Ухвала суду № 56223724, 02.03.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7148/15 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

02 березня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Межевича М.В., Сорочка Є.О.,

при секретарі: Гуменюк Т.В.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відповідача Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 грудня 2015 року по адміністративній справі за позовом Приватного підприємства «Науково-технічний центр «Екопроект» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне підприємство «Науково-технічний центр «Екопроект» звернулися в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Мін доходів у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.08.2013 року № 0003062208.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 грудня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні вимог позивача повністю.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає судовому розгляду справи. У зв'язку з цим, відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі повідомлення від 16.08.2013 року, наказу від 15.08.2013 року № 601 відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Профінком» за період з 01.12.2010 року по 31.03.2011 року. За результатами перевірки складено акт від 21.08.2013 року № 134/1-22-08-30778105.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог: пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на 40625,00 грн..

У зв'язку із виявленими порушеннями, на підставі акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 30.08.2013 року № 0003062208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 50871,25 грн., в тому числі за основним платежем - 40625,00 грн., за штрафними санкціями - 10156,25 грн.

Переглянувши рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується наявними матеріалами справи, що відповідачем під час перевірки позивача згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку «Валові витрати», вартість за отримані товари від ТОВ «Профінком» була віднесена до складу витрат за 4 квартал 2010 року у сумі 145000,00 грн., за 1 квартал 2011 року у сумі 17500,00 грн. Такі висновки відповідача зроблені на підставі аналізу податкових декларацій позивача з податку на прибуток підприємств за 4 квартал 2010 року (від 19.01.2011 року № 421276) та 1 квартал 2011 року (від 18.04.2011 року № 116257).

При цьому, на підтвердження протиправності оскарженого податкового повідомлення-рішення, позивачем надано завірені копії первинної документації за 2010 рік та 1 квартал 2011 року по взаємовідносин з контрагентами за перевіряємий період, що були включені підприємством до складу валових витрат по податковим деклараціям за 4 кв. 2010 року (від 19.01.2011 року № 421276) та 1 кв. 2011 року (від 18.04.2011 року № 116257). Надані документи повністю спростовують висновки відповідача про включення до складу витрат сплачені позивачем ТОВ «Профінком» кошти.

Водночас, ні до суду першої інстанції, ні під час розгляду справи апеляційним судом відповідачем не надано доказів включення позивачем до витрат коштів за результатами фінансово-господарських операцій з ТОВ «Профінком» за 4 квартал 2010 року та 1 квартал 2011 року.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи фактичні обставини справи та недоведеність відповідачем правомірності винесення оскарженого податкового повідомлення-рішення, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення вимог позивача.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2016 року відповідачу відстрочено сплату судового збору до прийняття апеляційним судом рішення за результатами розгляду апеляційної скарги.

За подання до суду апеляційної скарги, відповідач мав сплатити судовий збір у розмірі 267,96 грн..

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про судовий збір», судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про необхідність стягнення з відповідача Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві до спеціального фонду Державного бюджету України судового збору у розмірі 267,96 грн..

Керуючись ст. ст. 41, 158, 160, 167, 195, 196, 198, 199, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 грудня 2015 року - залишити без змін.

Стягнути з Київської Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві судовий збір за розгляд апеляційної скарги в Київському апеляційному адміністративному суді у розмірі 267 (двісті шістдесят сім) грн. 96 коп..

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 03.03.2016 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Межевич М.В.

Сорочко Є.О.

.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Межевич М.В.

Сорочко Є.О.