Ухвала суду № 56224415, 02.03.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/4299/15 Головуючий у 1-й інстанції: Панченко Н.Д. Суддя-доповідач: Карпушова О.В.

У Х В А Л А

Іменем України

02 березня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кобаля М.І., секретаря судового засідання Самсонової М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2015 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту" до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

02.09.2015 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислові засоби індивідуального захисту» (надалі - ТОВ «Промислові засоби індивідуального захисту») звернулося до суду з позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 03.08.2015 №100270005/2015/000020/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 03.08.2015 №100270005/2015/00032.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що необґрунтованими є висновки митного органу про заниження позивачем митної вартості товару, відповідачем необґрунтовано не взято до уваги всі документи, які підтверджують достовірність задекларованих витрат, понесених позивачем на транспортування товару.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2015 р. адміністративний позов задоволено повністю.

Суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх рішень, а з наявних в матеріалах справи документів, що були надані підприємством для митного оформлення, не вбачається відсутність будь-яких умов чи застережень, які унеможливлюють визначення відповідачем вартості імпортованого товару за першим методом.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2015 р. як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що митна вартість імпортованих товарів не могла бути визначена за ціною договору, оскільки в поданих документах були виявлені розбіжності. За результатами розгляду додаткових документів, наданих позивачем, митний орган прийняв правомірне рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмову в прийнятті митної декларації позивача.

В судове засідання сторони не з'явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлялися належним чином.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 04.03.2015 Sir Safety Company SRL (Румунія) (продавець) та ТОВ «Промислові засоби індивідуального захисту» (покупець) уклали контракт №040315 згідно умов якого продавець зобов'язувався поставити на користь покупця захисне робоче взуття у відповідності з специфікаціями, що є невід'ємними частинами договору.

Умови контракту: попередня загальна сума контракту становить 69994,60 EUR; ціна товару та загальна сума поставки визначається на кожну партію товару та вказуються у відповідній специфікації; продавець зобов'язувався передати покупцю на кожну партію товару оригінал товарно-транспортної накладної, оригінал інвойсу, оригінал сертифікату про походження товару, виданого торгово-промисловою палатою, оригінал пакувального листа, оригінал сертифікату якості, копію експортної декларації; оплата вартості товару за інвойсом №60 від 28.07.2015 відбувається прямим банківським переказом грошових коштів на рахунок продавця протягом 60 банківських днів з дати виставлення інвойсу №60 від 28.07.2015 (а.с.15).

30.07.2015 р. позивачем було пред'явлено до митного оформлення на Київській міській митниці товар за кодом 64011000: водонепроникне взуття, виготовлене літієвим методом носову частину якого закрито захисним металевим підноском, чоботи спеціальні з ПВХ для захисту від механічних дій та води, без теплозахисних властивостей та подана митна декларація від 12.08.2014 №125130005/2014/545928 із застосуванням основного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну - за ціною договору (контракту) (а.с. 10-11).

На підтвердження заявленої митної вартості товару і обраного методу її визначення, позивачем разом із вказаною митною декларацією були подані: контракт від 04.03.2015 №040315 (а.с. 15-18); додаткову угоду до контракту та специфікацію №3 від 28.07.2015 (а.с. 19-20); інвойс від 28.07.2015 №60 (а.с. 21); пакувальний лист №7/22/2015 (а.с. 22); міжнародну товарно-транспортну накладну CMR від 28.07.2015 №00656 (а.с. 23); довідку про транспортні витрати від 28.07.2015 №150728/2 (а.с. 24).

Відповідач під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості запропонував декларанту подати додаткові документи на підтвердження митної вартості товару та обраного методу її визначення, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про сплату платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов угоди; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; транспортні документи; страхові документи.

Позивач на виконання вказаних вимог відповідача додатково подав наступні документи: видаткові накладні №4860 від 01.07.2015; №3294 від 12.05.2015; №5254 від 24.07.2015; №4831 від 01.07.2015; №5090 від 09.07.2015, в яких зазначена вартість задекларованого товару, за якою позивач здійснював його подальшу реалізацію на території України (а.с. 25-28); прайс-лист виробника, що містить зображення товару (а.с. 29-30); митну декларацію країни відправлення MRN 15ROIS0600E0033119 (а.с. 31); інвойси №2/41 від 19.02.2015 та №2/69 від 25.03.2015, на підставі яких постачальник Sir Safety Company SRL придбав товар у безпосереднього виробника - The Welly D.O.O. (а.с. 32-33); експертний висновок ТОВ «Експерт» №89 від 31.07.2015 (а.с. 34); договір доручення на транспортно-експедиторське обслуговування вантажів №201061 від 06.01.2012 та договір заявка до нього №АА-15043 (а.с. 35-39).

За результатами розгляду поданих позивачем документів, Київською міською митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товару №100270005/2015/000020/2 від 03.08.2015, згідно з яким вартість задекларованого товару митний орган визначив із застосуванням резервного методу визначення митної вартості товарів (а.с.12-13) та складено картку відмови у прийняті митної декларації, оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №100270005/2015/00032 (а.с. 14).

Згідно змісту спірного рішення митним органом здійснено коригування митної вартості товарів у зв'язку з відсутністю у поданих позивачем документах відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а саме: до митної вартості товару не включено вартість страхування товару та не додано документів, які б підтверджували чи спростовували наявність страхових платежів.

Внаслідок вказаних подій позивач здійснив заходи щодо випуску товару у вільний обіг під фінансову гарантію заявленого до митного оформлення за митною декларацією від 12.08.2014 №125130005/2014/545928. Випуск товарів здійснювався за митною декларацією від 04.08.2015 №100270005/2015/316651 (а.с. 40-41).

07.08.2015 р. позивач звернувся до митного органу із заявою у якій надав додаткові пояснення і документи, що підтверджуються визначену декларантом митну вартість товару, зазначивши, що страхування вантажу не здійснювалось і надав докази, які підтверджують транспортні витрати (а.с. 42-45).

Відповідач листом від 17.08.2015 №5040/10/26-70-25-02-06 повідомив про відсутність підстав для перегляду рішення про коригування митної вартості з огляду на неподання позивачем документів, що підтверджують вартість страхування.

Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені, знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи, і не є спірними.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митний кодекс України від 13.03.2012 р. № 4495-VІ (надалі МК) встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування.

Згідно ч.1-3 ст.54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно п.2 ст. 52 МК декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений ч.2 ст. 53 Кодексу. Частиною 5 ст. 54 МК передбачено, що митний орган має право упевнитися в достовірності та точності будь-якої заяви, документа, рахунку поданих для цілей визначення митної вартості.

Відповідно до статті 246 МК метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно зі статтею 248 МК митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює та документів, необхідних для митного оформлення. Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 Митного кодексу України).

Статтями 49, 50 МК визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частини четверта та п'ята статті 58 МК.

Згідно норм статті 57 МК визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 58 МК передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до положень статті 53 Митного кодексу України одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. У частині п'ятій цієї ж статті вказано, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Крім того, дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Також це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

З матеріалів справи вбачається, що поставка товарів здійснювалась на умовах FCA-Бакау, Румунія, згідно Інкотермс 2010, що підтверджується специфікацією 28.07.2015 до контракту від 04.03.2015 №040315 (а.с. 20). Відповідно до міжнародних правил тлумачення торговельних термінів «Інкотермс» у редакції від 2010 року FCA (Free Carrier), або Франко перевізник (…назва місця) - термін інкотермс означає, що продавець доставить вантаж, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця.

Згідно Інкотермс-2010 поставка товару на умовах FCA не передбачає обов'язку ні покупця, ні продавця страхувати вантаж. Не містить обов'язкових умов щодо страхування і положення контракту від 04.03.2015 №040315 та договору доручення на транспортно-експедиторське обслуговування вантажів від 06.01.2015 №201061.

Таким чином, колегія суддів вважає, вірним висновок суду першої інстанції, що доводи апелянта відповідача на необхідність надання позивачем доказів щодо страхування товару є безпідставними, необґрунтованими та такими, що суперечать умовам поставки та контракту, оскільки з матеріалів справи вбачається, що страхування вантажу не здійснювалось з огляду на незначну відстань між місцем навантаження, місцем перетину кордону та місцем розвантаження, і страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, подаються декларантом тільки у випадку, якщо таке страхування мало місце.

Апелянт не надав доказів того, що мало місце страхування товару.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Доводи апелянта не заслуговують уваги, оскільки не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування постанови.

Повний текст ухвали виготовлено 03.03.2016р.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2015 р., залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2015 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту" до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

О.В. Епель

М.І. Кобаль

.

Головуючий суддя Карпушова О.В.

Судді: Епель О.В.

Кобаль М.І.