Ухвала суду № 56223624, 16.02.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

16 лютого 2016 рокусправа № 804/6041/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Баранник Н.П.

суддів: Суховарова А.В. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автополюс" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 липня 2015 року у справі № 804/6041/15 за адміністративним позовом Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автополюс" про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 липня 2015 року адміністративний позов Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - позивач) задоволено, стягнуто кошти з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю "Автополюс" в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 11 417,15 грн..

Відповідач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Товариство з обмеженою відповідальністю "Автополюс" вважає постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 липня 2015 року такою, що винесена з порушенням норм матеріального права, просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи та обґрунтування вимог апеляційної скарги, наполягав на її задоволенні.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином.

Заслухавши представника відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач має податкову заборгованість у розмірі 11 417,15 грн., що виникла у зв'язку з несплатою визначених у податкових деклараціях сум податку на додану вартість.

Так, податковий борг по податку на додану вартість виник внаслідок несплати грошових зобов'язань, нарахованих по:

- податковій декларації з ПДВ № 9074764480 від 20.11.2013 року терміном сплати до 30.11.2013 року на суму 4 032,00 грн. та з урахуванням сплати складає 101,29 грн.;

- податковій декларації з ПДВ № 9082203508 від 19.12.2013 року терміном сплати до 30.12.2013 року в сумі 2 996,00 грн.;

- податковій декларації з ПДВ № 90879036681 від 17.01.2014 року терміном сплати до 30.01.2014 року в сумі 3 033,00 грн.;

- податковій декларації з ПДВ № 9008925379 від 20.02.2014 року терміном сплати до 02.03.2014 року в сумі 2 331,00 грн.;

- податковій декларації з ПДВ № 9013954719 від 18.03.2014 року терміном сплати до 30.03.2014 року в сумі 1 680,00 грн.;

- податковій декларації з ПДВ № 9031270312 від 02.06.2014 року терміном сплати до 30.06.2014 року в сумі 57,00 грн.;

- податковій декларації з ПДВ № 9047799635 від 18.08.2014 року терміном сплати до 30.08.2014 року в сумі 79,00 грн.;

- податковій декларації з ПДВ № 9057960155 від 10.10.2014 року терміном сплати до 30.10.2014 року в сумі 50,00 грн.;

- податковій декларації з ПДВ № 9064411824 від 06.11.2014 року терміном сплати до 30.11.2014 року в сумі 724,00 грн.;

- пені, нарахованої згідно п.п.129.1 ст. 129 Податкового кодексу України, в сумі 365,86 грн..

Як вбачається з матеріалів справи, що на виконання ст. 59 ПК України ТОВ "Автополюс" надіслано податкову вимогу №239-11 від 08.04.2013 року на суму 19 866,99 грн..

Відповідачем не було надано суду доказів сплати заборгованості у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори у порядку та в розмірах, встановлених законом.

Права органів доходів і зборів на час розгляду справи передбачені ст. 20 Податкового кодексу України.

Положеннями пп. 20.1.8 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлено, що органи державної податкової служби мають право у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу.

Приписами п. 36.1, п. 36.2 ст. 36 ПК України передбачено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Нормою п. 95.3 ст. 95 ПК України зазначено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що існують підстави для задоволення позовних вимог податкової інспекції щодо стягнення з відповідача зазначеної у позові суми податкового боргу.

Посилання відповідача на те, що судом першої інстанції не враховано доказів, що підтверджують своєчасну сплату задекларованих сум з ПДВ по вказаними позивачем у позові деклараціям - платіжних доручень з зазначенням в них призначення платежу та відповідних дат, колегія суддів розцінює критично, оскільки дані обставини не були відомі при ухваленні оскарженого рішення, а тому не можуть бути підставою для скасування правильного по суті судового рішення. Окрім того, в матеріалах справи наявна картка особового рахунку платника податків - відповідача, якою підтверджено існування боргу у останнього станом на час звернення податкового органу до суду з даним позовом.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автополюс" - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 липня 2015 року у справі № 804/6041/15 - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали виготовлено 18.02.2016р..

Головуючий: Н.П. Баранник

Суддя: А.В. Суховаров

Суддя: А.А. Щербак