Ухвала суду № 56223747, 03.03.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/74/16 Головуючий у 1-й інстанції: Поліщук Л.О. Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Літвіної Н.М.

Суддів Коротких А.Ю.

Хрімілі О.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну Військової частини А2622 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 січня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Військової частини А2622, Чернігівського обласного військового комісаріату про стягнення нарахованої грошової компенсації,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Військової частини А2622, Чернігівського обласного військового комісаріату про стягнення нарахованої грошової компенсації.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 січня 2016 року адміністративний позов задоволено частково.

Зобов»язати Військову частину А2622 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1) нарахувати та виплатити ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) грошову компенсацію замість встановлених норм харчування за період з 18 березня 2014 року по 30 листопада 2014 року, відповідно до наказу військового комісара Чернігівського обласного військового комісаріату № 575 від 10 грудня 2014 року зі змінами № 275 від 16 квітня 2015 року та за період з грудня 2014 року по лютий 2015 рік, відповідно до наказів військового комісара Чернігівського обласного військового комісаріату № 02 від 02 січня 2015 року, № 90 від 04 лютого 2015 року, № 169 від 04 березня 2015 року, з урахуванням наказу військового комісара Чернігівського обласного військового комісаріату № 783 від 02 листопада 2015 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - Військова частина А 2622, звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивач був призваний на військову службу по мобілізації, призначений на посаду офіцером відділення формування і відправлення команд і партій, зарахований до списків особового складу військового комісаріату на всі види забезпечення та приступив до виконання службових обовязків за посадою з посадовим окладом 930, 00 грн. на місяць, що підтверджується витягами з наказів військового комісара Прилуцько-Варвинського обєднаного міського військового комісаріату № 17 від 18 березня 2014 року, № 81 від 15 квітня 2015 року.

Позивач з 18 березня 2014 року не був забезпечений їжею шляхом надання послуг з харчування.

Наказом військового комісара Чернігівського ОВК № 575 від 10 грудня 2014 року ОСОБА_3 було зараховано на продовольче забезпечення при в/ч А 2622 та встановлено грошову компенсацію замість встановлених норм харчування, за період з 18 березня 2014 року по 30 листопада 2014 року включно.

16 квітня 2015 року військовим комісаром Чернігівського ОВК було винесено наказ № 275, яким внесено зміни до наказу № 575 від 10 грудня 2014 року та, зокрема, додаток № 7 викладено в іншій редакції, згідно якого позивачу встановлено грошову компенсацію замість встановлених норм харчування за період з 18 березня 2014 року по 30 листопада 2014 року включно в сумі 4 545, 96 грн.

Крім того, наказами військового комісара Чернігівського ОВК № 2 від 02 січня 2015 року № 90 від 04 лютого 2015 року, № 169 від 04 березня 2015 року наказано виплатити військовослужбовцю Чернігівського ОВК позивачу, який призваний у зв'язку з мобілізацією, грошову компенсацію замість встановлених норм харчування, за період з грудня 2014 року по лютий 2015 року, в загальній сумі 1 532, 94 грн. (а.с.34-39).

У подальшому наказом військового комісара Чернігівського ОВК № 783 від 02 листопада 2015 року внесено зміни, зокрема, до наказів військового комісара № 575 від 10 грудня 2014 року, № 2 від 02 січня 2015 року, № 90 від 04 лютого 2015 року, № 169 від 04 березня 2015 року, де з додатків до вищевказаних наказів, якими передбачались розрахунки суми компенсації за певний період, була виключена графа сума за період компенсації, грн.

Згідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» - соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 1 ст. 9-1 Закону визначено, що продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. п. «н» п. 1 приміток до норми N 1 загальновійськова норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України N426 від 29 березня 2002 року - за рахунок держави харчуванням забезпечуються, зокрема громадяни, які призвані на військову службу у зв'язку з оголошенням мобілізації, - з дня прибуття їх до військового комісаріату.

Пунктом 1.10 Положення про продовольче забезпечення Збройних Сил України на мирний час, затвердженого наказом Міністра оборони України № 402 від 09 грудня 2002 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України № 992/7280 від 20 грудня 2002 року передбачено, що військовослужбовці, які прибули у військову частину, зараховуються на продовольче забезпечення наказом командира військової частини.

Відповідно до п. 2.3. Положення - у Збройних Силах України забезпечення харчуванням військовослужбовців та інших категорій за встановленими нормами здійснюється за рахунок держави. Уточнення вартості норм харчування проводиться Головним продовольчим управлінням, виходячи із середніх діючих цін на продукти харчування, і доводиться ним до військ (сил) не частіше одного разу на квартал. Військовослужбовцям та іншим категоріям норми харчування видаються через відповідні їдальні або замість установлених норм харчування (основні й додаткові продукти) виплачується грошова компенсація у розмірі вартості цих норм.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивача було зараховано на продовольче забезпечення при в/ч А 2622 та встановлено право на грошову компенсацію замість встановлених норм харчування, яка на час розгляду справи в суді не нарахована та не виплачена позивачу.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення з в/ч А2622 на користь позивача нарахованої грошової компенсації в розмірі 5 920, 32 грн. задоволено правомірно.

Також колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України № 1153/2008 від 10 грудня 2008 року - після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

При звільненні з військової служби на військовослужбовця оформлюється службова характеристика, в якій відповідний командир (начальник) в обов'язковому порядку надає висновок щодо доцільності проходження служби у військовому резерві Збройних Сил України на визначених ним посадах. Ця характеристика додається до особової справи військовослужбовця.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Зі змісту наведеної вище правової норми можна дійти висновку, що заборона щодо виключення військовослужбовців зі списків особового складу стосується тих випадків, коли відсутня на це згода самого військовослужбовця.

Водночас, доказів надання позивачем згоди на виключення його зі списків особового складу без проведення з ним усіх необхідних розрахунків відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано.

Крім того, колегія суддів враховує судову практику Європейського Суду з прав людини у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) щодо принципу юридичної визначеності, який означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань (недофінансування) для уникнення відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію чи прийняли закон, то така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.дано.

Виходячи із вимог ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 94 КАС України - якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, з Військової частини А2622 підлягає стягненню судовий збір на користь Державного бюджету України у розмірі 606(шістсот шість) грн. 32 коп.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Військової частини А2622 - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 січня 2016 року - без змін.

Стягнути з Військової частини А 2622 на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 606 (шістсот шість) грн. 32 коп.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, встановлені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Літвіна Н.М.

Судді Коротких А.Ю.

Хрімлі О.Г.

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Коротких А. Ю.

Хрімлі О.Г.