Ухвала суду № 56224505, 24.02.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2016 р.м.ОдесаСправа № 821/3228/15-а

Категорія: 3.1.3 Головуючий в 1 інстанції: Василяка Д.К.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - доповідача Кравця О.О.судді -Домусчі С. Д.судді - за участю секретаря Коваль М.П. Тутової Л.С.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуУправління Державної міграційної служби України в Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2015 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Суворовського РВ УДМС в Херсонській області, Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області про скасування рішення про відмову в наданні дозволу на імміграцію в Україну,

ВСТАНОВИВ:

28.09.2015 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Суворовського РВ УДМС в Херсонській області, Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області та просив скасувати рішення Суворовського РВ УДМС в Херсонській області від 07 травня 2014 року про відмову в наданні дозволу на імміграцію в Україну громадянину Російської Федерації ОСОБА_5 Анатольєвичу, зобов'язати розглянути заяву позивача про надання дозволу на імміграцію в Україні..

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2015 рокупозов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області подало апеляційну скаргу, в якій вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову.

Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Згідно вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.10 Закону України «Про міграцію» дозвіл на імміграцію не надається:

1) особам, засудженим до позбавлення волі на строк більше одного року за вчинення діяння, що відповідно до законів України визнається злочином, якщо судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку;

2) особам, які вчинили злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності та людства, як їх визначено в міжнародному праві, або розшукуються у зв'язку із вчиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином, або їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, досудове розслідування якого не закінчено;

3) особам, хворим на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я;

4) особам, які в заявах про надання дозволу на імміграцію зазначили свідомо неправдиві відомості чи подали підроблені документи;

5) особам, яким на підставі закону заборонено в'їзд на територію України;

6) в інших випадках, передбачених законами України.

Положення пунктів 1, 3 не поширюються на осіб, зазначених у пунктах 1, 3 частини третьої статті 4 цього Закону.

Кабінетом Міністрів України 26.12.2002 р. винесено постанову № 1983, якою затверджено Порядок провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію й поданнями про його скасування і виконання прийнятих рішень (далі - Порядок ). Цей Порядок визначає процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію в Україну іноземцям та особам без громадянства, поданням про його скасування та виконання прийнятих рішень, а також повноваження центральних органів виконавчої влади України, підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію.

Порядок подання заяви про отримання дозволу на імміграцію, перелік необхідних документів та порядок їх розгляду, крім статті 9 Закону № 2491-III визначені пунктами 11-14, за якими територіальні органи і підрозділи після отримання документів від зазначених у пунктах 12 і 13 цього Порядку органів перевіряють у місячний термін правильність їх оформлення, з'ясовують у межах своєї компетенції питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію, передбачених статтею 10 Закону України "Про імміграцію", надсилають відповідні запити до регіональних органів СБУ, Робочого апарату Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужби. Регіональні органи СБУ, Робочий апарат Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужба проводять у межах своєї компетенції у місячний термін після надходження таких запитів перевірку з метою виявлення осіб, яким дозвіл на імміграцію не надається. Про результати перевірки інформується орган, який зробив запит.

Судом 1-ої інстанції було встановлено , що Суворовським РВ УДМС в Херсонській області, Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області було прийняте рішення про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну громадянину Російської Федерації ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю України, паспорт НОМЕР_1, виданий 05.08.2004 року, з посиланням на ст. 10 ЗУ "Про імміграцію".

Із дослідженого судом листа Управління Служби безпеки України в Херсонській області від 10.04.2014 р. № 71/22/1/3-3626 вбачається, що беручи до уваги військову агресію з боку суміжної держави, з метою недопущення загрози засадам національної безпеки України (використання РФ своїх громадян для проведення протиправної діяльності на території України), вказане Управління вважає за доцільне відмовити ОСОБА_5 у оформленні дозволу на імміграцію.

Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації (МКЛРД) визначає поняття «расової дискримінації», засуджує будь-які її прояви та зобов'язує держави невідкладно всіма можливими способами проводити політику ліквідації всіх її форм

Відповідно до основних зобов'язань, викладених у Статті 2

цієї Конвенції, Держави-учасниці зобов'язуються заборонити і

ліквідувати расову дискримінацію в усіх її формах і забезпечити

рівноправність кожної людини перед законом, без розрізнення раси,

кольору шкіри, національного або етнічного походження, особливо

щодо здійснення таких прав:

а) права на рівність перед судом і всіма іншими органами, що

здійснюють правосуддя;

d) інших громадянських прав, зокрема: (і) права на свободу пересування і проживання в межах держави;(іі) права залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і

повертатися в свою країну; (ііі) права на громадянство;

Відповідно до ст.8 Конституції України, ст.8 КАС України та ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року ,суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У своїй аргументації в справах Начова та інші проти Болгарії" (Nachova and Others v. Bulgaria), № 43577/98 та № 43579/98, 06 липня 2005 року; Тімішев проти Росії (Timishev v. Russia), № 55762/00 та № 55974/00, 13 грудня 2005 року; Сейдіч та Фінці проти Боснії і Герцеговини (Sejdiжand Finci v. Bosnia and Herzegovina), № 27996/06 та № 34836/06, 22 грудня 2009 року). Європейський суд виходив з того, що етнос і раса - взаємопов'язані поняття. Витоки поняття «раса» криються в ідеї біологічної класифікації людей на підвиди на підставі їхніх морфологічних особливостей, таких як колір шкіри чи риси обличчя. Своєю чергою, витоки поняття «етнос» засновані на ідеї існування соціальних груп, чиї спільні риси - однакове національне походження, релігійні вірування, спільна мова, культура, та на підставі цього дійшов думки, що дискримінація, заснована на етнічному походженні, є різновидністю расової дискримінації.

Таким чином , апеляційний суд погоджується із висновком суду 1-ої інстанції , щодо наявності підстав для задоволення позову , так як відсутні,встановлені ст. 10 Закону України "Про імміграцію" ,підстави для прийняття рішення про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну громадянину Російської Федерації ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю України(у тому числі , й п.6 вказаної статті - відсуне посилання на інший випадок, передбачений законами України та відповідне посилання на норму вказаного закону) та відсутні належні та допустимі докази використання РФ позивача для проведення протиправної діяльності на території України.

Крім того, вказана безпідставна відмова у імміграції є проявом дискримінації за країною громадянства ,що є порушенням МКЛРД.

Згідно п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні апелянтом фактичних обставин і норм матеріального права.

Згідно з ч.2 ст.200 КАС України (в редакції на момент вчинення процесуальної дії) не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Таким чином , апеляційний суд ,доходить до висновку, що не має підстав в межах доводів апеляційної скарги для скасування чи зміни постанови суду 1-ої інстанції.

Керуючись ч.1 ст. 195, ст.196, п.1 ч.1. ст.198, 200, п.1 ч.1 ст. 205,ст. 206,210, 211, 212 , ч. 5 ст. 254 КАС України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області - залишити без задоволення , а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від16 листопада 2015 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий

суддя-доповідач Кравець О.О.

Суддя Домусчі С.Д.

Суддя Коваль М.П.