Постанова № 56224009, 29.02.2016, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" лютого 2016 р. Справа № 809/63/16

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді: Кишинського М.І.

за участю секретаря судового засідання: Мельник О.Я.

позивача: Вознюк Н.В

відповідача: Кічура Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Державного підприємства "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод",

до відповідача: Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області,

про скасування в частині вимоги №Ю-14535-17 від 05.01.2016 року,-

ВСТАНОВИВ:

Державного підприємства "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод" (надалі-позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (надалі-відповідач) про скасування в частині вимоги №Ю-14535-17 від 05.01.2016 року.

Вимоги адміністративного позову мотивовані тим, що 20.01.2016 року на підприємство надійшла вимога про сплату боргу (недоїмки) від 05.01.2016 року №Ю-14535-17 в якому Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області зобов'язала сплатити суми недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в суму 687 848,06 грн., з яких 671 813,74 грн. недоїмки та 16 034,32 грн. штрафу.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги з обставин викладених в адміністративному позові підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача проти позову в судовому засіданні заперечила повністю, просила в задоволенні позову відмовити, свої обґрунтування виклала в письмових запереченнях.

Розглянувши адміністративний позов, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив наступне.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України № 2464-VI "Про збір га облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно відомостей що містяться в підсистемі Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області "Податковий блок" борг платника станом на 31.12.2015 року становить 687 848,06 гри.

Частиною 2 ст. 25 Закону України № 2464 передбачає, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Оскільки Державне підприємство Івано-Франківський котельно-зварювальний завод не сплатив єдиний соціальний внесок, тому на виконання ст. 25 Закону № 2464 ДПІ у м. Івано-Франківську сформовано та направлено податкову вимогу №Ю-14535-17 від 05.01.2016 року. У вимозі зазначено суму боргу станом на 05.01.2016 року 687 848,06 грн. з яких недоїмка 671 813,74 гри. та штрафи в сумі 16 034,32 гри.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

ДПІ у м. Івано-Франківську стверджує, що платник вносить часткові сплати, однак суми, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Сума недоїмки не підлягає списанню, зокрема в разі укладення з платником єдиною внеску мирової угоди відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", крім випадків повної ліквідації юридичної особи або смерті фізичної особи, визнання її безвісно відсутньою, недієздатною, оголошення померлою та відсутності осіб, які відповідно до цього Закону несуть зобов'язання із сплати єдиного внеску.

Суми штрафів та нарахованої пені, застосованих за порушення порядку та строків нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску, стягуються в такому самому порядку, що і суми недоїмки із сплати єдиного внеску.

Суми штрафів та нарахованої пені включаються до вимоги про сплату недоїмки, якщо їх застосування пов'язано з виникненням та сплатою недоїмки.

Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Позивач зазначив у позовній заяві про те, що штрафні санкції, що нараховані контролюючим органом є нарахованими на податкові зобов'язання на які поширюється дія мараторію. Та що вони є такими, що не відповідають вимогам ч.3 Закону України '"Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом " і відповідно підлягають списанню.

Однак, суд звертає увагу на те, що Верховний Суд України зазначив, що за змістом Закону N 2343-ХІІ мораторій на задоволення вимог кредиторів, уведений у зв'язку з порушенням провадження у справі про банкрутство, не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) які виникли після його введення, а отже, не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням. Отже, нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання зазначених зобов'язань і примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій, грунтується на законі.

19 січня 2013 року набрав чинності Закон України від 22 грудня 2011 pоку N 4212-VI "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яким Закон N 2343-ХІІ викладено в новій редакції. Зокрема, з цієї дати мораторій на задоволення вимог кредиторів було врегульовано статтю 19. Частиною 5 зазначеної вище статті Закону N 2343-ХІІ передбачено, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється па виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування (постанова Верховного Суду України від 2 грудин 2014 року у справі N 21-543а14).

На підставі вищенаведеного суд вважає, що податкова вимога винесена правомірно, позовні вимоги позивача є необгрунтованими, безпідставними, а тому позов не підлягає до задоволення.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Кишинський М.І.

Постанова складена в повному обсязі 09.03.2016 року.