Постанова № 56224022, 02.03.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2016 р. Справа № 805/4694/15-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Козаченко А.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Іллічівського районного відділу в м. Маріуполь Головного управління Державної Міграційної служби України в Донецькій області, Головного управління державної Міграційної служби України в Донецькій області, третя особа: ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Іллічівського районного відділу в м. Маріуполь Головного управління Державної Міграційної служби України в Донецькій області, Головного управління державної Міграційної служби України в Донецькій області, третя особа: ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що 10.06.2015 року він звернувся до відповідача 1 з заявою та відповідними документами, необхідними для реєстрації місця проживання позивача за адресою: АДРЕСА_1 Натомість позивачу в усному порядку було відмовлено в проведенні такої дії на підставі відсутності у позивача письмової згоди власника житла на проведення такої дії.

Позивач вважає таку відмову безпідставною та зазначає, що має повний та достатній комплект документів, необхідний для проведення реєстрації місця проживання за відповідною адресою, а відмова у реєстрації була по надуманим підставам.

На підставі вищевикладеного, позивач просив зобов'язати відповідача зареєструвати її за місцем його фактичного місця проживання за адресою: АДРЕСА_1

Позивач до судового засідання не з*явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином, через канцелярію суду надавав клопотання від 10.12.2015 року, в якому разом з іншим просив розглянути справу без своєї участі.

Представник відповідача 1 до судового засідання не з'явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи через канцелярію суду не надавав.

Представник відповідача 2 через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Третя особа до судового засідання не з'явився, через канцелярію суду надав заяву, в якій просив відмовити у задоволенні позову та розглянути справу без своєї участі.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив наступне.

З довідки від 26.02.2015 року № 66 вбачається, що позивач дійсно мешкає за адресою: 87504, АДРЕСА_1 (сім*я у кількості 4 чоловік за зазначеною адресою мешкає без реєстрації з 2009 року по теперішній час). Аналогічна інформація міститься також у довідці від 26.02.2015 року № 67, від 08.10.2013 року № 372, від 29.10.2015 року № 527.

З актів обстеження житлово-побутових умов помешкання від 22.10.2015 року та від 30.10.2015 року вбачається разом з іншим те, що позивач мешкає за адресою: 87504, АДРЕСА_1

Як вбачається з договору дарування від 30.04.2004 року ВВС № 013376, ОСОБА_3 прийняв в дар житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Суд зазначає, що сторонами по справі не було надано до суду доказів визнання нечинним вищевказаного договору.

08.07.2015 року відповідачем 2 було отримано скаргу позивача на бездіяльність посадової особи відповідача 1, в якій позивач просив зобов'язати посадову особу відповідача 1 зареєструвати її в будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Листом відповідача 2 від 14.08.2015 року № Д-353 позивача повідомлено, що його реєстрація в будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 буде здійснена за наявності всіх необхідних документів, передбачених ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та п. 2.2 «Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів».

З листа Державної міграційної служби України від 08.09.2015 року вбачається, що розглянути питання щодо здійснення реєстрації місця проживання позивача за адресою: АДРЕСА_1 буде можливе після подання позивачем до відповідного територіального підрозділу ДМС документів, визначених статтею 6 Закону «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та отримання згоди власника цього житла.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Згідно преамбули Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 року N 1382-IV , цей Закон відповідно до Конституції України регулює відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, а також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження.

Відповідно ст. 1 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», дія цього Закону поширюється на громадян України, а також на іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, відповідно до їх прав та свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Статтею 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» разом з іншим передбачено, що для реєстрації особа або її законний представник подає разом з іншим документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації. Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших документів.

Відповідно п. 1.1 Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22.11.2012 N 1077, цей Порядок розроблений відповідно до Законів України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" та визначає процедуру реєстрації місця проживання та місця перебування осіб в Україні, зразки документів, необхідних для реєстрації і зняття з реєстрації місця проживання та місця перебування.

Згідно п. 2.2 Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, для реєстрації місця проживання особа або її законний представник подає до територіального підрозділу ДМС, а після утворення центрів надання адміністративних послуг (далі - центр) - до відповідного центру разом з іншим документи, що підтверджують: право на проживання в житлі - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім'ї на реєстрацію місця проживання. У разі реєстрації місця проживання у центрі договір оренди житлового приміщення може бути засвідчено адміністратором центру.

Відповідно наведеного суд зазначає, що довідки від 26.02.2015 року, від 26.02.2015 року, від 08.10.2013 року, від 29.10.2015 року підтверджують лише факт проживання позивача за адресою: 87504, АДРЕСА_1, а не право на таке проживання. Натомість вказані довідки, а також акти обстеження житлово-побутових умов помешкання від 22.10.2015 року та від 30.10.2015 року у розумінні положень Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» і Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, не є документами, які дають право для юридичної реєстрації місця проживання позивача за відповідною адресою.

Таким чином суд зазначає, що позивачем не надано до відповідача 1 документів, які підтверджують право на проживання в житлі.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп. 1, 2 ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з вищенаведених правових норм та досліджених обставин, суд вважає, що відповідачами доведений факт правомірності відмови в реєстрації місця проживання позивача за умови відсутності документів, які передбачають право останнього на проживання в житлі, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1

Відповідно суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 17, 18, 19, 20, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 121, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 164, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Іллічівського районного відділу в м. Маріуполь Головного управління Державної Міграційної служби України в Донецькій області, Головного управління державної Міграційної служби України в Донецькій області, третя особа: ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова в адміністративній справі може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через Донецький окружний адміністративний суд апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Козаченко А.В.