Постанова № 56223496, 02.03.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/525/16

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2016 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Завальнюка І.В.,

за участю секретаря - Маковейчук Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області до Приватного підприємства «Південьбудпостач» про накладення адміністративного арешту на кошти,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд накласти арешт на кошти ПП «Півленьбудпостач», які знаходяться на банківських рахунках підприємства в АБ «Південний»: № 26009312129101, 26043312129101, в Казначействі України № 37515000228090.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що співробітниками податкової інспекції було здійснено виїзд за юридичною адресою ПП «Південьбудпостач» з метою вручення копії наказу та направлення на перевірку і проведення позапланової документальної виїзної перевірки. Однак головою ліквідаційної комісії ПП «Південьбудпостач» ОСОБА_1 було відмовлено посадовим особам контролюючого органу в допуску до проведення перевірки, що засвідчено актом. В силу положень ПК України в разі відмови платника податків допустити посадових осіб органу державної податкової служби до проведення перевірки за наявності законних підстав для її проведення, до такого платника податків може бути застосований адміністративний арешт його майна. В свою чергу, арешт коштів на рахунку платника податків згідно абз.2 пп.94.6.2 п.95.6 ст.94 ПК України здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду. Таким чином, у зв'язку із відмовою ПП «Південьбудпостач» від допуску перевіряючих до проведення перевірки позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги із викладених вище підстав підтримала у повному обсязі та просила задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що не допуск посадових осіб до перевірки не є підставою для накладення арешту на рахунки підприємства. Так, необхідною умовою для застосування арешту грошових коштів є відсутність у нього майна, що передбачено пп.20.1.17 п.20.1 ст.20 ПК України, однак позивачем не надано суду доказів про наявність податкового боргу ПП «Південьбудпостач» та відсутність в останнього майна, що може бути джерелом погашення податкового боргу. Крім того, позивач посилається на Порядок застосування адміністративного арешту майн платника податків, який скасований наказом Міністерства фінансів України від 25.10.2013 р. № 904.

Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

Судом встановлено, що Приватне підприємство «Південьбудпостач» зареєстровано Одеським міським управлінням юстиції 06.01.2011 р. та знаходиться на податковому обліку в ДПІ у Суворовському районі м. Одеси за № 8061.

13 січня 2016 р. в ЄДРПОУ внесено запис № 15561100016040846 про рішення засновників юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення ПП «Південьбудпостач» в результаті ліквідації. На момент розгляду справи підприємство знаходиться в процесі припинення.

Відповідно до пп.78.1.7 п.78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

Згідно з п.78.4 ст.78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

На підставі наказу ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 28.01.2016 р. № 26, направлень на перевірку від 03.02.2016 р. №№ 09/1554-72, 08/1554-23-00 співробітниками податкової інспекції здійснено вихід за податковою адресою ПП «Південьбудпостач»: м. Одеса, вул. Мирна, 2 для проведення позапланової виїзної документальної перевірки за період з 01.01.2015 р. по дату початку перевірки згідно пп.78.1.7 п.78.1 ст.78 ПК України.

Згідно акту про відмову ПП «Південьбудпостач» у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки від 03.02.2016 р. № 44/15-54-22-01/37475854 голова ліквідаційної комісії ПП «Південьбудпостач» ОСОБА_1 була ознайомлена із наказом ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 28.01.2016 р. № 26, від отримання копії відмовилась та у допуску до проведення перевірки посадовим особам відмовила. Вищезазначені обставини представниками сторін в судовому засіданні не заперечувались.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для арешту коштів на рахунках ПП «Південьбудпостач», у зв'язку із чим позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до п.78.5 ст.78 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Згідно п.81.2 ст.81 ПК України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

Відповідно до пп.94.2.3 п.94.2 ст.94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом (п. 94.1 ст.94 ПК України).

Отже, необхідною умовою для застосування адміністративного арешту майна, є відмова платника податків від проведення перевірки за наявності законних підстав для її проведення, тоді як наслідком недопуску платником податків посадових осіб податкового органу до проведення перевірки за наявності законних підстав для її проведення, є застосування до майна такого платника податку адміністративного арешту.

Чинне законодавство послідовно розмежовує порядок накладення адміністративного арешту на майно платника податків, відмінне від коштів, та арешту коштів платника податків.

Адміністративний арешт майна платника податків відповідно до пункту 94.10 статті 94 Податкового кодексу України накладається за рішенням керівника органу державної податкової служби, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Натомість арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду. Жодного рішення податковий орган в такому разі не приймає.

Наведені норми кореспондуються з приписом пункту 94.4 статті 94 Податкового кодексу України, згідно з якою арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків. Зі змісту цієї норми випливає, що компетенція щодо накладення арешту майна належить органу державної податкової служби, але така компетенція не поширюється на арешт коштів платника податку, який накладається за рішенням лише суду на підставі звернення податкового органу.

Водночас Податковим кодексом України передбачені також інші, додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 цього Кодексу.

Так, відповідно до підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

У листі "Щодо застосування адміністративного арешту коштів" № 642/12/13-13 від 29.04.2013 р. Вищий адміністративний суд України зазначив, що відсутність підстав для застосування арешту коштів платника податків, передбачених підпунктом 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, серед підстав для застосування адміністративного арешту, що входять до переліку, встановленого пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України (сформульованого як вичерпний), не повинна розглядатися судами як перешкода для застосування арешту коштів на рахунках платника податків у відповідних випадках.

Наведене пояснюється тим, що норма підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України є імперативною і обов'язковою до виконання, зміст її є самостійним, чітким і зрозумілим. Норми підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 та пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Так, норми пункту 94.2 Податкового кодексу України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість підпункт 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

З урахуванням викладеного, суд відхиляє доводи представника відповідача про ненадання позивачем доказів щодо наявності податкового боргу та відсутності у ПП «Південьбудпостач» майна, що може бути джерелом погашення податкового боргу та вжиття заходів з метою забезпечення виконання платником податків своїх зобов'язань, як підставу для відмови в задоволенні адміністративного позову. Суд також не вбачає обґрунтованим довід про посилання позивача на Порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків, який втратив чинність з 22.11.2013 р., оскільки останнім було визначено загальну процедуру застосування адміністративного арешту майна платника податків. Втім, спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України і втрата чинності нормативним актом, яким було деталізовано певну процедуру, не нівелює відповідного нормативного регулювання, яке є чинним на момент вирішення справи.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що у певних сферах може бути важко формулювати закони з високою чіткістю, а певний рівень гнучкості навіть може бути бажаним, щоб дати національним судам змогу застосовувати право у світлі своєї оцінки того, які заходи необхідні за конкретних обставин кожної справи (див. рішення від 27 травня 1996 року у справі "Гудвін проти Сполученого Королівства", п. 33, Reports 1996-II).

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, у зв'язку із чим підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області задовольнити.

Накласти арешт на кошти ПП «Південьбудпостач» (код ЄДРПОУ 37475854), які знаходяться на банківських рахунках підприємства в АБ «Південний»: № 26009312129101, 26043312129101; в Казначействі України: № 37515000228090.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 02 березня 2016 року.

Суддя І.В. Завальнюк

.