Постанова № 56223326, 25.02.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/3606/15

Категорія: 9.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого -судді Романішина В.Л.,

суддів Запорожана Д.В., Шляхтицького О.І.,

за участю секретаря Колеснікова-Горобець І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Одесі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Виробництво заморожених продуктів «Еліка» на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Виробництво заморожених продуктів «Еліка» до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2015 року ТОВ Виробництво заморожених продуктів «Еліка» звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.09.2015р. №00000092205 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання, на 96 426,93 грн. та №00000082205 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання, на 482 134,40 грн.

Позов обґрунтовувало тим, що висновок відповідача про незаконність звільнення товариства від ввізного мита під час ввезення іноземних інвестицій з підстав не реєстрації таких інвестицій як внесок до статутного капіталу підприємства з іноземними інвестиціями, є безпідставним, оскільки ч.2 ст.287 Митного кодексу України не містить застережень щодо обов'язковості державної реєстрації іноземних інвестицій для надання передбачених вказаною нормою пільг та гарантій. Позивач вважає необґрунтованим застосування положень ст.13 Закону України «Про режим іноземного інвестування», так як вказаний Закон не містить такого виду пільг та гарантій, як звільнення від ввізного мита чи ПДВ на імпорт.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.11.2015р. позов ТОВ Виробництво заморожених продуктів «Еліка» залишено без задоволення.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, ТОВ Виробництво заморожених продуктів «Еліка» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що прийняте з неповним з'ясуванням обставин справи і порушенням норм матеріального права, та прийняти нову постанову, якою його позов задовольнити.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що при прийнятті оскаржуваної постанови судом першої інстанції не враховано, що жодним нормативним актом не визначено обов'язку підприємства з іноземними інвестиціями здійснювати державну реєстрацію іноземних інвестицій. Реєстрація інвестицій здійснюється за бажанням самого інвестора, а не підприємства, до статутного фонду якого робиться такий внесок.

Також, апелянт посилається на те, що норми Митного кодексу України не вимагають державної реєстрації іноземної інвестиції для застосування пільги, встановленої ч.2 ст.287 Митного кодексу України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, на підставі п.1 ч.2 ст.351 Митного кодексу України, наказу Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області від 05.08.2015р. №316, у період з 12.08.2015р. по 14.08.2015р. посадовою особою відповідача проведено документальну невиїзну перевірку обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування ТОВ Виробництво заморожених продуктів «Еліка» під час митного оформлення іноземних інвестицій, за результатами якої складено акт перевірки №005/22-05/35048287 від 18 серпня 2015 року.

У висновках акту перевірки вказується на порушення позивачем: ст.278, ч.1 ст.279, ч.1 ст.281, ч.2 ст.287 Митного кодексу України, ст.13 Закону України «Про режим іноземного інвестування», в результаті чого до майна, яке ввезено на територію України, як внесок іноземного інвестора до статутного капіталу неправомірно застосовано умовне повне звільнення від оподаткування ввізного мита та на підставі цього встановлено несплату ввізного мита в сумі 385 707,51 грн.; п.п. в) п.185.1 ст.185, п.187.8 ст.187, п.190.1 ст.190 Податкового кодексу України, що призвело до ненарахування та несплати ПДВ на імпорт на суму 77141,48 грн. Зазначено, що загальна сума податкового зобов'язання ТОВ Виробництво заморожених продуктів «Еліка», що підлягає перерахуванню до Держбюджету України, складає 462849 грн.

Зокрема, відповідач, з посиланням на ст.13 Закону України «Про режим іноземного інвестування» та ст.395 Господарського кодексу України, виходив з того, що незареєстровані іноземні інвестиції не дають права на одержання пільг та гарантій, передбачених ч.2 ст.287 Митного кодексу України.

03 вересня 2015 року Головне управління ДФС у Миколаївській області винесло податкові повідомлення-рішення:

- №00000092205 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання, на 96 426,93 грн. (в т.ч. за основним платежем - 77 141,55 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 19 285,38 грн.);

- №00000082205 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання, на 482 134,40 грн. (в т.ч. за основним платежем - 385 707,51 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 96 426,89 грн.).

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями ТОВ Виробництво заморожених продуктів «Еліка» звернулося до суду з позовом.

Апеляційний суд встановив, що ТОВ Виробництво заморожених продуктів «Еліка» засноване на приватній власності іноземних громадян, тобто є підприємством з іноземними інвестиціями.

Під час проведення перевіряючим аналізу електронних копій митних декларацій встановлено факти митного оформлення майна, яке ввозилося на територію України як внесок іноземного інвестора до статутного капіталу ТОВ Виробництво заморожених продуктів «Еліка». Митне оформлення здійснювалося за митними деклараціями від 10.06.2013р. №504060000/2013/004195, від 30.09.2013р. №504060000/2013/008411, від 21.03.2014р. №504060000/2014/002078, від 20.05.2014р. №504060000/2014/002967, від 26.08.2014р. №504060000/2014/004737, від 23.09.2014р. №504060000/2014/005282, від 27.10.2014р. №504060000/2014/005905, від 14.02.2015р. №504060000/2014/000649, від 30.06.2015р. №504070000/2015/003050. Митне оформлення майна (ларі морозильні) здійснювалося із звільненням від оподаткування ввізного мита, як товари, що ввозяться на митну територію України не строк не менше трьох років іноземними інвесторами відповідно до Закону України «Про режим іноземного інвестування» з метою інвестування як внесок іноземного інвестора до статутного капіталу підприємства з іноземними інвестиціями.

Підставою для визначення позивачу спірними податковими повідомленнями-рішеннями до сплати сум ПДВ та мита став висновок відповідача про неправомірне повне умовне звільнення товариства від сплати ввізного мита під час митного оформлення за вказаними митними деклараціями, оскільки відповідно до листа Миколаївської ОДА від 18.07.2015р. №748/7-03 звернень від іноземного інвестора щодо державної реєстрації іноземних інвестицій до ТОВ Виробництво заморожених продуктів «Еліка» не надходило, а незареєстровані іноземні інвестиції, в силу ст.13 Закону України «Про режим іноземного інвестування» та ст.395 Господарського кодексу України, не дають права на одержання пільг та гарантій.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову ТОВ Виробництво заморожених продуктів «Еліка», визнав обґрунтованим збільшення позивачу сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання, та за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання, зазначивши, що ст.13 Закону України «Про режим іноземного інвестування» та ст.395 Господарського кодексу України прямо передбачено, що незареєстровані іноземні інвестиції не дають права на одержання пільг та гарантій, передбачених законодавством.

Дійсно, вказаними нормами встановлено, що незареєстровані іноземні інвестиції не дають права на одержання пільг та гарантій, передбачених цим законодавством.

Однак, колегія суддів враховує, що стаття 18 Закону України «Про режим іноземного інвестування» для регулювання питань щодо оподаткування митом майна, що ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного капіталу підприємств з іноземними інвестиціями (крім товарів для реалізації або використання з метою, безпосередньо не пов'язаною з провадженням підприємницької діяльності), є бланкетною та відсилає виключно до Митного кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст.287 Митного кодексу України встановлено, що товари (крім товарів для реалізації або використання з метою, безпосередньо не пов'язаною з провадженням підприємницької діяльності), що ввозяться на митну територію України на строк не менше трьох років іноземними інвесторами відповідно до Закону України «Про режим іноземного інвестування» з метою інвестування на підставі зареєстрованих договорів (контрактів) або як внесок іноземного інвестора до статутного капіталу підприємства з іноземними інвестиціями, звільняються від сплати ввізного мита. При відчуженні таких товарів раніше трьох років з часу зарахування їх на баланс ввізне мито сплачується на загальних підставах.

Тобто, Митним кодексом України встановлено виключення у звільненні від сплати ввізного мита товарів, які ввозяться як внесок іноземного інвестора до статутного капіталу підприємства з іноземними інвестиціями, такі як відчуження таких товарів раніше трьох років з часу їх зарахування на баланс підприємства або використання з метою, безпосередньо не пов'язаною з провадженням підприємницької діяльності.

Ані в акті перевірки, а ні під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції Головним управлінням ДФС у Миколаївській області не спростовано, що ввезений за митними деклараціями від 10.06.2013р. №504060000/2013/004195, від 30.09.2013р. №504060000/2013/008411, від 21.03.2014р. №504060000/2014/002078, від 20.05.2014р. №504060000/2014/002967, від 26.08.2014р. №504060000/2014/004737, від 23.09.2014р. №504060000/2014/005282, від 27.10.2014р. №504060000/2014/005905, від 14.02.2015р. №504060000/2014/000649, від 30.06.2015р. №504070000/2015/003050, товар (морозильні ларі) як внесок інвестора в статутний капітал підприємства з іноземними інвестиціями, використовується безпосередньо у виробничій діяльності товариства (виробництво та зберігання напівфабрикатів шокової заморозки), і не реалізовано протягом трьох років іншим суб'єктам господарювання з метою отримання доходу від такої реалізації.

Застережень щодо надання пільг лише при реєстрації іноземних інвестицій Митний кодекс України не містить.

Під час розгляду справи судом першої інстанції не враховано, що а ні Порядком державної реєстрації (перереєстрації) іноземних інвестицій та її анулювання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2013р. №139, а ні іншим нормативно-правовим актом, не встановлено конкретного терміну, протягом якого підприємство з іноземними інвестиціями має звернутися до уповноважених на здійснення реєстрації органів щодо реєстрації іноземних інвестицій, а також не передбачено обов'язку здійснити таку реєстрацію.

Оскільки законодавством не встановлено терміну, до якого має бути обов'язково здійснено державну реєстрацію іноземних інвестицій, тому, на думку колегії суддів, позивач не позбавлений права здійснити таку реєстрацію у будь-який момент після ввезення товару.

Частиною 2 статті 270 Митного кодексу України визначено, що правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, іншими (крім мита) митними платежами встановлюються Податковим кодексом України з урахуванням особливостей, що визначаються цим Кодексом.

Відповідно до п.187.8 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань, у разі ввезення товарів на митну територію України, є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Судом першої інстанції залишено поза увагою, що рішення митного органу про митне оформлення товарів із застосуванням звільнення від сплати ввізного мита під час митного оформлення іноземних інвестицій є чинними та у встановленому порядку не скасовувалися. З вказаного слідує, що під час митного оформлення товару митний орган погодився з тим, що ввезенні ТОВ Виробництво заморожених продуктів «Еліка» товари звільняються від сплати ввізного мита.

Апеляційний суд враховує, встановлений статтею 4 Податкового кодексу України, принцип презумпції правомірності дій платника податків, за яким у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу - рішення приймається на користь платника податків.

На підставі викладених обставин, колегія суддів доходить висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не доведено наявність порушень, зафіксованих актом перевірки №005/22-05/35048287 від 18 серпня 2015 року, а тому визначення на підставі такого акту товариству до сплати грошових зобов'язань є неправомірним.

При прийнятті оскаржуваної постанови суд першої інстанції не звернув уваги на вказані вище обставини, взяв до уваги позицію відповідача, при цьому, не надав належної правової оцінки доводам позивача, що призвело до помилкового вирішення спору.

Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

За вказаних обставин, колегія суддів вважає за необхідне скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2015 року, як таку, що прийнята порушенням норм матеріального права, і прийняти нову постанову, якою позов товариства з обмеженою відповідальністю Виробництво заморожених продуктів «Еліка» задовольнити у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 185, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Виробництво заморожених продуктів «Еліка» задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2015 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов товариства з обмеженою відповідальністю Виробництво заморожених продуктів «Еліка» задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області від 03 вересня 2015 року №00000092205 та №00000082205.

Постанова суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено 29.02.2016р.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Запорожан Д.В.

Шляхтицький О.І.