Рішення № 56227052, 26.02.2016, Васильківський міськрайонний суд Київської області

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/6642/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2016 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Ковбеля М.М.,

при секретарі Сілецькій М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що він є власником будинку, що розташований за адресою: Київська область, м. Васильків, вул. Київська, 48. Зі слів позивача, він з 03 липня 2004 року по 19 лютого 2010 року перебував у шлюбі з відповідачем, яка після розірвання шлюбу продовжувала проживати в його будинку за вищезазначеною адресою.

Як стверджує позивач, ОСОБА_2 влаштовує сварки, принужує його перед сусідами та родичами, що робить неможливим проживання їх з відповідачем в одному будинку, а тому ОСОБА_1 змушений звернутися до суду з позовом про виселення.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, заперечувала щодо задоволення позову.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог статей 1 та 3 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, за захистом яких кожна особа має право звернутися до суду.

Частиною 1 ст. 11 Цивільно-процесуального кодексу України встановлено, що суд розглядає цивільну справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САА №450893 виданого 29 січня 2004 року, ОСОБА_1 є власником будинку, що розташований за адресою: Київська область, м. Васильків, вул. Київська, 48.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 09 лютого 2010 року, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 03 липня 2004 року, розірвано.

Як вбачається зі свідоцтва про народження серії 1-ОК №107230 виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають неповнолітнього сина, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 14 грудня 2015 року, яке ухвалою Апеляційного суду Київської області від 16 лютого 2016 року залишено без змін, у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа служба у справах дітей Васильківської міської ради про визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 відмовлено.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області №362/868/13-ц, відмову позивача за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя від заявлених вимог прийнято, а провадження у справі закрито.

Як вбачається з положень ст.1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, яка відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України, п. 1 ст. 17 Закону України „Про міжнародні договори України є частиною національного законодавства, та ст. 41 Конституції України та ст.ст. 321, 328, 330, 334 ЦК України, кожна особа має право мирно володіти своїм майном, право власності набувається із підстав не заборонених законом. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні крім у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Положенням ст. 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 109 ЖК України, виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом.

Статтею 157 ЖК України передбачено, що членів сім'ї власника жилого будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу. Виселення провадиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

Відповідно до висг ч. 1 ст. 116 ЖК України, якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або

використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

Положення ч.2 п.15 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 1.11.1996 року „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя зазначають, що наявність прописки (на даний час реєстрації) сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала.

Суд, не приймає до уваги покази свідків, оскільки в останніх зроблено припущення, а судове рішення не може грунтуватися на припущеннях, а тому оцінюються судом критично і не можуть бути прийняті до уваги.

Також суд відхиляє посилання відповідача, що рішенням Васильківського міськрайонного суду від 17 вересня 2015 року по справі №362/5934/14-ц , яким в задоволенні позову ОСОБА_1, який діє у своїх інтересах та інтересах малолітнього сина ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про виселення особи було відмовлено, оскільки в рішенні від 17 вересня 2015 року зазначено, що позивач просив виселити ОСОБА_2 з підстав відповідно до ч. 3 ст. 168, 169 ЖК України. Натомість, ОСОБА_1 звернувся до суду особисто, а не в інтересах малолітнього сина ОСОБА_3, та з вимогою про виселення відповідача з підстав відповідно до вимог ст.с. 116, 157 ЖК України, а тому рішення Васильківського міськрайонного суду від 17 вересня 2015 року справа №362/5934/14-ц ухвалено з приводу спору з інших підстав.

Таким чином, оцінуючи в сукупності зібрані по справі докази та пояснення допитаних в судовому засіданні свідків, суд приходить до висновку про необхідність захисту майнових прав позивача, шляхом виселенням відповідача без надання іншого житлового приміщення.

На підставі наведеного та керуючись ч. 1 ст. 9 Конституції України, ст.1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, п. 1 ст. 17 Закону України „Про міжнародні договори України, постановою Пленуму Верховного суду України № 9 від 1.11.1996 року „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя, ст. 321, 328, 330, 334, 391, 405 ЦК України, ст. 109, 150 ЖК України,ст. 10, 60, 88, 208, 209, 212- 215, 218, 223, 294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Виселити ОСОБА_2 з будинку, що розташований за адресою: Київська область, м. Васильків, вул. Київська, 48, без надання іншого житлового приміщення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Васильківський міськрайонний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя М.М. Ковбель