Постанова № 56224580, 01.03.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/2581/15

Категорія: 6.3 Головуючий в 1 інстанції: Князєв В.С.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Танасогло Т.М.,

суддів - Бойка А.В.,

- Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі адміністративну справу за апеляційними скаргами Реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області, Департаменту Державної реєстрації Міністерства юстиції України, Державного реєстратора Департаменту Державної реєстрації Міністерства юстиції України Філюка Сергія Петровича на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський бізнес-центр Олександрівський» до Реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області, Державного реєстратора Реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області Сідей Людмили Василівни, Департаменту Державної реєстрації Міністерства юстиції України, Державного реєстратора Департаменту Державної реєстрації Міністерства юстиції України Філюка Сергія Петровича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Публічне акціонерне товариство «Український інноваційний банк», про визнання дій протиправними, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Миколаївський бізнес-центр Олександрівський» звернулося з позовом до реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції, Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України, третя особа - Публічне акціонерне товариство (ПАТ) «Український інноваційний банк», в якому просив суд визнати протиправним дії державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства Юстиції України щодо прийняття рішення від 22 липня 2015 року №23072336 про реєстрацію права власності на нежитловий об'єкт за адресою м. Миколаїв, вул. Нікольська, 25/1 за третьою особою; скасувати вказане рішення; зобов'язати реєстраційну службу Миколаївського міського управління юстиції скасувати запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності №10519334 на вказаний об'єкт за банком; зобов'язати реєстраційну службу Миколаївського міського управління юстиції відновити у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності позивача на вказаний об'єкт за №9513112.

Свій позов обґрунтовував тим, що під час реєстрації права власності за банком в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки органом державної реєстрації було порушено вимоги законодавства, а тому вказані дії і рішення є протиправними.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2015 року позов - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України від 22.07.2015р. індексний номер 23072336 про державну реєстрацію права власності на нежитловий об'єкт за адресою Миколаївська область, м.Миколаїв, вул. Нікольська, буд. 25/1, загальною площею 4132,4 кв.м. за ПАТ «Український інноваційний банк». Зобов'язано Департамент державної реєстрації Міністерства юстиції України скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності №10519334 на нежитловий об'єкт за адресою Миколаївська область, м.Миколаїв, вул. Нікольська, буд. 25/1, загальною площею 4132,4 кв.м. за ППАТ «Український інноваційний банк», який був внесений на підставі рішення державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України від 22.07.2015р. індексний номер 23072336. Зобов'язано Реєстраційну службу Миколаївського міського управління юстиції відновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності №9513112 на нежитловий об'єкт за адресою Миколаївська область, м.Миколаїв, вул. Нікольська, буд. 25/1, загальною площею 4132,4 кв.м., з розміром частки 1/1 за ТОВ «Миколаївський бізнес-центр «Олександрівський», який був внесений на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно індексний номер 36899774, виданого 28.04.2015р. Реєстраційною службою Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Присуджено позивачу понесені ним судові витрати (судовий збір) в сумі 73,08 грн., що був сплачений по платіжному дорученню від 06.08.2015 № 497, з Державного бюджету України.

В апеляційних скаргах Реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області, Департаменту Державної реєстрації Міністерства юстиції України, Державного реєстратора Департаменту Державної реєстрації Міністерства юстиції України Філюка С.П. ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційних скарг Реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області, Департаменту Державної реєстрації Міністерства юстиції України, Державного реєстратора Департаменту Державної реєстрації Міністерства юстиції України Філюка С.П., перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, судова колегія вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Між ПАТ «Український інноваційний банк» (до реорганізації - АТ «Український інноваційний банк») в якості іпотекодержателя та позивачем ТОВ «Миколаївський бізнес-центр Олександрівський» (до реорганізації - ЗАТ «Алекс-Юг») в якості іпотекодавця було укладено договір іпотеки від 28 жовтня 2004 року р.№2340. Предметом іпотеки за цим договором було визначено нежитловий об'єкт за адресою м. Миколаїв, вул. Нікольська, 25, загальною площею 9401,6 кв.м.

В подальшому було укладено договір іпотеки в новій редакції від 22.02.2008 року р.№370, а також додаткові угоди до нього.

Зазначений договір було укладено в забезпечення виконання кредитного договору №12-041037 від 28.10.2004р. між тими ж сторонами.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 16.10.2014 року по справі №915/938/13 було стягнуто з ТОВ «Миколаївський бізнес-центр Олександрівський» на користь ПАТ «Український інноваційний банк» заборгованість за зазначеним договором кредиту в сумі 16 664 903,52 грн.

В подальшому різним частинам нежитлового приміщення, що є предметом іпотеки, було надано нові адреси, в тому числі 28.04.2015 року позивачу на частину зазначеного об'єкту було видано свідоцтво про право власності на об'єкт за адресою м. Миколаїв, вул. Нікольська, 25/1, загальною площею 4132,4 кв.м.

Це право було зареєстровано у державному реєстрів речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності 9513112, про що свідчить витяг з цього реєстру.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що рішення державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України від 22.07.2015р. індексний номер 23072336 є протиправним і підлягає скасуванню

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України «Про іпотеку», Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

За змістом ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно зі ст. 35 зазначеного закону, у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Види такого позасудового врегулювання визначені у ст. 36 вказаного закону, серед яких передбачена можливість передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, якщо це зазначено у договорі.

Відповідно до ст. 37 зазначеного закону, іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Колегія суддів звертає увагу на те,що в іпотечному договорі від 22.02.2008р. р. №370 у п.6.4 було передбачено відповідне право Іпотекодержателя (а.с. 161).

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, у липні 2015 року Банк звернувся до органів реєстраційної служби із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, в якій просив провести державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення за адресою м.Миколаїв, вул. Нікольська, 25/1 за банком (а.с. 124).

З картки прийому заяви №22720886 вбачається, що до заяви банк додав ряд документів, серед яких копії зазначеного іпотечного договору, додаткових угод до нього, інші документи (а.с. 223).

В зазначеній картці відсутні відомості про те, що банком для проведення державної реєстрації подавалися будь-які повідомлення від банку на адресу позивача про порушення основного зобов'язання, а також докази отримання цих повідомлень позивачем.

З копій повідомлень банка позивачу про порушення основного зобов'язання, вбачається, що банк попереджає позивача про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки за адресою м.Миколаїв, вул. Нікольска, 25 (в деяких повідомленнях зазначена адреса вул. Нікопольска, 25) (а.с. 215-220).

Але, в матеріалах реєстраційної справи (копії якої відповідачем надано суду) відсутні докази направлення позивачу вказаних повідомлень банку та строк їх отримання позивачем.

З рішення державного реєстратора від 21.07.2015р. про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію вбачається, що банком спочатку подавалася заява про державну реєстрацію права власності на об'єкт за адресою м. Миколаїв вул. Нікольська, 25, але, як встановив державний реєстратор у зазначеному рішенні, цей об'єкт було поділено на 4 нових адреси, та із заяви банка неможливо встановити на який сам об'єкт вона подана (а.с. 224).

Водночас, в матеріалах реєстраційної справи наявна одна єдина заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (а.с. 124), в якій не зазначена дата її подання, не стоїть службова відмітка про її реєстрацію та номер такої реєстрації, але начебто зазначено, що банк з самого початку подавав заяву про реєстрацію права власності на об'єкт м. Миколаїв, вул. Нікольска, 25/1.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, який критично оцінив зазначений документ, оскільки його зміст прямо суперечить наявному в справі рішенню державного реєстратора від 21.07.2015 року про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію, в якому описаний зміст оригінальної заяви, крім того така заява не містить обов'язкових реквізитів, та вказані обставини можуть свідчити про фальсифікацію матеріалів реєстраційної справи.

Іншої заяви про реєстрацію в наданій відповідачем копії реєстраційної справи немає.

В ході судового розгляду встановлено, що державним реєстратором Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Філюк С.П. було прийняте рішення від 22.07.2015 року №23072336 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до якого проведено державну реєстрацію права власності на нежитловий об'єкт за адресою м. Миколаїв, вул. Нікольска, 25/1 за ПАТ «Український інноваційний банк».

До Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено відповідний запис про право власності №10519334.

Згідно ч.3 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п.46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013р. №868, Для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає: 1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги; 2) документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 3) заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

При прийнятті рішення про державну реєстрацію, державний реєстратор не впевнився у наявності в матеріалах реєстраційної справи вимоги про виконання порушеного зобов'язання, а також доказів, що підтверджують завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем цієї вимоги.

Такими доказами, на думку суду, повинні бути або відмітка іпотекодавця про отримання цієї вимоги, або докази поштового відправлення - фіскальний чек, опис вкладення та зворотнє повідомлення про отримання листа. Наявність опису вкладення суд також вважає обов'язковою, оскільки за умови можливого інтенсивного листування між банком та боржником з приводу виниклого боргу, в тому числі претензії, позовні заяви, виписки, тощо, тільки такий опис може свідчити який самий документ (вимогу) було направлено боржнику, а не будь-який інший.

Крім того, в порушення ч.3 ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», замість оригіналу правовстановлюючого документу (в даному випадку - договір іпотеки з застереженнями про перехід права власності), державним реєстратором для проведення державної реєстрації було прийнято його копію, про що зазначено у картці прийому заяви №22720886.

До того ж, відповідно до п.15 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013р. №868, під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями.

Колегія суддів звертає увагу на те, що в даному випадку державний реєстратор прийняв для державної реєстрації правовстановлюючий документ (договір іпотеки з застереженням про перехід права власності), в якому предметом договору зазначено майно за адресою м. Миколаїв, вул. Нікольська, 25, площею 9401,6 кв.м., а зареєстрував право власності на нежитловий об'єкт за адресою м. Миколаїв, вул. Нікольська, 25/1 площею 4132,4 кв.м.

Доводи відповідача стосовно того, що при зміні адреси на новий виділений об'єкт переходять права іпотеки, а отже державний реєстратор міг зареєструвати відповідне право власності, колегією суддів не приймаються, зважаючи на наступне.

Іпотека є способом забезпечення зобов'язання, і суд погоджується, що таке забезпечення може переходити і на об'єкт, що виділяється із об'єкту, що є предметом іпотеки.

Водночас для звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, а саме шляхом реєстрації права власності на нього за іпотекодержателем, необхідний договір про таке позасудове врегулювання, або застереження про перехід такого права власності у іпотечному договорі.

Сторонами не надано доказів того, що щодо об'єкту за адресою м. Миколаїв, вул. Нікольска, 25/1 між позивачем і третьою особою укладалися договори про позасудове врегулювання або щодо цього об'єкту є застереження про перехід права власності у іпотечному договорі.

Крім того, у травні 2015 року банк вже звертався до реєстраційної служби з аналогічною заявою про реєстрацію права власності.

Зазначена заява була розглянута іншим державним реєстратором (Нілова А.О.), яка звернула увагу на вказані вище обставини і відмовила банку у державній реєстрації права власності (а.с. 121-122).

Колегія суддів також звертає увагу на те, що банк скористався судовим способом захисту своїх прав, а саме звернувся з позовом до господарського суду про стягнення заборгованості та звернення стягнення на заставлене майно. Позов було задоволено.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що правовий порядок не може ґрунтуватися на принципі, коли за одним і тим самим зобов'язанням було двічі звернуто стягнення - один раз за судовим рішенням, другий - в позасудовому порядку. Така ситуація може призвести до неправомірного подвоєння суми стягнення.

Отже, рішення державного реєстратора від 22.07.2015 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи те, що дії по державній реєстрації права власності проводилися державним реєстратором Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України, то саме цей орган повинен скасувати в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності, тому в цій частині на підставі абз.2 ч.2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд приймає іншу постанову, яка гарантує відновлення порушеного права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову в частині вимог про визнання неправомірними дій державного реєстратора по прийняттю оскарженого рішення, оскільки визнання протиправним і скасування самого прийнятого рішення є достатнім способом захисту прав позивача, а самі дії по підготовці і винесенню цього рішення безпосередньо для позивача прав і обов'язків не утворюють та не змінюють їх.

Водночас, колегія суддів не погоджується із обраним судом першої інстанції способом захисту щодо покладення зобов'язання на Реєстраційну службу Миколаївського управління юстиції відновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності №9513112 на нежитловий об'єкт за адресою Миколаївська область, м.Миколаїв, вул. Нікольська, буд. 25/1, загальною площею 4132,4 кв.м., з розміром частки 1/1 за ТОВ «Миколаївський бізнес-центр «Олександрівський», який був внесений на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно індексний номер 36899774, виданого 28.04.2015р. Реєстраційною службою Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області.

Так, відповідно до п.41 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року(далі - Порядок ведення Державного реєстру), державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та обтяжень.

При цьому, відповідно до п.33 Порядку запис про право власності та суб'єкта цього права; інші речові права та суб'єкта цих прав; про обтяження прав на нерухоме майно, який існував до переходу, припинення права власності, інших речових прав на нерухоме майно або обтяжень таких прав, зберігаються у Державному реєстрі прав.

В результаті внесення записів про скасування державної реєстрації у відповідному розділі Державного реєстру прав державний реєстратор робить відмітку про скасування державної реєстрації прав.

У разі коли внесення записів про скасування державної реєстрації прав щодо державної реєстрації переходу чи припинення речових прав, державний реєстратор робить відмітку про скасування державної реєстрації прав та поновлює записи про речови права на нерухоме майно, обтяження таких прав, що існували до проведення державної реєстрації прав.

У разі коли внесення записів про скасування державної реєстрації прав здійснюється щодо державної реєстрації прав на об'єкт нерухомого майна, який поділено на частки чи частку з якого виділено, або на об'єкти нерухомого майна , що об'єднано, державний реєстратор робить відмітку про скасування державної реєстрації прав та відкриває закритий (закриті) розділи Державного реєстру прав та відповідну (відповідні) реєстраційну (реєстраційні) справу(справи) на підставі прийнятого ним рішення про відкриття закритого розділу Державного реєстру прав та реєстраційної справи.

За таких обставин, обраний судом першої інстанції спосіб захисту не направлений на захист прав та інтересів позивача, такі дії державного реєстратора прямо передбачені законодавством України, окрім того у суду немає та не може бути відомостей про непоновлення державним реєстратором записів про речові права позивача на нерухоме майно.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції в цій частині позовних вимог не можна визнати законним.

Інші доводи апеляційних скарг ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції при вирішенні справи у відповідній частині позовних вимог порушень матеріального і процесуального права не допустив , а наведені в скаргах доводи правильність висновків суду не спростовують.

Проте при вирішенні позовних вимог щодо зобов'язання Реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції відновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно попередній запис права власності позивача суд попустився помилки, у зв'язку з чим оскаржувану постанову суду слід скасувати та ухвалити нову постанову з відмовою у задоволенні у цієї частині адміністративного позову та в частині визнання неправомірними дій.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 202; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційні скарги Реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області, Департаменту Державної реєстрації Міністерства юстиції України, Державного реєстратора Департаменту Державної реєстрації Міністерства юстиції України Філюка Сергія Петровича - задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2015 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський бізнес-центр Олександрівський» - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України від 22 липня 2015 року індексний номер 23072336 про державну реєстрацію права власності на нежитловий об'єкт за адресою: Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Нікольська, буд. 25/1, загальною площею 4 132,4 кв.м. за Публічним акціонерним товариством «Український інноваційний банк».

Зобов'язати Департамент державної реєстрації Міністерства юстиції України скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності №10519334 на нежитловий об'єкт за адресою: Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Нікольська, буд. 25/1, загальною площею 4 132,4 кв.м. за Публічним акціонерним товариством «Український інноваційний банк», який був внесений на підставі рішення державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України від 22 липня 2015 року індексний номер 23072336.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Т.М. Танасогло

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: О.В. Яковлєв