Ухвала суду № 56223799, 01.03.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/4714/15

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Харченко Ю. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

Судді доповідача - Потапчука В.О.

суддів - Жука С.І.

- Семенюка Г.В.

при секретарі - Алексєєвої Н.М.

за участю представника позивача - Рогозного І.М.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Іллічівську Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адмістративного суду від 22 грудня 2015 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Копійка-Р" до Державної податкової інспекції у м.Іллічівську Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.07.2015р. №0001132202, від 28.07.2015р. №0001172202, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Копійка-Р" звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просило суд першої інстанції визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 28.07.2015р. №0001132202, від 28.07.2015р. №0001172202, посилаючись на відсутність встановлених ДПІ в Акті перевірки порушень податкового законодавства з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Копійка-Р", оскільки при формуванні податкового кредиту в межах перевіряємого періоду, Товариством у повному обсязі дотримано вимоги чинного податкового законодавства України, та правомірно віднесено до складу податкового кредиту відповідні суми ПДВ, сплачені у ціні отриманих товарів, у межах відповідних фінансово-господарських правовідносин з контрагентами.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу у якій зазначено, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права у зв'язку з чим апелянт просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 29.04.2015р. по 15.06.2015р., на підставі наказів від 09.04.2015р. №71, від 28.05.2015р. №174, та направлень, виданих ДПІ у м.Іллічівську ГУ Міндоходів в Одеській області, від 28.04.2015р. №01-045/49 начальником відділу планування та інформаційного забезпечення управління податкового аудиту ДПІ у м.Іллічівську ГУ ДФС в Одеській області Ковалевською Оленою Анатоліївною; від 28.04.2015р. №01-045/57 заступником начальника відділу спеціальних перевірок та перевірок окремих платників управління податкового та митного аудиту ГУ ДФС в Одеській області Гринь Олегом Геннадійовичем; від 28.04.2015р. №01-045/50 головним державним ревізором-інспектором відділу планування та інформаційного забезпечення управління податкового аудиту ДПІ у м.Іллічівську ГУ ДФС в Одеській області Сидоренко Олегом Васильовичем; від 28.04.2015р. №01-045/51 старшим державним ревізором-інспектором відділу платників податків управління податкового аудиту ДПІ у м.Іллічівську ГУ ДФС в Одеській області Руденко Лілією Сергіївною; від 28.04.2015р. №01-045/52 головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи доходів і зборів з фізичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб ДПІ у м.Іллічівську ГУ ДФС в Одеській області Тітовою Іриною Анатоліївною; від 28.04.2015р. №01-045/53 головним державним ревізором-інспектором відділу контролю за проведенням розрахункових операцій та проведення фактичних перевірок управління податкового та митного аудиту ГУ ДФС в Одеській області Лугачовим Сергієм Євгеновичем; від 28.04.2015р. №01-045/54 головним державним ревізором-інспектором відділу контролю за проведенням розрахункових операцій та проведення фактичних перевірок управління податкового та митного аудиту ГУ ДФС в Одеській області Оксютою Сергієм Анатолійовичем; від 28.04.2015р. №016-045/55 головним державним ревізором-інспектором відділу фінансових розслідувань, управління боротьби з відмивання доходів одержаних злочинним шляхом ГУ ДФС в Одеській області Шовкалюком Олександром Валерійовичем; від 28.04.2015р. №01-045/56 головним державним ревізором-інспектором відділу фінансових розслідувань, управління боротьби з відмивання доходів одержаних злочинним шляхом ГУ ДФС в Одеській області Московчуком Олександром Віталійовичем, на підставі п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, ст.77 Податкового кодексу України, та відповідно до плану-графіка, була проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Копійка-Р" з питань дотримання вимог, податкового законодавства за період з 01.07.2012р. по 31.12.2014р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012р. по 31.12.2014р.

За наслідками вказаної перевірки ДПІ у м.Іллічівську ГУ ДФС в Одеській області складено Акт №928/15-03-02-0301/37672913 від 22.06.2015р. "Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Копійка-Р" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012р. по 31.12.2014р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012р. по 31.12.2014р.", у висновках котрого наголошено, що Товариством занижено податок на прибуток, внаслідок чого порушено вимоги п.44.1 ст.44, п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, п.1.2 с.1, п.2.1, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996-ХІV, Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Мінтрансу України від 14.10.1997р. №363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568; зменшено суму податкового кредиту, сформованого ТОВ "Копійка-Р" по операціям з ТОВ "Торгова фірма Дельтасвіт", ТОВ "ТВД Солос", ТОВ "Торговий дім Орлан", ТОВ "Топ Трейдінг", у зв'язку з чим порушено вимоги п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

На підставі складеного Акта перевірки №928/15-03-02-0301/37672913 від 22.06.2015р. ДПІ у м.Іллічівську ГУ ДФС в Одеській області 28.07.2015р. винесено податкові повідомлення-рішення №0001172202, №0001132202.

Не погодившись із означеними податковими повідомленнями-рішеннями від 28.07.2015р. №0001172202, №0001132202, Товариство з обмеженою відповідальністю "Копійка-Р" звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою про визнання їх протиправними та скасування.

При вирішенні питання суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Іллічівську ГУ ДФС в Одеській області від 28.07.2015р. №0001172202, №0001132202, винесено контролюючим органом неправомірно, безпідставно, та у порушення положень чинного податкового законодавства України

Колегія суддів вважає правильним такий висновок суду першої інстанції виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Копійка-Р" (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "Дельтасвіт", (Постачальник) було укладено Договір поставки №115711 від 13.01.2012р., згідно з п.1.1 якого Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у Договорі, передавати у власність Покупцеві продукцію, визначену чинними Договором, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених відповідним Договором, приймати та оплачувати товар.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Копійка-Р" (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробничий дім "Солос" (Постачальник) був укладений Договір поставки №1078-Р від 01.10.2013р., відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у Договорі, передавати у власність Покупцеві продукцію, визначену чинними Договором, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених відповідним Договором, приймати та оплачувати товар.

21.06.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Копійка-Р" (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговіий дім "Орлан", (Постачальник) укладено Договір поставки №21613, згідно з п.1.1 якого Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у Договорі, передавати у власність Покупцеві продукцію, визначену чинними Договором, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених відповідним Договором, приймати та оплачувати товар.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Копійка-Р" (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Топ Трейдінг" (Постачальник) укладено Договір поставки від 03.01.2014р. №ПР-19/0301-14, згідно з п.1.1 якого Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у Договорі, передавати у власність Покупцеві витратні матеріали та продовольчі товари в асортименті, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених відповідним Договором, приймати та оплачувати товар.

Переміщення до Товариства з обмеженою відповідальністю "Копійка-Р", визначених умовами Договору поставки від 03.01.2014р. №ПР-19/0301-14, витратних матеріалів, та продовольчих товарів в асортименті, здійснювалося Підприємством у вигляді ТОВ "Траффік" в межах виконання, укладеного між ТОВ "Копійка-Р" (Замовник) та "Траффік" (підприємство у вигляді ТОВ) (Виконавець) Договору про надання транспортних послуг №ТУ-30/12/12-2 від 30.12.2012р.

Статтею 203 Цивільного Кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.638 Цивільного Кодексу України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Згідно зі ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Юридичним фактом, який породжує право платника на податкову вигоду (зокрема, у вигляді права на зменшення об'єкта оподаткування ПДВ на суму податкового кредиту), є реальність господарської операції. За відсутності факту придбання товарів (робіт, послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту. Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичне надання послуг, здійснення поставки товарів та їх отримання іншою стороною, а також документи, котрі підтверджують використання вказаних товарів у власній господарській діяльності.

Колегія суддів вважає обґрунтованою позицію суду першої інстанції, що у зв'язку з наявністю платіжних доручень, Податкових накладних, Розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної, Накладних, Товарно-транспортних накладних, Видаткових накладних, останні складені з дотриманням законодавчо передбачених вимог, містять опис господарських операцій, усі необхідні реквізити, підписані уповноваженими особами, підписи завірені печатками відповідних підприємств, тобто повністю відповідають вимогам п.201.1 та 201.7 ст.201 Податкового кодексу України, та відповідно підтверджують фактичне виконання фінансово-господарських операцій, а відтак у розумінні ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є первинними документами, що відповідно спростовує висновок відповідача щодо відсутності реального та фактичного виконання робіт.

Відповідно до п.п.14.1.27, 14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником); господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 Податкового кодексу України передбачено, що платниками податку з числа резидентів, у тому числі є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України у розділі "Податок на прибуток підприємств" об'єктом оподаткування, серед іншого, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п.п.138.1, 138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що до складу інших витрат, у тому числі, включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до п.п.139.1.3, 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг; витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Статтями 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Колегія суддів вважає обґрунтованою позицію суду першої інстанції, що факт отримання позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Копійка-Р", визначених умовами вищеокреслених Договорів товарів повністю підтверджено наданими позивачем, та наявними у матеріалах справи відповідними первинними документами, котрі повністю підтверджують зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю позивача, а відтак є належними доказами, підтверджуючими правомірність віднесення позивачем спірних сум до складу валових витрат Підприємства позивача

Також колегія суддів зазначає, що відповідні суми ПДВ за складеними контрагентами позивача, та наданими позивачем до суду податковими накладними, були включені Товариством з обмеженою відповідальністю "Копійка-Р" до складу податкового кредиту за відповідний період.

Відповідно до пп.14.1.181. Податкового кодексу України від 02 грудня 2010року №2755-VІ податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Пунктом 198.1. статті 198 вказаного Кодексу встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Колегія суддів зазначає, що датою виникнення у позивача права на віднесення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту, є, зокрема, дата отримання виписаних ТОВ "Торгова фірма "Дельтасвіт", ТОВ "Торгівельно-виробничий дім "Солос", ТОВ "Торговіий дім "Орлан", ТОВ "Топ Трейдінг", позивачу податкових накладних.

Відповідно до п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що включена позивачем до складу податкового кредиту оскаржувана сума податку на додану вартість повністю підтверджена, серед іншого, наявними у матеріалах справи податковими накладними, складеними ТОВ "Торгова фірма "Дельтасвіт", ТОВ "Торгівельно-виробничий дім "Солос", ТОВ "Торговіий дім "Орлан", ТОВ "Топ Трейдінг", з дотриманням вимог пункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу України, відповідно до якого платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; є) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Таким чином колегія суддів вважає правильним посилання суду першої інстанції на те, що право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару (робіт, послуг), до податкового кредиту у суб'єкта господарювання виникає у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару (робіт, послуг), тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару (робіт, послуг) та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства та будь-яких доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача, на момент видачі ТОВ "Копійка-Р" податкових накладних, не були зареєстровані у законодавчо визначеному порядку платником податку на додану вартість, та не сплачували у встановленому законом порядку відповідні суми податку до бюджету, податковим органом, в межах розгляду даної справи, суду не надано.

Колегія суддів також погоджується з позицією суду першої інстанції щодо неприйняття доводів апеллянта викладені в Акті ДПІ у м.Іллічівську ГУ ДФС в Одеській області №928/15-03-02-0301/37672913 від 22.06.2015р. "Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Копійка-Р" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012р. по 31.12.2014р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012р. по 31.12.2014р.", посилання ДПІ на те, що надані ТОВ "Копійка -Р" до перевірки видаткові накладні не можуть вважатись юридично значимими документами для цілей підтвердження фактичного отримання товарів від ТОВ "Торгова фірма "Дельтасвіт", ТОВ "Торгівельно-виробничий дім "Солос", ТОВ "Торговіий дім "Орлан", ТОВ "Топ Трейдінг", оскільки відповідно до пункту 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997року №363, та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998року за №128/2568, основним документом на перевезення вантажів (товару) є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля, з урахуванням наступного.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з п.п.11.1, 11.5 зазначених Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документ обумовлений вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджує обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Так само і власне відсутність у платника податку товарно-транспортної накладної, яка не є обов'язковим первинним документом, що складається під час здійснення господарської операції з поставки товару, за наявності належних первинних документів на поставку товару, не може слугувати беззаперечною підставою для позбавлення Товариства права на включення понесених ним витрат з придбання товарів до складу валових витрат, та віднесення до податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість, адже товарно-транспортні накладні є обов'язковими для застосування відправниками, та одержувачами вантажів, позаяк слугують підставою для проведення розрахунків за договором перевезення, водночас в межах даних правовідносин не оцінюється правомірність формування Товариством даних податкового обліку за операцією з перевезення товарів.

Відсутність товарно-транспортної накладної, у даному випадку, не може слугувати безумовною підставою для висновку щодо відсутності підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей позивачем, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково має бути підтверджено факт надання послуг з перевезення вантажів, та жодним чином не факт придбання товару.

Колегія суддів враховує при вирішенні даної справи практику Верховного Суду України викладеної в Постанові по справі №21-47а10 від 31.01.2011 року відповідно до якої чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР щодо надмірної сплати ПДВ як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Також відповідно до Ухвали Вищого адміністративного суду України по справі № К/800/57037/14 від 13 січня 2015 року встановлені податковим органом будь-які факти незаконної діяльності контрагента платника податків повинні оцінюватися судом з урахуванням можливої обізнаності позивача щодо таких обставин, або наявної у позивача реальної можливості з'ясувати їх.

Таким чином, враховуючи, що у матеріалах справи відсутні докази того, що позивач був обізнаний про будь які факти незаконної діяльності контрагентів відсутні, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Згідно ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваної постанови суд першої інстанції дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 200,206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Іллічівську Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адмістративного суду від 22 грудня 2015 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Копійка-Р" до Державної податкової інспекції у м.Іллічівську Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.07.2015р. №0001132202, від 28.07.2015р. №0001172202, - залишити без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області ( код ЄДРПОУ 39551135) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УК у м. Одесі/Приморський р-н/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38016923; банк отримувача - ГУДКСУ в Одеській області; код банку отримувача (МФО) - 828011; рахунок отримувача - 31212206781008; код класифікації доходів бюджету - 22030101; призначення платежу - судовий збір, ПІБ апелянта чи назва установи, організації, що виступає апелянтом, Одеський апеляційний адміністративний суд, код ЄДРПОУ суду 34380461) судовий збір в розмірі 5359 )п'ять тисяч триста пятьдесят девять) грн 20 коп.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Повний текст ухвали виготовлено 02 березня 2016 року.

Суддя-доповідач: Потапчук В.О.

Судді: Жук С.І.

Семенюк Г.В.