Постанова № 56223750, 26.02.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/3810/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В. Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

доповідача, судді: Димерлія О.О.

суддів:Коваля М.П., Шеметенко Л.П.

за участю секретаря: Жукової Г.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2015 року по справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства "Первомайське шляхове ремонтно-будівельне управління" до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2014 року приватне акціонерне товариство "Первомайське шляхове ремонтно-будівельне управління" (далі ПАТ, позивач) звернулось до суду із зазначеним позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0002902282 від 27 листопада 2014 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 149098 грн та застосування штрафних фінансових санкцій в сумі 74549 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що надані ним до перевірки документи та інформація свідчить про правомірність віднесення сум ПДВ підприємством до податкового кредиту відповідних звітних періодів, отже висновки, викладені в акті перевірки, є необґрунтованими, а відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним.

Позивач посилається на наявність всіх первинних документів, які підтверджують здійснення господарський операцій з контрагентами ТОВ "Буд-електро" та ПП "Полінур", об'єктивність та правомірність податкової звітності.

За наслідками розгляду зазначеної справи Миколаївським окружним адміністративним 07 квітня 2015 року прийнято постанову про задоволення позову.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області №0002902282 від 27 листопада 2014 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що реальність та товарність господарських угод позивача з його контрагентами у перевіряємий період підтверджується наданими позивачем податковими накладними, договором поставки, договором виконання роботи, банківськими виписками та актом виконаних робіт, отже при здійсненні господарських операцій з контрагентами у перевіряємий період позивач діяв виключно у відповідності до норм діючого законодавства.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин справи, та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на невідповідність наданих позивачем товаро-транспортних накладних Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку - нафти та нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України від 20 травня 2008 року №281/171/578/155.

До Одеського апеляційного адміністративного суду надійшли додаткові пояснення відповідача , в яких зазначено, що відповідно відомостей Уртрансінпекції у Миколаївської області контрагентам позивача ТОВ "Буд-електро" та ПП "Полінур" у 2013 році ліцензія на здійснення господарської діяльності з надання послуг з перевезень небезпечних вантажів вантажними автомобілями причепами та напівпричепами не видавалась.

До Одеського апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання щодо заміни Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на належного відповідача - Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області.

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ "ПШРБУ" щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ "Буд-Електро" за травень, червень, липень, серпень 2013 та ПП "Полінур" за липень 2013 р., за результатами якої складено акт перевірки №3505/22/03331430 від 14.11.2014 року (далі-Акт, арк. с. 9-16).

В акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі-ПК), в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 149098,42 грн., з них травень 2013 р. на суму 14166,67, червень 2013 р. на суму 50666,93 грн., липень 2013 року на суму 74388,22 грн, серпні 2013 року на суму 9876,60 грн.

На підставі висновків акта перевірки Первомайською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення №0002902282 від 27.11.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість у сумі 223647 грн., з яких за основним платежем в сумі 149098,00 грн., за штрафними санкціями 74549,00 грн. (арк. с. 8).

За змістом ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є господарська операція з постачання товарів, постачання послуг, ввезення товарів (послуг) на митну територію України, вивезення товарів (послуг) у митному режимі експорту.

На підставі ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Тобто, податковий кредит та податкове зобов'язання у платників податків виникають внаслідок здійснення реальної операції, а податкова накладна лише складається для її документального підтвердження. Податкова накладна є вторинною по відношенню до господарської операції, та сама по собі, без здійснення операції, не дає право на податковий кредит. Без здійснення реальної господарської операції не може бути ні податкового зобов'язання, ні податкового кредиту.

Досліджуючи правомірність формування позивачем податкового обліку, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач у перевіряємий період мав господарські відносини з контрагентами ТОВ "Буд-електро" та ПП "Полінур".

Так, між позивачем та ТОВ "Буд-Електро" було укладено договір № 07/05 від 07.05.2013 року про постачання ТМЦ, а саме, порошку мінерального для асфальтно/бетонних сумішей, емульсії бітумної,мазуту та щебня.

На підтвердження реальності господарської операції за вищезазначеним договором позивачем надано до суду копії видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортні накладні, матеріальні звіти, платіжні доручення за період травень-серпень 2013 року (арк. с. 17-82).

Між позивачем та ПП "Паліноуур" було укладено договір № 15/07 від 15.07.2013 року укладеного між ПП "Полінуур" та ПрАТ "Первомайське ШРБУ" про постачання, бітуму дорожнього БНД 60/90, пічного палива, мазуту М-40,М-100 (арк. с. 83-84).

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій за даним договором позивач надав копії видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, банківські виписки, що свідчать про сплату за отриманий товар (арк. с. 85-94).

Судом першої інстанції зроблено висновок щодо реальності та товарності господарських угод позивача з його контрагентами у перевіряємий період з огляду на наявність належним чином складених первинних документів (податкових накладних, договорів поставки, договорів виконання роботи, банківських виписок та актом виконаних робіт).

Апеляційний суд зазначає, що наявність податкової накладної дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. Якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

З урахуванням зазначеного на платника податку на додану вартість покладається обов'язок довести фактичність та реальність здійснюваної ним господарської операції, за наслідками якої він формує витрати, що враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку та податковий кредит.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що зберігання, транспортування та облік нафтопродуктів ( предметом договорів між позивачем та контрагентами є постачання пічного палива, мазуту, бітуму дорожнього БНД60/90) має свої особливості в залежності від типу транспорту, яким вони транспортувались та врегульовано Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за N 805/15496 (далі - Інструкція) .

Відповідно до пункту 5.2.3 пункту 5.2, Інструкції встановлено єдині норми організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням відпуском та обліком товарної нафти на нафтопродуктів, які є обов'язковими для всіх суб'єктів господарської діяльності.

Згідно з порядком приймання найти та нафтопродуктів перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568 (далі - Правила)

Відповідно до пункту 1 Правил, товарно-транспортна накладна (ТТН) - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу. Як встановлено пунктом 11.7 цих Правил, перший екземпляр ТТН залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику. За змістом цієї норми ТТН повинні у всякому разі бути в наявності як у покупця (вантажоотримувача), так і у продавця (вантажовідправника), безвідносно до умов договору поставки про зобов'язану сторону щодо доставки товару.

Крім того, відповідно до абз.2 п. 5.4.1 Інструкції з прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою N 1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°C відповідно до ГОСТ 3900 (підпункт 5.4.1 цієї Інструкції).

Згідно з абзацом 3 підпункту 7.3.7 пункту 7.3 Інструкції на кожну завантажену цистерну, групу цистерн або маршрут оформляються залізнична накладна, дорожня відомість, її корінець і квитанція про приймання вантажу. До накладної додаються паспорт якості нафти або нафтопродукту, копія сертифіката відповідності або свідоцтво про визнання іноземного сертифіката (якщо продукт підлягає обов'язковій сертифікації в Україні), у накладній зазначається номер аварійної картки згідно з Правилами безпеки та порядку ліквідації наслідків аварійних ситуацій з небезпечними вантажами при перевезенні їх залізничним транспортом, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 16.10. 2000 N 567, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 23.11.2000 за N 857/5078 (далі - Правила безпеки).

Підпунктом 7.5.6 пункту 7.5 встановлено, що відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, з яких: перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи. Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності.

Кількість нафти і нафтопродуктів, що приймаються для зберігання під час надходження їх залізничним транспортом, визначається на підставі актів приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою N 5-НП, а під час надходження автомобільним транспортом - на підставі ТТН. У разі відсутності нестач понад норми природних втрат допускається оформлення приймання нафтопродуктів за кількістю актами інших форм з використанням автоматичних систем оброблення інформації (пункт 14.6 Інструкції).

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на невідповідність форми ТТН Інструкції, та відсутності підписів водія про прийняття та здачу товару, чим позивач порушив ст. 2, 9 Закону України " Про бухгалтерський облік та фінансову звітність " від 16.07.1999 року № 996( із змінами та доповненнями, далі Закон № 996)".

Надаючи оцінку наданих позивачем ТТН, суд першої інстанції зазначив, що посилання податкового органу на порушення позивачем ст.. 2, 9 Закону № 996 є необґрунтованими, оскільки, не маючи заперечень до обов'язкових реквізитів податковий орган не надає жодного доказу того, що саме водій наведених транспортних засобів є тією особою, що приймає участь у господарських операціях.

Апеляційний суд зазначає, що заповнення товарно-транспортної накладної щодо транспортування специфічного товару - нафтопродуктів без дотримання вимог, встановлених цими нормами, за відсутності, до того ж, у позивача сертифікатів відповідності нафтопродуктів, нівелюють значення товарно-транспортної накладної як документу, що може бути доказом перевезення нафтопродуктів. Такий вид товару, як нафтопродукти мають певні особливості як транспортування, так і обліку, отже, вказані документи мають бути у наявності у покупця.

Апеляційний суд звертає увагу на додаткові пояснення відповідача (а.с.163), в яких зазначено, що відповідно відомостей Уртрансінпекції у Миколаївської області контрагентам позивача ТОВ "Буд-електро" та ПП "Полінур" у 2013 році ліцензія на здійснення господарської діяльності з надання послуг з перевезень небезпечних вантажів вантажними автомобілями причепами та напівпричепами не видавалась.

Також, відповідно до наданих товарно-транспортних накладних, перевезення порошку мінерального здійснювалось КАМАЗом (державний номерний знак 145-67НІ), проте відповідно до листа УДАІ УМВС у Миколаївській області від 18.02.2015 №9/2-658 за вказаним дорожнім номерним знаком зареєстровано зовсім інший транспортний засіб, який знято з обліку у 2006 році.

Отже, з врахуванням того, що товарно-транспортні накладні. надані позивачем не можуть слугувати доказом на підтвердження реальності операцій з контрагентами та надану податковим органом інформацією, отриманою внаслідок здійснення заходів податкового контролю щодо діяльності контрагентів позивача - постачальників нафтопродуктів, а саме: їх відсутність за місцезнаходженням із внесенням відповідної інформації до ЄДРПОУ; відсутність у них виробничих та/або трудових ресурсів, об'єктивно необхідних для здійснення господарської діяльності, в тому числі з поставки нафтопродуктів, специфіка якої ставить певні вимоги, зокрема щодо контролю за якістю, зберігання, транспортування, суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок податкового органу щодо безтоварності операцій ПАТ "Первомайське шляхове ремонтно-будівельне управління" з контрагентами ТОВ "Буд-електро" та ПП "Полінур", а отже правомірності оскарженого податкового повідомленні-рішення №0002902282 від 27 листопада 2014 року.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи у зв'язку з чим, відповідно до ч. 1 ст. 202 КАС України, це є підставою для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування оскарженої постанови та ухвалення нової постанови суду про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 195, 198, 202, 207, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області задовольнити, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2015 року - скасувати та прийняти нову постанову.

У задоволенні позовних вимог приватного акціонерного товариства "Первомайське шляхове ремонтно-будівельне управління" до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002902282 від 27 листопада 2014 року - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України на протязі двадцяти днів.

Суддя-доповідач: О.О.Димерлій

Суддя: М.П. Коваль

Суддя: Л.П. Шеметенко