомий комплекс №-200401, Салькове 11 липня 2015 року о 13:54 годин за паспортом громадянина України КО 782292, що слідує із копії листа Державної прикордонної служби України №64/А-4350 від 19 серпня 2015 року (а.с.93).

Таким чином Держприкордонна служба України не побачила підстав, для заборони виїзду/в'їзду ОСОБА_1 на територію України.

Відповідно до п.1 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 №2503, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт є дійсним для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами.

Документом, що посвідчує особу громадянина України за кордоном і при перетинанні державного кордону України, є паспорт громадянина України для виїзду за кордон або дипломатичний і службовий паспорти, посвідчення моряка і проїздний документ дитини. Ці документи виготовляються і оформлюються відповідно до положень, що затверджуються Кабінетом Міністрів України на підставі рекомендацій Міжнародної організації цивільної авіації.

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» порядок в'їзду до іноземної держави регулюється законодавством відповідної держави.

Відповідно до ст..2 ЗУ «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» передбачає, що документами, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну та посвідчують особу громадянина України під час перебування за її межами є: паспорт громадянина України для виїзду за кордон; проїзний документ дитини; дипломатичний паспорт; службовий паспорт; посвідчення особи моряка.

Відповідно до ст.3 ЗУ «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» встановлено, що перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після предявлення одного з документів, зазначених у статті 2 Закону.

Відповідно до п.6 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 №2503 : у верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис "Україна", нижче - зображення Державного герба України, під ним напис «Паспорт». На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі зображення Державного прапора України, нижче - напис "Паспорт громадянина України». На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім'я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою печаткою.

Відповідно до ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до вимог п.п.8, 9 ч.2 ст.16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути : відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ст.1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державною, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно з ч.2 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономною Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров»я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до п.10-1 постанови №4 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року з наступними змінами, при розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі ст.56 Конституції судам слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування. При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом. Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державною (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.

Згідно п.5 ППВСУ від 31 березня 1995 року №4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обовязковому зясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають : наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного звязку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Відповідно до п.4 ППВСУ від 31 березня 1995 року №4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди крім інших вимог, передбачених ст.137 ЦПК України, має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, з яких міркувань виходив позивач, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

У відповідності до вимог ст.10 ч.3 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна надати суду докази своїх вимог та заперечень.

Згідно ст.57 ЦПК України доказами в цивільній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Виходячи із ст.60 ЦПК України кожна сторона зобовязанна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Таким чином, в судовому засіданні ОСОБА_1 не надано доказів та судом не встановленні факт заподіяння їй шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органом державної влади, при здійсненні своїх повноважень.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про відмову в задоволені позовних вимог, як до Управління Державної міграційної служби у Полтавській області так і до Головного управління державної казначейської служби України у Полтавській області.

Керуючись ст.ст.10, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У позові ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби у Полтавській області, Головного управління державної казначейської служби України у Полтавській області в інтересах якого діє прокуратура Полтавської області про стягнення матеріальної та моральної шкоди - відмовити.

Складання повного тексту рішення відкладено на 5 (п»ять) робочих днів 22 лютого 2015 року.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом 10 днів з дня отримання рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після спливу строку на подачу апеляційної скарги, якщо така скарга не буде подана.

Суддя І.О.Блажко