Рішення № 56226763, 01.03.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/12570/15-ц Головуючий у 1-й інст. Полонець С. М.

Категорія 27 Доповідач Якухно О. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Якухно О.М.

суддів Жигановської О.С., Коломієць О.С.

з участю

секретаря судового засідання Добровольської Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_3, про визнання недійсними договорів за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на рішення Богунського районного суду м.Житомира від 04 листопада 2015 року, -

встановила:

В серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») звернулося з вказаним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_2 в солідарному порядку з поручителями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором в сумі 98744,95 дол.США, що за курсом НБУ станом на 02.07.2015 року становить 2074273,25 грн. мотивуючи тим, що 10.12.2007 року між ним та ОСОБА_2 укладено кредитний договір в розмірі 102000 дол.США. Інші відповідачі виступили поручителями позичальника, який не виконує умови договору належним чином і утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню.

У вересні 2015 року ОСОБА_2 подав зустрічний позов, в якому (після уточнення вимог) просив визнати недійсним кредитний договір від 10.12.2007 року, договори поруки, укладені банком з ОСОБА_3 та ОСОБА_4, та договір іпотеки, укладений банком з ОСОБА_2 обґрунтовуючи свої вимоги тим, що при укладанні договору йому не надано інформацію, передбачену Законом України «Про захист прав споживачів», умови договору є несправедливими і містять істотний дисбаланс договірних прав, що є підставою визнання його недійсним згідно ст.ст.203, 215 ЦК України. Договори поруки та іпотеки є похідними, а тому також є недійсними.

Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 04 листопада 2015 року у задоволенні позову ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» відмовлено, а зустрічний позов задоволено. Визнано недійсним кредитний договір № 014/0848/74/126369 від 10.12.2007 року, укладений між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2. Визнано недійсними договори поруки №1 та № 2 від 10.12.2007 року, укладені між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4, ОСОБА_3. Визнано недійсним договір іпотеки, укладений між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2

В апеляційній скарзі ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» просить скасувати рішення суду та ухвалити нове - про задоволення вимог ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, невідповідність висновків суду обставинам справи. Зазначає, що суд не дав оцінку матеріалам кредитної справи, що в цивільній справі, які місять погодження позичальника із умовами кредитування та ознайомлення із інформацією про сукупну вартість кредитування, відмінностями наявних форм кредитування. Суд не дав оцінку умовам кредитного договору, за яким позичальнику роз'яснено ризики отримання кредиту у іноземній валюті та умови зміни процентної ставки.

Представник ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник ОСОБА_2 заперечує у її задоволенні і вважає, що внесення змін до кредитного договору змінило сукупну вартість кредиту.

Розглянувши справу в межах визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню.

Задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_2 та відмовляючи у задоволенні позову ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», суд першої інстанції виходив із порушення банком вимог ст.ст.11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме ненадання повної інформації про умови кредитування та несправедливості умов кредитного договору, що пов'язане із зобов'язанням споживача укласти договір страхування з стороною, обраною банком, встановленням дискримінаційних умов стосовно зміни відсоткової ставки і прав банку змінювати умови договору на власний розсуд, покладення ризиків на позичальника та дисбалансу між сплатою відсотків та тіла кредиту.

Колегія суддів вважає, що рішення суду не в повній мірі відповідає вимогам ст.213 ЦПК України.

Так, згідно із ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

У ст. 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, а саме відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1054 ЦК України).

Згідно із ч.2 ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення норм про позику.

Частиною 2 ст.1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з ростроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Судом встановлено, що 10.12.2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», яке перейменовано на ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 014/0848/74/12369, за умовами якого банк надає ОСОБА_2 кредит в розмірі 102000 дол.США зі сплатою 13% річних та кінцевим терміном повернення до 10.12.2027 року.

В цей же день між банком та ОСОБА_4 і ОСОБА_3 укладено договори поруки, за якими останні надали згоду відповідати перед банком за зобов'язаннями ОСОБА_2 в повному обсязі.

11.12.2007 року банк та ОСОБА_2 уклали договір іпотеки, згідно якого в іпотеку банку передано нерухоме майно : квартиру АДРЕСА_1.

12.02.2013 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду № 014/0848/74/126369/81-1-1-00/0312 до кредитного договору, якою підтверджено процентну ставку 13 % та викладено графік повернення кредиту, сплати інших платежів, розрахунок сукупної вартості кредиту в новій редакції.

Відповідач належним чином умови договору не виконував, а тому станом на 02.07.2015 року утворилася заборгованість в сумі 98744,95 дол.США, що за курсом НБУ станом на 02.07.2015 року становить 2074273,25 грн., з яких : 86908,84 дол.США по тілу кредиту (з них 1348,04 дол.США простроченої заборгованості), 7198,82 дол.США по процентам за користування кредитом (з них 6548,79 дол.США простроченої заборгованості) та пеня в сумі 4637,29 дол.США.

Згідно із ч.1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст.ст. 1048-1052, 1054 ЦК України істотними умовами виступають: мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, порядок зміни і припинення дії договору, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору.

Сторони досягли згоди з вказаних істотних умов, що вбачається із розділів 1 та 2 договору про надання кредиту в розмірі 102000 дол.США строком до 10.12.2027 року із щомісячною сплатою 13% річних та погашення тіла кредиту і процентів до 15 числа кожного місяця рівними платежами. Також, сторони погодили порядок зарахування коштів у п.3.4 договору та додаткову сплату 1,5% річних за перший рік, загальний розмір процентів, що підлягає сплаті за весь період в сумі 184746,09 дол.США.

У розділі 1 передбачено збільшення відсоткової ставки на 5 % у разі невиконання позичальником певних умов договору : ненадання договору страхування та документа про сплату страхового платежу, невиконання вимог розділу 5 договору.

Розмір щомісячних платежів визначено у додатку № 2 до кредитного договору в сумі 1195,01 дол.США.

Відповідно до п. "д" ч. 2 статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитор зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо).

Аналогічні зобов'язальні норми для банків про інформування клієнтів-споживачів перед укладенням відповідного кредитного правочину щодо сукупної вартості кредиту тощо визначені Постановою НБУ N 168 від 10 травня 2007 року.

Як вбачається зі змісту п. 8.4 та 12.4 договору, позичальник, підписавши Договір, підтвердив, що перед його укладанням Банк надав йому в письмовій формі всю інформацію про умови кредитування відповідно до ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» та попереджено, що у разі зміни курсу іноземної валюти відносно національної грошової одиниці України, всі валютні ризики несе позичальник. Позичальник погодився, що йому розтлумачено (зрозуміло) та він згоден, що зміна курсу іноземної валюти може призвести до значних збитків та погіршення фінансового стану позичальника.

Суд першої інстанції, задовольняючи зустрічний позов не дав оцінки вказаним умовам договору та залишив поза увагою надані банком докази щодо повідомлення позичальника про сукупну вартість кредиту і можливі ризики, що він засвідчив, підписавши додатки 1, 2 та 2б до кредитного договору (а.с.261-263 т.1, а.с.7 т.2).

Крім того, колегія суддів враховує наступне.

Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, про типові відсоткові ставки, валютні знижки, тощо, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають зобов'язальні відносини, тому до спорів щодо виконання такого договору положення Закону України «Про захист прав споживачів» не застосовуються (постанови Верховного Суду України від 11.11.2015 року у справі № 6-511цс15, від 02.12.2015 року у справі №6-1341цс15).

У разі ненадання зазначеної у п.2 ст.11 цього Закону інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.

Частиною 7 ст.15 та ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів» не передбачено визнання договору недійсним за умови ненадання повної інформації споживачу, а тому з цих підстав кредитний договір не може бути визнаний недійсним.

Крім того, дана обставина не впливає на чинність правочину, оскільки договір був укладеним, сторони виконували його умови і відповідно до зазначеного договору позивач отримав кредит.

ОСОБА_2 відповідно до п. 6 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» не скористався своїм правом протягом 14 календарних днів відкликати згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причини, не відмовився від його виконання, а тривалий час користувався кредитними коштами, що свідчить про те, що він був згоден з умовами даного договору, а також не вимагав надання додаткової інформації по кредитному договору.

Стаття 18 ЗУ "Про захист прав споживачів" передбачає визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача. Відповідно до положень вказаної статті, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

У ч. 3 ст. 18 ЗУ "Про захист прав споживачів" визначений перелік несправедливих умов договору, зокрема, встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору.

Частиною 5 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачено, що до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими: передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки; встановлюються дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки.

Законом України «Про захист прав споживачів», в редакції на час укладення спірного договору, було передбачено можливість односторонньої зміни банком відсоткової ставки за кредитом залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи

календарних днів з дати її зміни (п.4 ст.11), а тому умови договору щодо можливої односторонньої зміни банком процентної ставки не можуть визнаватися несправедливими.

ЦК України доповнено статтею 1056-1 (про заборону банку змінювати розмір процентів за користуванням кредитом в односторонньому порядку) законом від 12 грудня 2008 року, який набрав чинності 10 січня 2009 року. Цей закон не скасовує і не пом'якшує цивільну відповідальність особи, відтак, не має зворотної дії в часі (постанова ВСУ від 12 вересня 2011 року № 6-16 цс 11), а тому умова договору про можливість одностороннього збільшення банком процентної ставки у певних випадках (зміни середньозваженої вартості залучення строкових коштів, зміни облікової ставки НБУ та інше), зазначена у розділах 1 та 6 Договору, не суперечила вимогам законодавства на момент його укладення і не може бути визнана недійсною.

Збільшення відсоткової ставки при порушенні умов договору на 5 % закріплено в договорі, з чим погодилися боржник та поручителі, а тому збільшення банком процентної ставки у період з 03.01.2013 року по 11.02.2013 року (а.с.10) не є порушенням прав споживача.

Згідно п.3.7 Договору страхування предмету іпотеки/застави, життя або страхування від нещасного випадку, передбаченого п.5.6 даного Договору, здійснюється позичальником в страховій компанії, обраній ним самостійно зі страхових компаній, які співпрацюють з кредитором, з переліком та розміром тарифів яких позичальник ознайомлений до укладання Договору.

При цьому, договір страхування (поліс) позичальник повинен самостійно щорічно надавати кредитору.

Умова договору про необхідність укладення іншого договору з третьою особою, визначеною кредитодавцем, є несправедливою, крім випадків, коли укладення такого договору вимагається законодавством та/або коли витрати за таким договором прямо передбачені у складі сукупної вартості кредиту для споживача (п.5 ст.11 Закону України «Про захист прав споживача»).

Кредит оформлений на придбання житла з передачею його в іпотеку і розділом 1 Договору до сукупної вартості кредиту віднесено витрати позичальника на користь третіх осіб, пов'язані з укладанням іпотечних договорів, вартість страхування.

Статтею 8 Закону України «Про іпотеку» на іпотекодавця покладено обов'язок застрахувати предмет іпотеки.

Отже, страхування іпотечного майна є обов'язковим, а витрати на страхування життя включено до сукупної вартості кредиту. Позивач мав вибір страхової компанії із числа компаній, акредитованих у банку, погодився на ці умови, а тому їх не можна визнати несправедливими, оскільки вони забезпечують баланс інтересів сторін договору у разі загибелі або псуванні іпотечного майна, нещасного випадку з позичальником та убезпечують іпотекодержателя і іпотекодавця від недобросовісних дій неплатоспроможної страхової компанії.

Спірний договір споживчого кредиту підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; позивач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконував його умови; відповідач надав позивачу документи, які передували укладенню кредитного договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки; у додатках до договору споживчого кредиту «Загальна вартість кредиту» та «Графік погашення кредиту», які підписані позивачем, міститься повна інформація стосовно умов кредитування (а.с.30-31, 251-263 т.1).

Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які дають підстави вважати, що кредитний договір, укладений між сторонами, є несправедливим до нього, оскільки при підписанні даного договору ОСОБА_2 ознайомився та погодився з його умовами, а відтак, проаналізувавши умови кредитного договору та встановлені обставини, колегія суддів дійшла висновку про відсутність в останньому несправедливих умов та істотного дисбалансу прав споживача, а всі твердження позивача з даного приводу судом розцінюються як його спосіб захисту власних інтересів від наслідків, можливість настання яких залежить лише від його добросовісної поведінки при виконанні взятих на себе за кредитним договором зобов'язань.

Відповідно до вимог ч.2 ст.1050 ЦК України банк 05.05.2015 року повідомив боржника про дострокове повернення кредиту (а.с.37-38 т.1) і 19.08.2015 року звернувся до суду із вимогою про стягнення всієї суми боргу.

Посилання представника позивача на зміну сукупної вартості кредиту при укладенні додаткової угоди у 2013 році, не впливає на вирішення справи, оскільки строк дії договору не змінився, а щомісячний платіж був зменшений з 1195,01 дол.США до 1157,61 дол.США, що не призвело до збільшення сукупної вартості кредиту та збільшення обсягу відповідальності поручителя. Позов подано в межах шестимісячного строку, передбаченого ч.4 ст.559 ЦК України, а тому застосування ст.559 ЦК України неможливе.

Підставою позову про визнання недійсними договорів поруки та іпотеки зазначено їх похідних характер від основного зобов'язання, тому зазначені вимоги задоволенню не підлягають. Крім того, позивач не є стороною у договорах поруки і його права не порушуються.

Неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та неповне з'ясування обставин справи, призвело до неправильного вирішення позовів, а тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового - про задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічних вимог.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідачів слід стягнути судові витрати, понесені ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», за розгляд справи в судах першої та другої інстанції в розмірі 8745,24 грн., по 2915,08 грн. з кожного.

Керуючись ст.ст.209, 218, 303, 304, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» задовольнити.

Рішення Богунського районного суду м.Житомира від 04 листопада 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/0848/74/12369 від 10.12.2007 року станом на 02.07.2015 року в розмірі 94107,66 дол.США, що за курсом НБУ станом на 02.07.2015 року становить 2074273,25 грн., з них : 86908,84 дол.США заборгованості за кредитом, що за курсом НБУ станом на 02.07.2015 року становить 1825639,51 грн., 7198,82 дол.США заборгованості по процентам, що за курсом НБУ станом на 02.07.2015 року становить 137566,33 грн., та пеню в розмірі 97412,64 грн..

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в солідарному порядку на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/0848/74/12369 від 10.12.2007 року станом на 02.07.2015 року в розмірі 94107,66 дол.США, що за курсом НБУ станом на 02.07.2015 року становить 2074273,25 грн., з них : 86908,84 дол.США заборгованості за кредитом, що за курсом НБУ станом на 02.07.2015 року становить 1825639,51 грн., 7198,82 дол.США заборгованості по процентам, що за курсом НБУ станом на 02.07.2015 року становить 137566,33 грн., та пеню в розмірі 97412,64 грн..

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про визнання недійсними кредитного договору № 014/0848/74/12369 від 10.12.2007 року, договорів поруки №1 та № 2 від 10.12.2007 року та договору іпотеки від 11.12.2007 року відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» судові витрати в сумі 2915,08 грн., з кожного.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий Судді